Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.08.2019 року у справі №904/598/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/598/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Савінкової Ю. Б.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гінза",

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2019 (судді: Вечірко І. О., Кузнецов В. О., Чус О. В. )

і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2019 (суддя Мілєва І. В. ) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гінза"

до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради,

про визнання договору укладеним та внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гінза" (далі - ТОВ "Гінза") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (далі - КП "Дніпроводоканал"), у якому просило суд визнати укладеним з 29.09.2018 між ТОВ "Гінза" та КП "Дніпроводоканал" договір № 0284 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення у редакції, наданій позивачем відповідачу листом від 04.09.2018 № 38, зареєстрованим КП "Дніпроводоканал" від 17.09.2018 №13891; внести зміни до договору № 0284 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, укладеного між ТОВ "Гінза" та КП "Дніпроводоканал", виклавши його преамбулу та пункти 3.15,3.19,4.10,6.1.6,7.2.2,8.3,9.1,9.2 в редакції додаткової угоди № 3 до Договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення від 23.01.2019.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку заявника до спірних правовідносин необхідно застосовувати правила вирішення колізії норм права, тобто норм правових актів, які мають вищу юридичну силу, а саме вимоги Законів України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду та питне водопостачання", що також визначено пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу Українии мають вищу юридичну силу по відношенню до Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська, затверджених рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 № 129. Крім того, жодний нормативно-правовий акт України щодо регулювання відносин з водопостачання та водовідведення та порядку укладення договору на водопостачання не містять імперативних норм про право постачальника послуг застосовувати такі правові наслідки у зв'язку з неподанням паспорту водокористувача, як відмова від укладення договору про надання послуг з абонентом.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
09.07.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська, затверджені рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 № 129, прийняті з дотриманням вимог чинного на час їх прийняття законодавства, є чинними, їх дія поширюється на КП "Дніпроводоканал" та підприємства, установи, організації усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців, що скидають усі види стічних вод у комунальну систему каналізації міста. При цьому суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що позивач для укладення договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення не надав відповідачу паспорт водокористувача (підприємства), як це передбачено вимогами пункту 6.5. зазначених Правил.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Гінза" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2019 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, частину 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішення судів не містять мотивів відхилення доказів та аргументів, доводів позивача та мотивованої оцінки суттєвих аргументів, наведених позивачем; судами не враховано судову практику Європейського суду з прав людини щодо права позивача на мотивоване судове рішення; судами неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи; не доведені обставини, що мають значення для справи, які суди визнали встановленими; висновки судів не відповідають дійсним обставинам справи.

3.3. На думку ТОВ "Гінза" судами також неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, пункту 6.5. Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м.

Дніпропетровська, затверджених рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 № 129, який не підлягав застосуванню до спірних правовідносин, оскільки суперечив нормам законів України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду та питне водопостачання"; не застосовано норми статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу Українив. Крім того, аналіз тексту пункту 6.5. указаних Правил свідчить про те, що надання паспорта водокористувача підприємствами та субабонентами здійснюється лише у разі його наявності, тобто обов'язкове надання паспорта водокористувача цими Правилами не передбачено.

3.4. Крім зазначеного, скаржник вказує, що судами не здійснено правосуддя і не забезпечено захист прав і охоронюваних законом інтересів позивача, що свідчить про невиконання судами завдань суду, встановлених статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Під час вирішення справи суди не керувалися завданням господарського судочинства та таким принципом господарського судочинства як верховенство права (пункт 1 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

3.5. У відзиві на касаційну скаргу КП "Дніпроводоканал" просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, у відзиві на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 28.09.2015 між ТОВ "Гінза" (абонент) та КП "Дніпроводоканал" (водоканал) було укладено договір про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 0284 (далі - Договір).

4.3.06.08.2018 КП "Дніпроводоканал" звернулося до ТОВ "Гінза" з листом № 7975/2614, у якому повідомило, що термін дії договору від 28.09.2015 № 0284 на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення закінчується 28.09.2018, у зв'язку із чим було запропоновано переукласти вказаний договір на новий термін. Для укладення договору абоненту необхідно звернутись до договірного відділу Управління "Водозбут" КП "Дніпроводоканал" та надати на узгодження в КП "Дніпроводоканал" паспорт водокористувача.

4.4.04.09.2018 листом № 38 ТОВ "Гінза" направило КП "Дніпроводоканал" на підписання договір та додаткові угоди до нього.

4.5.20.09.2018 ТОВ "Гінза" звернулось до КП "Дніпроводоканал" з листом № 40, в якому зазначило, що з метою переукладення договору ним було подано до КП "Дніпроводоканал договір про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення з додатками" в двох екземплярах, підписані директором та скріплені печаткою підприємства.

Щодо вимоги подання на узгодження паспорта водокористувача ТОВ "Гінза" зазначило, що відповідно до зразка паспорта водокористувача, розміщеного на сайті КП "Дніпроводоканал" убачається, що "Паспорт водокористувача" розробляється відповідно до вимог Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні й відомчі, системи каналізації населених пунктів України (наказ Держбуду України від 19.02.2002 № 37) і Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м.

Дніпропетровська. Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від
10.03.2017 № 166-р, яке набрало чинності 21.05.2017, наказ Держбуду України
19.02.2002 № 37 скасовано як такий, що втратив актуальність та встановлює регуляторні бар'єри.

Зважаючи на викладене, ТОВ "Гінза" вважає, що внаслідок втрати чинності Правил №37, вимоги щодо паспорта водокористувача не ґрунтуються на нормах законодавства, а отже, на його думку, чинними на сьогодні Правилами приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м.

Дніпропетровська, затвердженими Рішенням виконкому Дніпровської ради від
19.02.2015 №129, не передбачено обов'язку товариства при переукладені договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення надання для узгодження КП "Дніпроводоканал" паспорта водокористувача. З огляду на це, ТОВ "Гінза" повідомило про неможливість виконання незаконних вимог відповідача щодо подання на узгодження паспорта водокористувача.

4.6. Листом від 24.09.2018 № 10382/2614 КП "Дніпроводоканал" повторно повідомив, що для переукладення договору позивачу необхідно надати на узгодження в КП "Дніпроводоканал" паспорт водокористувача, копію документа щодо погашення заборгованості з ПДК у сумі 509 122 грн 36 коп., після чого ним буде розглянута можливість укладання договору на надання послуг з централізованого питного водопостачання.

4.7. Також, КП "Дніпроводоканал" листом від 01.10.2018 № 10687/2614 повідомило ТОВ "Гінза", що згідно з пунктом 2.4.2 Правил приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, затверджених рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 № 129, підприємства зобов'язані виконувати у повному обсязі вимоги зазначених правил приймання.

Відповідно до пункту 6.5 вказаних Правил підприємства для укладення договору подають у водоканал паспорт водокористувача. Отже, твердження абонента про незаконність вимог КП "Дніпроводоканал" щодо витребування паспорту водокористувача є безпідставним.

4.8. ТОВ "Гінза" повторно звернулось до КП "Дніпроводоканал" з листом від
23.01.2019 № 3, у якому просило підписати один екземпляр додаткової угоди від
23.01.2019 № 3 та повернути його разом з раніше наданим екземпляром договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення.

4.9. Не отримавши відповідь на вказаний лист, ТОВ "Гінза" звернулось з позовом до суду у цій справі.

4.10. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Гінза" зазначало, що оскільки норми законів України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду та питне водопостачання", мають вищу юридичну силу по відношенню до Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м.

Дніпропетровська, затверджених рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 № 129, та не містять вимог щодо подання паспорту, то до спірних вимог необхідно застосовувати саме їх. При цьому, на думку ТОВ "Гінза", зазначені нормативно-правові акти не надають право постачальнику послуг відмовляти в укладенні договору про надання послуг з абонентом з підстави неподання ним паспорту водокористувача.

4.11. Розглядаючи вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські суди, при прийнятті оскаржуваних рішень, цілком правильно виходили з того, що дія Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" поширюється на всіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення (Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення").

4.12. Частинами 1 , 2 статті 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" встановлено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

4.13. Відповідно до пункту 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України
07.10.2008 № 936/15627 (далі - Правила № 190), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

4.14. Таким чином, суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що укладення договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення є обов'язковим для сторін на підставі закону.

4.15. Також судами враховано, що Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення диференційовано повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, інших державних органів у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення та органів місцевого самоврядування у цій сфері.

4.16. Так, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, належить: забезпечення формування єдиної технічної, соціально-економічної політики у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення; встановлення порядку ведення та забезпечення моніторингу якості питної води і технічного стану об'єктів централізованого питного водопостачання та водовідведення; затвердження правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення; затвердження порядку повторного використання очищених стічних вод та осаду за умови дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин; координація діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності у цій сфері; вирішення інших питань у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення відповідно до законів України (частина перша статті 11).

4.17. Відповідно до статті 13 цього ж закону встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належать в тому числі: затвердження місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідних населених пунктів; прийняття рішень з проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектів господарської діяльності, що можуть негативно вплинути на якість питної води та системи питного водопостачання; здійснення контролю за якістю питної води, використанням та охороною джерел і систем питного водопостачання та водовідведення; обмеження, тимчасова заборона діяльності підприємств у разі порушення ними вимог законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення в межах своїх повноважень; встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення потреб споживачів у питній воді; обмеження або заборона використання підприємствами питної води для промислових цілей.

4.18. Зазначена норма кореспондується із пунктом 5 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно якого до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води.

4.19. При цьому частинами четвертою-шостою статті 131 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення передбачено, що місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту встановлюють вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту.

Місцеві правила розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

У разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

4.20. Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення (далі - Правила № 316) затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316.

На підставі частини 1 статті 11 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 №
197.

4.21. Зазначені Правила поширюються на суб'єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб -підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди (пункт 2 Правил № 316).

4.22. Також Правилами закріплено, що виробник (суб'єкт господарювання, який надає послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають допустимі концентрації забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення.

При цьому наголошено, що місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов'язковими для виробників та споживачів (пункт 4 Правил № 316), а виробники встановлюють кожному конкретному споживачу вимоги до скиду стічних вод до системи централізованого водовідведення на підставі вимог цих Правил, а також місцевих правил приймання (пункт 5 Правил № 316).

4.23 Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 №129 було затверджено Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м.

Дніпропетровська (далі - Правила № 129), яке було прийнято на виконання вимог законодавства у галузі питного водопостачання та водовідведення, яке діяло на той час.

4.24. Зазначені Правила поширюються на КП "Дніпроводоканал" та підприємства, установи, організації усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців, що скидають усі види стічних вод у комунальну систему каналізації міста (крім балансоутримувачів житлового фонду та об'єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або не побутового походження) (пункт 1.2 Правил № 129).

4.25. Відповідно до пункту 6.5. Правил № 129 підприємства для укладання договору подають у водоканал: письмовий запит (лист-заявку); генплан об'єкту в масштабі 1:500 з нанесенням внутрішньо майданчикових мереж водопроводу і каналізації із зазначенням контрольних колодязів, узгоджений з службами водоканалу; акт розподілу балансової належності водопровідних та каналізаційних мереж підприємства і водоканалу, узгоджений службами водоканалу; індивідуальні норми водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції або послуг баланс водоспоживання та водовідведення; паспорт водокористувача (підприємства) та субабонентів (у разі їх наявності); схему локальних очисних споруд (ЛОС); дані про утилізацію осадів ЛОС, їх зберігання та термінах їх вивозу; перелік субабонентів, дані про характер їх виробництва; інші документи, що пов'язані зі скиданням стічних вод, включаючи юридичного напрямку згідно чинного законодавства.

4.26. Також судами зроблено висновок про те, що на час прийняття Правил № 129 загальнодержавні Правила № 37 та Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів були чинними, а отже вказані місцеві правила прийняті відповідно до вимог законодавства.

4.27. Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

4.28. Даючи характеристику юридичної природи діяльності органів місцевого самоврядування Конституційний Суд України наголосив, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19,140,143,144,146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними (Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009)

4.29. Таким чином, суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що Правила № 37 встановлювали загальні вимоги, які повинні були враховуватися при розробці місцевих правил стічних вод та надавали можливість розробляти місцеві правила приймання стічних вод, в яких самостійно визначати допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, а також відображати місцеві особливості приймання стічних вод у міську каналізацію.

4.30. Аналогічне положення міститься і у чинних на цей час Правилах № 316, а саме: в пункті 4 Розділу 1 де зазначено, що на підставі цих Правил виробник розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення.

4.31. Відповідно до пункту 6.5 Правил № 129 підприємства для укладання договору подають у водоканал, серед іншого, паспорт водокористувача (підприємства).

4.32. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Правила № 129 були прийняті з дотриманням вимог чинного на час їх прийняття законодавства, є чинними, їх дія поширюється на КП "Дніпроводоканал" та підприємства, установи, організації усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців, що скидають усі види стічних вод у комунальну систему каналізації міста, а також про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що позивач для укладення договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення не надав відповідачу паспорт водокористувача (підприємства), як це передбачено вимогами пункту 6.5. зазначених Правил.

4.33. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від
23.10.2018 у справі № 922/4412/17.

4.34. Також Суд критично сприймає позицію скаржника про те, що, згідно з його тлумаченням тексту пункту 6.5. Правил № 129, надання паспорту водокористувача підприємствами та субабонентами здійснюється лише у разі його наявності як таку, що оцінена та обґрунтовано спростована судами з огляду на фактичні обставини справи.

4.35. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій надано оцінку наявним в матеріалах справи доказам та встановлено фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

4.36. Отже, доводи касаційної скарги ТОВ "Гінза" не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання укладеним між сторонами договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення у редакції, наданій позивачем відповідачу, та внесення змін до договору № 0284 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, укладеного між сторонами.

4.37. Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статтею 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. Згідно зі Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які посилався суд як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень у справі не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гінза" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2019 у справі №904/598/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова