ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 924/1014/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Озерчук М. М.

розглянувши касаційні скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі №924/1014/18

за позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"

до 1) Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс"

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-2 від 26.09.2018

Учасники справи:

представник позивача - Зінкевич Д. В., Богдан І. А.;

представник відповідача-1 - Ведмедєв С. С. ;

представник відповідача-2 - Грищенко І. С. ;

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 02.11.2018 Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" (далі - ДП "Старокостянтинівський молочний завод", позивач) звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" (далі - СГВК "Перший національний виробничий кооператив", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" (далі - ТОВ "Органік Сідс", відповідач-2) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-2 від 26.09.2018, укладеного між відповідачами.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відступлення права вимоги внаслідок укладення оспорюваного договору не відбулося, але сам факт існування цього договору позбавляє позивача можливості виконувати свої зобов'язання перед належним кредитором (відповідачем-1), що і є порушенням прав позивача.

В подальшому позивач змінив підстави позову, вказавши про: відступлення відповідачем-1 права вимоги, яке не існувало на момент укладення оспорюваного договору; фіктивність оспорюваного договору; відсутність повноважень у заступника генерального директора ТОВ "Органік Сідс" ОСОБА_5 на підписання оспорюваного договору; за своєю правовою природою укладений між відповідачами договір є договором факторингу.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1 28.02.2019 Господарським судом Хмельницької області ухвалено рішення, яким в позові відмовлено.

2.2 Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:

- оспорюваний договір є саме договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а також спірний договір не є договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг";

- суд не погодився із твердженнями позивача, що вчинені дії відповідачів з укладення спірного договору порушили суб'єктивні права та законні інтереси позивача, і, відповідно, у нього наявні правові підстави для звернення до суду із вимогою про визнання недійсним такого договору;

- суд відхилив доводи позивача щодо фіктивності оспорюваного договору, оскільки укладення останнього було спрямоване виключно на ухилення СГВК "Перший національний виробничий кооператив" від виконання судових рішень та уникнення можливого арешту майна, не знайшли свого підтвердження;

- твердження позивача щодо відсутності повноважень у заступника генерального директора ТОВ "ОРГАНІК СІДС" на підписання оспорюваного договору судом до уваги не прийнята, оскільки Загальними зборами учасників ТОВ "ОРГАНІК СІДС" від
26.09.2018 вирішено затвердити та укласти з відповідачем-1 договори про відступлення права вимоги за договорами, укладеними між позивачем та відповідачем-1, уповноважено заступника директора ТОВ "ОРГАНІК СІДС" на укладання та підписання зазначених договорів, що підтверджується протоколом №26/09-18/30.

2.3 03.06.2019 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.02.2019 у справі №924/1014/18 та ухвалено нове рішення про задоволення позову, з огляду на наступне:

- в матеріалах справи наявна Угода про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог №26/09-2018/ОВ від 26.09.2018, відповідно до якої ТОВ "Органік Сідс" та СВК "Перший національний виробничий кооператив" домовилися, зокрема щодо часткового припинення зобов'язань за Договором про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-2 від 26.09.2018 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Вказане свідчить про виконання відповідачами умов спірного Договору, чим спростовується твердження скаржника про фіктивність оспорюваного правочину;

- відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги.

Оскільки існує спір щодо розміру вимоги, переданої за Договором вимогу не можна вважати дійсною, оскільки її розмір не підтверджений належним чином, а є абстрактним, визначений лише самим СВК "Перший національний виробничий кооператив", у зв'язку із чим суд дійшов висновку про недійсність вимоги, переданої за Договором про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-2 від
26.09.2018;

- доводи суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено порушення його прав, внаслідок укладання спірного договору не відповідають обставинам справи, з огляду на те, що передання недійсної вимоги напряму порушує права позивача, оскільки в такому випадку Новий кредитор буде вимагати виконання позивачем свого зобов'язання, котре в свою чергу, в даному випадку не підтверджене належним чином.

3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини

3.1.26.09.2018 між СГВП "Перший національний виробничий кооператив" (первісний кредитор) та ТОВ "Органік Сідс" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-2 (далі - Договір цесії), за умовами якого (п.1.1-1.3) первісний кредитор оплатно передає (відступає) належне йому право вимоги за Договором поставки молока №3 від 31.01.2017 на суму 8849836
грн, укладеним між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (далі - боржник) і первісним кредитором (далі - основний договір), а новий кредитор на умовах цього Договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором. Від первісного кредитора переходять до нового кредитора усі права та обов'язки первісного кредитора, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання даного Договору, включаючи, але не обмежуючись: 5171102 грн основного боргу, 2218835 грн пені, 347092 грн 3% річних, 1112807 грн інфляційних втрат та право на стягнення штрафних санкцій, інфляційних, річних та будь-яких інших, пов'язаних з виконанням основного договору платежів, які виникли та виникатимуть за весь час прострочення. Новий кредитор набуває права вимоги у повному обсязі, з моменту підписання даного договору.

