ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/24368/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,

учасники справи:

позивач - Уповноважена особа учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галаган Юрій Олександрович,

представник позивача - Тучіна О.В., адвокат (Договір-доручення про надання правової допомоги № 04/04/ФО від 04.04.2016, Ордер КВ №092107 від 02.02.2018),

відповідач 1 (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем",

представник боржника - не з`явився,

відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ",

представник відповідача 2 - не з`явився,

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова Система-Київ",

представник кредитора - не з`явився,

розпорядник майна ТОВ "Полірем" арбітражний керуючий Беніцька В.І. - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2018

у складі судді: Пасько М.В.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019

у складі колегії суддів: Доманської М.Л. (головуючий), Отрюха Б.В., Пантелієнка В.О.

у провадженні за позовом

Уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ"

про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити дії,

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова Система-Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2014, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система-Київ" (далі - ТОВ "Єдина Торгова Система-Київ", кредитор), порушено провадження у справі №910/24368/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" (далі - ТОВ "Полірем", боржник), визнано безспірними грошові вимоги ТОВ "Єдина Торгова Система-Київ" до боржника у сумі 644 979, 61грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Беніцьку В.І., призначено попереднє засідання, тощо.

2. 23.12.2014 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднене оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Полірем".

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2015, за результатами попереднього засідання, визнано конкурсними кредиторами ТОВ "Полірем": ТОВ "Єдина Торгова Система-Київ" на суму 651 069,61 грн. (6 090,00 грн. - перша черга, 644 979,61 грн. - четверта черга); Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" на суму 5 433 075,50 грн. (1 218,00 грн. (перша черга), 5 431 857,70 грн. - четверта черга); визнано забезпеченим кредитором ТОВ "Полірем" Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" на суму 8 795 221,08 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Полірем"; визначено дату підсумкового засідання суду, тощо.

4. Постановою місцевого господарського суду від 25.05.2015 у цій справі (залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016), на підставі ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна ТОВ "Полірем" арбітражного керуючого Беніцької В.І.; ТОВ "Полірем" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Беніцьку В.І., тощо.

5. Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі № 910/24368/14 залучено ОСОБА_1 до участі у справі - учасником провадження як уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) суб`єкта підприємницької діяльності-боржника ТОВ "Полірем".

6. Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 касаційну скаргу Уповноваженої особи засновників ТОВ "Полірем" ОСОБА_1 задоволено; постанову Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 у справі № 910/24368/14 скасовано; справу № 910/24368/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

7. Уповноважена особа учасників (засновників) ТОВ "Полірем" ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Полірем Київ" та ТОВ "Полірем", в межах справи про банкрутство ТОВ "Полірем", про визнання недійсним Договір про передання виключних майнових прав власності на технічні умови № 016 від 01.12.2014.

Заява мотивована тим, що спірний договір укладений директором ТОВ "Полірем Київ" ОСОБА_2 поза інтересами юридичної особи із ознаками зловмисної домовленості, поза статутними цілями товариства. Також, підставою для недійсності позивач вказує, що керівник ТОВ "Полірем" Сиволоцький О.М. не мав достатніх прав для укладення оспорюваного договору без відповідного погодження загальних зборів, а тому керівником було порушено п. п. 20.15, 20.14 Статуту ТОВ "Полірем".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі №910/24368/14 у задоволені позову Уповноваженої особи учасників (засновників) ТОВ "Полірем" ОСОБА_1 відмовлено.

9. Ухвала мотивована тим, що позивачем не обґрунтовано та не надано жодних належних допустимих, достатніх доказів в підтвердження своїх доводів про порушення його корпоративних прав, про втрату можливості здійснення основної господарської діяльності. Позивач посилається лише на порушення директором п. 20.15 Статуту, яким передбачено що до повноважень загальних зборів учасників віднесено попереднє затвердження правочинів щодо відчуження або передачі основних фондів товариства в заставу, як для забезпечення власних зобов`язань товариства так і за договорами майнового поручительства за третіх осіб, незалежно від суми правочину та вартості основних фондів. Проте, технічні умови не є основними фондами. Відповідно до ч.2 ст.241 ЦК України ТОВ "Полірем" вчинено дії щодо виконання спірного договору (передав виключні майнові права власності на технічні умови ТОВ "Полірем Київ", так і прийняв на виконання спірного договору від ТОВ "Полірем" грошові кошти). Отже, суд вказав на відсутність підстав вважати спірний Договір таким, що не створює юридичних наслідків для сторін.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 апеляційну скаргу Уповноваженої особи учасників (засновників) ТОВ "Полірем" ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.10.2018 у справі № 910/24368/14 - без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 25.10.2018 та постановою апеляційного суду від 20.02.2019, Уповноважена особа учасників (засновників) ТОВ "Полірем" ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою направити справу на новий розгляд.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/24368/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.04.2019.

13. Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2019 Клопотання Уповноваженої особи учасників ТОВ "Полірем" ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено Уповноваженій особі учасників ТОВ "Полірем" ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження у справі № 910/24368/14; датою судового засіданні визначено 04.06.2019.

14. 04.06.2019 до Верховного Суду від ТОВ "Полірем" надійшла Заява в якій зазначено про неможливість прибуття у призначений час та дату судового засідання повноважного представника боржника, а також про те, що боржник повністю підтримує вимоги та доводи касаційної скарги.

15. Представник скаржника, в засіданні суду касаційної інстанції, повністю підтримала вимоги заявленої касаційної скарги, з підстав наведених у ній; просила Касаційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду 20.02.2019 у справі №910/24368/14, справу передати на новий розгляд.

16. Інші учасники судової справи у судове засідання повноважних представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників сторін, які не з`явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Уповноваженої особи учасників ТОВ "Полірем" ОСОБА_1)

17. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій ч. 3 ст.86, ст.ст. 161, 188, 191, ч. 1 ст.210, ст.ст. 236, 269, 277 ГПК України, незастосування норм матеріального права, як то, ч. 4 ст. 505, ст. 506, 418, 420, 421, 424, 426, 433, 435, 443, 445 ЦК України, ч. 1 ст. 36, ст. 162 ГК України, ст. 8 ЗУ "Про авторське право та суміжні права".

18. Скаржник доводить недотримання виконавчим органом, директором товариства, загальних положень статуту товариства, у т.ч. п. 20, п.28.7, п.45, п. 45.2, внаслідок чого відбулось порушення директором товариства ч.1, ч.3 ст. 92 ЦК України, що, на переконання скаржника, є підставою для визнання недійсним правочину відповідно до ст.ст. 215, 232 ЦК України.

19. Скаржник доводить:

- директором товариства відбулось незаконне і безоплатне використання, а в подальшому відчуження Технічних умов, які є інтелектуальною власністю і авторським твором ТОВ "Полірем";

- спірний договір від імені ТОВ "Полірем" та ТОВ "Полірем Київ" укладено однією особою, директором ОСОБА_2 , який також на дату укладення договору є власником ТОВ "Полірем Київ" із часткою 10% у Статутному капіталі;

- незаконне використання, а в наступному, відчуження нематеріального активу ТОВ "Полірем" у грудні 2014 призвело до втрати боржником технічного документу (комерційної таємниці) виробничого характеру на підставі якого здійснювалась господарська діяльність та відбувалось виготовлення будівельної продукції;

- Господарським судом м. Києва, в порушення ч. 3 ст. 88 ГПК України, незаконно визнано доказами у справі, на підтвердження виконання правочину видаткову накладну №РН-016 від 01.12.2014, оскільки останню підписано, від імені постачальника, директором ТОВ "Полірем" ОСОБА_2, від імені одержувача - головним бухгалтером ТОВ "Полірем Київ" ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності директора ТОВ "Полірем Київ" ОСОБА_2;

- ТОВ "Полірем" є автором Технічних умов на суміші сухі будівельні "Полірем" ТУ У В.2.7.-26.6-24918352-003-2004 та власником, відповідно до ст. 85 ГК України, ч. 1 ст. 190 ЦК України, які відносяться до відомостей комерційної таємниці ТОВ "Полірем", відповідно до п. 45 Статуту ТОВ "Полірем".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

21. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Частиною 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Указана норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Такий правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, від 19.06.2018 у справі № 908/4057/14, від 16.04.2019 у справі № 902/357/18.

Предметом розгляду, в даному випадку, є Заява Уповноваженої особи учасників (засновників) ТОВ "Полірем" ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору про передання виключних майнових прав власності на технічні умови № 016 від 01.12.2014.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом; право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ч. 1 ст. 1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Згідно зі ст.ст. 1113, 1114 ЦК України за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше. Договір про передання виключних майнових прав не підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Поряд з цим, розглядаючи даний спір, суди попередніх інстанцій не встановили правову природу спірного правочину, кваліфікуючі ознаки, а також не визначили нормативне регулювання правовідносин що склались, враховуючи що предметом спірної угоди є виключні майнові права на технічні умови.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 ГК України).

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

При вирішенні даного спору підлягають застосуванню загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано ст. 509 ЦК України, згідно з якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зміст зобов`язання становлять права та обов`язки його сторін.

Метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів у зв`язку з чим особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет.

Крім того, слід зауважити на тому, що на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Слід відзначити, що дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 910/19164/17 (Постанова від 25.10.2018).

Водночас, приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви Уповноваженої особи учасників (засновників) ТОВ "Полірем" ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору про передання виключних майнових прав власності на технічні умови № 016 від 01.12.2014, з мотивів наведених в оскаржених ухвалі та постанові (п. 9 цієї Постанови), суди не дослідили та не надали належної правової оцінки доводам як заявника так і ТОВ "Полірем" щодо предмету договору (право інтелектуальної власності) у поєднанні з видом господарської діяльності боржника, повноважень підписантів спірного договору (з урахуванням положень Статуту ТОВ "Полірем"), пов`язаності сторін правочину.

За змістом ст. 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Оскільки ухвала та постанова судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, то вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

22. Щодо суті касаційної скарги

Доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

23. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Уповноваженої особи учасників ТОВ "Полірем" ОСОБА_1 та скасування постанови апеляційного господарського суду і ухвали суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

26. Судові витрати

У зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та ухвали суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 910/24368/14 - скасувати.

3. Справу № 910/24368/14 в частині розгляду заяви Уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" ОСОБА_1 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков