Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/16379/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 (суддя Турчин С. О.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 (головуючий суддя Коробенко Г. П., судді Тарасенко К. В., Тищенко А. І.)

у справі № 910/16379/23

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до фізичної особи - підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни

про визнання недійсним договору,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Тузова В. О., відповідача - Титаренко Д. С.)

ВСТУП

1. Банк звернувся з цим позовом до відповідачки про визнання недійсним договору про переведення прав, на підставі якого в інших справах було здійснене процесуальне правонаступництво сторони, клієнта банка на відповідачку.

2. Банк не погоджується, зокрема, з тим, що за основним зобов`язанням (договором банківського рахунка) можна здійснити відчуження права вимоги та замінити кредитора (клієнта банка).

3. Суди в задоволенні позовних вимог відмовили, пославшись на те, що у відповідачки відсутній оригінал договору про переведення прав, а тому він є неукладеним і його не можна визнати недійсним.

4. За результатом розгляду касаційної скарги відповідачки, яка, зокрема, не погоджується з мотивувальною частиною судових рішень, Верховний Суд вважає, що заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги поза межами розгляду спору за основним зобов`язанням є неналежним та неефективним способом захисту, у зв`язку з чим мотиви судів підлягають зміні.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

5. Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, АТ КБ "Приватбанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни (далі - відповідачка, ФОП Нестеренко К. В.) про визнання недійсним договору про передання прав від 03.11.2021, укладеного між Компанією EL PASADENA INVEST LIMITED (далі - Компанія) та ФОП Нестеренко К. В.

6. В обґрунтування позовних вимог (у редакції заяви про зміну підстав позову) позивач посилається на відсутність згоди АТ КБ "Приватбанк" на відступлення права вимоги за договором про передання прав від 03.11.2021; порушенням оспорюваним правочином законодавства, яке регулює правовідносини щодо банківського рахунку щодо права заміни суб`єктного складу в частині кредитора; укладення опорюваного договору представником Компанії із перевищенням наданих повноважень за відсутності доказів його схвалення юридичною особою.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

8. Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив, зокрема, з того, що відсутність належних доказів укладення договору про передання прав від 03.11.2021 унеможливлює розгляд по суті питання щодо відповідності його вимогам закону та встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним.

9. Таким чином, у зв`язку із відсутністю оригіналу договору про передання прав від 03.11.2021, враховуючи відсутність доказів фактичного виконання договору його сторонами, цей договір не можна вважати укладеним.

10. Суди наголосили на тому, що відсутність оригіналу договору про передання прав від 03.11.2021 свідчить про те, що такий правочин є неукладеним. Звідси, з урахуванням встановлених обставин, дійшли висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору про передання прав від 03.11.2021, укладеного між Компанією та ФОП Нестеренко К. В.

Касаційна скарга

11. Відповідачка подала касаційну скаргу в якій просить змінити рішення Господарського суду м. Києва від 07.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, виключивши з мотивувальної частини висновки суду про неукладеність договору про передання прав від 03.11.2021. Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду м. Києва від 07.03.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду м. Києва від 05.12.2024 у новій редакції, зазначивши підставами для відмови в позові необґрунтованість позовних вимог щодо недійсності договору про передання прав від 03.11.2021.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

12. У касаційній скарзі ФОП Нестеренко К. В. погоджується з судовими рішеннями про відмову в задоволенні позовних вимог, однак, не погоджується з мотивами такої відмови.

13. Так, скаржниця заперечує висновок судів про те, що відсутність оригіналу договору про передання прав від 03.11.2021 свідчить про те, що він є неукладеним. Посилається на те, що оригінал договору оглядався під час розгляду клопотань про заміну сторони правонаступником у справах №910/15496/20 та №910/5684/20, проте згодом оригінал договору було втрачено не з вини відповідачки.

14. При цьому, відповідачка наполягає на тому, що позивач не обґрунтовував позовні вимоги тим, що оригінал спірного договору не надавався для огляду в судових справах №910/15496/20 та №910/5684/20. Заміну сторони правонаступником у вказаних судових справах відповідачка розцінює як доказ фактичного виконання договору про передання прав від 03.11.2021.

15. В обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржниця вказує на те, що суди не врахували висновки: викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №904/322/18 в частині висновків, щодо застосування ст. ст. 203 215 631 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) при вирішенні питання неукладеності правочину; викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 в частині висновків щодо застосування норм ст. ст. 638 640 ЦК України щодо визнання господарського договору неукладеним (таким, що не відбувся) за умови, що він фактично виконаний сторонами; викладені у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/6552/20 щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

16. Також, скаржниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду у повністю подібних правовідносин та процесуальних випадків із втратою оригіналу договору, який вже оглядався в інших справах. Так, відповідачка наполягає, що надавала у двох інших справах № 910/15496/20 та № 910/5684/20 клопотання про заміну позивача на правонаступника і протягом декількох місяців і різних засіданнях, діючи через представників, демонструвала оригінали відповідних документів. АТ КБ "Приватбанк" тривалий час не зверталося з позовом щодо оспорювання цього договору, подав позов лише в кінці жовтня 2023 року. Також АТ КБ "Приватбанк" не оспорило в касаційному порядку ухвали про заміну сторони позивача у вказаних справах № 910/15496/20 та № 910/5684/20, хоча таке право прямо передбачено п. 26 ч. 1 ст. 255, ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Крім того, наголошує на тому, що жодна норма матеріального права не встановлює, що при втраті оригіналу документу настає такий правовий наслідок як визнання правочину неукладеним.

17. Скаржниця в касаційній скарзі також посилається на допущені судами порушення норм процесуального права. Зокрема, вказує, що суд першої інстанції, в порушення вимог щодо повноти судового розгляду, не тільки не встановив усіх обставин, які підлягали доказуванню у справі, а саме обставин укладення і виконання договору про передання прав від 03.11.2021, його дійсності чи недійсності, але й дійшов сумнівного висновку щодо відсутності оригіналів вказаного договору і акта від 03.11.2021 під час розгляду Північним апеляційним господарським судом справ №№ 910/15496/20 та 910/5684/20 без належних для цього доказів (зокрема, не дослідивши ані протоколи, ані технічні записи судових засідань).

18. Також, посилається на незалучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Компанії, а також вказує на те, що позивач не надав суду належного і допустимого доказу того, що ця Компанія дійсно є припиненою з 12.08.2022, як про це стверджує позивач. Посилається на те, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 73 74 ГПК України, протиправно здійснив самостійний збір доказів і використав як доказ в обґрунтуванні судового рішення про відмову у залученні третьої особи неофіційну інформацію із мережі Інтернет, яка не має доказової сили та є недопустимим доказом.

19. Скаржниця наполягає на тому, що оскаржуваними судовими рішеннями фактично переглянуті нескасовані рішення судів у двох інших справах - №№ 910/15496/20 та 910/5684/20, в яких було вирішено питання заміни сторони позивача на ФОП Нестеренко К. В. на підставі спірного правочину. Таким чином порушено, зокрема, і принцип правової визначеності,

20. Окрім того, в касаційній скарзі відповідачка також викладає доводи щодо відсутності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору з підстав невідповідності його вимогам законодавства, а також посилається на відсутність порушених прав позивача через укладення оспорюваного договору.

Відзив

21. Позивач подав відзив у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Натомість, вказує, що судові рішення у справі прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Посилається на те, що касаційна скарга відповідачки належним чином не обґрунтована підставами касаційного скарження, передбаченими ч.2 ст. 287 ГПК України, а також не містить обґрунтування порушення судами норм процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

22. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2).

23. Судові рішення у справі оскаржуються з підстави, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

24. Спір у цій справі виник у зв`язку із незгодою АТ КБ "Приватбанк" з укладеним 03.11.2021 між Компанією (сторона -1) і ФОП Нестеренко К. В. (сторона-2 ) договором про передання прав за умовами якого сторона -1 передає стороні-2 всі майнові права, які сторона-1 має та (або) можуть виникнути у зв`язку із договором банківського рахунка від 20.09.2006 № SI296N (далі - договір банківського рахунка).

25. Так, суди дослідили, що 20.09.2006 між Компанією (клієнт) та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ "Приватбанк") в особі філії "Кримське регіональне управління" укладено договір банківського рахунка.

26. Також, суди попередніх інстанцій, зокрема, дослідили, що у справі № 910/15496/20 розглядався спір за позовом Компанії до АТ КБ "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору переведення боргу від 17.11.2014.

27. У вказаній справі №910/15496/20 ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 здійснено заміну позивача у справі - Компанію її правонаступником - ФОП Нестеренко К. В. на підставі договору про передання прав від 03.11.2021, укладеного між Компанією і ФОП Нестеренко К. В.

28. У справі № 910/5684/20 розглядався спір за позовом Компанії до АТ КБ "Приватбанк" про розірвання договору банківського рахунка та стягнення коштів за договором.

29. У вказаній справі № 910/5684/20 ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 здійснено заміну позивача у справі - Компанію її правонаступником - ФОП Нестеренко К. В. на підставі договору про передання прав від 03.11.2021, укладеного між Компанією і ФОП Нестеренко К. В.

30. Звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ "Приватбанк" у позовній заяві заперечує можливість / законність відступлення права вимоги за договором банківського рахунка посилаючись, зокрема, на те, що жодним нормативним актом не передбачено можливості заміни власника поточного банківського рахунка та суб`єктного складу таких правовідносин. Вказувало на те, що оспорюваний правочин підписаний представником Компанії EL PASADENA INVEST LIMITED із перевищенням наданих повноважень за відсутності доказів його схвалення юридичною особою.

31. Разом з тим, як уже було наголошено вище, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, з огляду на відсутність у відповідачки оригіналу договору про передання прав, а також доказів фактичного виконання цього договору, суди дійшли висновку про його неукладення, а відтак і про відсутність підстав для визнання його недійсним.

32. Не погоджуючись з наведеними висновками судів попередніх інстанцій, скаржниця, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, посилається на відсутність висновку Верховного Суду в повністю подібних правовідносинах. Зокрема, стверджує про те, що питання заміни сторони правонаступником на підставі оскаржуваного договору про переведення прав вже вирішено в справах № 910/15496/20, № 910/5684/20. В свою чергу, АТ КБ "Приватбанк" не скористався правом на оскарження ухвал суду апеляційної інстанції про заміну сторони правонаступником, натомість звернулося з окремим позовом про оскарження договору про переведення прав лише в 2023 році.

33. Як визначено статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

34. За приписами статей 15 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

35. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

36. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

37. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейф Інвест" до 1) Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу майнових прав, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, виклав, зокрема, висновок про те, що: "…законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням, чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме в такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору".

39. Ураховуючи, в тому числі, наведений висновок, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 відступила від висновку про належність та ефективність способів захисту інтересу у правовій визначеності, які опосередковуються позовними вимогами про визнання недійсними електронних торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону та договору, спрямованого на передання майнових прав (прав вимоги).

40. Як було зазначено вище, між Компанією та АТ КБ "Приватбанк" розглядався спір про розірвання договору банківського рахунка та стягнення коштів за цим договором (справа № 910/5684/20). Ухвалою суду апеляційної інстанції у наведеній справі замінено Компанію правонаступником - ФОП Нестеренко К. В. на підставі договору про переведення прав. Як слушно заявляє скаржниця, обставин щодо ініціювання АТ КБ "Приватбанк" оспорення дійсності договору про переведення прав в межах розгляду справи про розірвання договору банківського рахунка та стягнення заборгованості судами не встановлено.

41. Рішення у справі № 910/5684/20 про розірвання договору банківського рахунка та стягнення заборгованості набрало законної сили та є обов`язковим для виконання.

42. Водночас, звертаючи до суду з позовом у цій справі, яка розглядається, позивач ставить під сумнів саме дійсність договору про переведення прав на підставі якого, зокрема, здійснено заміну позивача у справі № 910/5684/20 на користь якого, в свою чергу, вже стягнуто заборгованість за договором банківського рахунка. При цьому, висновки судів попередніх інстанцій за результатом розгляду спору у цій справі № 910/16379/23 про неукладення договору про переведення прав суперечать висновкам судів у вже розглянутому спорі у справі № 910/5684/20, який стосувався, в тому числі, стягнення заборгованості за основним зобов`язанням.

43. Колегія суддів наголошує, що ревізія остаточного судового рішення у справі № 910/5684/20 в межах розгляду іншої (цієї) справи, суперечитиме принципу правової визначеності.

44. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення ЄСПЛ від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України», заява № 48553/99, пункт 77, та від 05.07.2005 у справі "Агротехсервіс проти України", заява № 62608/00, пункт 42).

45. Також, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

46. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

47. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

48. Верховний Суд висновує, що судові рішення вважаються законними доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в той час як намаганням здійснити ревізію остаточний судових актів у непередбачений процесуальним законом спосіб є порушенням наведеного вище принципу правової визначеності.

49. Ураховуючи викладене вище, з огляду на те, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, належним та ефективним способом захисту інтересу у правовій визначеності є спростування дійсності правочину відступлення права вимоги в межах розгляду справи пов`язаної з вимогами за основним зобов`язанням, колегія суддів дійшла висновку, що АТ КБ "Приватбанк" в межах розгляду цієї справи № 910/16379/23 обрано неналежний та неефективний спосіб захисту.

50. Водночас, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

51. Звідси, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що в задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" до ФОП Нестеренко К. В. про визнання недійсним договору про переведення прав слід відмовити у зв`язку із обранням неналежного та ефективного способів захисту. Мотиви судів про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно, підлягають зміні.

52. Стосовно доводів відповідачки про незалучення судом до участі у справі Компанії в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору то вони були належним чином розглянуті та відхилені судами попередніх інстанцій, які вказали на те, що: (1) до позовної заяви позивачем було долучено докази у підтвердження факту припинення юридичної особи EL PASADENA INVEST LIMITED; (2) вказані обставини перевірено судом першої інстанції; (3) відповідач, стверджуючи про те, що зазначена Компанія не ліквідована та може бути залучена до участі у справі, жодних відомостей з офіційних джерел інформації чи документів в підтвердження того, що вказана юридична особа є діючою - суду не надав.

53. Доводи скаржника про відсутній в матеріалах справи будь-яких легалізованих офіційних документі з приводу ліквідації Компанії направлені на переоцінку обставин та доказів, що вже були оцінені судами попередніх інстанцій, що до повноважень суду касаційної інстанції в силу положень статті 300 ГПК України не входить.

54. Доводи скаржника про збирання судом у справі доказів з власної ініціативи в порушення приписів ст.ст. 73 74 ГПК України також належним чином розглянуті та відхилені судом апеляційної інстанції, який вказав на те, що суд першої інстанції здійснив факт перевірки наведеної у позовній заяві інформації та долучених на її підтвердження доказів стосовно ліквідації Компанії, яка є стороною оспорюваного правочину. Звідси, посилання скаржниці на ухвалення судового рішення на підставі недопустимих доказів визнаються безпідставними і відхиляються.

55. Суд також відхиляє посилання скаржниці на висновки Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 203 215 631 638 ЦК України, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №904/322/18, висновки щодо застосування ст. ст. 638 640 ЦК України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/6552/20, а також на доводи відповідачки щодо відповідності умов оспорюваного правочину вимогам чинного законодавства, оскільки за наведеного вище мотивування вони не мають вирішального значення для правильного вирішення спору і не аналізуються.

56. Усі інші доводи касаційної скарги відповідачки підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, вирішального значення для правильного вирішення цього спору не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

57. Колегія суддів вважає, що доводи відзиву на касаційну скаргу побудовані на мотивах, з яких виходили суди попередніх інстанцій, а тому не спростовують викладеного вище у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

59. Згідно з частиною 4 статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

60. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 3 частини 1 статті 308 та статті 311 ГПК України Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а мотивувальна частина оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій - зміні з викладенням її в редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишенню без змін.

Судові витрати

61. За правилами статті 129 ГПК України судовий збір у разі відмови в задоволенні позовних вимог покладається на позивача.

Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі № 910/16379/23 змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови Верховного Суду.

3. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі № 910/16379/23 залишити без змін.

4. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) на користь фізичної особи - підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) 4 294,40 грн відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

5. Доручити Господарського суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

Г. М. Мачульський