Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.04.2018 року у справі №910/22751/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/22751/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи

позивача - не з'явилися,

відповідача - Яценко С.Й., Глазунов М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018

(головуючий суддя - Власов Ю.Л., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017

(суддя Ковтун С.А.)

у справі №910/22751/15

за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

до Міністерства оборони України

про стягнення 16 141 686,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 16 141 686,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання забезпечення Збройних Сил, інших військових формувань озброєнням та військовою технікою" від 27.08.2014р. №777-р та постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання вилучення і передачу озброєння, бойової техніки та іншого військового майна" від 26.08.2014 №376, позивач у жовтні 2014 року поставив до: в/ч А0095 - БМП-1 в кількості 11 од та БРДМ-2 в кількості 5 од.; до в/ч В6266 - БРДМ-2 в кількості 2 од; до в/ч А0409 - БРДМ-2 в кількості 3 од.

1.3. У подальшому позивач звертався до відповідача з вимогами вирішити питання із закупівлі в позивача зазначеної техніки та вирішити питання ціноутворення на неї. Проте, механізм сплати визначено не було. За таких обставин позивач визначив ціну поставленої техніки відповідно до калькуляції договірної ціни, сформованої на підставі фактичних витрат на капітальний ремонт БМП-1 (11 од) - відпускна ціна з ПДВ становить 11 031 504,00 грн, та калькуляції договірної ціни, сформованої на підставі орієнтовної вартості БРДМ-2 (9 од) - 5 110 182,00 грн.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. Відповідно до п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.08.2014р. №777-р "Питання забезпечення Збройних сил, інших військових формувань озброєнням та військовою технікою" Міністерству оборони разом з Державним концерном "Укроборонпром" вжити невідкладних заходів щодо забезпечення проведення ремонту і модернізації підприємствами Концерну озброєння та військової техніки, що належать Міністерству оборони і перебувають відповідно до укладених договорів на підприємствах Концерну, та їх передачу Збройним Силам, іншим військовим формуванням з подальшою оплатою виконаних робіт за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету.

2.2. Згідно з абз.1 п.2 розпорядження Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ невідкладно в установленому порядку укласти відповідні договори на придбання озброєння та військової техніки, що необхідні для проведення антитерористичної операції і перебувають на підприємствах Державного концерну "Укроборонпром", з подальшою оплатою відповідно до законодавства вартості таких озброєння та техніки.

2.3. Відповідно до абз.2 п.2 розпорядження Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ разом з Державним концерном "Укроборонпром" невідкладно забезпечити поставку зазначених озброєння та військової техніки Збройним Силам та іншим військовим формуванням.

2.4. На виконання абз.2 п.2 вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.08.2014р. №777-р та Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання вилучення і передачу озброєння, бойової техніки та іншого військового майна" від 26.08.2014р. №376, Позивач у жовтні 2014 року поставив військову техніку: в/ч п/п А0095 - БМП-1 в кількості 11 од. та БРДМ-2 в кількості 5 од.; в/ч п.п. В6266 - БРДМ 2 в кількості 2 од.; в/ч А0409 - БРДМ-2 в кількості 3 од., що підтверджується актами технічного стану, листами від 20.11.2014р. за вих.№342/9527, від 02.12.2014р. за вих.№342/9869 та від 27.02 2015р. за вих.№342/1485.

2.5. Акти складені комісією у трьох примірниках, які затверджені командиром військової частини А0174 - Центрального бронетанкового управління Збройних Сил України, генерал майором Башинським Р.С., підписані та отримані військовою частиною, що прийняла техніку, Позивачем, Центральним бронетанковим управлінням Збройних Сил України (військова частина А0174).

2.6. Повноваження представників військових частин, які прийняли техніку підтверджуються довіреністю №492 від 02.10.2014р. довіреністю №515 від 18.10.2014р. та довіреністю №501 від 29.09.2014р. (в/ч п/п В0095); довіреністю №253 від 26.09.2014р. (в/ч п.п В6266); довіреністю №146 від 04.10.2014р.(в/ч А0409).

2.7. Факт поставки Позивачем вказаної техніки військовим частинам Відповідача сторонами не заперечується.

2.8. 03.02.2015 з метою виконання вимог законодавства України, документального оформлення передачі військової техніки на ім'я начальника Центрального бронетанкового управління Збройних сил України позивачем направлено лист за вихідним №184 разом з актами прийому-передачі (в трьох екземплярах) та інвентаризаційним описом.

2.9. Листом від 04.02.2015 за вих.№188 т.в.о. начальника Озброєння Збройних Сил України Шевцовим М.М. повідомлено позивача про те, що питання закупівлі вказаної техніки рішенням першого заступника Міністра оборони України від 23.10.2014 за № 15480/з доручено Департаменту розробок і закупівля озброєння та військової техніки Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів, Департаменту фінансів, Департаменту правового забезпечення та управлінню військових представництв Міністерства оборони України.

2.10. Листом за вих.№112 від 10.02.2015 представництвом Відповідача №637 повідомило Позивача, що для визначення проекту рівня ціни на військову техніку, що прийнята спільною комісією та відвантажена з місця зберігання (м. Миколаїв), для потреб ЗС України у 2014 році, а саме БМП-1 в кількості 11 од. та БРДМ-2 в кількості 9 од., необхідно надати первинні бухгалтерські документи, що стосуються виконання ремонту вказаної військової техніки.

2.11. 16.03.2015 на виконання зазначеного листа позивач направив на адресу представника Відповідача №637 лист за вих. №462 з розрахунково-калькуляційними матеріалами на капітальний ремонт БМП-1 в трьох примірниках та розрахунково-калькуляційними матеріалами на капітальний ремонт БРДМ-2 в трьох примірниках (для визначення проекту цін, військової техніки, яка відвантажена для потреб Збройних сил України в жовтня місяці 2014 року).

2.12. 16.04.2015 позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №781 про розроблення та направлення Позивачу проекту договору на поставку військової техніки та проведення оплати за поставлену військову техніку. Також Позивач зазначив, що попередньо вже були направлені листи від 03.03.2015, 16.03.2015 та від 05.05.2015.

Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у цій справі.

3.Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі №910/22751/15 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" 16 141 686,00 грн, 7 070,00 грн витрат за проведення експертизи та 73 080,00 грн судового збору.

3.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3.3. Рішення судів мотивовані тим, що внаслідок передачі та приймання у кінці вересня - на початку жовтня 2014 року 20 одиниць військової техніки між сторонами виникли правовідносини (зобов'язання), які є характерними для купівлі-продажу, оскільки стосуються передачі однією стороною (позивачем) майна у власність другій стороні (відповідачу) за плату.

3.4. Керуючись приписами статей 632, 691 Цивільного кодексу України суди дійшли висновку, що у разі відсутності ціни у договорі закон передбачає інші механізми та інструменти її визначення, і її відсутність не є тією обставиною, яка зумовлює неможливість виконання покупцем свого обов'язку щодо оплати товару.

3.5. Суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що експертним шляхом визначити вартість військової техніки на момент її передачі Відповідачу неможливо. При цьому, єдиними документами, що фіксують відсутність розбіжностей щодо вартості майна між представниками Позивача та Відповідача, які входили до складу комісії з приймання-передачі військової техніки, є акти №4/3/14, 5/3/14, 6/3/14, 7/3/14, 8/3/14, 9/3/14, 10/3/14, 11/3/14, 12/3/14, 13/3/14, 15/3/14, 14/3/14, 16/3/14, 17/3/14, 18/3/14, 19/3/14, 20/3/14, 21/3/14, 22/3/14, 23/3/14, відповідно до яких загальна вартість військової техніки складає 16 141 686,00 грн.

3.6. Відтак, керуючись засадами добросовісності, розумності та справедливості, визначена у актах вартість майна є ціною його продажу.

3.7. Суд апеляційної інстанції у повній мірі підтримав зазначений висновок місцевого господарського суду.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Міністерство оборони України звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 скасувати повністю та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4.2. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що висновки судів попередніх інстанцій здійснені без врахування вимог ст.11 Цивільного кодексу України, а саме, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

4.3. Позовні вимоги в розмірі 16 141 686,00 грн є фактично понесеними витратами позивачем з капітального ремонту 11 одиниць БМП-1 та 9 одиниць БРДМ-2.

4.4. Таким чином, на думку скаржника, між сторонами не виникли правовідносини (зобов'язання), які характерні для договору купівлі-продажу, а характерні для договору підряду (надання послуг з капітального ремонту), а тому положення пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.08.2014 №777-р застосовані судами помилково.

4.5. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів та вимог відповідача. Просить відмовити у задоволенні його касаційної скарги та залишити судові рішення, що оскаржуються, без змін. Загалом позиція позивача та доводи, якими обґрунтований відзив, співпадають з висновками судів попередніх інстанцій.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. За приписами частини 2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості поставленої останньому військової техніки, а саме 11 одиниць БМП-1 та 9 одиниць БРДМ-2.

5.2.2. Згідно з п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.08.2014р. №777-р наказано відповідачу укласти відповідні договори на придбання озброєння та військової техніки, що необхідні для проведення антитерористичної операції і перебувають на підприємствах Державного концерну "Укроборонпром", з подальшою оплатою відповідно до законодавства вартості таких озброєння та техніки.

5.2.3. Як встановлено судами попередніх інстанцій та слідує з матеріалів справи, передачі військової техніки передувало звернення Центрального бронетанкового управління Збройних Сил України (військова частина А0174) до позивача (лист від 25.09.2014р. №342/3/3/5085) з пропозицією про передачу майна та призначення посадової особи у відповідну комісію, яка була акцептована позивачем за умови підписання відповідного договору (лист від 25.09.2014 №1523).

5.2.4. Проте судами встановлено, шо всупереч розпорядженню Кабінету Міністрів України №777 від 27.08.2014, а також умові акцепту, сторони не підписали договір на придбання військової техніки як окремий письмовий документ.

Натомість позивач у жовтні 2014 року поставив, а відповідач прийняв військову техніку, а саме БМП-1 у кількості 11 од. та БРДМ-2 в кількості 9 од.

5.2.5. Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

5.2.6. Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що договір купівлі-продажу між сторонами спору фактично був укладений у спрощений спосіб шляхом надіслання відповідачем пропозицій поставки техніки та її акцепту позивачем шляхом здійснення поставки та її прийняття відповідачем.

Відтак, не знаходять свого підтвердження доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів стю11 Цивільного кодексу України (п.4.2 постанови).

5.2.7. Помилковими є і доводи скаржника про те, що між сторонами виникли правовідносини, характерні для договору підряду. Суд касаційної інстанції вважає, що такі доводи обгрунтовано відхилені апеляційним господарським судом, який на підставі здійсненої оцінки наявних у матеріалах справи документів встановив, що відповідач не замовляв у позивача ремонтних робіт, а останній їх для відповідача не здійснював. Поставка позивачем наявної у нього техніки не містить ознак виконання робіт чи надання послуг. Отже, відповідач помилково вважає, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг з капітального ремонту (п.4.3 постанови).

5.2.8. Обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про визначення ціни спірного товару. Так судами зазначено, що сторони не погодили ціну техніки, проте договір в частині поставки та прийняття цієї техніки був виконаний. Водночас судами досліджено акти технічного стану, за якими позивач поставив, а відповідач прийняв вказану техніку, і в яких була визначена ціна за кожну одиницю поставленої техніки. Акти підписані без заперечень та зауважень.

5.2.9. Відтак, зважаючи на вимоги зазначених вище положень нормативно-правових актів, на підставі яких спірна поставка була здійснена, враховуючи те, що справедливість як одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" у цій справі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. З огляду на зазначене у розділі 5 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а постанови та рішення судів попередніх інстанцій, що оскаржуються - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі №910/22751/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко