Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.11.2019 року у справі №910/12597/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/12597/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І. Б. (головуючий), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Чайка"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2019 (суддя Літвінова М. Є.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 (колегія суддів: Дідиченко М. А. (головуючий), Пашкіна С. А., Ткаченко Б. О.)

зі справи № 910/12597/18

за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі- Товариство)

до житлово-будівельного кооперативу "Чайка" (далі- Кооператив)

про стягнення 259 544,30 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Кооперативу про стягнення 259 544,29 грн., з яких: 186 968,76 грн. основного боргу, 40 660,13 грн. інфляційних витрат, 9 128,45 грн. 3% річних, 13 438,53
грн. пені, 9 348,43 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Кооператив не виконував покладених на нього обов'язків, які передбачені Договором від 10.07.2018 № 08329/4-05 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з оплати за надані позивачем послуги. Крім того, Товариством на суму основного боргу нараховано річні та інфляційні втрати на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також штрафні санкції (штраф та пеня), які Товариство просило стягнути на його користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2019 у справі № 910/12597/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від
25.09.2019, позов задоволено повністю. Стягнуто з Кооперативу на користь Товариства 186 968,76 грн. основного боргу за Договором, 40 660,13 грн. інфляційних втрат, 9 128,45 грн. 3% річних, 13 438,53 грн. пені, 9 348,43 грн. штрафу, 3 893,17 грн. витрат зі сплати судового збору.

Судові рішення мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким також погодився й суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що доводи відповідача щодо неправомірності наданого позивачем розрахунку та невідповідності обсягів наданих послуг спростовуються наявними в матеріалах доказами, у зв'язку з чим до уваги не приймаються. Також суди погодилися із здійсненими Товариством розрахунками пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Кооператив, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скаржник вказує на те, що позивачем не направлялись розрахункові документи на адресу банка відповідача, як це передбачено підпунктами 2.2.2., 2.2.3 пункту 2.2 Договору.

За твердженням скаржника, дійсна реальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 78 309,20 грн., з яких: за кодом 5-242 - 67
132,91 грн., та за кодом 5-50242 - 11 176,29 грн.

Кооператив також зазначає про те, що підтвердженням незаконного та необґрунтованого нарахування значної заборгованості за послуги за кодом 5-50242 є той факт, що позивачу достовірно не відомі обсяги води, яка була надана на підігрів; лічильник стічних вод Товариством встановлений не був.

За твердженням Кооперативу, суди не звернули уваги на доводи Кооперативу стосовно того, яким чином Товариством визначався обсяг гарячої води, зважаючи на відповідь ПАТ "Київенерго" про відсутність такої інформації за обсягами споживання в м. куб будинками Кооперативу у період з серпня 2015 року по вересень 2017 року.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечило проти доводів касаційної скарги, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення зі справи - без змін.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що:

- 10.07.2008 відкритим акціонерним товариством "Акціонерною компанією "Київводоканал" (яке було перейменоване у приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", постачальник) та Кооперативом (абонент) укладено Договір № 08329/4-05 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (далі - Дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - Місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих в Міністерстві юстиції
26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому - Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором;

- згідно з пунктом 1.2 Договору за ним встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Режим може бути змінений начальником без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (встановлення графіків подачі води та/або приймання стоків тощо);

- відповідно до пункту 1.3 Договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору.

Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії Договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод;

- підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору встановлено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом документів, якими визначена площа поливу;

- відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Договору зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки, згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом споживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником квартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонент в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг;

- згідно з підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Договору, якщо лічильник не працює не з вини абонента, кількість води визначається, виходячи із середньодобової витратити абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10-ти днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунки за відповідний період не проводяться;

- відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та Місцевих правил приймання;

- підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 Договору встановлено, що абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника;

- облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника з необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом (підпункт 2.1.6 пункту 2.1 Договору);

- в разі прострочення абонентом термінів повірки лічильника обсяг наданих послуг визначається постачальником за середньодобовою витратою абонента. Такий порядок розрахунків обсягів наданих послуг проводиться за погодженням з постачальником до дня встановлення абонентом повіреного лічильника. Перерахунки за період здійснення розрахунків за середньодобовими витратами абонента не проводяться (підпункт 2.1.7 пункту 2.1 Договору);

- постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги - доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові Тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Договору);

- у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівкові формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Договору);

- в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 Договору);

- у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акта. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (підпункт 2.2.4 пункту 2.2 Договору);

- згідно з пунктом 4.2 Договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання з оплати за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі;

- відповідно до пункту 4.6 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- згідно з наявними в матеріалах справи актами про зняття показань з лічильників (приладів обліку), відомостями обліку споживання теплової енергії, розшифровками рахунків відповідача, позивачем надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за кодом 5-242 за період з
01.10.2016 по 31.05.2018 на суму 329 140,86 грн., а також за кодом 5-50242 за період з 01.08.2015 по 31.05.2018 на суму 151 301,59 грн. ;

- відповідач частково оплатив надані позивачем за Договором послуги, у зв'язку з чим в останнього утворилася заборгованість з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за кодом 5-242 в сумі 87 584,91 грн. та за кодом 5-50242 в сумі 99 383,85 грн., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

ЦК України:

частина перша статті 509:

- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

частина перша статті 526:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

стаття 549:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання;

стаття 607:

- зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає;

стаття 625:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

частина перша статті 626:

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;

частина перша статті 627:

- сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

частина перша статті 901:

- за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором;

частина перша статті 903:

- якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги":

стаття 1:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг;

частина перша статті 13:

- залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо)

частина перша статті 19:

- відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах;

пункт 1 частини першої статті 20:

- споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання":

стаття 1:

- централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення;

стаття 19:

- послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті;

стаття 20:

- централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом;

стаття 22:

- споживачі питної води зобов'язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190:

пункт 3.1:

- розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку;

пункт 3.7:

- розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду від
19.02.2002 № 37, зареєстровані у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (які діяли до
10.03.2017):

пункт 7.1:

- підприємства зобов'язані здійснювати контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи міської каналізації;

пункт 7.2:

- підприємства зобов'язані систематично (відповідно до Місцевих правил приймання) подавати до Водоканалу інформацію про об'єми та якісний склад стічних вод, які вони скидають до міської каналізації.

Методичні рекомендацій щодо розподілу між окремими системами гарячого водопостачання будинків, будинками і спорудами послуги централізованого постачання гарячої води, виробленої на центральних теплових пунктах, та обліку стоків після використання гарячої води затверджені наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства Україні від 06.07.2010 № 213:

пункт 3.1:

- розрахунок виробника послуг з ЦПГВ (централізованого постачання гарячої води) з водопостачальною організацією доцільно проводити за об'єми холодної води, визначені за показами лічильника води, встановленого на відгалуженні трубопроводу холодної води перед водопідігрівачем ГВП (гарячого водопостачання) ЦТП (центральному тепловому пункті);

пункт 6.2

- кількість стоків від системи приготування послуг з ЦПГВ в ЦТП дорівнює витратам та втратам гарячої води в ЦТП.

Господарський кодекс України (далі - ГК України):

стаття 230:

- штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;

частина четверта статті 231:

- у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України, в редакції, чинній станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій):

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

частина перша статті 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

стаття 79:

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;

- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

частини перша - п'ята статті 236:

- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим;

- законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права;

- судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному ГПК України;

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;

ГПК України (в редакції, чинній станом на час касаційного перегляду):

частини перша, друга, четверта статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

- суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права;

пункт 2 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

частини третя та п'ята статті 310:

підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором від 10.07.2008 № 08329/4-05 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

У розгляді справи суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт надання послуг відповідачу у спірний період підтверджено документами (актами про зняття показань з лічильників (приладів обліку), відомостями обліку споживання теплової енергії, розшифровками рахунків відповідача), а тому Кооператив повинен відшкодувати їх вартість у сумі, заявленій до стягнення.

Верховний Суд вважає наведені висновки попередніх судових інстанцій передчасними, з огляду на таке.

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

26.04.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198-VII, яким були внесені зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Зокрема, стаття 19 Закону доповнена частиною п'ятою, згідно з якою виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Також Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 10.04.2014 № 1198-VII внесені зміни до статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" шляхом її доповнення частиною третьою, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець комунальної послуги зобов'язаний: підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Тому саме на виконавця послуг покладено обов'язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 279 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення" (яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017 включно) передбачено, що вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення підлягає ліцензуванню.

Отже, з 26.04.2014 з огляду на набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198-VII існує законодавча заборона для суб'єктів господарювання, які не проводять господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення та не є ліцензіатами у цій сфері, виступати виконавцями цих послуг за відсутності відповідної ліцензії та заборона на укладання з власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем багатоквартирного будинку договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Однак, суди попередніх інстанцій, не врахувавши приписи наведеного законодавства, не встановили з достовірністю обставин щодо того, чи може відповідач (Кооператив), внаслідок внесення змін до зазначеного вище законодавства України бути виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, чи має право на законодавчому рівні здійснювати нарахування за ці комунальні послуги. Також суди не дослідили, чи покладено на позивача обов'язок укладення прямих договорів із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинення інших дій, передбачених законодавством України.

За приписами статей 509, 607 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.

Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Отже, не встановивши зазначені вище обставини, суди попередніх інстанцій: дійшли передчасного висновку про те, що відповідач зобов'язаний виконати умови укладеного між ним та позивачем Договору від 10.07.2008 № 08329/4-05 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі; не встановили, чи існує у відповідача можливість виконання зобов'язання за цим договором та відповідно не з'ясували, чи є підстави вважати зобов'язання за цим договором припиненими відповідно до приписів статті 607 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга Кооперативу підлягає задоволенню.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Чайка" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 зі справи № 910/12597/18 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова