Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.07.2020 року у справі №908/3406/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/3406/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В. І. - головуючий, судді: Кондратова І. Д., Стратієнко Л. В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

на рішення Господарського суду Запорізької області

(головуючий суддя - Смірнов О. Г. )

від 06.02.2020

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Білецька Л. М. ; судді: Парусніков Ю. Б., Вечірко І. О.)

від 02.06.2020

у справі № 908/3406/19

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

про стягнення 7 805,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної Філії "Придніпровська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь") про стягнення збору за зберігання вантажів у двократному розмірі в сумі 7 805,64 грн.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що в червні та серпні 2019 року на станцію призначення Запоріжжя-Ліве в адресу відповідача прибуло 98 вагонів за перевізними накладними № 50260546,50250380,50255389,50260579,50262781,50255405,50255397,50262823,50255421,50811645,50810357,~organization0~,50799113,50796820,50796861,50772136,50775030,50774975. У зв'язку з несвоєчасним забиранням вагонів під вантажні операції з вини відповідача вагони простоювали на коліях станції Запоріжжя-Ліве, про що станцією складені акти загальної форми ГУ-23 про затримку вагонів з вини клієнта із зазначенням часу затримки № 5737 від 16.06.2019, № 6972 від 30.07.2019 на початок затримки та акти загальної форми № 5807 від 19.06.2019, № 7098 від 02.08.2019 на кінець затримки. На підставі зазначених актів був нарахований збір за зберігання вантажів, в тому числі і у двократному розмірі, які частково оплачені відповідачем. Втім, відповідач свої зобов'язання зі сплати нарахованого збору за зберігання вантажу в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в загальній сумі 7 805,64 грн. Матеріально-правовою підставою позову визначено Закон України "Про залізничний транспорт", Статут залізниць України, Правила користування вагонами і контейнерами, Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2020 у справі №908/3406/19 позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 7805,64 грн збору за зберігання вантажу у двократному розмірі.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2020 у справі №908/3406/19 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - Перевізник) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - Замовник) 19.02.2018 укладений договір про надання послуг № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365, предметом якого згідно пункту 1.1. є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього Договору користування вагоном не є орендною майна, а плата за користування вагоном Перевізника не є орендною платою;

- пунктом 1.3. договору про надання послуг визначено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами;

- згідно із пунктом 12.1. договору про надання послуг він вступає в силу з моменту одностороннього підписання Замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ" або вчинення Замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору;

- між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - Залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - Власник колії) 30.09.2016 був укладений договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" № ПР/М-16-3/1-708НЮдч20/2016/2889;

- договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії укладений з протоколом узгодження розбіжностей від 24.10.2016;

- відповідно до пункту 1 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить Власнику колії, що примикає до станції Запоріжжя-Ліве стрілкою № 12 до парку "А" і стрілкою № 172 до парку "Б" і яка обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є сигнальні знаки "Межа під'їзної колії", які встановлені проти вхідного світлофора "ЧВ" парку "А" станції Запоріжжя-Ліве на відстані 71,7 метрів від вістря пера стрілки примикання № 12 та вхідного світлофора "НБ" парку "Б" станції Східна власника колії на відстані 341,5 метрів від вістря стрілки примикання № 172;

- згідно із пунктом 6 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці:

- на приймально-відправні колії №№ 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве;

- на сортувально-відправні колії парку № 32-36 парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве. Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на приймально-відправних коліях № 2-11 парку "А", на сортувально-відправних коліях № 32-36 парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве.

Подальший рух вагонів виконується локомотивом Власника колії;

- пунктом 14 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії сторони визначили, що Власник колії сплачує залізниці плату:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та іншими нормативними документами;

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує Залізниця для Власника колії - згідно з діючими нормативними документами;

- збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України по передоплаті через ЄТехПД з відповідними оголошеними ПАТ "Укрзалізниця" коефіцієнтами підвищення;

- умовами пункту 20 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії сторони дійшли згоди про те, що з усіх питань, що не передбачені цим договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативно-правовими актами;

- пунктом 21 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 01 грудня 2016 до 30 листопада 2021 включно;

- в червні та серпні 2019 на станцію призначення Запоріжжя-Ліве в адресу відповідача - ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" прибуло 98 вагонів з вантажем за накладними № 50260546,50250380,50255389,50260579,50262781,50255405,50255397,50262823,50255421,50811645,50810357,~organization1~,50799113,50796820,50796861,50772136,50775030,50774975;

- про прибуття вагонів на станцію Запоріжжя-Ліве в адресу ПАТ "ЗМК " Запоріжсталь" відповідач був своєчасно повідомлений залізницею, відповідні повідомлення залізниці зареєстровані у Книзі повідомлень форми ГУ-2 станції Запоріжжя-Ліве, витяги з якої надані до матеріалів справи;

- в подальшому станцією Запоріжжя-Ліве були складені акти загальної форми ГУ-23 про затримку вагонів з вини клієнта № 5737 від 16.06.2019 (час початку затримки
16.06.2019 06:30), № 6972 від 30.07.2019 (час початку затримки 30.07.2019 09:30) на початок затримки та акти загальної форми № 5807 від 19.06.2019 (час закінчення затримки 19.06.2019 00:30), № 7098 від 02.08.2019 (02.08.2019 20:15) на кінець затримки. При цьому обставинами, які викликали складання вказаних актів зазначено: "затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють з причин не забирання тепловозом вантажоодержувача";

- зазначені акти були підписані представниками відповідача без заперечень, а саме: Шамрай В. М., Матюха А. А., Безпалих С. А., Шуляр А. В., повноваження яких підтверджуються засвідченими копіями довіреностей;

- о 18 год. 35 хв. 18.06.2019 був виданий наказ № 1774 про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного з 18.06.2019 з посиланням на статтю 36 Статуту залізниць України, який підписаний ДН-3 Соколовим В. Ю., на підтвердження чого до матеріалів справи наданий витяг з Книги наказів;

- о 12 год. 31 хв. 01.08.2019 був виданий наказ № 33 про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного з 01.08.2019 з посиланням на статтю 36 Статуту залізниць України, який підписаний ДНГ-3 Полягай М. А., на підтвердження чого до матеріалів справи наданий витяг з Книги наказів;

- за час затримки вагонів на станції Запоріжжя-Ліве на підставі актів загальної форми ГУ-23 № 5737 від 16.06.2019 та № 5807 від 19.06.2019 був нарахований збір за зберігання вантажу, в тому числі за зберігання вантажу в двократному розмірі, на загальну суму 63 370,20 грн без ПДВ (з ПДВ 76 044,24 грн), що підтверджується накопичувальною карткою № 19069054 від 20.06.2019, яка була підписана представником відповідача з застереженням "У відповідності до статті 36 Статуту залізниць України та пункту 2.2. розділу 3 ТР № 1 підписант наказу ДН-3 Соколов не має повноважень для збільшення збору за зберігання до 2-х кратного розміру.

Сума по відомості 57 872,30 грн";

- на підставі актів загальної форми ГУ-23 № 6972 від 30.07.2019 та № 7098 від
02.08.2019 був нарахований збір за зберігання вантажу та збір за зберігання вантажу в двократному розмірі на загальну суму 3 254,10 грн без ПДВ (з ПДВ 3
904,92 грн), що підтверджується накопичувальною карткою № 06089059 від
06.08.2019, яка була підписана представником відповідача з обмовкою, а саме: "У відповідності до статті 36 Статуту залізниць України та пунктом 2.2. розділу 3 ТР № 1 підписант наказу ДНГ-3 Полягай не має повноважень для збільшення збору за зберігання до 2-х кратного розміру. Сума по відомості 2 247,30 грн";

- за вказаним накопичувальними картками відповідачу був нарахований збір за зберігання вантажу в сумі 79 949,16 грн з ПДВ;

- відповідач частково визнав та оплатив нарахований збір за зберігання вантажу по вказаним накопичувальним карткам, на підтвердження чого останній надав "Витяг з АСКВП філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця", з якого вбачається часткова оплата збору за зберігання за накопичувальною карткою № 06089059 на суму 2 696,76 грн та часткова оплата збору за зберігання за накопичувальною карткою № 19069054 на суму 69 446,76 грн;

- вважаючи, що відповідач свої зобов'язання зі сплати нарахованого бору за зберігання вантажу в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в загальній сумі 7 805,64 грн, позивач звернувся до суду.

2.4. Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване правомірністю позовних вимог про стягнення збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, нарахованому позивачем на підставі накопичувальних карток.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що порушень чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення не виявлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від
06.02.2020 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від
02.06.2020 у справі №908/3406/19, Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулось до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, якою просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь":

- скаржник обґрунтував наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, і таке обґрунтування полягає у відсутності висновку Верховного Суду:

- щодо питання застосування статті 36 Статуту залізниць України стосовно визначення наявності повноважень у осіб, які підписують накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення, та документів на підтвердження цих повноважень, порядку затримки вагонів, визначенні переліку доказів, які повинна надати залізниця, на підтвердження неможливості прийняти поїзд на станції призначення, врахування при визначенні вини вантажоодержувача виконання зобов'язання самою залізницею та порядок застосування цієї статті в частині нарахування збору за зберігання вантажу в двократному розмірі по вантажам, затриманим на підхідній станції до станції призначення;

- щодо незаконності стягнення податку на додану вартість без виконання позивачем умов договору та вимог Податкового кодексу України щодо нарахування таких сум податку у первинних документах;

- щодо передбаченого статутом залізниці правила двох підписів на позовній заяві з посиланням на пункт 124 Статуту АТ "Українська залізниця";

- скаржник вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 20, 226, 236, 238, 277, 282, Господарського процесуального кодексу України, статей 11, 202, 238, 526, 626, 629, 908 Цивільного кодексу України.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" просило відмовити у її задоволенні, а оскаржувані рішення залишити без змін.

3.4. Від Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" надійшли пояснення, яким останній підтримує вимоги касаційної скарги.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

4.2. Як одну із підстав касаційного оскарження ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" зазначає відсутність висновку Верховного Суду, зокрема, щодо питання застосування статті 36 Статуту залізниць України стосовно визначення наявності повноважень у осіб, які підписують накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення, та документів на підтвердження цих повноважень, порядку затримки вагонів, визначенні переліку доказів, які повинна надати залізниця, на підтвердження неможливості прийняти поїзд на станції призначення, врахування при визначенні вини вантажоодержувача виконання зобов'язання самою залізницею та порядок застосування цієї статті в частині нарахування збору за зберігання вантажу в двократному розмірі по вантажам, затриманим на підхідній станції до станції призначення.

4.3. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Водночас, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 36 Статуту залізниць України стосовно визначення наявності повноважень у осіб, які підписують накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення, та документів на підтвердження цих повноважень, порядку затримки вагонів, визначенні переліку доказів, які повинна надати залізниця, на підтвердження неможливості прийняти поїзд на станції призначення, врахування при визначенні вини вантажоодержувача виконання зобов'язання самою залізницею та порядок застосування цієї статті в частині нарахування збору за зберігання вантажу в двократному розмірі по вантажам, затриманим на підхідній станції до станції призначення.

Так, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19 висловлено таку правову позицію:

Обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (пункт 5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (пункту 8 Правил зберігання вантажів).

Нарахування одержувачу збору за зберігання вантажу у вагонах незалежно від місця їх затримки за весь період затримки понад термін безоплатного користування здійснюється залізницею за регульованим тарифом за фактом затримки вагонів, що слідують за адресою одержувача, якщо така затримка сталася з вини одержувача.

Пункт 36 Статуту залізниць, як спеціальна норма, що визначає підвищену санкцію (можливість двократного нарахування збору за зберігання вантажу) за окреме порушення, допущене вантажоодержувачем (створення вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення з його вини), не містить виключення із загального правила щодо можливості її застосування незалежно від місця затримки вагонів (на станції призначення чи підходах до неї) по маршруту слідування вагонів.

Правовий аналіз положень пункту 36 Статуту залізниць та пункту 8 Правил зберігання вантажів дає підстави для висновку, що збір за зберігання вантажів, у тому числі збільшений до двократного розміру, сплачується незалежно від місця затримки вантажів (на станції призначення чи на підходах до неї (якими можуть бути проміжні станції), на прикордонних, припортових станціях, тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника).

Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (в редакції на дату видачі довіреності від 26.10.2018 № 4524) затверджено Статут ПАТ "Українська залізниця" та визначено, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (пункт 1 Статуту ПАТ "Українська залізниця").

Пунктом 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця" визначено, що товариство утворене як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від
25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - підприємства залізничного транспорту). Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

За змістом пункту 14 Статуту ПАТ "Українська залізниця" вбачається, що товариство має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов'язки, виступати позивачем та відповідачем у суді, крім випадків, передбачених законодавством та цим Статутом.

Товариство утворює філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи як на території України, так і за її межами, які діють на підставі положень (абзац 2 пункту 17 Статуту ПАТ "Українська залізниця").

Управління поточною діяльністю Товариства здійснює колегіальний виконавчий орган товариства - правління ПАТ "Українська залізниця" (пункт 84 Статуту товариства).

До компетенції правління належить видача довіреностей від імені товариства та їх відкликання (підпункт 11 пункту 102 Статуту ПАТ "Українська залізниця").

Отже, правління ПАТ "Українська залізниця", яке очолює його голова, є колегіальним виконавчим органом ПАТ "Українська залізниця", до складу якого входять члени правління, компетентне на здійснення управління поточною діяльністю Товариства, в тому числі з видачі довіреностей від імені Товариства як юридичної особи.

Водночас, у структурі ПАТ "Українська залізниця" діють філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи, а відтак, у правовідносинах із третіми особами статус юридичної особи має лише ПАТ "Українська залізниця", а її структурні підрозділи, зокрема філії, діють на підставі довіреностей, виданих правлінням ПАТ "Українська залізниця".

З огляду на таке правове регулювання порядку діяльності ПАТ "Українська залізниця" та її правового статусу як юридичної особи, у складі якої діють філії ПАТ "Українська залізниця", об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визнала необґрунтованими доводи відповідача про відсутність у голови правління ПАТ "Укрзалізниця" Кравцова Є. П. та члена правління ПАТ "Укрзалізниця" Бужора О. Я. права на видачу довіреності від
26.10.2018 №4524 від імені ПАТ "Укрзалізниця" про уповноваження директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Кужавського М. С. та/або першого заступника директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Декарчука О. М. здійснювати поточне керівництво та управління діяльністю Філії "Придніпровська залізниця та її структурних підрозділів, що не мають статусу юридичних осіб та діють у складі ПАТ "Укрзалізниця".

Схожий за змістом правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від
06.04.2020 у справі № 908/1417/19, від 23.06.2020 у справі № 908/1746/19 та від
26.06.2020 у справі № 908/1925/19, від 06.11.2020 у справі №908/1748/19, від
06.11.2020 у справі №908/1799/19, зі спорів, що виникли з подібних правовідносин.

Також у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 908/1925/19, колегією суддів відхилено доводи відповідача про відсутність повноважень у посадових осіб залізниці на підписання наказів про затримання та закінчення затримання вантажу, а також наказу про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного, з огляду на те, що на підтвердження повноважень Полягая М. А. на підписання наказу про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного до матеріалів справи долучена копія довіреності від 29.10.2018 № 2029, видана за підписом директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Кужавським М. С. та першим заступником директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Декарчуком О. М.

Цією ж довіреністю від 29.10.2018 № 2029 у справі, що переглядається, підтверджено повноваження Соколова В. Ю. на підписання наказу про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного.

4.5. Отже, суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку щодо застосування норм права (статті 36 Статуту залізниць України, частини 1 статті 238 Цивільного кодексу України, статей 11, 202, 526, 626, 629, 908 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах поставки, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19 і постановах Верховного Суду від 06.04.2020 у справі № 908/1417/19, від 23.06.2020 у справі № 908/1746/19 та від 26.06.2020 у справі № 908/1925/19, від 06.11.2020 у справі №908/1748/19, від 06.11.2020 у справі №908/1799/19, що у розумінні пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України є достатньою підставою для закриття касаційного провадження в частині зазначеної підстави у справі №908/3406/19.

4.6. В частині оскарження незаконності стягнення податку на додану вартість без виконання позивачем умов договору та вимог Податкового кодексу України щодо нарахування таких сум податку у первинних документах, колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Наказом Мінтрансу №644 від 21.11.2000 затверджено Правила розрахунків за перевезення вантажів (далі - Правила).

Відповідно до пункту 2.3 Правил розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Після присвоєння коду розрахунковий підрозділ видає платнику довідку (додаток 2), у якій вказуються найменування платника і номер присвоєного коду. У всіх перевізних документах, накопичувальних картках, відомостях плати за користування вагонами та контейнерами, відомостях плати за подавання, забирання та маневрову роботу проставляється код платника (пункт 2.4 Правил).

Пунктом 2.5 Правил встановлено, що платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Відповідно до пункту 2.6. Правил розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Отже твердження скаржника в касаційній скарзі про безпідставне стягнення сум ПДВ, оскільки в накопичувальних картках відсутня нарахована сума ПДВ, спростовується вимогами, визначеними Правилами розрахунків за перевезення вантажів.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування положень статей 196, 197 Податкового кодексу України, оскільки спір у даній справі стосується правомірності нарахування позивачем збору за зберігання вантажу у двократному розмірі з урахуванням ПДВ в зв'язку із затримкою вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини відповідача.

4.7. Щодо доводів про підписання позовної заяви одноосібно адвокатом в порушення статті 124 Статуту АТ "Українська залізниця" колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" підписано уповноваженим представником АТ "Укрзалізниця" адвокатом Губорєвою Я. А.

Відповідно до частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Отже, з 01.01.2019 представництво у суді першої інстанції має здійснюватися адвокатом. При цьому підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

Право на підписання позовної заяви визначено договором про надання правничої допомоги від 04.12.2019, укладеного між АТ "Українська залізниця" та адвокатом Губорєвою Я. А. Також судами встановлено, що повноваження на підписання позовної заяви визначені довіреністю, яка не містить вимоги на підписання позовної заяви з дотриманням правила двох підписів. Застереження щодо необхідності дотримання правила двох підписів застосовується виключно у випадках: укладання договорів, довіреностей, підписанні банківських та інших фінансових документів, пов'язаних з діяльністю самого товариства. Тоді як позовна заява подається у відповідності до вимог процесуального законодавства і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №905/2314/17.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.4. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, зазначає, що касаційне провадження у справі № 908/3406/19 за касаційною скаргою ПАТ "ЗМК " Запоріжсталь" в частині застосування статті 36 Статуту залізниць України необхідно закрити, а в іншій частині касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 908/3406/19 залишити без змін.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 908/3406/19 в частині касаційного провадження на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо застосування статті 36 Статуту залізниць України.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" в іншій частині оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі №908/3406/19 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі №908/3406/19 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко