Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.01.2018 року у справі №911/2067/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 911/2067/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Амос" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2017 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Амос" до Аграрного фонду та Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", про усунення перешкод у користуванні майном,

за участю представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача-1 - не з'явилися;

відповідача-2 - ОСОБА_4, адвокат,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Амос" (далі - ТОВ "ВКФ "Амос") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Аграрного фонду та Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (далі - ПАТ "Аграрний фонд") про усунення відповідачами перешкод у користуванні належним позивачу на праві приватної власності нерухомим майном: складськими приміщеннями літ. Е-1 склад № 1 загальною площею 5 467,2 кв.м., літ. Є-1 склад № 2 загальною площею 2 190,2 кв.м., літ. Д-1 склад № 3 загальною площею 5 035,5 кв.м., розташованим за адресою: 07403, Київська область, місто Бровари, вулиця Підприємницька, 22 (далі - нерухоме майно, складські приміщення) шляхом зобов'язання звільнити нежитлові/складські приміщення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 30.01.2014 між ТОВ "ВКФ "Амос" (зберігач) і Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання цукру № 1ц (далі - договір № 1ц) на виконання умов якого поклажедавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне відокремлене зберігання цукор зі строком зберігання до 31.12.2015.

Постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України про визнання речовими доказами та передачу їх на відповідальне зберігання від 17.03.2016 цукор, що належить Аграрному фонду та зберігається на складах ТОВ "ВКФ "Амос", визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та передано ПАТ "Аграрний фонд" на відповідальне зберігання, зобов'язавши останнього забезпечити переміщення цукру. Вилучення цукру зі складських приміщень ТОВ "ВКФ "Амос" продовжувалось до 16.05.2016, після чого вивезення цукру припинилось.

Посилаючись на протиправну бездіяльність відповідачів, яка полягає у відсутності організації вивезення цукру зі складських приміщень ТОВ "ВКФ "Амос", в зв'язку з чим товариство несе значні матеріальні збитки, так як не може використовувати власне нерухоме майно за призначенням, позивач просив суд задовольнити його вимоги.

27.07.2017 ПАТ "Аграрний фонд" звернувся до Господарського суду Київської області з клопотанням про припинення провадження у справі.

Клопотання мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 31.10.2016 у справі № 911/2822/16, яке набрало законної сили, уже було вирішено спір між тими ж сторонами про той же предмет спору і з тих же підстав, що і у справі № 911/2067/17, яка перебуває на розгляді у Господарському суді Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2017 (суддя Рябцева О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 (колегія суддів у складі: Власова Ю.Л., Андрієнка В.В., Буравльова С.І.), припинено провадження у справі в частині вимог до Аграрного фонду та відмовлено у позові в частині вимог до ПАТ "Аграрний фонд".

Судові рішення в частині припинення провадження у справі щодо вимог до Аграрного фонду мотивовані тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 31.10.2016 у справі № 911/2822/16, яке набрало законної сили, уже було вирішено спір між ТОВ "ВКФ "Амос" та Аграрним фондом, про той же предмет і з тих же підстав, що відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017, далі - ГПК України) є підставою для припинення провадження у справі.

Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ПАТ "Аграрний фонд" обґрунтовані тим, що останній не є особою, яка порушує право позивача користування належним йому на праві приватної власності нерухомим майном.

У касаційній скарзі ТОВ "ВКФ "Амос" посилається на те, що:

- судами неправильно застосовано положення статей 391, 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- судами не враховано, що для подання негаторного позову не вимагається щоб перешкоди для здійснення права користування і розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки, достатньо щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними;

- в порушення вимог статті 43 ГПК України судами не було надано належної правової оцінки листу Генеральної прокуратури України від 10.11.2016 № 17/1/4-28229-16 в якому зазначено про те, що проведення слідчих дій (вивезення цукру із складських приміщень ТОВ "ВКФ "Амос") не проводиться внаслідок бездіяльності Аграрного фонду та ПАТ "Аграрний фонд".

У касаційній скарзі ТОВ "ВКФ "Амос" просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу Аграрний фонд зазначає про те, що:

- судом першої інстанції правильно застосовано вимоги пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України та обґрунтовано припиненно провадження у справі в частині вимог до Аграрного фонду, оскільки рішенням Господарського суду Київської області від 31.10.2016 у справі № 911/2822/16, яке набрало законної сили, уже було вирішено спір між ним та позивачем, про той же предмет і з тих же підстав;

- після припинення дії договору № 1ц з 31.12.2015, рішеннями Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/2814/17, від 05.04.2017 у справі № 910/2300/17 та від 26.10.2017 у справі № 910/13771/17 за зберігання майна на складах ТОВ "ВКФ "Амос" з Аграрного фонду на користь ТОВ "ВКФ "Амос" стягнуто 7 231 693,42 грн.

У відзиві на касаційну скаргу Аграрний фонд просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Аграрний фонд" зазначає про те, що:

- підстави припинення зобов'язання встановлені статтями 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, які не передбачають такої підстави припинення зобов'язання, що лишилось не виконаним, як закінчення строку дії договору, отже закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього договору;

- рішеннями Господарського суду міста Києва у справах №№ 910/9603/14, 910/20316/14, 910/2343/15-г, 910/18775/15, 910/15508/16, 910/2300/17, 910/2814/17, 910/13771/17 ТОВ "ВКФ "Амос" у повному обсязі відшкодовано витрати за надання послуг по зберіганню цукру, таким чином позивач фактично продовжує надавати Аграрному фонду послуги по зберіганню цукру та отримує плату за надані послуги;

- постанова старшого слідчого Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України про визнання речовими доказами та передачу їх на відповідальне зберігання від 17.03.2016 не містить строку в межах якого має бути здійснено переміщення цукру, ПАТ "Аграрний фонд" здійснює переміщення цукру в межах своїх фінансових можливостей;

- щодо листа Генеральної прокуратури України від 10.11.2016 № 17/1/4-28229-16 варто зазначити, що він не є актуальним, так як позов було подано зі спливом 8 місяців після отримання цього листа, про що в постанові суду апеляційної інстанції містяться висновки про його оцінку та зазначено, що він не є належним доказом невиконання постанови Генеральної прокуратури України, оскільки містить застарілі дані, так як після дати цього листа відбувалося виконання постанови про що неодноразово зазначалось представником позивача у судових засіданнях;

- ПАТ "Аграрний фонд" складськими приміщеннями ТОВ "ВКФ "Амос" не користується, він лише має забезпечити переміщення речового доказу у кримінальному провадженні, а тому у нього фактично відсутня можливість звільнити приміщення, якими він не користується.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Аграрний фонд" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач-1 не скористалися наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав наведені у відзиві заперечення на касаційну скаргу ТОВ "ВКФ "Амос".

Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" України (в редакції, чинній з 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача-2, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Статтею 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно з якими, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.01.2014 між ТОВ "ВКФ "Амос" (зберігач) і Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір № 1ц на виконання умов якого поклажедавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне відокремлене зберігання цукор згідно ДСТУ 4245:2003 за фактичною вагою в кількості 59 278 тонн 655 кг, якість якого відповідає ДСТУ 4623:2006, упакований в поліпропіленові мішки з поліетиленовими або поліпропіленовими мішками-вкладками, у кількості 1 185 573 штук, а також 1 неповний мішок, в якому 5 кг зі строком зберігання до 31.12.2015.

Постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України про визнання речовими доказами та передачу їх на відповідальне зберігання від 17.03.2016 цукор, що належить Аграрному фонду та зберігається на складах ТОВ "ВКФ "Амос", визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та передано ПАТ "Аграрний фонд" на відповідальне зберігання зобов'язавши останнього забезпечити переміщення цукру. Вилучення цукру зі складських приміщень ТОВ "ВКФ "Амос" продовжувалось до 16.05.2016, після чого вивезення цукру припинилось.

Оскільки строк дії договору № 1ц закінчився, а поклажодавець та ПАТ "Аграрний фонд", якого зазначеною постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України зобов'язано забезпечити переміщення цукру, не звільнили належні ТОВ "ВКФ "Амос" на праві приватної власності складські приміщення, позивач на підставі положень статті 391 ЦК України просив суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні цим майном.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 31.10.2016 у справі № 911/2822/16, яке набрало законної сили, уже було вирішено спір між ТОВ "ВКФ "Амос" та Аграрним фондом, про той же предмет і з тих же підстав, в зв'язку з чим судом відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України правильно припинено провадження у справі в частині вимог до Аграрного фонду.

На ці обставини обґрунтовано посилався Аграрний фонд у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ВКФ "Амос".

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Відповідно до частини 5 статті 40 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Судами встановлено, що згідно постанов старшого слідчого в ОВС управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Кислого В.В. від 08.08.2017, від 15.08.2017 та від 18.08.2017 про повернення вилученого майна Аграрному фонду повернуто цукор у загальній кількості 1 350 тонн виробництва 2011 року, який зберігається за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул. Привокзальна, 21, та є об'єктом державного інтервенційного фонду і цінового регулювання на підставі біржових контрактів аграрної біржі від 07.08.2017 № 1414АБ, від 14.08.2017 № 1455АБ та від 17.08.2017 № 1482АБ. Згідно з протоколами прийому-передачі речових доказів, переміщення і відповідальне зберігання цукру, який належить Аграрному фонду, забезпечує ПАТ "Аграрний фонд", яким уже здійснено переміщення на своє відповідальне зберігання 11 194,950 тонн цукру.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що вимога позивача до ПАТ "Аграрний фонд", якого постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 17.03.2016 зобов'язано забезпечити переміщення цукру, який є речовим доказом у кримінальному провадженні, є фактично вимогою про виконання цієї постанови, тоді як обставин вчинення відповідачем-2 перешкод у користуванні та розпоряджанні позивачем своїм майном, що є підставою негаторного позову позивачем не доведено.

З вказаних обставин правильно виходили суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ПАТ "Аграрний фонд".

Зважаючи на викладене, посилання скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 391, 396 ЦК України є безпідставними.

Натомість відповідачем-2 обґрунтовано зазначено у відзиві на касаційну скаргу про неможливість виконання заявлених до нього ТОВ "ВКФ "Амос" позовних вимог, оскільки ПАТ "Аграрний фонд" складськими приміщеннями позивача не користується, а лише має забезпечити переміщення речового доказу у кримінальному провадженні, тому у нього фактично відсутня можливість звільнити приміщення, якими він не користується.

Водночас не відповідають дійсності доводи касаційної скарги про те, що судами не було надано належної правової оцінки листу Генеральної прокуратури України від 10.11.2016 № 17/1/4-28229-16 в якому зазначено про те, що проведення слідчих дій (вивезення цукру із складських приміщень ТОВ "ВКФ "Амос") не проводиться внаслідок бездіяльності Аграрного фонду та ПАТ "Аграрний фонд".

Як вбачається із оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та правильно зазначено у відзиві ПАТ "Аграрний фонд" на касаційну скаргу, судом було надано правову оцінку цьому листу та визнано його неналежним доказом невиконання постанови Генеральної прокуратури України від 17.03.2016, яка не містить строку її виконання, оскільки після дати цього листа відбувалося виконання постанови про що неодноразово зазначалось представником позивача у судових засіданнях апеляційного суду та підтверджується переліченими вище постановами старшого слідчого в ОВС управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

За приписами статті 309 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених матеріалів справи оскаржувані у справі рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів про припинення провадження у справі в частині вимог до відповідача-1 та про відмову у позові в частині вимог до відповідача-2, в зв'язку з чим правові підстави для скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Амос" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2017 у справі № 911/2067/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір