Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.12.2019 року у справі №916/2243/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2243/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 (у складі колегії суддів: Богатир К. В. (головуючий), Будішевська Л. О., Мишкіна М. А.)

та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.08.2019 (суддя Невінгловська Ю. М. )

у справі № 916/2243/19

за позовом Керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області

до ОСОБА_1

про стягнення збитків в сумі 1 447 070,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (далі - РВ ФДМУ) до ОСОБА_1 про стягнення збитків в сумі 1 447 070,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору від 02.08.2006 № 8-Д купівлі-продажу (приватизації) держаного майна - об'єкта незавершеного будівництва, розташованого в с. Рибаківка Бережанського р-ну Миколаївської обл. та знищення державного майна, позивачу завдано збитків у сумі 1 447 070,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2019 позовну заяву повернуто відповідно до пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), у зв'язку з відсутністю підстав для звернення Прокурора до суду в інтересах держави.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.08.2019 залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2019 року Прокурор у порядку представництва інтересів держави подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати до суду першої інстанції для розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано, зокрема, тим, що судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, безпідставно повернуто позов Прокурора, оскільки останнім належним чином підтверджено підстави представництва інтересів держави в суді, передбачені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру"; поза увагою судів залишилося те, що сам факт незвернення РВ ФДМУ до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання зазначеним органом своїх повноважень щодо стягнення коштів на відшкодування завданих державі збитків, що негативно впливає на дохідну частину бюджету та порушує інтереси держави.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 916/2243/19 за касаційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.08.2019; зупинено провадження у справі № 916/2243/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 912/2385/18.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.07.2020 поновлено провадження у справі № 916/2243/19 та постановлено здійснити перегляд постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 та ухвали Господарського суду Одеської області від 12.08.2019 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву Прокурора на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 ГПК, виходив із того, що позов у цій справі подано Прокурором в інтересах держави в особі РВ ФДМУ і при зверненні з таким позовом Прокурор не обґрунтував підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі зазначеного органу, як того вимагають положення законодавства, а відсутність у РВ ФДМУ бюджетних призначень для пред'явлення відповідного позову не свідчить про наявність підстав для звернення Прокурора з такими позовними вимогами.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

За змістом статті 53 ГПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За положеннями Закону України "Про прокуратуру" (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення Прокурора з відповідним позовом до суду) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Отже, за змістом наведених норм прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від
26.05.2020 у справі № 912/2385/18, до закінчення перегляду у касаційному порядку судових рішень у якій було зупинено касаційне провадження у справі, яка розглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судами, що Прокурором подано позовну заяву в інтересах держави в особі РВ ФДМУ про стягнення збитків в результаті неправомірних дій відповідача, пов'язаних з невиконанням договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. У позовній заяві зазначено, що після виконання рішення суду у справі № 915/244/18, яким розірвано договір купівлі-продажу від 02.08.2006 № 8-Д та зобов'язано ОСОБА_1 повернути об'єкт незавершеного будівництва "Піонерський табір" у с. Рибаківка Березанського району Миколаївської області до державної власності, комісією РВ ФДМУ встановлено, що зазначений об'єкт перебуває в незадовільному стані, у тому числі встановлено відсутність 3 спальних корпусів на 160 місць, господарської будівлі, радіовузла, системи каналізації, напірного колектора, системи опалення, чим державі завдано збитків, розмір яких за висновками оцінювача становить 1 447
070,00 грн; претензія РВ ФДМУ від 07.03.2019 № 07-301 щодо відшкодування завданих збитків у добровільному порядку ОСОБА_1 залишена без виконання.

На обґрунтування підстав представництва інтересів держави в суді Прокурором наведено обставини, за якими РВ ФДМУ, маючи відповідні повноваження у сфері приватизації державного майна, усвідомлюючи факт ненадходження суми заборгованості до бюджету, своїм листом від 26.04.2019 повідомило прокуратуру про скерування боржнику претензії. При цьому, як причину непред'явлення позовної заяви до суду регіональне відділення вказало відсутність відповідних бюджетних призначень. Незважаючи на триваючий характер невиконання вимог законодавства щодо відшкодування завданих збитків, які спрямовуються до державного бюджету, РВ ФДМУ заходів цивільно-правового характеру по стягненню коштів у судовому порядку вжито не було. Отже, Прокурор вважає, що РВ ФДМУ неналежним чином здійснює захист інтересів держави і такі дії негативно впливають на дохідну частину бюджету, у зв'язку з чим порушуються інтереси держави.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 162 ГПК позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

З огляду на матеріали справи відповідно до вимог статті 53 ГПК і статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави РВ ФДМУ, яке не вжило заходів до стягнення сум заподіяних державі збитків у судовому порядку, про що цей орган повідомив прокуратуру відповідними листами (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що ненадходження сум на відшкодування заподіяних державі збитків впливає на дохідну частину бюджету, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом).

У листі, адресованому прокуратурі, РВ ФДМУ про наміри самостійно звернутися з відповідним позовом до суду не заявило, натомість повідомило про відсутність можливості пред'явлення позову через відсутність фінансування. Такі дії були оцінені Прокурором як бездіяльність.

З урахуванням наведеного помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про ненаведення Прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від
15.10.2019 у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи сільської ради про неможливість самостійно звернутися до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом про повернення земельної ділянки, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що цей орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом.

Отже, посилання судів першої та апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, на те, що відсутність у РВ ФДМУ бюджетних призначень для пред'явлення відповідного позову не свідчить про наявність підстав для звернення прокурора з відповідним позовом, не можна визнати цілком обґрунтованими, оскільки сам факт незвернення РВ ФДМУ з позовом про відшкодування завданих державі збитків свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження у сфері приватизації державного майна.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 ГПК у редакції, чинній до
08.02.2020).

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлені у справі судові рішення - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.08.2019 у справі № 916/2243/19 скасувати.

3. Справу № 916/2243/19 направити до суду першої інстанції для розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий