ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року

м. Київ

cправа № 918/1045/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий, Волковицька Н. О., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.,

та представників

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились,

третьої особи: Кузьменюк-Волошина Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від
09.06.2021

у справі №918/1045/20

за позовом Фізичної особи - підприємця Канонік Ганни Іванівни

до Зорянської сільської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування рішення Зорянської сільської ради від
25.07.2019 року № 1628, скасування рішення державного реєстратора Клеванської селищної ради, скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки, скасування запису про земельну ділянку у поземельний книзі, закриття поземельної книги та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Канонік Ганна Іванівна звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Зорянської сільської ради (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1) про визнання протиправним та скасування рішення Зорянської сільської ради від 25.07.2019 №1628, скасування рішення державного реєстратора Клеванської селищної ради, скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки, скасування запису про земельну ділянку у поземельний книзі, закриття поземельної книги та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.02.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від
18.05.2021, в задоволенні позову відмовлено.

Від представника третьої особи надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій представник просив стягнути з позивача на користь третьої особи 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В свою чергу, від позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, у яких він зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу третьої особи, зазначений представником є неправильним і несправедливим. Вважає, що відшкодування таких витрат можливе в розмірі 1 762 грн.

Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від
09.06.2021 (колегія суддів у складі: Петухов М. Г. - головуючий, Маціщук А. В., Мельник О. В. ) стягнуто з позивача на користь третьої особи 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з додатковою постановою апеляційного господарського суду, третя особа звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині відмови у стягненні 8000 грн. та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з позивача на її користь 8000 грн. В решті додаткову постанову просить залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення апеляційним судом принципів змагальності та рівності учасників справи, оскільки позивач не надіслав третій особі заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, а суд, не відклавши розгляд справи, про що просив представник ОСОБА_1, не надав можливості спростувати доводи відповідної заяви. Крім цього, апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, належним чином не мотивувавши своє рішення.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та від
25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.09.2021 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 05.08.2021.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 08.09.2021 від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 відкладено розгляд касаційної скарги на 28.09.2021.

Переглянувши в касаційному порядку додаткову постанову апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від
19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від
26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Отже, з'ясування наявності права скаржника на касаційний перегляд судових рішень з підстав, наведених у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

В обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження третя особа посилалась на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме - у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19).

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (пункт 36);

4) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Так, відповідно до положень ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Апеляційним судом встановлено, що правова допомога третій особі надана зокрема адвокатом Кузменюк-Волошиною Наталією Михайлівною, на підтвердження повноважень якого до матеріалів справи надано копію ордеру серії ВК № 1019161 від
30.03.2021.

Відповідно до умов наявного в матеріалах справи Договору про надання правової допомоги № 34, укладеного 29.03.2021 між ОСОБА_1. (клієнт) та адвокатським об'єднанням "Волошин і партнери" (адвокатське об'єднання), клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, в тому числі, але не виключно, у Північно-західному апеляційному господарському суді у справі №918/1045/20 за позовом ФОП Канонік Ганни Іванівни до Зорянської сільської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Зорянської сільської ради від 25.07.2019 №1628 та зобов'язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, скасування і Державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки та скасування запису про земельну ділянку у поземельнії книзі, закриття поземельної книги та зобов'язання вчинити дії.

За умовами п. 2.1. договору адвокатське об'єднання, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги:

- написання та подання Північно-західному апеляційному господарському суду відзиву від імені Клієнта на апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Канонік Ганни Іванівни на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.02.2021 у справі №918/1045/20;

- написання інших процесуальних документів у справі №918/1045/20 від імені клієнта за необхідності та подання їх до Північно-західного апеляційного господарського суду;

- представництво інтересів клієнта у Північно-західному апеляційному господарському суді та відповідна участь у судових засіданнях (у судовому засіданні) при слуханні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Канонік Ганні Іванівни на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.02.2021 у справі №918/1045/20.

За умовами п. 2.7. договору для надання юридичної допомоги клієнту, адвокатське об'єднання призначає адвоката Кузьменюк-Волошину Наталію Михайлівну, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1145 від 29.05.2020.

В розділі 4 договору сторони погодили, що юридичну допомогу, що надається адвокатським об'єднанням, клієнт оплачує в гривнях у фіксованому розмірі 10 000
грн. Оплата за цим договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об'єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатською компанією факсимільним зв'язком або поштою. На письмову вимогу клієнта, адвокатське об'єднання може надавати акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об'єднанню письмові аргументовані заперечення на акт. Сума, вказана в п. 4.1. цього договору є гонораром адвокатського об'єднання за надані юридичної допомоги та поверненню не підлягає. В акті, зазначеному в п. 4.3. договору сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта.

Даний договір укладений на строк до 29.03.2022 та набирає чинності з моменту його підписання (п. 7.1. договору).

Представником третьої особи до суду апеляційної інстанції надано акт надання юридичної допомоги (прийому-передачі виконаних послуг) від 18.05.2021 відповідно до договору №34 від 29.03.2021 на суму 10 000 грн. та детальний опис послуг, наданих адвокатським об'єднанням "Волошин і партнери" для ОСОБА_1. відповідно до договору №34 від 29.03.2021 на суму 10 000 грн., рахунок-фактура № 23 від
18.05.2021 на суму 10 000 грн. та квитанція № 22 від 19.05.2021 на суму 10 000
грн.

Зокрема, зі змісту вказаних документів, апеляційним судом встановлено, що адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв наступні послуги:

1. Написання та подання 31.03.2021 до Північно-західного апеляційного господарського суду відзиву від імені ОСОБА_1 на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.02.2021 у справі № 918/1045/20.

Вартість 3 000 грн.

2. Написання та подання 20.04.2021 до Північно-західного апеляційного господарського суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи від імені ОСОБА_1 у справі № 918/1045/20. Вартість 500 грн.

3. Представництво ОСОБА_1 у судовому засіданні 26.04.2021 при слуханні справи №918/1045/20 Північно-західним апеляційним господарським судом. Вартість 1 750
грн.

4. Написання та подання 17.05.2021 до Північно-західного апеляційного господарського суду заперечень проти клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Вартість 3 000 грн.

5. Представництво ОСОБА_1 у судовому засіданні 18.05.2021 при слуханні справи № 918/1045/20 Північно-західним апеляційним господарським судом. Вартість 1 750
грн.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 (п. 3.31) зазначено, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5, 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

В свою чергу, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 , 6 статті 126 ГПК України).

Як вже було зазначено, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Апеляційний господарський суд зазначив, що на стадії апеляційного провадження третя особа у відзиві на апеляційну скаргу використовувала ті ж самі аргументи, що і в суді першої інстанції, зокрема в поясненнях. Тобто, позиція учасника справи в суді апеляційної інстанції була сформована ще в суді першої інстанції, не змінювалася в суді апеляційної інстанції та саме така позиція зазначалася представником в судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду. Враховуючи викладене, зокрема незмінність позиції третьої особи, невелику складність цієї справи, суд апеляційної інстанції вважав, що вартість наданих адвокатом послуг є завищеною та не співмірною.

Суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені, зокрема, ч.ч. 5, 6, 7 ст. 129 ГПК України (зокрема, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17 також зазначено, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас зазначаючи про незмінність позиції третьої особи, невелику складність цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшовши висновку, що вартість наданих адвокатом послуг є завищеною та не співмірною, не мотивував своє рішення обґрунтованими підставами, з урахуванням яких дійшов відповідних висновків (відповідно до чого вартість наданих адвокатом послуг є завищеною та не співмірною).

Згідно з положеннями п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Так відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Разом з тим, апеляційний суд не мотивував своїх висновків стосовно завищеності розміру наданих адвокатом послуг та відносно чого вони є завищеними.

Так само не містить додаткова постанова і висновків стосовно чого заявлені третьою особою витрати є неспівмірними, хоча відповідно до ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому сам лише висновок, що справа є не складною, не означає, що апеляційним судом виконано аналіз інших критеріїв "співмірності", яким повинна відповідати заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу, а зазначення, що 2 000
грн. становлять співмірні витрати третьої особи на професійну правничу допомогу у цій справі - не містять відповідного обґрунтування.

Водночас у п. 3.29 постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 вказано, що у випадку коли, керуючись частинами 5 -7 , 9 статті 129 ГПК України, суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, він повинен в судовому рішенні конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Проте у тексті оскарженої додаткової постанови міститься лише загальний висновок, що на стадії апеляційного провадження третя особа у відзиві на апеляційну скаргу використовувала ті ж самі аргументи, що і в суді першої інстанції, зокрема в поясненнях, і у ній взагалі відсутнє мотивування у відшкодуванні яких саме послуг було відмовлено судом.

Крім цього, формально згадуючи критерії реальності витрат та розумності їх розміру, суд апеляційної інстанції не мотивував такий свій висновок та не вказав, які саме надані правничі послуги підпадають під ці критерії, а які ні, та стосовно яких видів наданої правничої допомоги суд дійшов таких висновків.

Також колегія суддів вважає недоречними посилання апеляційного господарського суду на рішення Європейського суду з прав людини та постанову Великої Палати Верховного Суду ід 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 стосовно гонорару успіху, оскільки апеляційним судом не встановлено входження такого гонорару до складу заявлених представником третьої особи витрат на правничу допомогу.

Вказане свідчить про порушення апеляційним судом норм ст. 129 ГПК України та ст. 126 ГПК України, і неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, та Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

В свою чергу, відповідно до ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308, ч. 4 ст. 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України знайшла своє підтвердження, та з огляду на те, що додаткова постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням ст.ст. 126, 129 ГПК України, вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду для розгляду заяви третьої особи про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Під час нового розгляду апеляційному господарському суду слід врахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин надання правової допомоги, надати доказам та доводам сторін належну правову оцінку і розглянути заяву третьої особи відповідно до закону.

Доводи касаційної скарги в частині порушення принципу змагальності сторін не обґрунтовані жодною підставою відкриття касаційного провадження, а тому не розглядаються Верховним Судом.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від
09.06.2021 у справі № 918/1045/20 скасувати.

Справу № 918/1045/20 направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.