3.2. В п. п.2.1,2.2 Договору цесії сторони погодили, що за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму у розмірі - 8849836 грн. Новий кредитор зобов'язується перерахувати у безготівковій формі на поточний рахунок Первісного кредитора грошову суму, визначену у п.2.1 цього Договору, упродовж 5 років з дня підписання Договору.

Розділом 3 договору цесії сторони передбачили права та обов'язки сторін, згідно з яким до обов'язків первісного кредитора, серед іншого, віднесено наступні: відступити новому кредитору право вимоги згідно з умовами цього Договору; не пізніше 7-ми робочих днів після набрання чинності Договором, письмово повідомити Боржника про укладення цього Договору; передати новому кредитору усі документа, які засвідчують права, що передаються за п. 1,1. цього Договору, упродовж 3 робочих днів з моменту підписання Договору; первісний кредитор у зобов'язаннях, що передбачені основним договором, відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги. До обов'язків нового кредитора віднесено сплатити грошову суму, зазначену в п.2.1 Договору.

Правами первісного кредитора є: належне виконання новим кредитором усіх зобов'язань за договором; первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником зобов'язань, право на вимогу яких відступається; новий кредитор має право на належне виконання первісним кредитором усіх зобов'язань за Договором.

3.3. Відповідно до п.4.1 Договору цесії у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з п.5.1 Договору цесії він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Умови Договору можуть бути змінені за взаємною домовленістю з обов'язковим укладанням додаткової угоди (п.6.1 Договору цесії).

3.4.26.09.2019 між первісним та новим кредитором було складено та підписано Акт приймання-передачі документів до Договору, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв наступні документи, що засвідчують права, які передаються за п.1.1. Договору, а саме:

Договір поставки молока №3 від 31.01.2017; Протокол погодження договірної ціни №1 від 31.01.2017; Протокол погодження договірної ціни №2 від 16.02.2017; Протокол погодження договірної ціни №3 від 24.02.2017; Протокол погодження договірної ціни №4 від 28.02.2017; Протокол погодження договірної ціни №5 від
24.02.2017; Протокол погодження договірної ціни №6 від 28.02.2017; Протокол погодження договірної ціни №7 від 24.03.2017; Протокол погодження договірної ціни №8 від 24.04.2017; Протокол погодження договірної ціни №9 від 24.05.2017; Протокол погодження договірної ціни №10 від 25.06.2017; Протокол погодження договірної ціни №11 від 25.07.2017; Протокол погодження договірної ціни №12 від
23.08.2017; Протокол погодження договірної ціни №13 від 24.09.2017; Протокол погодження договірної ціни №14 від 24.10.2017; Товарні накладні за формою 1-ТН (МС); Акт звірки розрахунків по Договору №3 від 30.04.2017; Акт звірки розрахунків по Договору №3 від 31.05.2017; Акт звірки розрахунків по Договору №3 від 30.06.2017; Акт звірки розрахунків по Договору №3 від 31.07.2017; Акт звірки розрахунків по Договору №3 від 31.08.2017; Акт звірки розрахунків по Договору №3 від 30.09.2017.

Актом приймання-передачі права вимоги до Договору цесії Первісний кредитор оплатно передав належне йому право вимоги за Основним договором на суму 8849826
грн, а новий кредитор відповідно до цього Акту прийняв право вимоги, що належить Первісному кредитору за основним договором.

Листом №26/09/2018-2 від 26.09.2019 СГВК "Перший національний виробничий кооператив" повідомив ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про відступлення права вимоги.

3.5. Господарським судом Хмельницької області розглядається справа №924/232/18 за позовом СГВК "Перший національний виробничий кооператив" до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про стягнення заборгованості за Договором поставки молока №3 від 31.01.2017 в сумі 8849836 грн, з яких 5171102 грн - основний борг, 2218835 грн - пеня, 347092 грн - 3% річних та 1112807 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 02.04.2018 у справі №924/232/18 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №924/232/18, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2018 у справі №924/232/18 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення судовому експерту поставлено питання про те, чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах СГВК "Перший національний виробничий кооператив" розмір заборгованості (в тому числі основна заборгованість - 5171102 грн, пеня - 2218835 грн, 3% річних - 347092 грн та 1112807 грн - інфляційних втрат) за поставлені ДП "Старокостянтинівський молочний завод" товарно-матеріальні цінності - молоко, за Договором поставки молока №3 від 31.01.2017, згідно долучених до матеріалів справи №924/232/18 товаро-супровідних документів, за вказані у позові періоди.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг

4.1.08.07.2019 Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" подали касаційні скарги, у яких просили скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.02.2019.

5. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

5.1. За оспорюваним договором передано всі права за договором поставки №3 від
31.01.2017, який недійсним не визнавався, та відповідно включає в себе право дійсної вимоги до позивача на оплату товару, а вже розмір таких вимог встановлюється у господарській справі №924/232/18.

5.2. Судом апеляційної інстанції не враховано правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №904/8978/18, від 16.10.2018 у справі №914/2567/17 та від 29.01.2019 у справі №914/2566/17, згідно з якими: презюмується правомірність правочину; боржник не позбавлений права висувати заперечення проти вимоги нового кредитора; обставини щодо визнання недійсним основного договору, відносно якого передано право вимоги, стягнення заборгованості та збитків, обґрунтованість чи необґрунтованість штрафних санкцій за таким договором не стосуються предмета доказування у справі про недійсність договору уступки права вимоги.

5.3. Питання чинності договору відступлення права вимоги стосуються лише сторін такого договору та не впливає на чинність відповідного зобов'язання позивача, право вимоги щодо виконання якого було передано новому кредитору внаслідок укладення договору цесії.

5.4. Оскільки позивачем, як особою, яка не є стороною оскаржуваного правочину, не доведено того, що в результаті укладення договору про відступлення права вимоги обсяг майнових зобов'язань позивача змінився, то відповідно позивачем не доведено порушення укладеним між відповідачами договором його прав або охоронюваних законом інтересів.

6. Позиція інших учасників у справі, викладена у відзиві на касаційні скарги

6.1. Позивач у відзиві заперечував проти доводів касаційних скарг, просив суд залишити оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційні скарги - без задоволення, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що за оспорюваним правочином відбулася передача вимоги, яка не існувала на момент його укладення. При цьому судом було враховано: відсутність судового рішення по основному договору; наявність спору щодо заборгованості по основному договору; відсутність погодження позивача з наявністю до нього вимоги по основному договору; неможливість визначення заборгованості по основному договору; відсутність документального підтвердження конкретної суми, зазначеної у договорі цесії.

Позивач вважає, що наданими до справи поясненнями та доказами підтверджено наявність передумов для визнання оспорюваного договору недійсним.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

7.1. Згідно з частиною 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

7.4. Позивачем у даній справі оскаржується укладений між відповідачами Договір цесії з тих підстав, що: відповідачем-1 відступлено право вимоги, яке не існувало на момент укладення оспорюваного договору; оспорюваний Договір є фіктивним; у заступника генерального директора ТОВ "Органік Сідс" ОСОБА_5 були відсутні повноваження на підписання Договору цесії; за своєю правовою природою оспорюваний Договір є договором факторингу.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити Статтею 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

7.5. Відповідно до ст.ст. 513, 514, 516 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.6 В частині доводів позивача про те, що оспорюваний правочин є договором факторингу, колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 11.10.2019 у справі №910/13731/18, згідно з якою у Цивільному кодексі України (статті 1077, 1078, 1079 ЦК України) проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме, правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу. Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається. Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина 3 статті 656 ЦК України).

Судом першої інстанцій встановлено, що оспорюваний Договір цесії є саме договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, право вимоги відступлено "за номінальною вартістю", а також спірний договір не є договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

7.7 Відносно доводів позивача щодо фіктивності укладеного між відповідачами Договору цесії, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 234 Цивільного кодексу України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним. Якщо сторони не вчиняють жодних дій для здійснення фіктивного правочину, суд тільки приймає рішення про визнання такого правочину недійсним, без застосування реституції. Якщо ж на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №910/11715/17, від 08.08.2018 у справі №920/1144/17, від 21.08.2018 у справі №910/11565/17, від 26.02.2019 у справі №925/1453/16.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від
27.02.2018 у справі №910/9195/17, від 11.04.2019 у справі №910/3834/18, позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачами виконувались умови оспорюваного Договору цесії, зокрема, було укладено угоду про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог №26/09-2018/ОВ від
26.09.2018.

Позивач посилався на те, що відповідачем-2 не виконано обов'язку щодо оплати на користь відповідача-1 грошових коштів за Договором цесії у сумі 8849836,00 грн, однак за умовами пункту 2.1 названого договору за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор (відповідач-2) сплачує первісному кредитору (відповідач-1) грошову суму упродовж 5 років з дня підписання Договору. Зважаючи на дату підписання Договору цесії (26.09.2018), 5-річний строк на перерахування грошових коштів відповідачем-2 спливає 26.09.2023.

Позивачем не доведено, що оспорюваний Договір цесії не направлений на настання реальних правових наслідків, передбачених ним.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про те, що укладений між відповідачами Договір цесії не може бути кваліфікований як фіктивний договір.

7.8 Доводи скаржника про те, що у заступника генерального директора ТОВ "Органік Сідс" ОСОБА_5 були відсутні повноваження на підписання Договору цесії відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що спірний договір було схвалено товариством відповідача-2 у день його укладання (26.09.2018), на підтвердження чого до матеріалів справи надано протокол загальних зборів учасників ТОВ "Органік Сідс" №26/09-18/ЗО від
26.09.2018. В названому протоколі зафіксовано рішення загальних зборів про затвердження та укладення з відповідачем-1 договору про відступлення права вимоги за договорами, укладеними між позивачем та відповідачем-1, а також про надання ОСОБА_5 повноважень на укладання та підписання зазначених договорів.

7.9 Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача про те, що за оспорюваним правочином відповідач-1 відступив право вимоги, яке не існувало на момент укладення оспорюваного договору. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що існує спір щодо розміру вимоги, переданої за Договором цесії, а тому таку вимогу не можна вважати дійсною, оскільки її розмір не підтверджений належним чином, є абстрактним та визначеним лише самим відповідачем-1, а відтак, укладаючи Договір цесії, відповідачем-1 було передано недійсну вимогу.

Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц та постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №914/2567/17, згідно з якою відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (аналогічна).

Також колегією суддів враховується правова позиція, наведена у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №905/635/18, відповідно до якої у разі заміни кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов'язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов'язання, тобто такого зобов'язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №916/1171/18, від 14.11.2018 у справі №910/8682/18, від 30.08.2018 у справі №904/8978/17, від 04.03.2019 у справі №5015/6070/11, від 10.09.2019 у справі №9017/317/19, від 09.07.2019 у справі №903/849/17

Договір поставки молока №3 від 31.01.2017, укладений між позивачем та відповідачем-1, і право вимоги за яким у подальшому було відступлено за оспорюваним договором, недійсним у встановленому порядку не визнавався. Отже, в силу прямого припису статті 204 ЦК України його правомірність презюмується.

Що ж до обставин, пов'язаних з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов'язань за відповідним договором, то вони не визначаються жодною нормою матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами. У зв'язку з презюмованою правомірністю згаданого договору поставки у апеляційного господарського суду не було підстав для висновку про недійсність оспорюваного Договору цесії лише з огляду на спір щодо розміру заборгованості за договором поставки молока №3 від 31.01.2017. Питання щодо належного чи неналежного виконання зобов'язань за договором поставки молока №3 від 31.01.2017 є предметом окремого судового розгляду у справі №924/232/18 і посилання позивача в цій частині зводяться до дослідження окремих обставин виконання договору поставки, що не входить до предмета доказування у даній справі про визнання недійсним правочину.

Позивач (боржник) не позбавлений права висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора на підставі статті 518 ЦК України, про що вірно наголошували скаржники у касаційних скаргах.

Наведені обставини у їх сукупності дають підстави для висновку про те, що передана за оспорюваним Договором цесії вимога є дійсною, а також про відсутність будь-яких інших обставин, з якими чинне законодавство України пов'язує можливість визнання недійсним спірного правочину, що не спростовано позивачем.

7.10 Відносно твердження позивача про порушення його прав внаслідок укладення відповідачами Договору цесії, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи зі змісту статей 4 ГПК України та 15,16 ЦК України, підставою для захисту господарським судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання або оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від
15.04.2015 у справі №3-43гс15, від 10.02.2016 у справі №3-4гс16, постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №910/9828/17).

Положення договору поставки молока №3 від 31.01.2017, права вимоги за яким передано за спірним Договором цесії, не містять застереження щодо заборони відступати право вимоги за ним без згоди позивача.

На виконання вимог законодавства та умов Договору цесії позивача було повідомлено про відступлення права вимоги відповідачем-1 та заміну кредитора за договором поставки молока №3 від 31.01.2017.

Позивачем не доведено належними і допустимими доказами порушення його суб'єктивних прав та законних інтересів внаслідок укладення відповідачами оспорюваного Договору цесії та відповідно наявності у нього правових підстав для звернення до суду із вимогою про визнання недійсним такого договору, про що вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд та не спростував суд апеляційної інстанції.

7.11 Відповідно до п.4 ч.1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно зі ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Наявні у справі пояснення та докази свідчать про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного Договору цесії, тоді як рішення місцевого господарського суду ґрунтується на встановлених фактичних даних та правильній правовій оцінці, що підтверджує обґрунтованість доводів касаційних скарг.

З огляду на викладене, касаційні скарги підлягають задоволенню, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 має бути скасована, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.02.2019 у справі №924/1014/18 - залишено в силі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.02.2019 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк