Історія справи

Ухвала КГС ВП від 31.08.2020 року у справі №927/203/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 927/203/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л. Й. - головуючої, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О. Ю.

учасники справи:

боржник - ОСОБА_1, особисто

представник - адвокат Курмазенко В. Д. (довіреність від 28.01.2020)

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 23.06.2020

у складі колегії суддів: Сотніков С. В. (головуючий), Остапенко О. М., Отрюх Б. В.

та ухвалу Господарського суду Чернігівської області

від 06.04.2020

у складі судді Мацьора В. В.

у справі №927/203/20

за заявою ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1.06.08.2020 поштовим відправленням ОСОБА_1 (далі - боржник, ОСОБА_1) звернулася безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 03.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 у справі №927/203/20 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №927/203/20 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л. Й. - головуючої, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020.

3. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2020 у складі колегії суддів Катеринчук Л. Й. - головуючої, Васьковського О. В., ОСОБА_2 відкрито касаційне провадження у справі №927/203/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалено здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 та ухвали Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В. Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №927/203/20 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л. Й. - головуючої, Банаська О. О., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020.

5. Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2020 у складі колегії суддів Катеринчук Л. Й. - головуючої, Банаська О. О., Васьковського О. В. повідомлено учасників справи №927/203/20 про розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 у справі №927/203/20 в судовому засіданні
19.11.2020 о 10:15.

6. У зв'язку з перебуванням суддів Банаська О. О. та Васьковського О. В. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №927/203/20 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л. Й. - головуючої, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020.

7. Ухвалою 17.11.2020 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №927/203/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 до провадження; ухвалив розглянути касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 у справі №927/203/20 в судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від
20.10.2020 на 19.11.2020 о 10:15.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи судом першої інстанції та прийняте ним рішення

8.13.03.2020 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1.

9. Ухвалою від 18.03.2020 Господарський суд Чернігівської області заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи залишив без руху та встановив ОСОБА_1 строк у десять днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків заяви шляхом подання до суду доказів внесення на депозитний рахунок Господарського суду Чернігівської області 31 530 грн. авансування боржником винагороди арбітражному керуючому; відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.

10. Ухвалою 06.04.2020 Господарський суд Чернігівської області повернув без розгляду клопотання про усунення недоліків заяви фізичної особи ОСОБА_1 про визнання її неплатоспроможною разом з доданими до нього документами; повернув без розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи від 09.03.2020 №б/н разом з доданими до неї документами.

11. Суд зазначив, що відповідно до наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №1400047421448 ухвала Господарського суду Чернігівської області від 18.03.2020 вручена адресату ОСОБА_1 24.03.2020;
01.04.2020, у встановлений судом строк, від заявника ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про усунення недоліків заяви фізичної особи ОСОБА_1 про визнання її неплатоспроможною, без підпису заявника.

12. З огляду на те, що клопотання заявника не відповідало вимогам, установленим статтею 170 ГПК України, відповідно до частини 4 статті 170 ГПК України, суд дійшов висновку про повернення його без розгляду.

13. Місцевий суд встановив, що станом на 06.04.2020 заявник не виконав вимоги ухвали суду від 18.03.2020 та не усунув недоліки заяви від 09.03.2020 №б/н у передбачений процесуальним законодавством спосіб. Подання від імені ОСОБА_1 заяви про усунення недоліків без підпису підтверджувало неналежне виконання нею вимог ухвали суду 18.03.2020 та надало право місцевому суду повернути без розгляду подану ОСОБА_1 заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Прийнявши до уваги положення частин 4 , 6 статті 174 ГПК України, частин першої, другої статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та, враховуючи, що встановлений строк на усунення недоліків заяви від
09.03.2020 №б/н закінчився 03.04.2020, а заявником не надано належних доказів усунення недоліків первісно поданої заяви ОСОБА_1, суд дійшов висновку про повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 разом з доданими до неї документами без розгляду.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

14. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від
06.04.2020 у справі №927/203/20, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

15. Постановою 23.06.2020 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 у цій справі залишив без змін.

16. Апеляційний суд встановив, що усуваючи недоліки заяви, ОСОБА_1 у строк, встановлений судом (30.03.2020), надіслала клопотання про усунення недоліків поданої нею заяви фізичної особи про визнання її неплатоспроможною, в якому зазначила про неможливість сплатити авансування винагороди арбітражному керуючому, зіславшись на відсутність грошових коштів. Такі обставини, на її думку, не можуть бути перешкодою для доступу до правосуддя. У клопотанні заявниця аргументувала про наявність практики ЄСПЛ, застосування якої дозволило б звільнити її від авансування витрат на оплату праці керуючого реструктуризацією у випадку застосування судами аналогії закону щодо положень про судовий збір.

17. Апеляційний суд зазначив про правильне застосування судом першої інстанції частини 4 статті 170 та частини 6 статті 174 ГПК України, оскільки надіслане до суду клопотання про усунення недоліків не було підписане заявницею.

Суд відхилив посилання скаржниці на продовження для неї строків на усунення недоліків заяви відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", з посиланням на те, що боржниця скористалася своїм процесуальним правом на подання до суду клопотання про усунення недоліків, надавши суду неналежні докази виконання вимог ухвали суду 18.03.2020. Апеляційний суд зауважив, що процесуальне право використано боржником не у спосіб, встановлений процесуальним законом, внаслідок чого апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги.

18. Аналізуючи положення частини 6 статті 12, статті 77 ГПК України, частини 1 статті 2, статей 30, 113, 115, 116 КУзПБ та Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", апеляційний суд дійшов висновку, що скаржниця повинна була здійснити авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень - 31 530 грн. Разом з тим, судом встановлено, що боржником не додано доказів, які підтверджують здійснення нею авансування винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому порядку та розмірі.

19. Апеляційний суд зауважив, що обов'язок боржника авансувати винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою статтею 116 КУзПБ. Водночас КУзПБ та інші чинні норми законодавства не містять умов та не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні заяви та вирішенні судом питання про її прийняття до розгляду. Суд звернув увагу, що чинним законодавством України не передбачено положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому, а стаття 116 КУзПБ не містить альтернативного положення про можливість розподілити між кредиторами кошти на відшкодування винагороди керуючому реструктуризацією, чи зобов'язувала б кредиторів до створення фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

20. Також, апеляційний суд дійшов висновку, що боржниця не подала належним чином відомості про всі наявні у неї рахунки (у тому числі депозитні), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, відповідно до пункту 8 частини третьої статті 116 КУзПБ. Ураховуючи викладене та зважаючи на те, що ОСОБА_1 до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не надала доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому порядку та розмірі, а також належних доказів про наявні рахунки боржника у банківських установах, що не відповідає вимогам статті 116 КУзПБ, а також, на те, що зазначені недоліки заяви боржниця не усунула шляхом подання належним чином оформленої заяви про усунення недоліків, апеляційний суд погодився з обґрунтованістю висновків місцевого суду про повернення без розгляду поданої нею заяви на підставі частини 6 статті 174 ГПК України, частини першої статті 38 КУзПБ.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржниці (ОСОБА_1)

21. Скаржниця зазначила, що апеляційним судом неправильно застосовано положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID)-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ, якими внесено зміни до ГПК України та продовжено ряд процесуальних строків на час дії карантину; строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного з перебігом коронавірусної хвороби.

Скаржниця зазначила, що процесуальне законодавство не містить жодних вимог щодо обов'язкового подання учасником судового провадження клопотань про продовження таких строків, а законодавцем також не передбачено право суду повертати позовну заяву чи іншу заяву у справі, якщо заявник (апеляційної скарги або позовної заяви) скористався правом на усунення недоліків та в повному обсязі не усунув такі недоліки.

Скаржниця аргументувала, що місцевий суд, отримавши клопотання про усунення недоліків заяви фізичної особи ОСОБА_1 про визнання її неплатоспроможною, яке не містить підпису уповноваженої особи, повинен був шляхом постановлення ухвали, повідомити заявника про допущені ним недоліки та надати час для усунення відповідних недоліків. У подальшому, суд апеляційної інстанції в цій частині також дійшов помилкового висновку про те, що процесуальне право використано боржником з порушенням вимог статті 170 ГПК України (клопотання не підписане, що має наслідком його повернення без розгляду на підставі частини 4 статті 170 ГПК України). Скаржниця погодилась, що подане клопотання не повинно було розглядатися судом першої інстанції, оскільки за відсутності підпису заявника поданий документ не має форми офіційного документа, а тому наданий їй строк на усунення недоліків поданої заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не сплинув і в суду не було правових підстав для повернення первісно поданої нею заяви.

22. Скаржниця аргументувала, що на дату подання заяви у неї не було жодного депозитного рахунку в банківських та фінансових установах як в Україні, так за її межами, а законодавство не дає можливості отримати від державних органів єдиний перелік відкритих банківських рахунків, тому точність та правильність надання, а також повнота інформації щодо наявності відкритих рахунків у фінансових установах покладається на особу, якій належать відповідні рахунки. В даному випадку, на думку скаржниці, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на приписи КУзПБ, оскільки у випадку відсутності таких рахунків надання відомостей боржником до суду не вимагається, достатньо зазначити про відсутність таких рахунків у поданій заяві або окремою заявою. Зазначене на думку скаржниці підтверджує неправильне застосування судами частини третьої статті 116 КУзПБ.

23. Боржниця аргументувала про неправильне застосування судами статей 30,116 частини третьої (пункт 12) КУзПБ щодо визначення виключно за нею обов'язку з авансування витрат на оплату праці керуючому реструктуризацією на депозитний рахунок суду, зазначала що її винятково важкий стан неплатоспроможності мав бути врахований судами з метою надання їй можливості звернення до суду без авансування 31 530 грн. на депозитний рахунок суду для оплати послуг керуючого реструктуризацією, оскільки така сума для неї є надмірною та перешкоджає їй в доступі до правосуддя, що зумовлює необхідність застосування судами аналогії права щодо можливості звільнення від сплати судового збору у такому винятковому випадку чи покладення на кредиторів боржниці обов'язку з оплати послуг керуючого реструктуризацією, оскільки кредитори також зацікавлені у здійсненні провадження у справі про банкрутство щодо неї, однак не наділені законодавцем повноваженнями звернення із заявою до суду.

24. Посилаючись на практику ЄСПЛ (Рішення ЕСПЛ у справах "Kniat vs. Роlаnd"; "Jedamski and Jedamska vs. Poland", "ФК Мретебі проти Грузії", "Кутіч проти Хорватії", "Белле проти Франції ", "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії", "Шишков проти Росії") щодо недопуску до суду у зв'язку із надмірним судовим збором, заявниця просила застосувати принцип рівності у господарському судочинстві щодо можливості відкриття провадження у справі про банкрутство, зазначала що метою Кодексу України з процедур банкрутства є забезпечення рівних прав для всіх фізичних осіб-боржників, а беззаперечна вимога суду про попередню оплату одноразового авансового внеску для винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень принижує боржника та обмежує право на звернення до суду, стимулює брати ще один кредит на зазначену суму і дає всі підстави вважати, що зазначений Кодекс є формальним та позбавляє неплатоспроможну фізичну особу можливості реального доступу до провадження у справі про банкрутство.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

25. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, викладених у пунктах 21-24 описової частини цієї постанови.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

26. Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника-фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному статті 300 ГПК України для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

27. Провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника (частина перша статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства).

28. Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати приписам частини другої статті 116 КУзПБ, а частиною третьою статті 116 КУзПБ передбачено перелік додатків, які мають подаватися до неї.

29. Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала місцевого суду від
06.04.2020, залишена без змін постановою апеляційного суду від 23.06.2020, відповідно до якої суд повернув без розгляду клопотання про усунення недоліків заяви фізичної особи ОСОБА_1 про визнання її неплатоспроможною разом з доданими до нього документами та повернув без розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 від
09.03.2020 №б/н разом з доданими до неї документами.

30. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, з огляду на таке.

31. Відповідно до частини третьої статті 37 КУзПБ визначено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 ГПК України, з урахуванням вимог статтею 174 ГПК України.

32. Частинами 2 , 4 статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

33. Судами встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надіслання 11.03.2020 поштового відправлення заяви про відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи, до якої не було надано частини додатків, про що складено відповідний акт 13.03.2020 працівниками Господарського суду Чернігівської області (том 1, а. с. 1-6,8).

34. Ухвалою 18.03.2020 місцевий суд залишив зазначену заяву без руху, надав строк у десять днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків заяви шляхом надання доказів авансування боржницею 31 530 грн. винагороди арбітражному керуючому та відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках (том 1, а. с. 10-13).

35. Ухвалою місцевого суду 06.04.2020 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність повернуто без розгляду заявнику (том 1, а. с. 26-27). Місцевий суд встановив, що відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала 18.03.2020 була вручена адресату ОСОБА_1 24.03.2020, а отже встановлений судом строк спливав 03.04.2020.

Суд прийняв до уваги, що надіслане на виконання вимог суду клопотання про усунення недоліків поданої заяви ОСОБА_1, яке надійшло до суду 01.04.2020, в межах наданого їй судом строку, не було підписане заявницею.

З огляду на такі обставини, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення первісно поданої заяви ОСОБА_1 відповідно до частини 6 статті 174 ГПК України.

36. Апеляційний суд погоджуючись з таким рішенням місцевого суду, зазначив про належне встановлення обставин справи та правильне застосування норм процесуального права і законодавства про банкрутство на предмет повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки скаржницею не вчинено належних дій щодо усунення недоліків поданої нею заяви.

37. Погоджуючись з висновками апеляційного суду про те, що процесуальне право на усунення недоліків поданої заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство було реалізовано скаржницею, колегія суддів касаційного суду зазначає, що використання боржником свого права на усунення недоліків з порушенням норм процесуального права щодо не підписання клопотання боржника про усунення недоліків має наслідком вчинення судом дій з повернення заяви боржника без розгляду відповідно до частини 4 статті 170 ГПК України, про що зазначено у процесуальному законі. Такі дії боржниці не означають надання їй нових можливостей подання повторного клопотання про усунення недоліків поданої нею заяви з відновленням строків, визначених судом, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID)-19)", перебіг яких закінчився вчиненням нею неналежних дій щодо усунення недоліків поданої заяви. З огляду на зазначене, доводи скаржниці згідно з пунктом 21 описової частини даної постанови є необґрунтованими.

38. Верховний Суд звертає увагу, що Кодекс України з процедур банкрутства та інші норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої винагороди.

39. Доводи скаржниці про необхідність застосування аналогії Закону України "Про судовий збір" про можливість суду в окремих випадках звільнити особу від сплати судового збору (стаття 8 Закону) до положень статті 30 КУзПБ щодо винагороди арбітражного керуючого, колегія суддів касаційного суду вважає недостатньо обґрунтованими і зазначає, що авансування винагороди керуючому реструктуризацією та сплата судового збору мають різну правову природу, регулюються різними нормативно-правовими актами, мають різну сферу застосування та кінцеву мету.

40. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується доводами скаржниці про можливість покладення обов'язку з авансування винагороди керуючого реструктуризацією за перші три місяці роботи на кредиторів з розподілом загальної суми між кредиторами боржника чи обов'язку створення кредиторами фонду для такого авансування винагороди керуючому реструктуризацією.

41. КУзПБ не містить положень про можливість розподілити між кредиторами зобов'язання сплатити кошти за відшкодування витрат арбітражного керуючого пов'язаних із виконанням ним повноважень у справі в перші три місяці провадження та обов'язку для кредиторів щодо створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Положеннями статті 114 КУзПБ передбачено право кредиторів за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду, а не здійснити авансування винагороди арбітражному керуючому.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20 (пункти 34-36 постанови) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них у цій справі.

42. Доводи касаційної скарги про те, залишення заяви ОСОБА_1 без руху з подальшим її поверненням без розгляду у зв'язку з неусуненням недоліків, порушує право скаржниці на справедливий судовий розгляд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) та суперечить судовій практиці ЄСПЛ (рішення ЕСПЛ у справах "Kniat vs. Роlаnd"; "Jedamski and Jedamska vs. Poland", "ФК Мретебі проти Грузії ", "Кутіч проти Хорватії", "Белле проти Франції", "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії ", "Шишков проти Росії"), як такі, що є надмірним формалізмом та обмежують право скаржниці на доступ до суду, Верховний Суд вважає необґрунтованими.

43. У зазначених справах ЄСПЛ дійшов висновків про те, що непропорційність покладеного на сторону судового збору може мати наслідком порушення права особи на справедливий судовий розгляд для заявника. Однак, у даному випадку питання сплати судового збору взагалі не виникало, оскільки заявниця була звільнена від сплати судового збору за законом. Правове регулювання державою процедури авансування витрат на оплату праці керуючого реструктуризацією у процедурі банкрутства у зазначених справах ЄСПЛ не аналізувалося, тому посилання на зазначені рішення ЄСПЛ колегія суддів вважає нерелевантними до обставин справи №927/203/20.

44. З матеріалів справи №927/203/20 вбачається, що в цій справі скаржник не був позбавлений можливості використовувати надані йому положеннями статей 42, 46 ГПК України права та здійснювати покладені на нього обов'язки, справа була розглянута апеляційним судом, а касаційною інстанцією справа була призначена до розгляду в судовому засіданні з викликом учасників провадження, сторонам надано можливість надати пояснення, заперечення та доводи як особисто, так і через представників. Скаржниця та її адвокат скористалися наданими їм процесуальними правами.

Також, Верховний Суд враховує наявність у скаржниці права на повторне звернення до суду після усунення недоліків, що передбачене частиною 8 статті 174 ГПК України. Зазначене спростовує доводи скаржниці щодо не забезпечення їй гарантій справедливого судового розгляду згідно із статтею 6 Конвенції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін постанови апеляційного суду та ухвали суду першої інстанції.

В. Судові витрати

46. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 у справі №927/203/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Й. Катеринчук

Судді В. В. Білоус

В. Г. Пєсков