Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/111/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Івано-Франківської обласної ради на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 (головуючий суддя - Скрипчук О. С., судді Дубник О. П., Якімець Г. Г.) у справі Господарського суду Івано-Франківської області за позовом Івано-Франківської обласної ради до Коломийської міської ради про визнання незаконним абзацу 61 підпункту 3.23 пункту 3 додатку до рішення Коломийської міської ради від 04.06.2004 № 875 та пункту 2 додатку до рішення Коломийської міської ради від 16.12.2004 № 1223,

Короткий зміст позовних вимог

1. 14.02.2018 Івано-Франківська обласна рада (далі - Позивач) звернулась до Коломийської міської ради (далі - Відповідач) з позовом про визнання незаконним абзацу 61 підпункту 3.23 пункту 3 додатку до рішення Коломийської міської ради від 04.06.2004 № 875 та пункту 2 додатку до рішення Коломийської міської ради від 16.12.2004 № 1223.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" Позивач прийняв рішення від 24.08.1992, яким затвердив перелік державного майна, віднесеного до комунальної власності області, згідно з додатком 1 до якого включено майновий комплекс районної лікарні в м. Коломия (сьогодні Коломийська центральна районна лікарня). При проведенні 22.05.2015 обстеження майнового комплексу стало відомо, що нерухоме майно на бульварі Лесі Українки, 36а в м. Коломиї, яке перебувало на балансі Коломийської центральної районної лікарні та у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, відсутнє. Відповідно до рішення Відповідача від 04.06.2004 № 875 (абзац 61 підпункту 3.23 пункту 3) будівля на бульварі Лесі Українки, 36а у м. Коломиї включена у перелік майна, яке належить до комунальної власності міста Коломиї. Керуючись цим рішенням Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності на будинок на бульварі Лесі Українки, 36а у м. Коломиї, що входить до складу цілісного майнового комплексу Коломийська центральна районна лікарня за територіальною громадою міста Коломиї, а рішенням Коломийської міської ради від 16.12.2004 № 1223 (пункт 2 додатку до рішення) будівлю включено в перелік об'єктів комунальної власності м. Коломия, які підлягають приватизації в 2004 - 2005 роках. Про зазначені рішення адміністрації лікарні стало відомо при виготовленні технічної документації на зазначене нерухоме майно 12.01.2010. При проведенні обласною радою інвентаризації об'єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області департаментом охорони здоров'я облдержадміністрації в 2011, 2015 роках подавалися переліки нерухомого майна, що перебувають у сфері його управління, серед яких значиться і нерухоме майно на бульварі Лесі Українки, 36а у м. Коломиї. За таких обставин прийняті Відповідачем рішення є незаконними, оскільки при їх прийнятті він вийшов за межі своїх повноважень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. 22.05.2018 Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Скапровська І. М.) ухвалив провадження у справі закрити.

Ухвала суду мотивована тим, що сторони у справі є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України та статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства. Крім того, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2017 у справі № 909/984/17 відмовлено у прийнятті позовної заяви Позивача до Відповідача про визнання незаконними рішень Відповідача від 30.01.1998 № 211, від 04.06.2004 № 875, від 16.12.2004 № 1223, у зв'язку з тим, що сторони зазначені в заяві є суб'єктами владних повноважень і відповідно заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. 02.07.2018 Львівський апеляційний господарський суд ухвалив апеляційну скаргу Позивача на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2018 та додані до неї матеріали, всього на 8 аркушах, повернути скаржнику.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Позивач не усунув недоліки, допущені при поданні апеляційної скарги, про які вказано в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2018, у встановлений строк та в порядку, встановленому нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 20.07.2018 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 та направити справу для розгляду Львівському апеляційному господарському суду.

5. Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи у встановлений строк не надійшли.

Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

6. Судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування статті 259 ГПК України, оскільки поданий Позивачем опис вкладення поштового відправлення оформлений згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і цей документ видається відправникові лише в разі прийняття відділенням зв'язку поштового відправлення до пересилки, отже цей документ помилково не прийнятий судом як доказ надіслання копії апеляційної скарги Відповідачу.

Позиція Верховного Суду

7. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі. При цьому статтею 259 ГПК України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою Позивач надав фіскальний чек від 01.06.2018 на ім'я МІСЬКА РАДА (78203 Коломи) як доказ надсилання копії апеляційної скарги Відповідачу. Однак вказаний фіскальний чек без відповідного опису вкладення визнаний судом неналежним доказом надіслання Відповідачу копії скарги, оскільки у цьому документі відсутні відомості про те, які саме документи направлялись, у зв'язку з чим ухвалою від 15.06.2018 суд апеляційної інстанції залишив подану апеляційну скаргу без руху, надавши Позивачу строк для усунення недоліків скарги.

Згідно з вимогами частини 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Відповідно до частин 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. При цьому відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Таким чином апеляційна скарга, подана з порушенням (недотриманням) вимог щодо її форми та змісту, визначених статтею 258 ГПК України, підлягає залишенню без руху, при цьому неусунення скаржником цих порушень у встановлений судом строк є підставою для повернення цієї апеляційної скарги відповідно до наведених положень.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції щодо виконання ухвали від 15.06.2018, Позивач надав копію вказаної ухвали суду апеляційної інстанції та описи вкладення до цінних листів, надісланих на ім'я Відповідача та Господарського суду Івано-Франківської області. Як свідчать матеріали справи, подані Скаржником описи вкладення до цінного листа не містили інформацію щодо направлення Відповідачу саме копії апеляційної скарги, оскільки в них було зазначено лише про направлення Відповідачу ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2018 та доказів сплати судового збору (копія). З огляду на наведене апеляційний господарський суд дійшов мотивованого висновку про те, що скаржник не усунув недоліки поданої апеляційної скарги, а тому підставно повернув цю апеляційну скаргу Позивачу.

За наведених обставин доводи Скаржника (пункт 6) про порушення апеляційним судом положень статті 258 ГПК України відхиляються Судом як необґрунтовані та безпідставні, оскільки відсутність в поданому описі вкладення до цінного листа інформації про направлення Відповідачу примірника апеляційної скарги не надає суду підстав для висновку про виконання скаржником приписів пункту 3 частини 3 статті 258, статті 259 ГПК України щодо надіслання примірника апеляційної скарги.

8. Враховуючи викладене ухвала апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, а в задоволенні касаційної скарги Скаржнику має бути відмовлено.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Івано-Франківської обласної ради залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 у справі № 909/111/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак