Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.06.2019 року у справі №922/101/16
Постанова КГС ВП від 11.07.2019 року у справі №922/101/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/101/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й.,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

арбітражний керуючий Шапілов С. А. ліквідатор Фізичної особи-підприємця Рябініна А.О. - адвокат Родзинський А. А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича та ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019

у складі колегії суддів: Лакізи В. В. (головуючий), Здоровко Л. М.,

Мартюхіної Н. О.

у справі за заявою Рябініна Андрія Олексійовича

про визнання банкрутом,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

1. Постановою Господарського суду Харківської області від 02.03.2016 у справі № 922/101/16 визнано Рябініна Андрія Олексійовича банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

2. Постанова суду першої інстанції з посиланням на положення статей 53 Цивільного кодексу України, статтю 128 Господарського кодексу України, статей 90-92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мотивована тим, що розмір кредиторської заборгованості до боржника складається з вимог Фізичної особи-підприємця Лісовець Д. С. на загальну суму 463 890,00 грн, яка пов`язана з підприємницькою діяльністю боржника та визнається Рябініним А. О. у повному обсязі. Дослідивши матеріали заяви боржника місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність ознак неплатоспроможності боржника, що полягали у неспроможності суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошових зобов`язань перед кредиторами не інакше, як за допомогою процедури банкрутства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 скасовано постанову Господарського суду Харківської області від 02.03.2016 у справі № 922/101/16. Заяву про порушення справи про банкрутство Рябініна Андрія Олексійовича залишено без розгляду.

4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована такими обставинами:

- наявність у справі документів протилежного змісту, поданих від імені заявника, відсутність факту встановлення особи заявника під час вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом на підставі поданої ним заяви та відкриття ліквідаційної процедури, що ставить під сумнів дійсне становище особи підписанта заяви про порушення справи про банкрутство або на всіх інших документах, які подавались боржником до суду під час розгляду даної справи за підписом цієї особи;

- підтвердження належними та допустимими доказами того факту, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом Рябінін А. О. знаходився за межами України та в подальшому з 26.09.2016 по 13.09.2017 Рябінін А. О. перебував під вартою, яку було змінено на інший запобіжний захід - домашній арешт в період з 14.09.2017 по 19.04.2018, що підтверджується вироком Київського районного суду від 23.10.2018 у справі № 640/9655/17;

- прийняття судом апеляційної інстанції в якості належного та допустимого доказу в розумінні приписів процесуального закону висновків експерта № 10/10СЕ-19 від 22.02.2019 та № 10/11СЕ-19 від 25.02.2019, виконаних в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018220000001257 від 12.10.2018, згідно яких підписи від імені Рябініна А. О. в заяві про порушення справи про банкрутство від 18.01.2016 та клопотанні про відстрочення сплати судового збору виконані не Рябініним Андрієм Олексійовичем , а іншою особою.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

5. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, арбітражний керуючий Шапілов Сергій Анатолійович звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, з вимогою її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ФОП Рябініна А. О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови господарського суду Харківської області від 02.03.2016 та повернути Рябініну А. О. апеляційну скаргу.

6. ОСОБА_1 також не погодився з постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 та звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, з вимогою її скасувати та направити справу на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/101/16 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Банасько О. О., судді - Катеринчук Л. Й., Васьковський О. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2019.

8. Ухвалою від 10.06.2019 Верховний Суд поновив арбітражному керуючому Шапілову Сергію Анатолійовичу строк на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у справі № 922/101/16; відкрив касаційне провадження у справі № 922/101/16; призначив розгляд касаційної скарги на 04.07.2019.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/101/16 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі головуючого судді - Банаська О. О., суддів - Катеринчук Л. Й., Васьковського О. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2019.

10. Ухвалою від 12.06.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 922/101/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 ; об`єднав касаційні скарги арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича та ОСОБА_1 в одне касаційне провадження; датою проведення судового засідання визначено 04.07.2019.

11. У судове засідання 04.07.2019 з`явився представник арбітражного керуючого, який надав пояснення у справі.

12. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича)

13. Скаржник доводить, що апеляційною інстанцією відновлено строк на апеляційне оскарження постанови місцевого господарського суду за відсутності поважних причин пропуску з боку Рябініна А. О.

14. Також скаржник посилається на те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята на підставі недопустимих доказів (копії висновку експерта № 10/10СЕ-19 від 22.02.2019 за результатами судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 42018220000001257 та висновку експерта № 10/11СЕ-19 від 25.02.2019 за результатами судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 42018220000001257).

15. Окрім того скаржник зауважує, що Рябінін А. О. звертаючись з апеляційною скаргою обрав невірний спосіб захисту, оскільки виходячи з обґрунтування апеляційної скарги (ані особисто Рябініним А. О. , ані його представником до господарського суду не подавалася заява про визнання його банкрутом, а підпис на вказаній заяві є підробленим) мав оскаржувати не постанову суду про визнання Рябініна А. О. банкрутом, а ухвалу від 01.02.2016 за результатами підготовчого провадження.

Доводи скаржника

( ОСОБА_1 )

16. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що апеляційна інстанція не здійснила всебічного, повного, об`єктивного дослідження наявних у справі доказів та не надала оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремо.

17. Скаржник доводить, що в матеріалах справи відсутні замовлення учасника справи або ухвала суду про призначення експертизи в межах провадження у якому розглядається справа та згода сторін справи на обрання експерта або експертної установи, що унеможливлює прийняття судом апеляційної інстанції наявного в справі висновку експерта як допустимого доказу, що є порушенням статей 98 - 101 Господарського процесуального кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій

Частиною 1 статті 53 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

За приписами частини 4 статті 205 Господарського кодексу України, у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

З аналізу статей 90 - 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) вбачається, що порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця за її заявою нерозривно пов`язано з доказуванням такою особою обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані нею вимоги кредиторів, які пов`язані з підприємницькою діяльністю боржника, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

При цьому, необхідною та обов`язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство на підставі статті 90 Закону про банкрутство є виконання вимог щодо змісту заяви про порушення справи про банкрутство та надання належних документів, визначених законодавцем згідно з частинами 3-4 статті 11 Закону про банкрутство, оскільки в протилежному випадку боржник не може вважатися таким, що довів свою неплатоспроможність перед судом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять оригіналів документів, які б підтверджували обставин неплатоспроможності боржника та те, що Рябінін А. О. в судові засідання жодного разу не з`являвся та не направляв свого повноважного представника, не підтвердив в судовому засіданні обставини підписання та підтримання ним заяви про порушення справи банкрутство, що в свою чергу свідчить про те, що боржником не була висловлена воля на звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Крім того, під час апеляційного перегляду постанови місцевого господарського суду до апеляційної інстанції від прокуратури Харківської області супровідним листом від 12.03.2019 № 17/1-1257-18 надійшли належним чином засвідчені копії висновків експерта № 10/10СЕ-19 від 22.02.2019 та № 10/11СЕ-19 від 25.02.2019 за результатами судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 42018220000001257.

Так, згідно з висновком експерта № 10/10СЕ-19 від 22.02.2019 підписи від імені Рябініна А. О. в рядку "А. О . Рябінін" та в рядку "Заява про порушення справи про банкрутство" на третьому аркуші заяви про порушення справи про банкрутство від 18.01.2016 виконані не Рябініним Андрієм Олексійовичем , а іншою особою (особами); ознак навмисної зміни почерку при виконанні підписів не встановлено.

Також згідно з висновком експерта № 10/11СЕ-19 від 25.02.2019 підпис від імені Рябініна А. О в рядку "А. О . Рябінін" в клопотанні від імені Рябініна Андрія Олексійовича на адресу господарського суду Харківської області про відстрочення сплати судового збору виконаний не Рябініним Андрієм Олексійовичем , а іншою особою (особами); ознак навмисної зміни почерку при виконанні підписів не встановлено.

Приймаючи до уваги вищезазначені висновки експертизи, як належні та допустимі докази, апеляційна інстанція встановила, що проведення судової експертизи доручено головному судовому експерту сектору почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку відділу криміналістичних видів досліджень Харківського НДЕКЦ МВС України Іванко Євгенію Борисовичу, який має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової почеркознавчої і авторознавчої експертизи за експертною спеціальністю 1.1 "Дослідження почерку і підписів" (свідоцтво № 1015 , видане ЕКК МВС України 25.05.1995; свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта № 640, видане ЕКК МВС України 25.05.2015). При цьому, експерта було попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену статями 384 та 385 Кримінального кодексу України.

Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції вірно врахував висновки експертиз, проведених у кримінальному провадженні, а посилання скаржників на їх неналежність та недопустимість є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Верховний Суд констатує, що господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судових експертиз, які було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної.

Тому висновки експертиз, які були проведені в межах кримінального провадження № 42018220000001257, правомірно оцінені господарським судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України.

При цьому, Верховний Суд акцентує увагу на тому, що апеляційна інстанція ухвалою від 26.02.2019 зупиняла провадження у справі до закінчення судової почеркознавчої експертизи в межах кримінального провадження та отримання висновку експерта, що своєю чергою спростовую доводи ОСОБА_1 щодо неможливості прийняття судом апеляційної інстанції вищезазначеного висновку експерта як допустимого доказу.

Законодавцем визначено особливості провадження у справі про банкрутство, яка складається з множинності різних спорів до боржника, які об`єднані в єдине провадження, що допускає застосування особливих процесуальних рішень визначених Законом про банкрутство, які не властиві позовному провадженню, визначеному відповідно до ГПК України.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку, що заява про порушення справи про банкрутство підлягає залишенню без розгляду, а всі наступні прийняті судом першої інстанції процесуальні акти є такими, що не тягнуть за собою правових наслідків.

Разом з тим, зазначене не є єдино можливим та єдино правильним юридичним механізмом прийняття судового рішення у подібних правовідносинах.

Судова колегія вважає, що важливим в даному випадку є те, щоб рішення судів були прийнятими з дотриманням балансу інтересів боржника та кредиторів, були справедливими в контексті забезпечення права на судовий захист виключно особам, цивільні права та інтереси яких порушено.

Щодо поновлення апеляційною інстанцією пропущеного строку на апеляційне оскарження та поновлення строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку, тобто питання про визнання причин поважними (або неповажними) належить до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції, який при прийнятті того чи іншого процесуального рішення виходить з конкретних встановлених ним обставин справи.

Натомість повноваження Верховного Суду обмежені виключно перевіркою правильності застосування судом апеляційної інстанції при вчиненні відповідної процесуальної дії норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи (стаття 300 ГПК України).

Судова колегія вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях посилається на те, що хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (п. 47 рішення у справі "Пономарьов проти України").

Одночасно при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі "Walchli v. France", п. 29; "ТОВ "Фріда" проти України", п. 33).

Судова колегія вважає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції зроблені з дотриманням норм процесуального права, зокрема, статей 76, 77, 86 ГПК України.

20. Щодо суті касаційних скарг

Доводи скаржників щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

21. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича та ОСОБА_1 та залишення постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у справі № 922/101/16 без змін.

22. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг та залишенні без змін постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг покладаються на скаржників.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у справі № 922/101/16 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді О. В. Васьковський Л. Й. Катеринчук