Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.03.2018 року у справі №904/7528/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/7528/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця",

представник позивача - не з'явився,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат",

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат",

на рішення господарського суду Дніпропетровської області

від 10.10.2017

у складі судді: Ніколенка М.О.,

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 27.11.2017

у складі колегії суддів: Кощеєва І.М. (головуючий), Кузнецова В.О., Чус О.В.

у справі за позовом

Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця",

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат",

про стягнення 58 646, 64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 58 646, 64 грн., з яких 56 674, 56 грн. - плата за користування вагонами та 1 972, 08 грн. - збір за зберігання вантажу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 904/7528/17, позовні вимоги задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача 56 674, 56 грн. - плати за користування вагонами та 1 972, 08 грн. - збору за зберігання вантажу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з обґрунтованості позовних вимог та доведеності наявності у відповідача обов'язку сплатити збір за зберігання вантажів та плату за користування вагонами.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 904/7528/17, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій п.п. 2, 8, 10, 12 Правил користування вагонами та контейнерами, ст.ст. 41, 119, 121 Статуту залізниць України, ст.ст. 42, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017), ст.ст. 614, 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо правомірності одночасного стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/7528/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняк В.Я. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2018 у визначеному складі колегії суддів прийнято справу № 904/7528/17 господарського суду Дніпропетровської області до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 904/7528/17 господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2017. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 08.05.2018. Надано учасникам справі строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.04.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 08.05.2018 зупинено касаційне провадження у справі № 904/7528/17 до вирішення Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 904/7535/17 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2017.

Постановою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі № 904/7535/17 залишено без змін.

У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/7528/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняк В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2018.

З огляду на усунення обставини, що зумовила зупинення провадження у справі №904/7528/17, ухвалою Верховного Суду від 05.07.2018 поновлено провадження. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відбудеться 04.09.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, оскільки останні прийнятті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційну скаргу - без задоволення з підстав її необґрунтованості.

В судове засідання 04.09.2018 учасники справи уповноважених представників не направили, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.11.2013 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (Залізниця) та Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" укладений договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466, відповідно до пункту 1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці стрілкою № 2/4 в парній горловині станції, під'їзна колія обслуговується власним локомотивом; вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна, подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії, здавання вагонів проводиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна (пункт 6); час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11); власник колії сплачує залізниці плату, в тому числі: за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів (пункт 15).

Відповідно до накладних залізницею було прийнято до перевезення на адресу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" порожні власні вагони. На шляху прямування на підставі наказів № 253 від 28.01.2017, № 265 від 30.01.2017, № 279 від 30.01.2017 дані вагони було затримано через зайнятість колій станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем на свою під'їзду колію. За цим фактом станціями затримки Кривий Ріг - Західний Чортомлик в порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, були складені акти про затримку вагонів форми ГУ-23а та ГУ-23 від 28.01.2017, 30.01.2017 та 31.01.2017.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що враховуючи обставини затримки вагонів на підставі актів форми ГУ-23а та ГУ-23, позивачем розраховано плату за користування спірними вагонами в розмірі 56 674, 56 грн. та збір за зберігання вантажу відповідно до накопичувальних карток на суму 1 972, 08 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Частинами 1 та 2 ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджений Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).

За приписами п. 64 Статуту для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії.

Пунктом 71 Статуту встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до п. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно з п. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.

Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, пунктами 3, 6, 8 - 10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085).

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, дійшли висновку про доведеність обов'язку у відповідача сплатити збір за зберігання вантажу та плату за користування вагонами. При цьому, суди встановили, що прийняті до перевезення позивачем спірні вагони були затримані на шляху прямування на станціях за наказами через скупчення на станції призначення вагонів, які прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, тобто з вини відповідача.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що наявними у справі актами форми ГУ-23а, ГУ-23, підтверджується, що вагони були затримані на шляху прямування з вини відповідача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу, що є порушенням статей 46, 47 Статуту залізниць України.

Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку Укрзалізниці і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Підпунктом 14.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 №507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.

Наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту. Отже, на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів (також і поїздів відповідача).

Суд погоджується з правильністю висновків судів про те, що позивачем доведено, що прийняті до перевезення позивачем спірні вагони були затримані на шляху прямування через скупчення на станції призначення вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, тобто з вини відповідача.

Доводи скаржника про те, що затримка вагонів сталася не з вини відповідача, враховуючи, що на станції призначення під час затримки спірних вагонів на підходах до неї були вільні колії і зайнятість приймально-відправних колій на станції планує поїзний диспетчер Залізниці, то Суд зазначає таке: по-перше, господарськими судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини відповідача у зв'язку із скупченням на станції призначення вагонів і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу; при цьому позивачем дотримано порядок дій та складено відповідні акти на засвідчення зазначених обставин відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу; по-друге, приймання потягів визначається диспетчером з урахуванням цілої низки поточних факторів, а не тільки наявністю вільних колій на станції.

Доводи скаржника про незаконність одночасного стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, Суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що відповідно до п. 15 договору передбачено, що власник колії сплачує Залізниці плату за користування вагонами та плату за зберігання вантажів у вагонах у разі їх затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї), згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та Правилами зберігання вантажів.

Крім того, у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №904/7360/17 та від 22.06.2018 у справі №904/7535/17 викладено правову позицію про наявність вини відповідача у затримці вагонів на станціях підходу і правомірність нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вагонів, як вантажу. Суд не вбачає підстав для відступлення від зазначеної усталеної судової практики.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для вирішення даного спору не потрібні спеціальні знання, а матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті. Розгляд та вирішення питань щодо наявності вільних колій, можливості вільного руху поїздів здійснюється на підставі доказів у справі з урахуванням вимог Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, норми якої були застосовані судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Аналізуючи через призму ст. 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Холдінг" та залишення рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 904/7528/17 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Холдінг" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 904/7528/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков