Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.04.2018 року у справі №911/1287/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1287/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця",

відповідач - Державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство",

третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 25.01.2018

у складі колегії суддів: Станік С.Р. (головуючий), Гончаров С.А., Тищенко О.В.

у справі № 911/1287/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

до Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство"

про стягнення 230 427, 20 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 27.02.2018, через Київський апеляційний господарський суд, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №НЮ-351 від 26.02.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №911/1287/17 в порядку статей 286 287 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/1287/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2018.

3. Ухвалою від 12.04.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" та ухвалив здійснити перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №911/1287/17 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство" подало відзив на касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця".

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування статей 9, 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 16, 22, 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМЗВС), статті 218 Митного кодексу України (далі - МК України).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - позивач, Залізниця) до Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" (далі - відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (далі - третя особа, Митниця) про стягнення 230 427, 20 грн. витрат, пов'язаних з митними формальностями.

6.1. В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначав про те, що ДП "Клавдієвське лісове господарство" відправило зі станції Немішаєве Південно-Західної залізниці до станції Захонь вагон №66932773 з вантажем "деревина паливна". Разом з тим, цей вагон простоював на станціях Львівської залізниці з 27.05.2016 по 27.10.2016. При цьому, під час простою вагона, а також здійснення працівниками Закарпатської митниці митних процедур щодо перевірки зазначеного вантажу, Залізниця здійснювала зважування, переміщення зазначеного вагону, що на думку позивача, є підставою для відшкодування зі сторони відповідача на користь Залізниці витрат, пов'язаних зі здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, що також визначено статтею 218 МК України.

Короткий зміст рішення першої інстанції

7. Рішенням від 21.08.2017 Господарський суд Київської області позовні вимоги задовольнив повністю, стягнув з ДП "Клавдієвське лісове господарство" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" - 230 427, 20 грн. витрат та 3 456, 41 грн. судового збору.

7.1. Суд першої інстанції встановив таке:

- 24.05.2016 ДП "Клавдієвське лісове господарство" відправило зі станції Немішаєве Південно-Західної залізниці до станції Захонь вагон №66932113 з вантажем "деревина паливна", відправка №403675;

- 27.05.2016 на станцію Батьово Львівської залізниці прибув цей вагон та був затриманий для проведення переогляду. Згідно з актом загальної форми від 27.05.2016 №10993 на підставі рішення Закарпатської митниці від 27.05.2016 №29/16 вагон подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю та надано телеграфне повідомлення від 27.05.2016 №235 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника;

- за результатами переогляду вантажу у вагоні №66932773 інспекторами митниці складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів від 09.06.2016 №305010505/2016/ЗМК-09033, згідно з яким сторонніх вкладень у вантажі "деревина паливна" не виявлено. Разом з тим, цей вагон простоював на станціях Львівської залізниці з 27.05.2016 до 27.10.2016. Під час здійснення працівниками Закарпатської митниці митних процедур щодо вантажу, що перевозився у ньому, залізниця на виконання заявок Закарпатської митниці здійснювала його переміщення зі станції Батьово на станцію Мукачево, Кольчино для митного догляду, залізниця також на виконання заявок митниці здійснювала зважування вантажу, що переміщувався у цьому вагоні, про що здійснено повідомлення відправника телеграма від 15.06.2016 №87;

- 21.06.2016 цей вагон згідно з листом Закарпатської митниці від 20.10.2016 №07-70-61/34/2813 було відправлено на станцію Кольчино для вивантаження вилученого вантажу;

- 27.10.2016 вантаж "деревина паливна", що переміщувався у вагоні №66932773, був вивантажений на ТДВ "Закарпатоблрайагротехсервіс", про що залізниця склала акт загальної форми від 27.10.2016 №24. Залізниця склала акти загальної форми з нарахуванням належних платежів за затримку цих вагонів згідно зі ставками Збірника тарифів №1 із застосуванням коригувального коефіцієнта. Всього на станціях Батьово, Мукачево, Кольчино згідно з актами загальної форми №10993, 814, 72, 74, 24, 26 за затримку вагона №66932773 залізницею нараховано 230 427, 20 грн.

7.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- позивачем на підставі наведених вище актів загальної форми, які складено відповідно до приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, плату за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку вагонів;

- оскільки ДП "Клавдієвське лісове господарство" є вантажовласником, якому залізниця надає послуги, передбачені Статутом залізниць України, а послуги за користування вагонами згідно із статтею 119 Статуту залізниць України є платними, дії Закарпатської митниці ДФС щодо здійснення митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, тому на них розповсюджуються положення статті 218 Митного кодексу України про обов'язок оплати митних формальностей за рахунок вантажовласника або уповноважених ним осіб, що спростовує твердження відповідача про неправильне застосування даної норми до спірних правовідносин, оскільки судом встановлено факт намагання відповідача незаконного перемістити товари за межі України з використанням послуг перевезення залізницею.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою від 25.01.2018 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ДП "Клавдієвське лісове господарство" задовольнив, рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/1287/17 скасував, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до ДП "Клавдієвське лісове господарство", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України, про стягнення 230 427, 20 грн. відмовив повністю, судовий збір за подання позову поклав на позивача, стягнув з ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на користь ДП "Клавдієвське лісове господарство" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 802, 06 грн.

8.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- матеріалами справи підтверджується, що 24.05.2016 ДП "Клавдієвське лісове господарство" відправило зі станції Немішаєве Південно-Західної залізниці до станції Захонь вагон №66932113 з вантажем "деревина паливна", відправка №403675. 27.05.2016 на станцію Батьово Львівської залізниці прибув вагон №66932113 та був затриманий для проведення переогляду.

- згідно з актом загальної форми від 27.05.2016 №10993, зафіксовано, що вагон №66932113 затримано згідно з усним розпорядженням начальника митного поста.

- дослідивши заявку Закарпатської митниці від 27.05.2016 №29/16, суд апеляційної інстанції встановив, що вона видана на підставі статей 338, 325 МК України та усного розпорядження начальника митного посту "Залізничний" для проведення митного огляду згідно з пунктом 5 ПКМУ №467 та пунктом 1.5 наказу МФУ №602, а телеграфне повідомлення від 27.05.2016 №235 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника містило повідомлення про те, що вагон затримано згідно із заявкою митниці №29/16 від 27.05.2016 на підставі статті 338 МК України для митного огляду (т. 1, а.с. 22-23). Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою затримання вагону залізницею є статті 325 та 338 МК України;

- за результатами переогляду вантажу у вагоні №66932773 інспекторами митниці складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів від 09.06.2016 №305010505/2016/ЗМК-09033, згідно з яким сторонніх вкладень у вантажі "деревина паливна" не виявлено, а отже, вина відповідача у затримці зазначеного вагона відсутня, що виключає обумовлені законом підстави для стягнення з нього плати за затримку вагону згідно з частиною 5 статті 338 МК України (т. 1, а.с. 25-26);

- позивачем заявлено до стягнення з відповідача 230 427, 20 грн. з посиланням на те, що відповідна затримка вагону є митною формальністю, оскільки була необхідна для здійснення митного контролю, що передбачено статтею 218 МК України, однак, апеляційний суд дійшов висновку, що затримка вагонів мала місце внаслідок прийняття рішення органом митного контролю про переогляд вантажу згідно із статтею 338 МК України;

- главою 32 Митного кодексу України розділу IV "Переміщення і пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України" визначено митні формальності при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту, до якої включено статтю 218, дійсно врегульовано митні формальності на залізничному транспорті, якими є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (пункт 29 частини 1 статті 4 МК України).

- разом з тим, Главою 49 "Здійснення митного контролю" Митного кодексу України, передбачено спеціальну норму, як підставу для здійснення затримки переміщення вагонів - статтю 338. Саме на підставі цієї норми митний орган надав розпорядження щодо здійснення перевірки в спірному випадку;

- з огляду на таке та прийнявши до уваги результати Акта про проведення огляду (переогляду) товарів від 09.06.2016 №305010505/2016/ЗМК-09033, згідно з яким сторонніх вкладень у вантажі "деревина паливна" не виявлено, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вини відповідача у неналежному митному оформленні вантажу не встановлено, а тому керуючись частиною 5 статті 338 МК України, відмовив позивачу у стягненні вартості за простій вагонів з відповідача, як вантажовідправника, зазначивши що спірні правовідносини в даному випадку регулюються спеціальною нормою права - статтею 338 МК України, як виняток із загального правила, встановленого статтею 218 МК України. Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, внаслідок чого на підставі пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивач у справі)

9. Скаржник доводив, що апеляційний суд неправильно застосував статті 325, 338 МК України, в той час як повинен був керуватися статтею 218 МК України, статтями 16, 22, 28, 32 СМГС; спір між відповідачем та митницею не має значення для цієї справи, це є різні предмети спору та встановлюють різні факти, оскільки статті 16, 22, 28, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та стаття 218 МК України регулюють взаємовідносини саме між залізницею та вантажовідправниками і є спеціальними нормами права, що підлягають застосуванню у цих спірних правовідносинах. До такого ж висновку про застосування зазначених норм права дійшов Верховний Суд у Постанові від 31.01.2018 у справі №910/20643/16.

10. Скаржник аргументував, що апеляційним судом порушено право залізниці на справедливий суд та без поважних причин 25.01.2018 не здійснено судове засідання у режимі відеоконференції. При цьому, суд завчасно не повідомив залізницю про відмову у задоволенні клопотання залізниці про призначення судового засідання в режимі відеоконференції, чим порушив право скаржника на справедливий суд.

11. Скаржник зазначав, що відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМЗВС), яка є чинною для України згідно із Законом України "Про правонаступництво України" та Віденською конвенцією про правонаступництво держав щодо договорів, відсутні норми щодо виконання залізницею митних формальностей. Згідно з УМЗВС, працівники прикордонної передавальної станції інформують митницю про перетин кордону залізничним транспортним засобом, подають митниці всі товаросупровідні документи і спільно з працівниками митниці перевіряють кількість, номери вагонів, цілісність пломб чи інших охоронних пристроїв. Отже, предметом спору в даній справі є стягнення провізних платежів за час затримки вагона №66932773 відповідно до статей 2, 22, 28, 32 УМЗВС, а не вирішення спору між вантажовідправником та митницею щодо правомірності чи неправомірності дій митниці та стягнення з неї завданої вантажовідправнику шкоди згідно з частиною 5 статті 338 МК України.

Доводи інших учасників справи

12. У відзиві ДП "Клавдієвське лісове господарство" з посиланням на статтю 338 МК України зазначило, що затримка вагонів мала місце саме з ініціативи митного органу, а не з вини відповідача, в ході проведеного огляду не було виявлено жодних порушень вимог митного законодавства України, про що зазначено в акті проведення огляду товарів, а тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 є законною та обґрунтованою та не підлягає скасуванню.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

13. Господарський кодекс України

Частина 1 статті 306 - перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Частина 2 статті 306 - суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Частина 3 статті 306 - перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

14. Закон України "Про залізничний транспорт"

Частина 1 статті 26 - обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

15. Статут залізниць України

Стаття 119 - за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Стаття 121 - вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача;

в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Стаття 129 - обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

16. Правила користування вагонами і контейнерам, затвердженні наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113

Пункт 2 - за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Пункт 13 - плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Пункт 16 - вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

17. Правила зберігання вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644

Пункт 8 - збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Пункт 9 - за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

18. Митний кодекс України

Пункт 29 частини 1 статті 4 - митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Частина 2 статті 218 - розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Частина 5 статті 338 - крім випадків, зазначених у частинах другій-четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

19. Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, до якої Україна приєдналася 05.06.1992

Стаття 5 - при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

Стаття 28 § 6 - якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла по причинах, не залежних від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Стаття 32 § 1 - перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку передбаченому статтею 31 "Оплата провізних платежів та неустойок".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. З огляду на компетенцію касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального права - частини 5 статті 338 МК України, статей 9, 10 ЦК України, статей 16, 22, 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

21. Згідно зі статтею 908 ЦК України, положення якої кореспондуються з нормами статті 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до пункту 4 Статуту залізниць України, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМЗВС) від 01.11.1951, яка набула чинності для України з 05.06.1992 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та у прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (параграф 1 статті 3).

Згідно з параграфом 6 статті 28 УМЗВС, якщо перешкода у перевезенні вантажу або його видачі виникла з причин, не залежних від перевізника, перевізнику мають бути оплачені додаткові перевізні платежі та витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Перевізнику має бути відшкодовано всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами, що застосовуються, і зумовлені причинами, не залежними від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" (стаття 32 УМЗВС).

За змістом статті 31 УМЗВС, якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: 1) відправника - перевізникам, які беруть участь у перевезенні вантажу, крім перевізника, який видає вантаж, за здійснюване ними перевезення; 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за здійснюване ним перевезення. Щодо неустойок діє такий же порядок. Провізні платежі та неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якій проводиться оплата (параграфи 1, 5).

Ураховуючи положення цієї міжнародної угоди, яка регулює відносини залізниці з іншими учасниками перевезень вантажу у міжнародному сполученні та яка відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства, перевізнику відшкодовуються всі витрати, пов'язані із перевезенням вантажу і не передбачені тарифами, що застосовуються, якщо перешкода у перевезенні вантажу виникла із незалежних від нього причин.

22. Разом з тим, статтями 218, 338 Митного кодексу України врегульовано здійснення митного контролю та митних процедур на залізничному транспорті, зокрема, за змістом частини 5 статті 338 цього Кодексу, в ході митних процедур може проводитися огляд (переогляд) залізничних вагонів у випадку перетину ними державного кордону України. Огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Отже, у випадку розгляду спору між відповідачем та митницею, яка здійснювала огляд (переогляд) вантажу, предметом спору буде право власника вантажу на відшкодування збитків, заданих проведенням такого огляду (переогляду) відповідно до частини 5 статті 338 МК України.

23. В даному випадку, предметом спору є стягнення залізницею з вантажовідправника додаткових витрат, пов'язаних з перевезенням вантажу. На зазначені правовідносини як такі, що здійснювались у міжнародному сполученні, поширюється дія Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, яка набула чинності для України з 05.06.1992, та Статуту залізниць України.

Оскільки права та обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених законодавством, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обов'язок позивача, як вантажовідправника та власника товару, оплатити перевізнику додаткові платежі, пов'язані із здійсненням перевезення та проходженням митних процедур на залізничному транспорті, що не позбавляє його можливості в ході розгляду іншого спору стягнути спірну суму, як збитки, з митного органу, довівши дотримання митних правил відповідно до частини 5 статті 338 МК України.

24. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з доводами скаржника про необхідність переважного застосування у даному випадку Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 та статті 119 Статуту залізниць України.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин частини 5 статті 338 Митного кодексу України та відмову в позові про стягнення вартості додаткових послуг, наданих залізницею при перевезенні вантажу в міжнародному сполученні за спірним договірним зобов'язанням. З огляду на таке, постанову апеляційного суду слід скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.

25. Касаційний суд зазначає про правильність в цілому висновків місцевого суду згідно з рішенням від 21.08.2017 про стягнення з відповідача на користь позивача 230 427, 20 грн. додаткових витрат за перевезення вантажу, однак місцевим судом зроблено неправильні посилання на можливість застосування в спірному випадку статті 218 Митного кодексу України. Разом з тим, місцевий суд здійснив посилання на статтю 119 Статуту залізниць України, що дозволяє Верховному Суду також застосувати положення статей 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, ратифікованої Україною з 05.06.1992, як норми права, що підлягають переважному застосуванню, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

26. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9-11 мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджені висновками Суду згідно з пунктами 21-25 мотивувальної частини постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. З огляду на зазначене та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права при розгляді спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги позивача, скасування постанови апеляційного суду від 25.01.2018 та залишення в силі рішення суду першої інстанції від 21.08.2017.

В. Судові витрати

28. У зв'язку із задоволенням касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати позивача зі сплати судового збору на суму 6 912, 82 грн. за її подання і розгляд слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 301, 308, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 скасувати. Рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/1287/17 залишити в силі.

3. Стягнути з Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" (07850, Київська область, Бородянський район, смт Клавдієво-Тарасове, вулиця Вербна, будинок 4, код ЄДРПОУ 00992065) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (79007, місто Львів, вулиця Гоголя, будинок 1, код ЄДРПОУ 40081195) 6 912 (шість тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 82 (вісімдесят дві) коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в касаційному суді.

Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк