Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.03.2018 року у справі №916/3870/15
Ухвала КГС ВП від 03.05.2018 року у справі №916/3870/15
Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №916/3870/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/3870/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 (суддя Малярчук І. А.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 (головуючий Колоколов С. І., судді: Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.) у справі

за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Одеської міської ради

про стягнення 1170274,19 грн збитків.

Короткий зміст і підстави заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

1. 19.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" (далі ТОВ "Євро Сервіс", Товариство, заявник) звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2017, яким позовні вимоги Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (далі ДП "Одеський МТП", Порт) було задоволено повністю. Заявник просив суд скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, а також здійснити поворот виконання рішення від 07.11.2017.

2. Заява обґрунтовується тим, що у пункті 30 постанови від 20.11.2018 у справі №916/647/18 за позовом ТОВ "Євро Сервіс" до ДП "Одеський МТП" і Одеської міської ради (далі Міськрада) про визнання права користування земельною ділянкою шляхом поділу земельної ділянки між власниками нежитлових будівель та зобов`язання виконати певні дії, Верховний Суд при дослідженні факту виникнення права користування земельною ділянкою розміром 0,3777га, розташованої у м. Одесі, вул. Дача Ковалевського, 16, дійшов висновків про те, що відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суди підставно врахували встановлені у справі №916/3870/15 обставини, що Міськрадою не приймалось жодних рішень ні щодо надання ПНВК „Хабад" (попередній власник нерухомого майна) або позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність/користування земельної ділянки, розташованої під відчуженими раніше нежитловими приміщеннями, ні щодо затвердження такої документації та відведення земельної ділянки у власність/користування. На підтвердження наведеного Верховним Судом відхилено як необґрунтовані доводи Товариства з посиланням на висновки ВС у зазначеній справі про те, що у позивача з часу придбання майна виникло право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщено. Звідси заявник робить висновок, що оскільки господарськими судами у справі №916/647/18 було встановлено, що у ПНВК "Хабад" взагалі не могло виникнути право користування земельною ділянкою, то посилання у рішенні Господарського суду Одеської області від 07.11.2017 щодо виникнення у ТОВ „Євро Сервіс" права користування земельною ділянкою у розмірі 0,3777га є недоречним, так як таке право у Товариства може виникнути за умови наявності права у попереднього відчужувача - ПНВК "Хабад". Вказані обставини, на думку заявника, і є новоявленими, позаяк існували на момент прийняття судового рішення від 07.11.2017, не були відомими суду і ТОВ "Євро Сервіс", однак впливають на правильне вирішення справи №916/3870/15.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2019, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2019, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Євро Сервіс" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2017 та зазначене рішення залишено в силі.

4. Ухвала і постанова мотивовані посиланнями на статті 74, 75, 76, 77, 86, 282, 320, 321 ГПК України, з урахуванням яких суди дійшли висновку про недоведеність заявником існування нововиявлених обставин з огляду на те, що ще навіть раніше рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2016 у справі №916/4024/15 встановлювалась відсутність у ТОВ "Євро Сервіс" права користування земельною ділянкою площею 0,3777га в м. Одесі по вул. Дача Ковалевського, 16, а отже посилання заявника на правові висновки, викладені під час розгляду справи №916/647/18, не є нововиявленою та істотною обставиною, яка б могла вплинути на необхідність перегляду судового рішення у справі №916/3870/15.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Євро Сервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить передати справу на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви Товариства про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2017 у цій справі за нововиявленими обставинами, а також здійснити поворот виконання зазначеного рішення.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 79, 120, 125, 141 Земельного кодексу України (далі ЗК України) та статей 75, 320 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) судами не було взято до уваги той факт, що розмір використовуваної земельної ділянки, а саме 0,3777га був визначений самим Портом, тоді як Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 20.11.2018 у справі №916/647/18 наголосив, що у ТОВ "Євро Сервіс" не виникло право користування (навіть фактичне) відповідною земельною ділянкою, тому стягнення збитків за користування земельною ділянкою саме такої площі є незаконним; 2) при розгляді касаційної скарги Товариства необхідно вирішувати питання щодо відступу від однієї з правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №916/3870/15 та від 20.10.2018 у справі №916/647/18, які (правові позиції), на думку скаржника, є суперечливими.

Узагальнені доводи інших учасників справи

7. ДП "Одеський МТП" у поданому відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.02.2016 у справі №916/3870/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2016, у задоволенні позову про стягнення 1170274,19 грн збитків відмовлено повністю.

9. Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 у справі №916/3870/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

10. За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 та постановою Верховного Суду від 22.05.2018, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ДП "Одеський МТП" збитки у розмірі 1170274,19 грн.

11. Рішенням Господарського суду Одеської області 27.06.2018 у справі №916/647/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 та постановою Верховного Суду від 20.11.2018, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Євро Сервіс" до ДП "Одеський МТП" та Одеської міської ради про: 1) визнання права користування земельною ділянкою шляхом поділу в натурі земельної ділянки площею 1,4572га за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16 між Товариством та Портом, виділивши позивачу земельну ділянку розміром 0,3777га; 2) зобов`язання ДП "Одеський МТП" узгодити межі земельної ділянки розміром 0,3777га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 Дача АДРЕСА_2 16, та підписати акт погодження меж земельної ділянки від 20.03.2018, відмовлено повністю.

Позиція Верховного Суду

12. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

13. Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

14. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

15. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

16. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

17. Водночас нововиявлена обставина це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акта, то вона обов`язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

18. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

19. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.

20. При цьому колегія суддів зауважує, що дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.

21. Верховний Суд залишає без задоволення вміщене в касаційній скарзі необґрунтоване клопотання заявника про передачу справи на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від однієї з правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №916/3870/15 та від 20.10.2018 у справі №916/647/18, оскільки, по-перше, правові позиції у вказаних справах не є різними, а наявні заперечення скаржника свідчать передусім про помилкове ототожнення ним обставин тривалого фактичного використання Товариством земельної ділянки під належними йому нежитловими будівлями і споруд упродовж 2012-2017рр. без оформлення правовстановлюючих документів на землю з визначеними чинним земельним законодавством підставами для виникнення або переходу права користування земельної ділянки, які (підстави) передбачають необхідність оформлення таких речових прав відповідними документами та їх державну реєстрацію (статті 125, 126 ЗК України).

По-друге, на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами недопустимим є надання нової правової оцінки постановам Верховного Суду на предмет застосування певних норм матеріального права, оскільки процесуальним законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

22. Наведене цілком узгоджується з імперативними положеннями частини 5 статті 320 ГПК України, відповідно до якої при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відтак, колегія суддів вважає безпідставним посилання Товариства на те, що при розгляді його касаційної скарги необхідно вирішувати питання щодо відступу від однієї з правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №916/3870/15 та від 20.10.2018 у справі №916/647/18, які (правові позиції), на думку скаржника, є суперечливими.

23. Згідно з частинами 4, 7 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

24. Так, в процесі розгляду цієї справи попередніми судовими інстанціями, зокрема судом першої інстанції в рішенні було встановлено та відзначено, що: „Неправомірна поведінка відповідача щодо тривалого зволікання із оформленням прав на нежитлові будівлі та оформленням права користування земельною ділянкою 0,3777га, спричинило оплату позивачем на протязі 2012-2017рр. плати за вказану земельну ділянку, яка фактично перебувала у користуванні відповідача, внаслідок чого позивач поніс надмірні витрати.

25. З огляду на викладене, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 1170274,19 грн збитків (матеріальної шкоди) у вигляді суми фактично сплаченої плати за землю, обрахованої відповідно до Податкового кодексу України, з врахуванням її площі 0,3777га, із застосуванням даних витягу з технічної документації, коефіцієнтів індексації та ставок податку. Слід зауважити, що саме за таким розрахунком, який наведено у позовній заяві, позивач обраховував та сплачував до бюджету плату за земельну ділянку в цілому та такий розрахунок було прийнято податковим органом як вірний, що вбачається із листа Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС від 06.11.2017 №56872/10/28-10-49-07".

26. Разом з тим, в абзаці 2 сторінки 7 рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2017 у справі №916/3870/15 було відзначено, що "рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 по справі №916/4024/15, відмовлено у задоволені позову ТОВ „Євро Сервіс" до ДП „Одеський МТП" і Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном та розірвання договору оренди. Підставою для відмови у задоволенні позову судом по справі №916/4024/15 визначено встановлення судом, що ані у попереднього власника нежитлових будівель АДРЕСА_2 м. Одесі, загальною площею 198,8кв.м., ані у ТОВ „Євро Сервіс" ніколи не виникало права користування земельною ділянкою площею 0,3777га, кадастровий номер 5110136900:41:019:0015, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16".

27. У постанові Верховного Суду від 22.05.2018 по справі № 916/3870/15, а саме в її абзацах 4, 5 сторінки 8 зазначено, що „Аргументи скаржника про те, що у Товариства не виникло право користування земельною ділянкою відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України, оскільки ТОВ „Євро Сервіс" не набуло прав користування земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні Порту відповідно до договору на право тимчасового користування землею від 23.12.1999 №КД-145, який не припинено, судами попередніх інстанцій також правомірно було спростовано тим, що відповідач у період 2012-2017 років не вчинив дій, спрямованих на своєчасне оформлення права на нерухоме майно. Водночас колегія суддів не вбачає порушення судами попередніх інстанцій частини 1 статті 74 ГПК, частин 1, 2 статті 76, статті 77 ГПК України щодо встановлення фактичного користування земельною ділянкою ТОВ „Євро Сервіс", оскільки про користування починаючи з 2012 року частиною земельної ділянки, за яку порт сплачує плату, свідчить розміщення на ній нежитлових будівель і споруд, що належать ТОВ „Євро Сервіс" на праві приватної власності".

28. Натомість у рішенні Господарського суду Одеської області від 27.06.2018 у справі №916/647/18 вказано, що „зважаючи на знаходження спірної земельної ділянки у комунальній власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, набуття позивачем права користування частиною земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ДП „Одеський МТП" за договором від 23.12.1999, можливе лише у порядку відведення на підставі статті 123 ЗК України, а не в судовому порядку".

29. У постанові Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 р. у справі №916/647/18 апеляційний суд відзначив, що „приймаючи до уваги викладене та те, що ПНВК „Хабад" права користування спірною земельною ділянкою у момент державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення не набуло, у зв`язку з відсутністю права користування земельною ділянкою у їх відчужувача, а тому і позивач у момент набуття права приватної власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 - не набув речових прав на спірну земельну ділянку під ними, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову та з таким висновком господарського суду погоджується колегія, оскільки правом на звернення до суду за захистом порушеного права мають власник або землекористувач земельної ділянки, якщо порушено їх існуюче право власності або право користування цією земельною ділянкою, проте, у позивача не існує, належним чином оформленого права користування земельною ділянкою площею 1,4572 га, за адресою АДРЕСА_1 . Дача Ковалевського, 16 - у нього відсутні підстави для звернення до суду з позовом про захист такого неіснуючого права. Приймаючи до уваги викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства в частині зобов`язання порт узгодити межі земельної ділянки розміром 0,3777 га, що розташована за адресою АДРЕСА_3 . Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, та підписати Акт погодження меж земельної ділянки від 20.03.18 р. не підлягають задоволенню, зважаючи на знаходження спірної земельної ділянки у комунальній власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, набуття позивачем права користування частиною земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ДП „ОМТП" за договором від 23.12.99 р., можливе лише у порядку відведення на підставі ст.12 ЗК України, а не в судовому порядку".

30. В свою чергу, переглядаючи судові рішення у справі №916/647/18 в касаційному порядку, Верховний Суд в пунктах 30, 31 постанови від 20.11.2018 відмітив, що "Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України суди підставно врахували встановлені у справі №916/3870/15 судами обставини, що Одеською міською радою не приймалось жодних рішень ні щодо надання ПНВК „Хабад" (попередній власник нерухомого майна) або позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність/користування земельної ділянки, розташованої під відчуженими раніше нежитловими приміщеннями, ні щодо затвердження такої документації та відведення земельної ділянки у власність/користування. На підставі наведеного Суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника з посиланням на висновки Верховного Суду у зазначеній справі про те, що у позивача з часу придбання майна виникло право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене. При цьому посилання скаржника на припинення договору про право тимчасового користування, укладеного між відповідачами, з посиланням на пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України, не є свідченням автоматичного набуття права користування земельною ділянкою позивачем".

31. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що як рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2017 у справі №916/3870/15, так і раніше прийнятим рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2016 у справі №916/4024/15 встановлювалася відсутність у ТОВ "Євро Сервіс" права користування земельною ділянкою площею 0,3777га в м. Одесі по вул. Дача Ковалевського,16, а отже самі по собі посилання заявника на висновки, зроблені в межах справи №916/647/18, не є нововиявленою та істотною обставиною.

32. Водночас наявні заперечення заявника зводяться здебільшого до безпідставного ототожнення фактів, що мають преюдиціальне значення, з необов`язковою правовою оцінкою, наданою судом певному факту при розгляді іншої справи (частина 7 статті 75 ГПК України), або ж з правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин (частина 4 статті 236 ГПК України).

33. Касаційна інстанція не приймає до уваги доводи скаржника про невизначеність розміру земельної ділянки, за користування якою Товариством необхідно було відшкодувати збитки Порту, що нібито обумовлює неправильне визначення розміру стягуваних збитків, оскільки господарські суди всіх інстанцій під час розгляду справи №916/3870/15 достеменно встановили фактичне користування Товариством земельною ділянкою 0,3777кв.м., позаяк про користування з 2012 року по 2017 року частиною земельної ділянки, за яку позивач сплачував плату, свідчить розміщення на ній нежитлових будівель і споруд, які належать ТОВ "Євро Сервіс" на праві приватної власності.

34. Таким чином скаржник в дійсності намагається здійснити переоцінку доказів по цій справі на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, тоді як згідно з імперативними положеннями частини 4 статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1)переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

35. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність Товариством існування нововиявлених обставин, які у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України могли б вплинути на необхідність перегляду судового рішення у цій справі.

36. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

37. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

38. Касаційна інстанція зауважує, що Товариство, не наводячи в касаційній скарзі жодних обґрунтованих аргументів на спростування правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, і передчасно посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права (статей 79, 120, 125, 141 ЗК України), що регулюють питання виникнення і припинення права користування земельною ділянкою, намагається скасувати законну ухвалу суду першої інстанції лише з формальних міркувань, фактично вимагаючи перегляду судового рішення по суті у повному обсязі, що суперечить положенням частини 5 статті 320 ГПК України.

39. Разом з тим з наведених вище мотивів Верховний Суд погоджується з доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

40. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність заявником існування нововиявлених обставин, тому правові підстави для скасування чи зміни оскаржуваних ухвали і постанови відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

42. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

44. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені Товариством у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність нововиявлених обставин для перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2017, у зв`язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних ухвали і постанови немає.

Щодо судових витрат

45. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 у справі №916/3870/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийЮ. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков