Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.12.2020 року у справі №922/4256/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 922/4256/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В. В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020р.

у складі колегії суддів: Н. М. Пелипенко - головуючий, С. В. Барбашова, О. А. Істоміна

та на рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2020р.

суддя: М. В. Калантай

за позовом акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"

до комунального підприємства "Жилкомсервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Харківська міська рада

про розірвання договору

за участю представників:

від позивача: І. О. Мар'їна,

від відповідача: не з'явилися,

від третьої особи: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" звернулося до господарського суду з позовом до КП "Жилкомсервіс", в якому просило припинити правовідносини шляхом розірвання укладеного між сторонами договору на планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків від 01.02.2012 № 3-12/Г-72/1/1.

Позов обґрунтований тим, що внаслідок змін у чинному законодавстві істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, що є підставою для його розірвання відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарським судом Харківської області від 31.07.2020 у справі №922/4256/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суди дійшли висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту і він не позбавлений права звернутися до суду з позовом про внесення змін до договору щодо оплати послуг, що ним надаються.

Суди обох інстанцій дійшли висновку, що між позивачем та відповідачем фактично має місце спірне питання щодо врегулювання правовідносин за договором в контексті того, чи має відповідач здійснювати оплату технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, які встановлено ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим відсутні достатні правові підстави для задоволення позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", не погоджуючись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову (з урахуванням уточнень вимог у судовому засіданні).

З касаційної скарги та з заяви про усунення її недоліків вбачається, що скарга подається на підставі п. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо договірних відносин на технічне обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових газових мереж у відповідності до Кодексу ГРМ.

На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку при застосуванні ст. 652 ЦК України щодо відсутності у позивача всіх чотирьох умов для розірвання договору, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Також у скарзі зазначається, що у зв'язку з порушенням норм процесуального права суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд не дослідив та не дав оцінку доказам, на які посилається позивач, що підтверджують наявність існування всіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, тобто порушив ст. 73 та ст. 86 ГПК України.

4. Позиції інших учасників справи

КП "Жилкомсервіс" у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою та безпідставною, та посилаючись на норми ст.ст. 12, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначає, що рішення про обрання моделі договорів у багатоквартирному будинку приймаються рішенням співвласників багатоквартирного будинку. Проте позивачем не надано доказів, що співвласники багатоквартирних будинків, які є предметом спірного договору, прийняли рішення про зміну існуючої моделі договорів щодо технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання. Відповідач вказує, що зміна чи припинення спірного договору є порушенням п. 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги"

Харківська міська рада у відзиві на касаційну скаргу вказує на те, що позивачем не доведено, в чому саме полягає істотна зміна обставин, якими сторони керувались під час укладення договору, а тому просить рішення та постанову у даній справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

01 лютого 2012 року між ПАТ "Харківміськгаз" (в подальшому змінено на АТ "Харківміськгаз ") та КП "Жилкомсервіс" було укладено договір на планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків №3-12/г-72/1/1 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого метою договору є забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого планового технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем газопостачання житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова, з метою створення належних умов проживання мешканцям цих житлових будинків, яким надаються послуги з газопостачання для побутових потреб.

Відповідно до п. 2.1 договору, позивач зобов'язався проводити планове технічне обслуговування систем газопостачання житлових будинків.

В п. 2.2. договору погоджено, що перелік робіт з планового технічного обслуговування визначено Положенням про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення, затвердженого наказом ДАХК "Укргаз" від 30.07.1997 №35, зареєстрованим Міністерством юстиції України №451/2255 від 02.10.1997; Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 254 від 01.10.1997 "Про затвердження Правил безпеки систем газопостачання України (НПАОП 0.00-1.20-98), що зареєстрований Міністерством юстиції №318/2758 від 15.05.1998; постановою Кабінету Міністрів України від
09.12.1999 № 2246 "Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання"; наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207.

Відповідно до п. 5.1 договору, перелік робіт з ПТО, обумовлений в п. 3.1.4 договору, виконується за рахунок витрат АТ "Харківміськгаз".

Позивач неодноразово інформував відповідача про зміни в законодавстві та про необхідність приведення договірних відносин до вимог чинного законодавства.

Відповідач на вказані пропозиції не погодився, у зв'язку з чим позивач, посилаючись на те, що він не має зобов'язань щодо виконання безоплатного технічного обслуговування ВБСГ житлових будинків, звернувся до господарського суду з даним позовом, у якому просить на підставі ч. 1 ст. 652 ЦК України розірвати договір на планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків №3-12/Г-72/1/1 від 01.02.2012.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Звертаючись до суду з даним позовом про припинення правовідносин шляхом розірвання договору на планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків від 01.02.2012 № 3-12/Г-72/1/1 на підставі ст. 652 ЦК України, позивач послався на те, що у зв'язку з втратою чинності низки нормативних актів, предмет договору № 3-12/г-72/1/1 від
01.02.2012 на планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків не відповідає вимогам діючого законодавства України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що між позивачем та відповідачем фактично має місце спірне питання щодо врегулювання правовідносин за договором в контексті того, чи має відповідач здійснювати оплату технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання. Суди дійшли висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту і він не позбавлений права звернутися до суду з позовом про внесення змін до договору щодо оплати послуг, що ним надаються.

Верховний Суд вважає такі висновки господарських судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки судами було поверхнево досліджено обставини справи, не враховано всіх особливостей спірних правовідносин, їхню правову природу, та не надано оцінку доводам позивача щодо зміни сутності ринкових відносин в частині обслуговування внутрішньобудинкових газових мереж.

Так, відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент подання позову) до житлово-комунальних послуг належить, зокрема житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем електропостачання та газопостачання здійснюються суб'єктом, визначеним співвласниками багатоквартирного будинку, за рахунок співвласників.

Порядок здійснення технічного обслуговування і поточного ремонту внутрішньобудинкових систем електропостачання та газопостачання визначається договором про розподіл електричної енергії, природного газу та/або договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Кошторис витрат на технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем електропостачання та газопостачання є невід'ємною частиною відповідного договору, крім випадку, якщо співвласники технічне обслуговування і поточний ремонт здійснюють самостійно.

Відповідно до вимог п. 2 глави 1 розділу III Кодексу ГРМ (в редакції, чинній на момент подання позову) власники газової мережі, яка згідно з розділом II ст. 652 ЦК України кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових газових мереж у багатоквартирному будинку здійснюється на умовах договору, укладеного між співвласниками / особою, уповноваженою на це співвласниками, і суб'єктом, що має право на виконання таких робіт. При цьому види робіт, які входять до технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання в житлових будинках та здійснюються виключно операторами ГРМ, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу III Кодексу ГРМ межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб'єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід'ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених ст. 652 ЦК України випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Власники (балансоутримувачі, управителі, інші особи), на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинки чи гуртожитки (незалежно від того, є вони споживачами природного газу чи ні), укладають з Оператором ГРМ, до об'єктів газорозподільної системи якого підключені зазначені будинки/гуртожитки, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання.

Згідно з пунктом 3 глави 5 розділу III Кодексу ГРМ власники газових мереж, у тому числі побутові споживачі та співвласники / особа, уповноважена на це співвласниками, внутрішньобудинкових систем газопостачання, які згідно з актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відповідають за експлуатацію цих мереж та їх складових, забезпечують належну їх експлуатацію згідно з чинним законодавством, у тому числі ПБСГ, зокрема укладають відповідний договір із суб'єктом господарювання, який має право на виконання таких робіт.

Листом від 08.02.2019 № 1382/16.2/7 НКРЕКП підтвердило, що структурою діючого тарифу на розподіл природного газу, встановленого та затвердженого постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 451, не передбачено витрати на обслуговування газорозподільних мереж, що не знаходяться на балансі АТ "Харківміськгаз".

Згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 190 від 27.07.2018 "Про затвердження Обов'язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території", витрати на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем електропостачання та газопостачання включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у разі якщо співвласники не доручили виконання цих робіт іншій особі згідно з частиною 3 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Сторонами в п. 2.2. договору № 3-12/г-72/1/1 від 01.02.2012 на планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків погоджено, що перелік робіт з планового технічного обслуговування визначено наступними нормативно-правовими документами: Положенням про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення, затвердженого наказом ДАХК "Укргаз" від 30.07.1997 №35, зареєстрованим Міністерством юстиції України №451/2255 від 02.10.1997; Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 254 від 01.10.1997 "Про затвердження Правил безпеки систем газопостачання України (НПАОП 0.00-1.20-98), що зареєстрований Міністерством юстиції №318/2758 від 15.05.1998; постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246 "Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання"; наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207.

Верховний Суд звертає увагу, що положення про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення, затверджене наказом ДАХК "Укргаз" від 30.07.1997 №35, втратило чинність згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 10.05.2018 №250.

Наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 254 від
01.10.1997 "Про затвердження Правил безпеки систем газопостачання України (НПАОП
0.00-1.20-98) втратив чинність згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285.

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246 "Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання" втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 442.

Суди зазначають, що перелік робіт, які виконував позивач, вказано в п. 2.2 та в п. 3.1.4 договору № 3-12/г-72/1/1 від 01.02.2012.

Проте як вбачається з наведеного вище, більшість нормативно-правових актів, які були визначені сторонами як ті, що встановлюють "предмет договору", станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом втратили чинність.

Крім того, посилаючись на п. 3.1.4 договору, суди не звернули увагу на те, що зміст договору № 3-12/г-72/1/1 від 01.02.2012 не містить аркуша з текстом п.
3.1.4 договору. В оскаржуваних судових рішення не досліджувався перелік робіт, вказаний в п. 3.1.4 договору.

Таким чином, вказуючи, що спір між сторонами стосується лише питання оплати технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання, суди не врахували та не дослідили, зокрема, питання щодо наявності в договорі його предмета, та яким чином сторони, зважаючи на втрату чинності вказаних вище актів, визначають перелік послуг, які повинен виконувати позивач згідно з договором № 3-12/г-72/1/1 від 01.02.2012.

Тоді як позивач у позові посилався на те, що у зв'язку з втратою чинності низки нормативних актів, предмет договору № 3-12/г-72/1/1 від 01.02.2012 на планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків не відповідає вимогам діючого законодавства України.

Досліджуючи питання щодо наявності підстав для розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, а саму у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, судам необхідно було надати оцінку доводам позивача щодо зміни сутності відносин в сфері обслуговування внутрішньобудинкових газових мереж, зокрема з огляду на наведені вище норми, з яких вбачається, що обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку здійснюються виконавцем, визначеним співвласниками або особою, уповноваженою на це співвласниками, на підставі відповідного договору.

Таке обслуговування здійснюється за рахунок співвласників.

Суд звертає увагу, що не всі види робіт, які входять до технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання в житлових будинках, здійснюються виключно операторами ГРМ.

Стверджуючи, що в рамках спірного договору відсутні майнові інтереси позивача, оскільки договір був безоплатний, суди не дослідити за чий рахунок на момент укладення договору здійснювались передбачені цим договором роботи, чи компенсовувались вони позивачу за рахунок інших джерел. З огляду на особливість даних правовідносин, саме з урахуванням цих обставин необхідно встановлювати, чи змінились майнові інтереси позивача.

Апеляційний господарський суд правильно зазначив, що розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення відповідного правочину в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах.

При цьому, з постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, що судом досліджувалось питання, яким чином позивач може виконувати договір на первісних умовах, яким чином позивач та відповідач можуть внести в договір зміни з огляду на вимоги закону щодо суб'єктів укладення договорів на обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання та чи визначені межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем.

Судами не досліджено, хто є відповідальним за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання в житлових будинках, та чи можливе подальше виконання договору на укладених умовах. Проте ці обставини підлягають доведенню і встановленню на підставі повно і всебічно з'ясованих судом обставин справи.

Сукупність вищезазначених фактів вимагає направлення справи до суду першої інстанції для нового розгляду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення, ухвалені у цій справі, зазначеним вимогам не відповідають.

Судами надано неповну юридичну оцінку документам, що містяться у справі, зокрема договору від 01.02.2012, не з'ясовано всіх фактичних обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, не досліджено правову природу спірних правовідносин, що призвело до передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.

8. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді

Відповідно до ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

У зв'язку з наведеними вище обставинами, зважаючи на встановлені законом межі компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови та рішення судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, вирішити спір у справі.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2020р. та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020р. у справі № 922/4256/19 скасувати.

Справу № 922/4256/19 передати на новий розгляд господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець