ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/411/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» - Карманського В. Б.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+» - Дяківа В. Б.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» - не з`явився,

Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гусака Романа Тадейовича - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 (у складі колегії суддів: Зварич О. В. (головуючий), Гриців В. М., Малех І. Б.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2022 (суддя Коссак С. М.)

у справі № 914/411/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+» - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гусака Романа Тадейовича,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» (далі - ТОВ «Мані Флоу») звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+» (далі - ТОВ «Оптімус+»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» (далі - ТОВ «Бррент») про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020, укладеного між ТОВ «Оптімус+» та ТОВ «Бррент», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., зареєстрованого в реєстрі за № 82.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у ТОВ «Оптімус+» були відсутні правові підстави для відчуження нежитлових приміщень ТОВ «Бррент» у зв`язку з нікчемністю договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013, на підставі якого ТОВ «Оптімус+» стало власником спірних нежитлових приміщень, та у зв`язку з існуванням заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.02.2021 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ТОВ «Оптімус+» - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гусака Р. Т.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.02.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022, позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020 року, укладений між ТОВ «Оптімус+» та ТОВ «Бррент», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т., зареєстрований в реєстрі за № 82.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2022 року ТОВ «Оптімус+» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктом 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022, рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2022 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У випадку визнання підстав відводу головуючого судді апеляційної інстанції обґрунтованими - скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.11.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 914/411/21 за касаційною скаргою ТОВ «Оптімус+» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2022 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.12.2022.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Мані Флоу» зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Оптімус+».

ТОВ «Бррент», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусака Р. Т. в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТОВ «Мані Флоу», ТОВ «Оптімус+», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 27.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Банк Перший» (продавець) (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БГ Банк» (далі - ПАТ «БГ Банк»)) та ТОВ «Оптімус+» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В., зареєстрований у реєстрі за № 5281, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати нежитлові приміщення, загальною площею 4 571,2 кв. м, розташовані в м. Львові по вул. Героїв УПА (колишня вулиця І. Тургенєва), 73, у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти нежитлові приміщення і сплатити за них обумовлену у договорі грошову суму.

За змістом пунктів 1.2-1.3 договору нежитлові приміщення належать продавцеві на праві власності на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 26.08.2009 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 1913.

Право власності на нежитлові приміщення зареєстровано в Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 28.08.2009, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 14049688.

Сторони домовились, що погоджена сторонами загальна вартість продажу нежитлових приміщень складає 2 391 666,67 грн, разом з ПДВ - 2 870 000,00 грн (пункт 1.4. договору).

Покупець зобов`язується оплатити продавцю 160 000,00 грн в день підписання цього договору, а 2 710 000,00 грн до 30.12.2013 (пункт 1.4.1 договору).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.09.2018 № 136802124, 27.12.2013 державним реєстратором зареєстровано право приватної власності ТОВ «Оптімус+» на нежитлові приміщення, загальною площею 4 571,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2013, номер запису про право власності: 4111803.

Постановою Правління Національного банку України від 27.11.2014 № 745 «Про віднесення ПАТ «БГ Банк» до категорії неплатоспроможних» віднесено ПАТ «БГ Банк» до категорії неплатоспроможних.

Цього ж дня рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 131 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БГ Банк» вирішено розпочати з 28.11.2014 процедуру виведення ПАТ «БГ Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Постановою Правління Національного банку України від 26.02.2015 № 134 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БГ Банк» відкликано банківську ліцензію та постановлено ліквідувати ПАТ «БГ Банк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.02.2015 № 43 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БГ Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» вирішено з 27.02.2015 розпочати процедуру ліквідації ПАТ «БГ Банк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб.

06.09.2018 ПАТ «БГ Банк» направило ТОВ «Оптімус+» повідомлення про нікчемність правочину, у якому зазначило, що Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ Банк» від 06.09.2018 № 30 на підставі пунктів 1, 2, 3, частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визнано нікчемним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013 та вимагало повернути нежитлові приміщення, загальною площею 4 571,2 кв. м протягом семи днів з дня отримання повідомлення.

Судами також установлено, що 22.11.2019 між ПАТ «БГ Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (продавець) та ТОВ «Мані Флоу» (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності № 11/2019-4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. та зареєстрований в реєстрі за № 3225, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає майнові права/право власності на нерухоме майно, що виникне в майбутньому на об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 4 571,2 кв. м (нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го та 4-го поверхів чотириповерхової будівлі), розташовані за адресою: вул. Героїв УПА (колишня вулиця І. Тургенєва), 73, м. Львів, право власності на яке виникло у продавця у результаті звернення стягнення на заставлене майно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Львівського MHO Стоцком Т. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 1913, право власності продавця було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.08.2009 та було припинено на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013, укладеного між ПАТ «Банк Перший» (правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк») та ТОВ «Оптімус+», посвідченого приватним нотаріусом Львівського MHO Корпало Г. В., зареєстрованого в реєстрі № 5281 (який відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним та який в силу закону не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю), які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 цього договору покупець сплачує продавцю за майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначених цим договором. Майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.

Пунктами 1.4, 1.5 договору передбачено, що до покупця переходять всі цивільні права та обов`язки продавця за майновими правами в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі, але не виключно, право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що випливає із основного договору, права вчинення всіх реєстраційних дій відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від імені продавця в разі винесення тих чи інших судових рішень, що набули законної сили та виконання яких пов`язано з вчиненням дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За умов задоволення позовних вимог у справі № 914/2150/18 та фактичного виконання судового рішення у справі № 914/2150/18, даний договір є самостійною підставою в розумінні частини 2 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статей 182 657 ЦК України для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, майнові права на яке являється предметом цього договору.

Цей договір є підставою для заміни продавця на покупця у наявних судових процесах та/чи наявних виконавчих провадженнях, в тому числі у справі № 914/2150/18 (пункт 1.6 договору).

Також судами установлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2020 у справі № 914/2150/18 було заборонено ТОВ «Оптімус+», державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 4 571,2 кв. м, що розташовані за адресою: вул. Героїв УПА, 73, м. Львів, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258008746101.

Зазначену ухвалу суду було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.01.2020, за номером: 38140384.

29.01.2020 між ТОВ «Оптімус+» (продавець) та ТОВ «Бррент» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами якого продавець (в особі представника) передає у власність покупцю (в особі представника), а покупець приймає у власність нежитлові приміщення літ. «Б-3», загальною площею 4 571,2 кв. м, що розташовані за адресою: вул. Героїв УПА, 73, м. Львів.

У пункті 2 договору зазначено, що нежитлові приміщення, що відчужуються, належать продавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, від 27.12.2013 № 5281, зареєстрованого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В., право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 27.12.2013, номер запису про право власності: 4111803, реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 258008746101.

Відповідно до пункту 3 договору продаж нежитлових приміщень вчинено за ціною 2 736 308,29 грн без ПДВ, які покупець зобов`язується сплатити продавцю не пізніше 01.09.2020, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з пунктом 6 договору продавець свідчить, що: незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначених нежитлових приміщень в цьому договорі немає; від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору; до укладення цього договору нежитлові приміщення іншим особам не відчужені; нежитлові приміщення, які відчужуються, під забороною (арештом) та в заставі, податковій заставі не перебувають. Факт відсутності заборони відчуження зазначених нежитлових приміщень підтверджується довідками, виданими 29.01.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т.

Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т. та зареєстровано в реєстрі за № 82.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 14.02.2022 № 299399121, 29.01.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2020 № 82 здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно площею 4 571,2 кв. м, розташоване за адресою: вул. Героїв УПА, 73, м. Львів за ТОВ «Бррент».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.02.2020 у справі № 914/2150/18 накладено арешт на нежитлові приміщення загальною площею 4 571,2 кв. м, що розташовані за адресою: вул. Героїв УПА, 73, м. Львів, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258008746101.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.03.2020 у справі № 914/2150/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020, задоволено позов ТОВ «Мані Флоу» до ТОВ «Оптімус+», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного реєстратора - приватного нотаріуса Корпало Галини Василівни, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9623076 від 27.12.2013 щодо нежитлових приміщень загальною площею 4 571,2 кв. м, що розташовані за адресою: вул. Героїв УПА, 73, м. Львів, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258008746101 та всі послідуючі/пов`язані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: індексний номер: 50879952 від 29.01.2020 та індексний номер: 51284819 від 24.02.2020. Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Оптімус+» на нежитлові приміщення загальною площею 4 571,2 кв. м, що розташовані за адресою: вул. Героїв УПА, 73, м. Львів, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258008746101, номер запису: 4111803 від 27.12.2013 та всі послідуючі/пов`язані записи, а саме номер запису: 35249658 від 29.01.2020 та номер запису: 35627627 від 24.02.2020, з одночасним визнанням (поновленням запису про державну реєстрацію права власності номер запису: 4108213 від 27.12.2013 про право власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 258008746101) права власності за ТОВ «Мані Флоу».

Постановою Верховного Суду від 27.10.2020 закрито касаційне провадження у справі № 914/2150/18 у частині оскарження ТОВ «Оптімус+» рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2020 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу ТОВ «Оптімус+" у частині оскарження ТОВ «Оптімус+» рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2020 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 у справі № 914/2150/18 - без змін.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 14.02.2022 № 299399121, 14.01.2021 державним реєстратором Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Лужаницею Т. П. на підставі рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2020, постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 та постанови Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 914/2150/18, здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно площею 4 571,2 кв. м, що розташовано за адресою: вул. Героїв УПА, 73, м. Львів, за ТОВ «Мані Флоу».

Предметом спору у справі, що розглядається, є вимоги ТОВ «Мані Флоу» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020, укладеного між ТОВ «Оптімус+» та ТОВ «Бррент».

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції погодився з його висновком про те, що відчуження нерухомого майна відбулося під час встановленої судом заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо цього майна, а тому оспорюваний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Оптімус+», посилаючись на наявність підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказало на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, ТОВ «Оптімус+» зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.

Зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, враховуючи встановлені статтею 300 ГПК України межі касаційного перегляду, виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Статтею 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Такий правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 910/6393/20.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020 було укладено між ТОВ «Оптімус+» та ТОВ «Бррент» під час дії заборони ТОВ «Оптімус+», державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, визначеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2020 у справі № 914/2150/18 в якості забезпечення позову.

Заборона вчиняти реєстраційні дії є одним із способів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, який закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішення про відмову у позові.

Іншими способами забезпечення позову є заборона на відчуження майна та арешт майна.

Визначення таких понять як арешт майна та заборона на відчуження майна містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19. Так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, та заборона на відчуження майна - перешкода у вільному розпорядженні майном. Арешт майна та заборона відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, які за правовою сутність обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном.

Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що існування на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу ухвали Господарського суду Львівської області від 17.01.2020 у справі № 914/2150/18 щодо заборони вчинення реєстраційних дій є підставою для визнання цього договору недійсним.

При цьому, суди попередніх інстанцій ототожнили наведені вище заходи забезпечення позову та не надали оцінки їх правовим наслідкам.

А задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не зазначили, яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Крім того, усупереч наведеним правовим позиціям Верховного Суду у зазначених справах, не перевірили доводи та докази, якими позивач обґрунтовував порушення прав чи законних інтересів оспорюваним договором, та не встановили наявність підстав для їх захисту.

Таким чином, при розгляді касаційної скарги ТОВ «Оптімус+» підтвердилась підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій.

Решта доводів скаржника, викладених у поданій касаційній скарзі, не вливають на висновок суду касаційної інстанції про наявність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, відповідно до вимог статей 14 269 ГПК України суд першої інстанції розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, а суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не приймає і не розглядає позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому предметом позову є певна матеріальна-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається із змісту позовної заяви ТОВ «Мані Флоу», звертаючись до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, вказуючи на наведені вище обставини, позивач послався на порушення вимог частин 1, 2 статті 319, частини 1 статті 321, статті 658 ЦК України під час укладення оспорюваного договору, оскільки ТОВ «Оптімус+», укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу не мало право на продаж спірного нерухомого майна, тому що не було власником цього майна.

Проте, відповідні доводи позивача, покладені в основу підстав позову, не були розглянуті судами обох інстанцій, і висновки про порушення норм законодавства при укладенні оспорюваного договору зроблені судами без урахування аргументів останнього, однак вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 86 236 ГПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Оскільки наведеним вимогам оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають, їх не можна визнати законним і обґрунтованим.

Вищевказане свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанції наведених норм процесуального права, які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 ГПК України).

Ураховуючи викладене, касаційна скарга ТОВ «Оптімус+» підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити всі обставини справи та зібрані докази, звернути увагу на підстави заявленого позову, та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+» задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2022 у справі № 914/411/21 скасувати.

3. Справу № 914/411/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

В. Г. Суховий