ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/4061/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н. А.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Обухівське" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Обухівське" до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, треті особи: 1. ОСОБА_3, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Роза-Л" про визнання незаконним наказу, скасування державної реєстрації права власності та скасування запису в Поземельній книзі,

за участю представників:

від позивача - Несвіт В.Б., член правління,

від відповідача - не з'явились,

від третьої особи-1 - не з'явились,

від третьої особи-2 - не з'явились,

ВСТАНОВИВ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Обухівське" (далі - ПАТ "Обухівське") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру № 10-11229/15-16-сг від 03.06.2016 про надання земельної ділянки у власність, скасування державної реєстрації права власності в Єдиному реєстрі речових прав та скасування у Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 у власність.

1.2. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ГУ Держгеокадастру в порушення приписів статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), не припинивши права ПАТ "Обухівське" на постійне користування земельною ділянкою та при наявності судової заборони на вчинення будь-яких дій та прийняття будь-яких рішень щодо земель ПАТ "Обухівське", видало спірний наказ про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, чим порушило право ПАТ "Обухівське" володіти та користуватися частиною землі, що належить йому на праві постійного користування як правонаступнику державного підприємства радгоспу-комбінату "Обухівський" відповідно до акта на право постійного користування серії НОМЕР_1 від 13.02.1996.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 13.02.1996, виданого Обухівською міською радою Київської області та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1, державному підприємству радгоспу-комбінату "Обухівський" було передано у постійне користування 2164,6 га землі в межах згідно з планом користування для сільськогосподарського виробництва.

2.2. Відповідно до пункту 1.1 статуту ПАТ "Обухівське", затвердженого зборами акціонерів ПАТ "Обухівське" протокол № 9 від 18.10.2013, ПАТ "Обухівське" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Обухівське", заснованого згідно з рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05.05.2006 № 14-25-7/1 шляхом перетворення Державного підприємства радгоспу-комбінату "Обухівський" на Відкрите акціонерне товариство "Обухівське" відповідно до законів України "Про приватизацію державного майна" та"Про господарські товариства".

2.3. Розпорядженням Обухівської районної держадміністрації Київської області від 28.03.2012 № 385 "Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад" надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього товариства, яке є правонаступником Державного підприємства радгоспу-комбінату "Обухівський" на підставі статуту ПАТ "Обухівське", згідно з державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №№ 003264, 003262, 003263, зареєстрованими у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 13.02.1996 № 1, від 19.02.1996 № 26 та від 16.02.1996 № 284 відповідно, розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області.

2.4. Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08.12.2015 № 365 "Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад" затверджено проект приватизації земель ПАТ "Обухівське", розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

2.5. Вказане розпорядження № 365 від 08.12.2015 оскаржувалося позивачем ПАТ "Обухівське" та було предметом розгляду Господарським судом Київської області у справі № 911/68/16.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2016 у справі № 911/68/16 у задоволенні позовних вимог ПАТ "Обухівське" відмовлено, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.6. Наказом ГУ Держгеокадстру № 10-11229/15-16-сг від 03.06.2016 "Про надання земельної ділянки у власність" відповідно до пункту 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, статей 151, 25, 791, 118, 122 ЗК України, Положення про Головне управління Держгеокадстру у Київській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 03.03.2015 № 24, було вирішено надати громадянці ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 3,6947 га (кадастровий номер НОМЕР_2) із земель сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області.

2.7. На підставі наказу ГУ Держгеокадастру № 10-11229/15-16-сг від 03.06.2016 зареєстровано права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3,6947 га (кадастровий номер НОМЕР_2) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 15156639 від 24.06.2016, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2017 (суддя Шевчук Н. Г.), залишеним без змін постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у складі: Гончарова С.А., Михальської Ю.Б., Тищенко А.І., в позові відмовлено.

3.2. Судові рішення мотивовані тим, що державну реєстрацію спірної земельної ділянки здійснено на підставі документації із землеустрою, ділянку передано у власність ОСОБА_3 відповідно до вимог статей 25, 791, 118 ЗК України, Закону України "Про землеустрій" та Закону України "Про Державний земельний кадастр".

3.3. Посилання позивача на порушення оспорюваним наказом загальних норм статей 116, 141 ЗК України суди визнали безпідставними, зазначивши, що в цьому випадку спірні відносини сторін регулюються спеціальним законодавством, яке регламентує порядок приватизації державних земель і, відповідно, має пріоритет у застосування.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ПАТ "Обухівське" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень ЗК України, Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про державний земельний кадастр".

4.3. Заявник наголошує, що оскаржуваним наказом ГУ Держгеокадастру передано у власність третій особі-1 земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки, що належить позивачеві на праві постійного користування, що призвело до порушення прав позивача як землекористувача; відповідачем здійснено виділ та державну реєстрацію земельної ділянки із належних позивачеві земель за відсутності відповідної документації із землеустрою; не існує спеціального законодавства, яке регламентує порядок приватизації державних земель і має пріоритет у застосуванні в регулюванні спірних правовідносин, а існує порушення положень статей 116, 141 ЗК України.

4.4. Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Відзивів від інших учасників справи не надходило.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

6.3. Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.4. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац 2 частини 1 статті 2 ГПК України у зазначеній редакції).

6.5. Підвідомчість господарських справ установлено статтею 12 ГПК України (у зазначеній редакції), за змістом пункту 6 частини 1 якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

6.6. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", згідно з яким ГПК України викладено в новій редакції.

6.7. ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини 1 статті 20 цього Кодексу).

6.8. Натомість відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом), норми якої кореспондуються із положеннями частини 1 статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

6.9. Разом із тим за правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Аналогічну норму наведено у частині 1 статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом.

6.10. Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси у межах публічно-правових відносин.

6.11. При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір матиме приватноправовий характер, якщо він зумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

6.12. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

6.13. Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

6.14. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК України).

6.15. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, положеннями ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

6.16. Згідно з частинами 2 та 3 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України. При цьому порядок паювання земель та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) установлено відповідно Указом Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" і Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

6.17. Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Правова позиція щодо підвідомчості земельних спорів за участю фізичних осіб викладена, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 911/4112/16.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2018 справу № 911/4061/16 разом з касаційною скаргою ПАТ "Обухівське" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України відповідно до якої суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Мотивуючи свою незгоду з висновками щодо застосування норм права, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 911/4111/16 та обґрунтовуючи необхідність відступити від цих висновків, колегія суддів Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду посилалась на те, що у справі, яка розглядається, позовні вимоги щодо визнання недійсним наказу, скасування запису в поземельній книзі та скасування державної реєстрації права власності пред'явлені до ГУ Держгеокадастру, яке і визначене відповідачем у цьому спорі. При цьому, за доводами позивача, саме відповідач порушує його права та законні інтереси, оскільки позбавляє ПАТ "Обухівське" права постійного користування земельною ділянкою. З позовних вимог та положень ГПК України не вбачається, що саме фізична особа є такою, що порушила або могла порушити права позивача і що саме від неї позивач має захищатися у цьому спорі. Крім того, з позовних вимог не вбачається, що в разі примусового виконання рішення суду від цієї фізичної особи залежить вчинення дій, спрямованих на виконання такого рішення.

На думку колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на положення пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України у чинній редакції, виходячи із суб'єктного складу учасників спору, з позовних вимог та оспорюваних позивачем правовідносин, дій які б могли вчинятися за наслідками розгляду цього спору, не вбачається, що цей спір не може бути вирішено у порядку господарського судочинства. У цій справі фізична особа не є стороною спору в розумінні статті 41 ГПК України, а сам наказ відповідача оспорюється не з позиції законності надання земельної ділянки фізичній особі, а з позиції законності дій відповідача щодо розпорядження земельною ділянкою, яка на праві постійного користування належить юридичній особі - ПАТ "Обухівське". Участь у справі громадянина як третьої особи, на права чи інтереси якої може вплинути судове рішення у цій справі, на думку колегії суддів, не є визначальною підставою для встановлення підвідомчості з огляду на суб'єктний склад спору, предмет і підстави позову в їх сукупності. У позивача відсутні вимоги до фізичної особи, а суди попередніх інстанцій не встановили достеменно, що спірна ділянка сформована, як об'єкт цивільних прав.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10.09.2018 справу № 911/4061/16 повернула до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 6 статті 303 ГПК України відповідно до якої якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів касаційного суду при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Великої палати, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

6.18. За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 і пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

6.19. Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування та закриття провадження у цій справі.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

7.2. Згідно із частиною другою статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

7.3. Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 231, 300, 301, 306, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Обухівське" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 у справі № 911/4061/16 скасувати.

3. Провадження у справі № 911/4061/16 закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір