Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №918/450/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року

м. Київ

справа № 918/450/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "АРМ - ЕКО",

відповідач - житлово-комунальне підприємство "Перспективне",

розглянув касаційну скаргу житлово-комунального підприємства "Перспективне"

на рішення господарського суду Рівненської області від 21.08.2017 (головуючий суддя Політика Н.А.)

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 (головуючий - Савченко Г.І., судді: Демидюк О.О., Павлюк І.Ю.)

у справі № 918/450/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" (далі - Товариство)

до житлово-комунального підприємства "Перспективне" (далі - Підприємство)

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Підприємства про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 270 005,04 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати виконаних позивачем підрядних робіт за підрядним договором від 31.12.2015 № ТО - 55 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.08.2017 у справі № 918/450/17, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2017, позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

Підприємство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Так, згідно з доводами відповідача, викладеними у касаційній скарзі:

- позивачем протягом дії підрядного договору від 31.12.2015 № ТО-55 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів не здійснювалося поточного ремонту ліфтів та неналежно здійснювалося їх технічне обслуговування, наслідком чого стало пришвидшене зношення деталей ліфтів та неможливість їх подальшої експлуатації;

- судом апеляційної інстанції не було належним чином розглянуто клопотання відповідача про витребування доказів (журналів періодичних оглядів ліфтового господарства), яке було заявлено в усній формі представником відповідача у судовому засіданні апеляційного господарського суду.

Товариство у відзиві на касаційну скаргу просило судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судових актів зі справи.

Розгляд касаційної скарги Підприємства здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 31.12.2015 Товариством як підрядником та Підприємством як замовником укладено підрядний договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів № ТО-55 (далі- Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник бере на себе організацію та виконання робіт по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів згідно переліку (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору;

- пунктом 3.1 Договору передбачено, що щомісячна плата за виконання робіт згідно з Договором визначена сторонами у додатку № 2, який також є невід'ємною частиною Договору;

- у випадку прийняття нових нормативно-правових актів, які впливають на вартість технічного обслуговування та ремонту ліфтів, необхідності урахування інфляційних факторів, внесенні змін в обсяг і склад робіт сума оплати робіт може бути змінена в сторону її збільшення або зменшення з відповідним оформленням погоджених змін до Договору (пункт 3.2 Договору);

- відповідно до пункту 5.1 Договору після завершення кожного календарного місяця підрядник надає замовнику два примірники акту виконаних робіт та поадресний перелік вкладених запасних частин;

- пунктом 5.2 Договору передбачено, що замовник повинен протягом п'яти календарних днів з моменту отримання акту виконаних робіт та переліку його підписати та передати підряднику, або надати свої обґрунтовані письмові заперечення;

- погоджений сторонами акт виконаних робіт є підтвердженням належного виконання підрядником робіт, визначених цим договором та інших умов цього договору (пункт 5.3 Договору);

- згідно з пунктом 5.7 Договору замовник самостійно сплачує плату за виконані роботи не пізніше 20 числа наступного місяця, що йде за місяцем у якому виконувалися роботи;

- відповідно до пункту 5.8 Договору сторони погодили, що сплачені замовником грошові кошти через автоматизовану систему платежів за комунальні послуги Виконавчого комітету Рівненської міської ради у відповідному календарному місяці будуть зараховуватися лише в рахунок оплати виконаних робіт у попередньому місяці. У випадку, якщо сплачені замовником грошові кошти через автоматизовану систему платежів за комунальні послуги Виконавчого комітету Рівненської міської ради у відповідному календарному місяці будуть більшими за плату за виконані роботи у попередньому календарному місяці, то різниця зараховується в рахунок погашення найбільш простроченої заборгованості з оплати виконаних раніше робіт, а якщо така заборгованість відсутня - то будуть вважатися авансом для оплати виконаних робіт.

Сторони погодили, що сплачені замовником грошові кошти у відповідному календарному місяці безпосередньо з банківського рахунку замовника будуть зараховуватися лише в рахунок оплати виконаних робіт у попередньому місяці. У випадку, якщо сплачені замовником грошові кошти у відповідному місяці безпосередньо з банківського рахунку замовника будуть більшими за плату за виконані роботи у попередньому календарному місяці, то різниця зараховується в рахунок погашення найбільш простроченої заборгованості з оплати виконаних раніше робіт, а якщо така заборгованість відсутня - то будуть вважатися авансом для оплати виконаних робіт;

- згідно з пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016. Дата підписання зазначена у преамбулі Договору;

- сторони погодили перелік ліфтів, організацію та перелік робіт по технічному обслуговуванню і ремонту яких прийняло на себе Товариство, що відображено у додатку № 1 до Договору;

- сторонами визначено щомісячну плату за виконання робіт згідно з Договором, що відображено у додатку № 2 до Договору;

- 27.09.2016 Товариством та Підприємством укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до умов якої сторони, зокрема, погодили викласти пункт 7.1 Договору в наступній редакції: "7.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року. Дата підписання Договору зазначена у преамбулі Договору";

- станом на 01.01.2017 заборгованість Підприємства перед Товариством за виконані роботи складала 62 688, 87 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків;

- з січня 2017 року по травень 2017 року позивач виконав, а відповідач прийняв роботи за Договором на загальну суму 434 539, 59 грн., що підтверджується актами прийому-передачі робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками вказаних юридичних осіб;

- відповідач свої зобов'язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт у встановлений строк виконав частково, а саме за період з січня 2017 року по травень 2017 року сплатив 146 108, 50 грн.;

- після порушення провадження у справі № 918/450/17 відповідачем частково сплачено заборгованість, яка виникла за Договором у сумі 81 114, 92 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані позивачем підрядні роботи за Договором.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором підряду.

Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною першою статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як унормовано частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суди попередніх інстанцій, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням необхідного мотивування, беручи до уваги наявність Договору і умови його виконання, встановивши факт виконання позивачем підрядних робіт за Договором та невиконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт, - дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані позивачем, проте не оплачені відповідачем підрядні роботи за Договором.

Доводи Підприємства, які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). Тому пов'язані з наведеним аргументи Підприємства не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Посилання Підприємства на те, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання відповідача, заявлене в усній формі про витребування доказів (журналів періодичних оглядів ліфтового господарства) Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки заявлення відповідачем вказаного клопотання не підтверджується ані протоколом судового засідання апеляційного господарського суду від 10.10.2017, ані змістом постанови суду апеляційної інстанції, ані іншими матеріалами справи. При цьому зауважень учасників судового процесу (зокрема, відповідача) з приводу неправильностей або неповноти протоколу судового засідання матеріали справи також не містять.

Доводи, які викладені у відзиві Товариства на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу житлово-комунального підприємства "Перспективне" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 21.08.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у справі № 918/450/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко