ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2022 року

м. Київ

cправа № 905/1926/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Терещенко О.І., судді - Ільїн О.В., Тихий П.В.)

від 13.12.2021,

за заявою ОСОБА_1

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 у справі № 905/1926/18

за позовом ОСОБА_1

до 1) Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", 2) BARLENKO LTD

про стягнення 3 931 620,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

рішенням Господарського суду Донецької області від 10.06.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2019, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про стягнення збитків у сумі 3 931 620,00 грн відмовлено.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до BARLENKO LTD, Nicosia, Cyprus.

Постановою Верховного Суду від 17.02.2021 скасовано рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що питання щодо справедливої (ринкової) ціни акцій, які були примусово відчужені, є ключовим у цій справі, а тому, суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили у клопотанні про призначення судової експертизи у справі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.07.2021, серед іншого, призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Зупинено провадження у справі до отримання висновку судової економічної експертизи.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2021 в частині визначення експертної установи змінено.

Проведення судової економічної експертизи доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса".

В решті ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2021 залишено без змін.

У жовтні 2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 у справі за нововиявленими обставинами, яка обґрунтована таким:

- суд апеляційної інстанції дійшов висновку про заміну експертної установи на підставі додатку № 1 до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5, а саме на підставі п. 1.6 Інструкції;

- низьким рівнем кваліфікації суддів апеляційної інстанції, адже вони не взяли до уваги, що на дату прийняття Господарським судом Донецької області ухвали від 01.07.2021 про призначення експертизи, зонального розподілу вже не існувало - з п. 1.6 розділу І Інструкції № 53/5 виключено абз. 1, 2 (разом з додатком № 1) згідно з наказом Міністерства юстиції України № 1253/5 від 05.04.2021, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.04.2021 за № 452/36074 "Про внесення змін до деяких нормативно - правових актів з питань судово - експертної діяльності";

- ч. 1 ст. 28; ч. 6, п. 4 ч. 7 ст. 56, ч. 1 ст. 57 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а також висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 643/4546/17 (провадження № 61-45066св18);

- доручивши проведення експертизи Харківському науково-дослідному інституту судових експертизи ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса") апеляційний суд передав експертизу в руки некваліфікованих та корупційно зацікавлених спеціалістів (про що свідчить висновок експерта № 7341 від 14.04.2021, за результатами проведення судової економічної експертизи у справі № 908/3492/19).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 у справі № 905/1926/18 за нововиявленими обставинами.

15.01.2022 ОСОБА_1 подав касаційну скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021, в якій просить вказану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву позивача про перегляд за нововиявлених обставинами постанови задовольнити, скасувавши постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 та прийнявши нову постанову, якою в задоволенні апеляційної скарги ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" відмовити. Також просить визнати необґрунтованою ухвалу суду апеляційної інстанції від 20.10.2021 про відхилення заяви позивача про відвід суддів.

На виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права у системному зв`язку із неправильним застосування судом норм матеріального права, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 320 ГПК України в системному зв`язку із наказом Міністерства юстиції України від 05.04.2021 № 1253/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.04.2021 за № 452/36074 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності" - щодо істотності скасування регіонального розподілу експертних установ для оцінки як незаконної свавільної зміни експертної установи; п. 1 ч. 1 ст. 320 ГПК України в системному зв`язку із ст. ст. 28, 56, 57 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - щодо презумпції здатності судді здійснювати правосуддя в апеляційному суді і встановлення зворотного за наслідками розгляду справи як нововиявленої обставини; п. 1 ч. 1 ст. 320 ГПК України в системному зв`язку із наказом Міністерства юстиції України від 05.04.2021 № 1253/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.04.2021 за № 452/36074 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності" - щодо необізнаності суддів із даним наказом (якщо тільки судді не діяли з умислом навмисно порушити закон); п.п. 5, 6 Бангалорських принципи поведінки суддів - щодо безпідставного ігнорування інтересів позивача, який заявляв недовіру Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України; п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України - щодо незаконного відхилення відводу суддям. Також скаржник посилається на п. 2 ч. 1 ст. 310 ГПК України. Стверджує, що ознака низької кваліфікації суддів виявилась тільки за результатами розгляду справи та є нововиявленою обставиною в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 320 ГПК України. Вказує, що суд, приймаючи рішення, знав де є нововиявлена обставина, однак розчинив її у неналежній інформації, яка не має жодного відношення до суті справи. На думку скаржника, суду першої інстанції належать дискреційні повноваження щодо вибору експортної установи і апеляційний господарський суд не може втручатись у ці повноваження. Посилається на те, що ідея зі зміною експертної установи виникла у суддів апеляційного господарського суду спонтанно, у нарадчій кімнаті і, скоріш всього, була занесена туди "сторонніми особами", яким судді не змогли відмовити. Стверджує, що суд апеляційної інстанції при зміні експертної установи вийшов за межі апеляційної скарги, що є явищем дуже рідкісним. Вважає, що експерти Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса мають сумнівну репутацію та є "екзотичними експертами", ними ігнорується Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємства. При цьому, позивач зазначає, що у суді першої інстанції вказував на те, що саме Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України правильно і послідовно застосовує майновий підхід і вказану Методику. Вважає, що апеляційний господарський суд неправильно розглянув заяву позивача про відвід судів, що є самостійною підставою для скасування прийнятого цією колегією суддів рішення. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.04.2018 у справі № 922/2751/17, від 05.03.2018 у справі № 911/3014/16. Просить визнати необґрунтованою ухвалу суду апеляційної інстанції від 20.10.2021. Також просить прийняти окрему ухвалу щодо суддів апеляційного господарського суду Терещенко О.І., Тихого П.В., Ільїна О.В.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері господарського судочинства.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду відповідні факти та аргументи. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2021 у справа № 800/521/17).

Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за своєю природою передбачає баланс між принципами правової визначеності та res judicata і правом на справедливий суд.

Законодавство, у тому числі й ГПК України, не містить визначення поняття "нововиявлені обставини", проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам господарського процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (ідентичний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16, від 04.11.2021 у справа № 800/521/17).

Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами урегульовано ст. 320 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Нововиявлені обставини характеризуються сукупністю таких ознак: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не були та не могли бути відомі ані заявникові, ані суду; істотність цих обставин для справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би суттєво змінити, або прийняти інше рішення, ніж те, яке було прийняте).

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 904/5511/16, від 10.12.2020 у справі № 914/2964/13).

Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (висновок викладений у п. 7.21 постанови Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 910/12465/18).

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Дослідивши подану позивачем заяву про перегляд постанови суду апеляційної інстанції від 30.08.2021 за нововиявленими обставинами (а.с. 107-113, т. 8), наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції встановив - що вказана експертиза була доручена проведенню Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" з огляду на таке:

- відсутність взаємної згоди сторін щодо обрання експертної установи у справі (у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 643/4546/17 міститься висновок про те, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд; суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно);

- територіальну наближеність експертної установи Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса";

- з метою забезпечення дотримання "розумних строків" розгляду справи;

- з огляду на необґрунтування судом першої інстанції доцільності проведення відповідної експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз;

- саме у цій експертній установі наявні кваліфіковані експерти, які можуть проводити судову економічну експертизу вартості акцій; саме цією експертною установою розроблено відповідну Методику комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, яка пройшла державну реєстрацію 29.01.2016, що є загальновідомим фактом.

Також суд апеляційної інстанції виходив і з відсутності належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України того, що експерт Сабадаш І.В., яка проводила судову експертизу у справі № 908/4392/19 (з якої ОСОБА_1 зробив висновок про неможливість вказаного Інституту виконати призначену експертизу), не має відповідної вищої освіти, не атестована чи не отримала відповідну кваліфікацію згідно з вимогами Закону України "Про судову експертизу" або не внесена до державного реєстру атестованих судових експертів.

При цьому, відхиляючи доводи заяви про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції врахував аргументи на підставі яких ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні заяви про відвід суддів (ухвали суду апеляційної інстанції від 20.10.2021, від 22.10.2021).

Отже, встановивши вказані вище обставини, надавши належну оцінку заяві позивача про перегляд постанови суду апеляційної інстанції від 30.08.2021 за нововиявленими обставинами, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що наведені позивачем у заяві обставини не є такими, що не були і не могли бути йому відомі на час розгляду справи, фактично зводяться до обґрунтування процесуальних недоліків у вирішенні питання визначення експертної установи у справі, що з огляду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2021 у справа № 800/521/17, не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 320 ГПК України.

Оскільки наведені у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є нововиявленими в розумінні вимог ст. 320 ГПК України, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у її задоволенні.

Щодо аргументів касаційної скарги про недотримання судом апеляційної інстанції п. п. 5, 6 Бангалорських принципів поведінки суддів, то вони є безпідставними, адже позивач відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не довів, що судом апеляційної інстанції було надано переваги одній з сторін у справі; натоміть матеріали справи свідчать, що суд діяв у встановленому законом порядку - встановивши необґрунтованість заявленого складу суду відводу, передав на вирішення питання заявленого відводу відповідно до ч. 3 ст. 39 ГПК України (де також було відмовлено у задоволені заяви позивача), а також за недоведеністю позивачем нововиявлених обставин у справі, відмовив у задоволені відповідної заяви позивача. Також позивач не довів на підставі належних і допустимих доказів некомпетентність суддів, що з огляду на вказані принципи, є необхідною умовою для виконання суддею своїх обов`язків.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить визнати необґрунтованою ухвалу суду апеляційної інстанції від 20.10.2021 про відхилення заяви позивача про відвід суддів.

Проте відсутні підстави для визнання вказаної ухвали необґрунтованою з огляду на таке.

У жовтні 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява позивача про перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 (головуюча суддя Терещенко О.І., судді - Тихий П.В., Ільїн О.В.) за нововиявленими обставинами (а.с. 107-113, т. 8).

Також подав до суду заяву про відвід суддів Терещенко О.І., Тихого П.В., Ільїна О.В. від перегляду його заяви, посилаючись у ній на ч. 15 ст. 32, п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України (а.с. 121-124, т. 8).

Вказана заява обґрунтована тим, що судді апеляційної інстанції, змінивши і нав`язавши відповідну експертну установу (якій позивач категорично не довіряє, про що вказував у відзиві) не ставили на обговорення це питання, ідея в них виникла спонтанно, в нарадчій кімнаті, однак не сама собою, а була "занесена" туди сторонніми особами, яким колегія суддів не могла або не захотіла відмовити. Посилався на незнання вказаною колегією суддів "очевидних речей", на їх упередженість, заангажованість і некомпетентність.

Автоматизованою системою документообігу сформовано такий склад колегії суддів: Терещенко О.І. - головуюча суддя, судді - Ільїн О.В., Тихий П.В., що вбачається із протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.10.2021 (підставою передачі визначено п. 15 ст. 32 ГПК України (а.с. 131, т. 8).

У зв`язку із відпусткою судді Тихого П.В. за розпорядженням керівника апарату від 20.10.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи (а.с. 132, т. 8).

Автоматизованою системою документообігу сформовано такий склад суду: Терещенко О.І. головуюча суддя, судді - Ільїн О.В., Геза Т.Д., про що свідчить витяг з протоколу повторного автоматизований розподіл судової справи між суддями від 20.10.2021 (а.с. 133, т. 1).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 в складі суддів - Терещенко О.І., Ільїн О.В., Геза Т.Д. визнано необґрунтованою заяву позивача ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Терещенко О.І. - головуюча суддя, Ільїн О.В., Тихий П.В. і заяву передано для вирішення питання про відвід вказаному складу суду відповідно до вимог ч. 3 ст. 39 ГПК України.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021 для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід вказаної колегії суддів визначено суддю - доповідача Барбашову С.В. (а.с. 144, т. 8).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено з огляду на відсутність підстав, передбачених ст. ст. 35 36 ГПК України (а.с. 145-149, т. 8).

За розпорядженням керівника апарату від 16.11.2021 (у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гези Т.Д.), автоматизованої системою документообігу сформовано склад колегія суддів для розгляду справи Терещенко О.І. - головуюча суддя, судді - Ільїн О.В., Тихий П.В.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989 зазначив, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості.

Підстави для відводу, самовідводу судді встановлені ст. ст. 35 36 ГПК України.

За ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, установлених статтею 36 цього Кодексу.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Наявність безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000).

Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані.

Апеляційний господарський суд, встановивши, що доводи заяви позивача про відвід зводяться до його незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції, ним не доведено встановлених ст. ст. 35 36 ГПК України підстав для відводу вказаної колегії суддів від розгляду заяви, визнав необґрунтованою відповідну заяву позивача та передав для вирішення питання відводу згідно з ч. 3 ст. 39 ГПК України, тобто у встановленому законом порядку, про що прийняв ухвалу від 20.10.2021 (а.с. 135-143, т. 8).

Крім того, ухвалою Східного апеляційного господарський суд від 22.10.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено з огляду на відсутність підстав, передбачених ст. ст. 35 36 ГПК України, яку позивач не просить визнати необґрунтованою.

З урахуванням вказаного відсутні підстави для визнання ухвали від 20.10.2021 необґрунтованою, адже вона було прийнята з дотриманням вимог закону, а справа була розглянута у законному складі суду.

Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного розуміння ст. 320 ГПК України; зводяться до незгоди з судовими рішеннями апеляційного господарського суду від 20.10.2021, від 13.12.2021.

Щодо вимог касаційної скарги про винесення окремої ухвали щодо суддів Терещенко О.І. - головуюча суддя, Ільїн О.В., Тихий П.В. на підставі ч. 10 ст. 246 ГПК України, то необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч. 10 ст. 246 ГПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Отже умовою постановлення судом вищої інстанції окремої ухвали на підставі ч. 10 ст. 246 ГПК України є допущені судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права при ухваленні/постановленні судових рішень (такі висновки, викладено у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 916/1288/19).

Права учасників справи визначені у ст. 42 зазначеного Кодексу, серед яких такого права як вимагати від суду постановити окрему ухвалу відносно судді, не передбачено.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що право суду касаційної інстанції постановити окрему ухвалу є самостійним, і не залежить від волевиявлення про це учасника судового процесу, а результатом розгляду касаційної скарги має бути прийняття відповідного рішення, передбаченого пунктами 1 - 7 ч. 1 ст. 308 ГПК України (аналогічний висновок міститься у постанові суду касаційної інстанції від 24.07.2019 у справі № 916/1206/18).

Оскільки позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не доведено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 13.12.2021 та при винесенні ухвали, якою визнали необґрунтованим відвід вказаній колегії суддів, то відсутні підстави для винесення окремої ухвали у справі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до ст. 300 ГПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином відсутні підстави для скасування ухвали Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2021 року у справі № 905/1926/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець