Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.06.2019 року у справі №914/3125/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/3125/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Огородніка К. М., суддів: Банаська О. О., Жукова С. В.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г. Є.;

за участі представника Генеральної прокуратури України - Савіцької О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019

та ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 (в частині пункту 3 ухвали, яким зобов'язано Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну прийняти на баланс з балансу Державного підприємства "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту" берегоукріплення р.

Свіча в с. Зарічне, с. Сулятичі, Жидачівського району, Львівської області II черга)

у справі № 914/3125/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Леополіс-плюс"

до Державного підприємства "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Леополіс-плюс" (далі - ТзОВ "Леополіс-плюс", ініціюючий кредитор) звернулося до суду із заявою про порушення справи про банкрутство Державного підприємства "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту" (далі - ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту", боржник) в порядку ст.ст. 10, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.12.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту", введено процедуру розпорядження майном боржника і призначено розпорядником майна Пурія Р. П.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту".

Ухвалою місцевого господарського суду від 25.01.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Постановою суду від 26.04.2017 процедуру розпорядження майном ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту" припинено, повноваження розпорядника майна Пурія Р. П. припинено, ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кобельника О. С.

Оголошення про визнання ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

Прокуратура Львівської області вступила у розгляд даної справи в інтересах Державного агентства водних ресурсів України.

Згідно наказу № 3 від 16.05.2017 розпочато проведення інвентаризації товаро-матеріальних цінностей ДП "Львівська обласна дирекція з проти паводкового захисту". В процесі проведення такої встановлено, що на балансі підприємства перебувають об'єкти протипаводкового захисту, які збудовано та реконструйовано за рахунок бюджетних коштів та одержаних у 2009-2010 роках під гарантію Кабінету Міністрів України кредитних коштів, зокрема об'єкти з будівництва, реконструкції, розширення, відновлення, технічного переоснащення, капітального ремонту у Львівській області, а саме:

- акумуляція паводкового стоку на правобережній заплаві р. Дністер біля с.

Чайковичі (І черга) Самбірського району, балансова вартість 27 137 905,00 грн;

- акумуляція паводкового стоку на правобережній заплаві р. Дністер біля с.

Чайковичі (II черга) Самбірського району, балансова вартість 22 042 133,41 грн;

- акумуляція паводкового стоку на правобережній заплаві р. Дністер біля с.

Чайковичі (III черга) Самбірського району, балансова вартість 16 385 514,59 грн;

- берегоукріплення та водопідпірні споруди на р. Сушичанка в с. Сушиця Старосамбірського району, Львівської області, балансова вартість 3 067 394,77
грн;

- берегоукріплення р. Свіча в с. Зарічне, с. Сулятичі Жидачівського району, Львівської області II черга, балансова вартість 13 124 147,15 грн;

- протипаводкові та протиерозійні заходи на р. Дністер с. Завадка, балансова вартість 4 029 089,00 грн;

- реконструкція лівобережної дамби р. Дністер для захисту від затоплення паводковими водами с. Сусолів Самбірського району, балансова вартість 2 119
899,89 грн;

- акумуляція паводкових вод р. Дністер с. Мости Городоцького району, балансова вартість 93 935 636,07 грн;

- протипаводкові та берегоукріплюючі роботи с. Лішня р. Бар Дрогобицького району, балансова вартість 1 599 590,75 грн;

- регулювання і берегоукріплення р. Кремянка в с. Воля Старосамбірського району Львівської області, (технічна документація) балансова вартість 262 638,42 грн;

- руслорегулювальні та берегоукріплювальні роботи р. Бистриця с. Верхній Дорожів, балансова вартість 26 951 920,02 грн.

Крім цього, в процесі інвентаризації встановлено, що банкруту належить земельна ділянка загальною площею 8,682 га, кадастровий номер 4621583300:05:000:0061, яка розташована на території Зарічанської сільської ради.

На адресу Господарського суду Львівської області від ліквідатора Кобельника О. С. надійшло клопотання про зобов'язання Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну прийняти на баланс з балансу ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту" об'єкти протипаводкового захисту згідно поданого переліку.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 у справі №914/3125/16, з поміж іншого, замінено Львівське обласне управління водних ресурсів на його правонаступника Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну; зобов'язано Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну прийняти на баланс з балансу ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту" берегоукріплення р. Свіча в с. Зарічне, с.

Сулятичі, Жидачівського району, Львівської області II черга.

Суд першої інстанції виходив з мотивів, що банкрут є балансоутримувачем вищезазначеного майна, а відповідно до ч. 8 ст. 42 Закону про банкрутство майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 апеляційну скаргу Прокуратури Львівської області залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 у справі № 914/3125/16 без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із позицією місцевого господарського суду про правомірність передачі об'єктів протипаводкового захисту підприємства банкрута, зокрема, берегоукріплення р. Свіча в с. Зарічне, с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області ІІ черга на баланс Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 в частині пункту 3 ухвали, яким зобов'язано Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну прийняти на баланс з балансу ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту" берегоукріплення р. Свіча в с. Зарічне, с. Сулятичі, Жидачівського району, Львівської області II черга та постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі №914/3125/16, Заступник прокурора Львівської області подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані ухвалу місцевого суду у відповідній частині та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що пункт 3 оскаржуваної ухвали місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з невірним застосуванням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 19, 116 Конституції України, ч. 8 ст. 42 Закону про банкрутство, Постанови Кабінету Міністрів України № 1482 від
21.09.1998 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та з порушенням норм процесуального права, а саме, ст.ст. 2, 73, 74, 86 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

Від Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну надійшли письмові пояснення, в яких зазначається про неможливість здійснення управлінням належної експлуатації водогосподарських об'єктів, їх зберігання та охорони, оскільки всі матеріально-технічні бази, матеріально-технічні ресурси, фінансові ресурси, обслуговуючий персонал, необхідні для експлуатації, зосереджені в управліннях водного господарства, на яких безпосередньо покладено завдання здійснення експлуатації державних меліоративних систем, та на територіях обслуговування яких, розташовані зазначені об'єкти.

Посилається на Лист Державного агентства водних ресурсів України від 08.05.2019, згідно якого Держводагентство не заперечує проти передачі об'єктів протипаводкового захисту, які обліковуються на балансі державного підприємства, на баланси відповідних водогосподарських організацій, зокрема, берегоукріплення р. Свіча у с. Зарічне, с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області, ІІ черга, - Жидачівському управлінню водного господарства.

Відтак, Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну просить касаційну скаргу задоволити, передати справу в скасованій частині на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор Кобельник О. С. просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду, у відповідній частині, та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. До того ж ліквідатор Кобельник О. С подав клопотання про закриття касаційного провадження на підставі ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо суті касаційної скарги

Згідно ч.1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється ст.ст. 10, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із п. п. 1.1,1.2,4.7 Статуту ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту", затвердженого наказом Держводагентства від 04.07.2011 № 96, банкрут є державним унітарним підприємством, що засноване на державній власності, яке входить до сфери управління та підпорядковане центральному органу виконавчої влади - Державному агентству водних ресурсів України (орган управління майном).

Засновником ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту" є орган управління майном.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що банкрут є балансоутримувачем зазначеного майна -берегоукріплення р. Свіча в с. Зарічне, с. Сулятичі, Жидачівського району, Львівської області (II черга).

Відповідно до ч. ч. 3,8 ст. 42 Закону про банкрутство індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси.

Майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

Тобто, згідно з імперативною нормою ч. 8 ст. 42 Закону про банкрутство майно, щодо якого боржник є балансоутримувачем має бути повернуто саме власнику відповідно до закону або договору.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові.

При цьому судами попередніх інстанцій не досліджено, чи приймався засновником/власником ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту" відповідний акт щодо передачі об'єкта права державної власності (берегоукріплення) від державного підприємства до іншого субєкта.

Також судами не досліджено можливість здійснювати Басейновим управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну належної експлуатації водогосподарського об'єкта (берегоукріплення), його збереження та охорони; повноваження районних управлінь водного господарства щодо вказаного об'єкта.

Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що предметом судового спору, в даному випадку є берегоукріплення - гідротехнічна споруда для захисту берега від розмивання і обвалів, тобто стратегічно важливий об'єкту інфраструктури відповідного регіону, відтак питання його подальшої належної експлуатації, зберігання та охорони потребує детального дослідження.

За викладених обставин, Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про передачу об'єктів протипаводкового захисту підприємства банкрута, зокрема, берегоукріплення р. Свіча в с. Зарічне, с. Сулятичі Жидачівського району, Львівської області II черга на баланс Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну.

Водночас Суд вважає, що у даному випадку фактично розглядається питання спору про право через вирішення питання виконання імперативних приписів ч. 8 ст. 42 Закону України про банкрутство щодо майна, яке знаходиться у боржника в користуванні та має бути повернуто власнику, що вимагає допуску касаційної скарги до розгляду Верховним Судом. У зв'язку із чим, Суд відхиляє клопотання ліквідатора про закриття касаційного провадження у даній справі. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №910/23387/16.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За приписами п. 1 та ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі доказ.

З огляду на встановлені недоліки та порушення норм процесуального права у вигляді неналежного та недостатнього дослідження обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення, враховуючи межі повноважень касаційного суду, встановлені ст. 300 ГПК України, Суд дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Львівської області, скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 та ухвали Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 у справі № 914/3125/16 в частині пункту 3 ухвали, яким зобов'язано Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну прийняти на баланс з балансу ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту" берегоукріплення р. Свіча в с. Зарічне, с. Сулятичі, Жидачівського району, Львівської області II черга з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду у скасованій частині.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Судові витрати

У зв'язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та ухвали суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 у справі № 914/3125/16 в частині пункту 3 ухвали, яким зобов'язано Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну прийняти на баланс з балансу Державного підприємства "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту" берегоукріплення р. Свіча в с. Зарічне, с. Сулятичі, Жидачівського району, Львівської області II черга скасувати.

3. Справу № 914/3125/16 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Огороднік К. М.

Судді Банасько О. О.

Жуков С. В.