Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.06.2021 року у справі №910/7575/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/7575/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л. В.,

судді: Губенко Н. М., Кібенко О. Р.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К. О.,

за участю представників:

позивача - Башарова В. Є.,

відповідача -Григолінського С. О.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо

предмета спору, на стороні позивача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс",

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Баранов Д. О.)

від 16.12.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Пономаренко Є. Ю., судді - Андрієнко В. В., Дідиченко М. А.)

від 17.05.2021,

за позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз",

про стягнення 609 999,95 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс"

до Акціонерного товариства "Банк Альянс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз",

про визнання банківської гарантії недійсною

ВСТАНОВИВ:

у травні 2020 року Акціонерне товариство "Банк Альянс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" 609 999,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов генерального договору про надання гарантії № 17-17 від 24.03.2017 АТ "Банк Альянс" (банк) надав банківську гарантію № 17-17/42 на забезпечення виконання ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" умов договору поставки № УБГ 306/015-19 від 06.06.2019, укладеного між останнім та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" (бенефіціар). Стверджує, що бенефіціаром на адресу банку була надіслана вимога № 015-03-1534-1 від 21.02.2020 про сплату грошових коштів за гарантією через порушення принципалом зобов'язань за договором поставки, яка отримана банком 04.03.2020. Посилається на те, що
07.05.2020 банк перерахував бенефіціару гарантійний платіж в сумі 609 999,95
грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3, з моменту здійснення чого у банку виникло право регресної вимоги до ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" (принципал). Стверджує, що листом № 05/1402 від
12.05.2020 банк повідомив ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" про необхідність сплатити регресну заборгованість, який товариство отримало 19.05.2020, однак на час подання позову вказаний лист залишився без відповіді і задоволення. З урахуванням вищевикладеного, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" (принципала) в порядку регресу коштів у сумі 609 999,95
грн, виплачених банком як гарантом на користь бенефіціара - АТ "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" за умовами банківської гарантії № 17-17/42 від 08.05.2019.

02.07.2020 ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просило визнати недійсною банківську гарантію № 17-17/42 від 08.05.2019, яка видана АТ "Банк Альянс" в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" перед АТ "Укргазвидобування" філія Бурове управління "Укрбургаз" за договором поставки № УБГ306/015-19 від 06.06.2019.

Зустрічна позовна заява обгрунтована тим, що банківська гарантія, на підставі якої виник спір, є неналежно оформленою (зокрема, в ній відсутній код ЄДРПОУ принципала, що є обов'язковим з огляду на Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах № 639 від
15.12.2004 (Положення № 639 від 15.12.2004); в ній бенефіціаром визначено філію Бурове управління "Укрбургаз", яка не може бути наділена таким статусом, адже бенефіціаром може бути лише юридична особа, чим філія не є з огляду на п. 1.2 Положення про філію, затвердженого рішенням акціонера АТ "Укргазвидобування" № 257 від 20.07.2018; не містить посилання на те, що є додатком до генерального договору № 17/17), видана з порушенням приписів законодавства України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021, у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що перерахування AT "Банк Альянс" 609 999,95 грн відбулося 07.05.2020, за вимогою, в задоволенні якої банком 13.03.2020 було відмовлено, в період коли AT "Банк Альянс" не було зобов'язаною стороною та, що перерахування коштів в сумі 609 999,95 грн згідно з платіжним дорученням № 3 від 07.05.2020 здійснено банком на власний ризик. При цьому, суд зазначив, що через неналежне представлення бенефіціаром вимоги та фактичної відмови банку в її задоволенні така вимога не може бути повторно розглянута та прийнята до виконання банком-гарантом відповідно до умов Положення № 639.

Також суд відмовив у задоволенні зустрічного позову з огляду на недоведеність ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" підстав, з якими закон пов'язує визнання оспорюваного правочину недійсним згідно з ст.ст. 203, 215 ЦК України.

15.06.2021 АТ "Банк Альянс" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021, в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції - в частині відмови у задоволенні позову АТ "Банк Альянс" та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" на користь АТ "Банк Альянс" в порядку регресу заборгованість у сумі 609 999,95
грн. В решті рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції і частково рішення суду першої інстанції зазначає неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 10.05.2018 у справі № 904/4275/17 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України). На думку скаржника, вимога бенефіціара № 015-03-1534-1 від 21.02.2020 оформлена відповідно до умов гарантії, мала належне представлення та отримана банком в межах строку дії гарантії. Стверджує, що лист № 015-03-3199-1 від 22.04.2020 не є повторною вимогою у розумінні ст. 565 ЦК України та Положення № 639, а є уточненням вимоги № 015-03-1534-1 від 21.02.2020. Посилається на те, що суди не дослідили, що 5-денний строк для оплати встановлений лише для випадку, коли банк приймає рішення про здійснення оплати за гарантією, але такого рішення банком не приймалось, а тому посилання суду на безпідставне здійснення гарантованого платежу після спливу 5-денний строк є необґрунтованим. Зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій повністю нівелюють значення інституту гарантії, адже, за логікою судів гарант звільняється від обов'язку здійснити гарантійний платіж якщо оплата не була здійснена в межах 5-денного строку з моменту отримання вимоги бенефіціара, а строк дії гарантії закінчився. З наведених у скарзі мотивів зазначає, що одного лише факту наявності прострочення виконання основного зобов'язання (незалежно від періоду та обсягу простроченого зобов'язання) достатньо для заявлення бенефіціаром вимоги до гаранта про виплату відповідного забезпечення. Вважає, що принципал, зловживаючи правом на притримання товару (яке не передбачено умовами договору поставки) свідомо не виконував умови за договором поставки в частині поставки товару відповідно до п. п. 5.1,6.3.1, специфікації № 1 та графіку поставки товару, що є наслідком настання відповідальності банку як гаранта та порушення його права. Посилається на поверхневу оцінку судами доводів та аргументів позивача, використання формального підходу у дослідженні обставин справи.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з наведених у відзиві мотивів. Зокрема, зазначає, що обов'язок гаранта здійснити гарантійну виплату на користь бенефіціара буде відсутній у разі, якщо умови основного договору були виконані принципалом у повному обсязі, хоча і з простроченням строків такого виконання, що відповідає висновку, викладеному у п. 45 постанови Верховного Суду від 20.09.2019 у справі № 910/17308/18. Вказує, що банківська гарантія № 17-17/42 забезпечує виконання принципалом зобов'язань, а не їх належне виконання. Стверджує, що згідно з чинним законодавством позивач повинен був розглянути вимогу третьої особи у строк, встановлений банківською гарантією № 17-17/42 і за наслідками розгляду або сплатити відповідні кошти або відмовитись від задоволення вимоги, водночас, рішення про виплату коштів за банківською гарантією позивачем не приймалось.

Зазначає, що враховуючи відмову банку в задоволенні першої вимоги та з огляду на звернення з листом № 015-03-3199-1 від 22.04.2020, який є повторною вимогою, з пропуском строку, правильним є висновок судів про відсутність підстав для виконання повторної вимоги з огляду на ч. 1 ст. 565 ЦК України. Вказує на повідомлення відповідачем третьої особи про обставини форс-мажору, про що свідчать відповідні листи і сертифікати, видані Китайською міжнародною торговою палатою. Зазначає про безпідставність посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/2693/18, від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, в яких суд виходив з інших фактичних обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, судові рішення у справі оскаржуються в частині відмови у задоволенні первісного позову, а тому, з огляду на вимоги ст. 300 ГПК України, Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення у частині вирішення первісного позову.

24.03.2017 між ПАТ "Банк Альянс" (банк, гарант) та ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" (принципал) було укладено генеральний договір про надання гарантій № 17-17, у якому сторони погодили, що він регулює відносини сторін, їх права та обов'язки щодо надання банком на умовах та у порядку, передбаченому цим договором гарантії на підставі відповідної заяви принципала на користь контрагентів-резидентів для забезпечення виконання зобов'язань принципалом за тендерною документацією та/або договорами, укладеними з резидентами відповідно до тендерної документації.

За п. 1.2 генерального договору про надання гарантій № 17-17 від 24.03.2017 банк встановлює принципалу такий розмір ліміту, в межах та протягом строку дії якого банк прийматиме на себе зобов'язання щодо надання гарантії на умовах та у порядку, визначених цим договором: 3 000 000,00 грн.

У п. 7.1 генерального договору про надання гарантій № 17-17 від 24.03.2017 сторони погодили, що зобов'язання гаранта перед бенефіціаром припиняються у разі: після здійснення повної сплати бенефіціару суми коштів, на яку надана гарантія; після закінчення строку дії гарантії, виданої на підставі цього договору; відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом повернення гаранту оригіналу гарантії, або шляхом подання гаранту письмового підтвердження або повідомлення бенефіціара про звільнення гаранта від зобов'язань за гарантією.

Відповідно до умов генерального договору про надання гарантій, банк видав банківську гарантію № 17-17/42 від 08.05.2019 на забезпечення належного виконання ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" умов договору поставки № УБГ 306/015-19 від 06.06.2019, укладеного між принципалом і АТ "Укргазвидобування" філія Бурове управління "Укрбургаз" (бенефіціар).

За умовами банківської гарантії № 17-17/42 від 08.05.2019 гарант зобов'язується виплатити бенефіціару на письмову вимогу будь-яку суму вказану в письмовій вимозі бенефіціара, що не перевищує 609 999,95 грн не пізніше 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов'язань, в забезпечення якого видана ця гарантія.

Гарантія є безвідкличною, набирає чинності з дати видачі та діє до 06.03.2020.

Бенефіціар звернувся до AT "Банк Альянс" з вимогою № 015-03-1534-1 від
21.02.2020 про сплату грошових коштів за гарантією через порушення принципалом зобов'язань за договору поставки, яка була отримана банком 04.03.2020.

Після одержання вимоги, банк листом № 21.2.1/777 від 05.03.2020 повідомив принципала про отримання вимоги.

У відповідь на повідомлення про отримання вимоги, принципал направив банку листи № 85/03 від 05.03.2020, № 92/03 від 11.03.2020, якими повідомив, що остання партія товару не поставлена у зв'язку з виникненням в КНР обставин непереборної сили через поширення коронавірусу, внаслідок чого було призупинено поставку товару від китайського виробника.

Листом № 05/856 від 13.03.2020 банк відмовив бенефіціару у виконанні вимоги, про що свідчить також лист Бурового управління "Укрбургаз", адресований AT "Банк Альянс" № 015-03-3199-1 від 22.04.2020.

Як вбачається зі змісту листа № 015-03-3199-1 від 22.04.2020, відмовляючи у задоволенні вимоги з виплати за гарантією, АТ "Банк Альянс" послався на невідповідність вимоги та доданих документів умовам банківської гарантії, а саме, на пояснення принципала стосовно порушення бенефіціаром строків та порядку оплати за товар та на настання форс-мажорних обставин, про підтвердження яких він звернувся до Торгово-промислової палати України для отримання національного сертифікату про їх підтвердження. Також, відмовляючи у задоволенні вимоги про виплату банківської гарантії, AT "Банк Альянс" зазначив, що принципал, враховуючи факти несвоєчасної оплати за товар, мав право на притримання цього товару до виконання AT "Укргазвидобування" обов'язку з оплати отриманого товару.

Крім того, гарант дійшов висновку, що на момент пред'явлення вимоги поставка відбулась у можливому обсязі належним чином, а інша частина товару не була поставлена через підтверджені форс-мажорні обставини, що виключає відповідальність принципала за порушення зобов'язання в частині своєчасної поставки.

Суди встановили, що в подальшому бенефіціар звертався до АТ "Банк Альянс" з листом № 015-03-3199-1 від 22.04.2020, в якому повторно вимагав здійснити виплату коштів за банківською гарантією у розмірі 609 999,95 грн, вказавши про обставини порушення принципалом умов договору поставки, із зазначенням додаткових доводів щодо підстав виплати гарантії.

Згідно з платіжним дорученням № 3 від 07.05.2020 банком сплачено на рахунок бенефіціара кошти у сумі 609 999,95 грн.

Посилаючись на приписи ст. 569 ЦК України та положення п. п. 3.1.8,3.3.10 генерального договору про надання гарантій № 17-17 від 24.03.2017, позивач стверджує, що з моменту здійснення оплати на користь бенефіціара у банка виникло право регресної вимоги до ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс".

Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій ст. 200 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, відповідно до п. 9 ч. 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов'язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов'язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром. Отже підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.

Враховуючи приписи ст.ст. 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19).

Відповідно до ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняються у разі, зокрема, закінчення строку дії гарантії (п. 2 ч. 1 ст. 568 ЦК України).

Отже при вирішенні судами спору про стягнення коштів за гарантією суди мають з'ясувати у першу чергу, (1) чи настав гарантійний випадок (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а також мають встановити, (2) чи відповідала пред'явлена кредитором (бенефіціаром) гаранту письмова вимога про сплату грошової суми або додані до неї документи умовам гарантії та (3) чи була подана ця вимога та додані до неї документи у межах строку дії гарантії (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 910/3500/19).

Дослідиши наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем було розглянуто вимогу № 015-03-1534-1 від 21.02.2020 і листом № 05/856 від 13.03.2020 проінформовано бенефіціара про відмову в її задоволенні та, що бенефіціар звернувся до АТ "Банк Альянс" з листом № 015-03-3199-1 від 22.04.2020, в якому повторно вимагав здійснити виплату коштів за банківською гарантією у розмірі 609
999,95 грн, вказавши про обставини порушення принципалом умов договору поставки із зазначенням додаткових доводів щодо підстав виплати гарантії, тобто звернувся з повторною вимогою про виплату гарантійних коштів (складена та надіслана на адресу банку вже після відмови в попередній вимозі).

Суди встановили, що лист БУ "Укрбургаз" № 015-03-3199-1 від 22.04.2020, який за своєю суттю є повторною вимогою, було надіслано до банку після закінчення строку дії банківської гарантії, яка була чинною до 06.03.2020.

Оскільки БУ "Укрбургаз" звернувся з повторною вимогою після припинення зобов'язання гаранта перед кредитором за банківською гарантією №17-17/42 від
08.05.2019, у зв'язку із закінченням строку дії гарантії, то у банка були відсутні підстави як для розгляду і задоволення цієї вимоги, так і для виплати на користь бенефіціара гарантійного платежу у сумі 609 999,95 грн з огляду на п.
7.1 генерального договору про надання гарантії № 17-17 від 24.03.2017, п. 2 ч. 1 ст. 568 ЦК України.

Перерахування банком вказаних коштів в період, коли він вже не був зобов'язаною стороною за гарантією, здійснено ним добровільно та на власний ризик.

Встановивши вказане, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення регресної вимоги AT "Банк Альянс" та стягнення з ТОВ "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс" суми коштів у розмірі 609 999,95 грн за банківською гарантією №17-17/42 від
08.05.2019, з огляду на що правомірно відмовили у задоволенні первісного позову.

Щодо посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 10.05.2018 у справі № 904/4275/17, то необхідно зазначити, що судові рішення в оскаржуваній частині жодним чином не суперечать вказаним постановам Верховного Суду, адже, у справах, на які посилається скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, суди, з висновком яких погодився і суд касаційної інстанції, при вирішенні спору виходили з інших фактичних обставин справи, ніж ті, що були встановленні судами попередніх інстанції при розгляді справи, яка оскаржується.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права та зводяться до переоцінки доказів, надання іншої оцінки листам № 015-03-3199-1 від 22.04.2020, № 015-03-1534-1 від 21.02.2020 та встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи, що в силу положень ст. 300 ГПК виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

Частиною 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постановлені у справі судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для їх скасування немає.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 травня 2021 року у справі за № 910/7575/20 в частині вирішення первісного позову Акціонерного товариства "Банк Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Латвійське підприємство "Хімімпекс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз", про стягнення 609 999,95 грн - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Н. Губенко

О. Кібенко