Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.07.2019 року у справі №910/5106/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5106/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Кушніра І. В., Могила С. К.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 (суддя - Ващенко Т. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 (Власов Ю. Л. - головуючий, судді Мартюк А. І., Буравльов С. І.)

за клопотанням Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про заміну сторони у справі у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 395 266,00 грн,

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") про стягнення 395 266,00 грн, з яких: 223 469,82 грн пені, 33 702,88 грн 3% річних, 138 093,29 грн інфляційних втрат.

2. 17.09.2018 ПАТ "Київенерго" подано до суду клопотання про заміну відповідача - ПАТ "Київенерго" його правонаступником у спірних правовідносинах - Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго").

3. Клопотання мотивоване припиненням дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 17.09.2001, у зв`язку з чим передане майно комунальної власності з виробництва теплової енергії вибуло з володіння та користування ПАТ "Київенерго" та передано КП "Київтеплоенерго", внаслідок чого воно на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" стало правонаступником за борговим зобов`язаннями відповідача з оплати спожитих енергоносіїв.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Київенерго" про заміну сторони правонаступником у справі №910/5106/18.

5. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відсутні підстави для здійснення заміни сторони у цій справі, оскільки КП "Київтеплоенерго" стало правонаступником ПАТ "Київенерго" лише в частині зобов`язань з оплати спожитого останнім природного газу, тобто в частині основного боргу, з дати затвердження мирової угоди, якою не було передбачено передання КП "Київтеплоенерго" боргу зі штрафних санкцій, інфляційних, 3% річних.

6. Крім того, положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" у частині їх поширення на суб`єктів господарювання, яким надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, кінцевий власник яких є відмінним від кінцевого власника суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним) суперечить положенням частини 4 статті 13, частин 1, 4 статті 41, частини 2 статті 61 Конституції України та не підлягають застосуванню до цього спору.

7. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 у справі № 910/5106/18, ПАТ "Нафтогаз України" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким залучити до участі у справі № 910/5106/18 правонаступника ПАТ "Київенерго" - КП "Київтеплоенерго".

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Підставами для скасування рішень скаржник вважає помилкові висновки судів про відсутність підстав для заміни ПАТ "Київенерго" правонаступником згідно зі статтею 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК Укрраїни) та частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" у зв`язку з отриманням КП "Київтеплоенерго" цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. КП "Київтеплоенерго" подало клопотання про врахування під час розгляду справи № 910/5106/18, правових висновків Верховного Суду наведених у постановах від 20.12.2018 № 910/5082/18, від 18.03.2019 № 910/5244/18, від 20.03.2019 № 910/5095/18 та інших.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 27.09.2001 між Акціонерною енергетичною компанією "Київенерго" (енергопостачальник), яка змінила найменування на ПАТ "Київенерго" та Київською міською державною адміністрацією укладено угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва (далі - Угода).

11. Згідно з пунктом 1.1 Угоди, у редакції додаткової угоди від 30.04.2007, з метою реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основних фондів, створення нових потужностей та впорядкування існуючих у місті систем енергопостачання, створення єдиного технологічного циклу та системи розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу адміністрація передає енергопостачальнику, а енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатку 1, додатку 2 та додатку 3 до цієї угоди, у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї угоди та вимог чинного законодавства.

12. 20.06.2017 Київською міською радою прийнято рішення № 439/2661 "Про припинення угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яким вирішено продовжити дію Угоди до 26.04.2018 включно, та внести відповідні зміни до Угоди згідно з додатком 1 до цього рішення; припинити дію Угоди з 27.04.2018. Відповідна додаткова угода до угоди підписана сторонами 19.12.2017.

13. Відповідно до пункту 4 рішення від 20.06.2017 № 439/2661 Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) доручено визначити комунальне підприємство та закріпити за ним на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, повернуте із володіння та користування ПАТ "Київенерго" після припинення Угоди.

14. Відповідно до пункту 5 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" визначено комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго" після припинення угоди.

15. 24.04.2018 Київською міською радою прийнято рішення № 517/4581, відповідно до якого продовжено дію Угоди до 31.07.2018 в частині користування майном ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого за адресою: вул. Колекторна , 44 (Завод "Енергія"), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користування ПАТ "Київенерго", в частині іншого майна дію Угоди продовжено до 30.04.2018. Відповідна додаткова угода підписана сторонами 26.04.2018.

16. Згідно з наказом Департаменту комунальної власності м. Києва від 04.05.2018 № 224 "Про закріплення основних засобів за комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" закріплено за комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на праві господарського відання з дня, наступного за днем підписання акта приймання-передавання основних засобів комунальної власності територіальної громади міста Києва, які передаються виконавчому органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з володіння та користування Відповідача у зв`язку з припиненням угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергетичною компанією "Київенерго", що на момент передачі обліковуються за Структурним відокремленим підрозділом "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго", основні засоби згідно додатком 3.

17. Наказом Департаменту комунальної власності м. Києва від 01.08.2018 №370 внесено зміни до наказу від 04.05.2018 № 224 та доповнено наступним.

18. Відповідно до актів приймання-передачі основних засобів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які передаються виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) з володіння та користування ПАТ "Київенерго" у зв`язку з припиненням угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергетичною компанією "Київенерго", що на момент передачі обліковуються за СВП "КТЕЦ" ПАТ "Київенерго" від 31.07.2018, майно повернуто з володіння та користування Відповідача.

19. 11.09.2018 Київською міською радою прийнято рішення № 1364/5428 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №834/4898 "Про питання заборгованості перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 якого, боргові зобов`язання з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у ПАТ "Київенерго" в результаті його власної господарської діяльності, перед ПАТ "Нафтогаз України" та залишаються непогашеними за час користування та володіння ПАТ "Київенерго" майном комунальної власності територіальної громади міста Києва з вироблення теплової енергії відповідно до угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 не підлягають прийняттю КП "Київтеплоенерго" та відповідно до комунальної власності територіальної громади міста Києва, за винятком, якщо буде досягнуто домовленість про передачу від ПАТ "Київенерго" до КП "Київтеплоенерго" джерел для погашення такої заборгованості. Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 КП "Київтеплоенерго" не є правонаступником штрафних санкцій та будь-яких додаткових нарахувань, нарахованих на боргові зобов`язання відповідача перед позивачем, зазначених у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення.

Позиція Верховного Суду

20. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

21. За змістом статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

22. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

23. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

24. Павонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Розрізняють дві форми правонаступництва: універсальне та часткове (сингулярне). У разі універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) разом з правами первісного кредитора переходять і його обов`язки. Таке правонаступництво відбувається у разі спадкування, реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, злиття, приєднання. У разі часткового (сингулярного) правонаступництва до правонаступника переходять тільки певні права та обов`язки кредитора.

25. Частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

26. Зі змісту зазначеної норми убачається особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання у користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії.

27. Частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" визначає випадок правонаступництва за борговими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс із вироблення теплової енергії, новим суб`єктом господарювання, який одержав таке майно у користування.

28. Як установили суди попередніх інстанцій цілісний майновий комплекс повернуто власнику (територіальній громаді міста Києва, яку представляє Київська міська рада) попереднім користувачем (ПАТ "Київенерго") у зв`язку із припиненням дії Угоди, на підставі якої попередній користувач володів і користувався комплексом. У подальшому комплекс було передано власником у володіння та користування іншому суб`єкту господарювання - КП "Київтеплоенерго".

29. Отже, кінцевими власниками юридичних осіб - попереднього та наступного користувачів цілісного майнового комплексу є різні особи.

30. У разі передачі комплексу з вироблення теплової енергії від одного користувача до іншого (за умови, що кінцевим власником користувачів є різні особи) відбувається перехід зобов`язань до нового суб`єкта, а тому і зміна особи кінцевого учасника (власника).

31. За таких обставин здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" матиме наслідком покладення тягаря сплати боргів іншої особи - попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача, який не може нести відповідальності за неефективне користування об`єктами теплопостачання конкретним суб`єктом господарювання - попереднім користувачем комплексу, який відповідно до статті 42 Господарського кодексу України здійснює господарську діяльність самостійно, ініціативно, систематично та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

32. Суд апеляційної інстанції зазначив, що покладення згідно зі статтею 22 Закону України "Про теплопостачання" обов`язку суб`єкта господарювання приватної форми власності на орган місцевого самоврядування (у тому числі через створювані ним комунальні підприємства) сплатити боргові зобов`язання (у тому числі похідні зобов`язання у виді відповідальності за неналежне виконання основного зобов`язання) без передачі кореспондуючого цьому борговому зобов`язанню права вимоги до споживачів теплової енергії призводить до невиправданого поліпшення майнового стану (збагачення) попереднього користувача за рахунок нового.

33. Отже, у разі здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" і заміни попереднього користувача цілісного майнового комплексу новим, кінцевими власниками яких є різні особи, на нового користувача та особу, яка здійснює управління таким суб`єктом, буде покладено надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи.

34. За змістом частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

35. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (частин 1, 4 статті 41 Конституції України).

36. Наведені положення поширюються на всіх суб`єктів права власності, у тому числі на органи місцевого самоврядування (створювані ними комунальні підприємства).

37. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок судів про відмову у задоволенні клопотання ПАТ "Київенерго" про заміну сторони правонаступником, так як поширення дії положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на спірні правовідносини матиме наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування (у тому числі через створювані ним комунальні підприємства) права розпоряджатися своєю власністю, та містить ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин із порушенням принципу рівності та пропорційності.

38. Суд, вирішуючи питання процесуального правонаступництва, відповідно до статті 52 ГПК України зобов`язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання матеріального правонаступництва за конкретним предметом спору та стосовно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.

39. Спір у цій справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем - ПАТ "Київенерго" договору постачання природного газу, укладеного між ним та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", у частині своєчасної оплати за поставлений природний газ. Предметом спору у цій справі є виключно стягнення з ПАТ "Київенерго" додаткових нарахувань за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а саме пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

40. Так, за змістом чинного законодавства пеня є одним із видів цивільної відповідальності, яку учасник господарських відносин несе у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов`язання. Інфляційні нарахування та 3 % річних є видом цивільної відповідальності за порушення грошового зобов`язання та способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

41. За змістом частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

42. Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов`язання чи порушення правил здійснення діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

43. Покладення обов`язку боржника на третю особу є можливим лише за волею такої особи або в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обов`язків).

44. Судом апеляційної інстанції зазначено, що у випадку повернення цілісного майнового комплексу по виробленню теплової енергії з користування ПАТ "Київенерго" власнику, яким у цьому випадку є орган місцевого самоврядування (КП "Київтеплоенерго") в особі створеного нею комунального підприємства, якому передано таке майно, такий власник позбавлений права відмовитися від експлуатації такого об`єкту, що свідчить про відсутність волевиявлення власника чи нового користувача комплексу на прийняття боргів попереднього власника.

45. При цьому, ПАТ "Київенерго", звертаючись до суду із заявою про заміну сторони правонаступником в порядку статті 52 ГПК України не надав ні доказів в підтвердження того, що КП "Київтеплоенерго" фактично стало правонаступником за кожною із заявлених позовних вимог у цій справі (штрафних санкцій та додаткових нарахувань) і в конкретних сумах, ні доказів того, що ці боргові зобов`язання були визнані новим користувачем та обліковувались у його бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

46. Отже, суди першої та апеляційної інстанції, встановивши факт невідповідності положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" у разі їх застосування до спірних правовідносин Конституції України, правильно не застосував положення цієї норми під час вирішення питання правонаступництва відповідача з огляду на наявність у суду такого права, передбаченого частиною 6 цієї статті 11 ГПК України.

47. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у справах № 910/5082/18, № 910/5244/18, № 910/5105/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

48. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

49. За змістом частини 3 статті 304 цього Кодексу касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

50. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

52. Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не спростовують висновків суду та фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями.

Розподіл судових витрат

53. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 у справі № 910/5206/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. В. Кушнір

С. К. Могил