Історія справи

Постанова КГС ВП від 04.02.2018 року у справі №922/1999/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 922/1999/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Берднік І.В.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2017 (суддя Калініченко Н.В.) та постанову Харківської апеляційного господарського суду від 13.09.2017 (головуючий: Гетьман Р.А., судді: Ільїн О.В., Тихий П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"

про спонукання до укладення договору

За участю представників:

позивача - Панасюк І.В. - генеральний директор, паспорт,

відповідача - Єфімова К.В. - адвокат, свідоцтво ДН №4843, договір про надання правової допомоги від 18.09.2017.

ВСТАНОВИВ:

15.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" про визнання недійсним Протоколу №35_6 від 12.04.2017р. та про спонукання укласти договір про закупівлю послуг, у редакції позивача (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.07.2017р.). Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що позивач є учасником та переможцем відкритих торгів на закупівлю №777535 "Капітальний ремонт автоматичної пожежної сигналізації приміщень Кегичівського проммайданчика Харківського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельні роботи)", але відповідач відмовляється від укладання вказаного договору, посилаючись на рішення тендерного комітету від 12.04.2017, яке оформлено протоколом №35_6, яким торги визнати такими, що не відбулися на підставі абз.2 ч.2 ст.31 Закону України "Про публічні закупівлі", водночас позивач вказував на невідповідність даної позиції відповідача статтям 263, 617 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.07.2017 у справі №922/1999/17 (суддя Калініченко Н.В.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним протокол №35_6 засідання тендерного комітету філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від 12.04.2017. Зобов'язано публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" філія "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" договір про закупівлю послуг в редакції позивача. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Уктрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема 3200 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при ухваленні спірного рішення засідання тендерного комітету, оформленого протоколом №35_6 засідання тендерного комітету від 12.04.2017, відповідач безпідставно послався на абз. 2 ч. 2 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі", як на підставу визнання торгів на закупівлю "Капітальний ремонт автоматичної пожежної сигналізації приміщень Кегичівського проммайданчика Харківського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельні роботи)" такими, що не відбулися, оскільки частиною 2 ст. 31 ЗУ "Про публічні закупівлі" передбачено вичерпний перелік підстав для визнання торгів такими, що не відбулися, і який розширеному тлумаченню не підлягає. Вимоги позивача про спонукання відповідача до укладання з позивачем договору про закупівлю послуг, суд першої інстанції визнав обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню з огляду на той, факт, що укладення даного договору є обов'язком з огляду на вимоги Закону України "Про державні закупівлі".

13.09.2017 Харківський апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2017 без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно до протоколу №35_4 засідання тендерного комітету від 22.03.2017р. відповідачем прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з позивачем, однак 12.04.2017 рішенням тендерного комітету філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртансгаз", яке оформлено протоколом №35_6 засідання тендерного комітету від 12.04.2017р., торги на закупівлю "Капітальний ремонт автоматичної пожежної сигналізації приміщень Кегичівського проммайданчика Харківського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельні роботи)" визнано такими, що не відбулися на підставі абз.2 ч. 2 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" (здійснення закупівлі стало неможливим унаслідок непереборної сили). При цьому апеляційний суд вказав, що відповідач є самостійною особою, як керівник Управління, який, в межах повноважень за Положенням, вчиняє правочини, користується кошами та майном відповідно до завдань і функцій Товариства тому посилання на відсутність погодження з боку ПАТ "Укртрансгаз" на укладення договору "Капітальний ремонт автоматичної пожежної сигналізації приміщень Кегичівського проммайданчика Харківського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельні роботи)", спростовуються річним планом закупівель товарів, робіт і послуг Управління капітального будівництва ПАТ "Укртрансгаз" на 2017 рік, затвердженим протокольним рішенням тендерного комітету апарату ПАТ "Укртрансгаз" № 17.1 від 12.01.2017. Крім того, відсутність (наявність) повноважень на укладення договору не підпадає під саме поняття "непереборна сила", в розумінні правової природи даного терміну, а отже місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині визнання недійсним протоколу 35_6 засідання тендерного комітету від 12.04.2017р. такими, що підлягають задоволенню. Також апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду щодо задоволення позовних вимог про спонукання відповідача до укладення з позивачем договору про закупівлю послуг, у редакції, вказаній у позовній заяві, оскільки зазначені вимоги позивача є правомірними , доведеними та обґрунтованими та з огляду на той факт , що укладення такого договору є обов'язком обумовленим Законом України "Про публічні закупівлі" .

З вищезазначених підстав суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про повне задоволення позову.

15.11.2017 Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 у справі № 922/1999/17 до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 прийнято касаційну скаргу відповідача, справу призначено до розгляду на 13.12.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.12.2017 розгляд справи було відкладено на 28.12.2017.

04.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.

04.01.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Берднік І.В.

11.01.2017 суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 01.02.2018, якою повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарг та відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" в задоволенні клопотання про здійснення перегляду у касаційному порядку рішення місцевого суду та постанови апеляційного у складі 5 та більшої непарної кількості суддів.

Скаржник (Відповідач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що позивач звернувся з вимогою про укладання договору про закупівлю послуг після спливу строку, встановленого ст. 32 Закону України "Про публічні закупівлі", тому вважає що в силу ст. 37 зазначеного Закону договір про закупівлю є нікчемним та не створює жодних юридичних наслідків.

Вважає, що судами було проігноровано заперечення відповідача стосовно того, що спонукання укласти договір в редакції позивача є порушенням ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, судами попередніх судових інстанцій при винесенні рішень порушено норми матеріального права, а саме ст.ст. 627,638,641,642,652 ЦК України та ст.ст. 179

181, 184,185 ГК України.

Судами безпідставно відхилені посилання відповідача на те, що згідно зі ст.95 ЦК України філії не є юридичними особами , вона не мала достатніх повноважень самостійно укладати договір без погодження ПАТ "Укртрансгаз", тобто філія мала право діяти лише в межах та повноваженнях, які їй були надані юридичною особою - ПАТ "Укртрансгаз".

За вказаних обставинах відповідач вважає, що ненадання погодження юридичною особою - ПАТ "Укртрансгаз" на укладання договору про закупівлю мають всі ознаки , які свідчили про наявність непереборної сили - події (відсутність погодження) , тому торги визнати такими, що не відбулися на підставі абз.2 ч. 2 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі, що не суперечить чинному законодавству.

З огляду на викладене, відповідач у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та рішення місцевого господарського суду від 31.07.2017, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд рішення судів попередніх судових інстанцій залишити в силі.

В судове засідання з'явилися представники сторін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги і просив скасувати рішення судів попередніх судових інстанцій. Позивач просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахування викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи Скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Стосовно доводів Скаржника про наявність непереборної сили суд доходить наступних висновків.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.31 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право визнати торги такими, що не відбулися, у разі, якщо здійснення закупівлі стало неможливим унаслідок непереборної сили.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, згідно до протоколу №35_4 засідання тендерного комітету від 22.03.2017 відповідачем прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з позивачем.

Однак 12.04.2017 рішенням тендерного комітету філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртансгаз", яке оформлено протоколом №35_6 засідання тендерного комітету від 12.04.2017 торги на закупівлю "Капітальний ремонт автоматичної пожежної сигналізації приміщень Кегичівського проммайданчика Харківського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельні роботи)" визнано такими, що не відбулися на підставі абз.2 ч. 2 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" (здійснення закупівлі стало неможливим унаслідок непереборної сили).

Підставою для винесення спірного рішення, було ненадання з боку ПАТ "Укратрансгаз" (філією якого є позивач) погодження на укладення договору за результатами проведення тендеру на закупівлю "Капітальний ремонт автоматичної пожежної сигналізації приміщень Кегичівського проммайданчика Харківського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельні роботи)", а відсутність погодження, на думку відповідача, є обставиною непереборної сили (відповідач не мав повноважень на укладення договору за Положенням про порядок укладення договорів в ПАТ "Укртрансгаз", затвердженим наказом ПАТ "Укратрансгаз" від 24.07.2013р. №266).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).

Частина 2 ст.218 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

На підставі аналізу зазначених норм Верховним Судом України в постанові від 11.10.2017 року по справі №3-961гс17 було зроблено правовий висновок, з яким повністю погоджується колегія суддів по даній справі, що, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Згідно з ч.6 ст.55 Господарського кодексу України:

"Суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи."

Відповідно до ч.4 ст.64 зазначеного Кодексу:

"Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону."

Згідно з ч.ч.1,3,4 ст.95 Цивільного кодексу України:

"1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності."

Правовий аналіз зазначених норм свідчить, що філія саме від імені юридичної особи, а не від свого власного імені, здійснює всі або частину функцій саме юридичної особи, а не якихось своїх окремих функцій.

В даному випадку зазначені правові висновки підтверджуються і дослідженим та описаним в своїх судових рішеннях судами попередніх інстанцій Положенням про філію "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", затвердженим головою правління ПАТ "Укртрансгаз" 28 грудня 2012 року.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що з моменту початку процедури публічної закупівлі і до її закінчення Замовник даної закупівлі був саме ПАТ "Укртрансгаз", від імені якого діяла філія "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз".

Даний висновок суду підтверджується і п.9 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якого замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, тобто, можливість саме філій виступати в якості замовників публічних закупівель також не передбачена.

Таким чином, враховуючи, що з моменту початку процедури публічної закупівлі і до її закінчення Замовником даної закупівлі був саме ПАТ "Укртрансгаз", його внутрішні процедури та погодження під час закупівлі з філією, яка діє від його імені, є виключно його внутрішнім питанням, яке мало бути вирішене до початку закупівлі, і не впливають та не можуть впливати на правовідносини з учасниками закупівлі, які взаємодіють в даних правовідносинах саме з ПАТ "Укртрансгаз", і можуть не знати, як і не зобов'язані знати, про всі внутрішні документи та процедури Товариства.

Крім того, як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, ці внутрішні погодження у ПАТ "Укртрансгаз" не є саме зовнішньою подією щодо сторін у даній справі, а тому відсутність (наявність) повноважень на укладення договору не підпадає під саме поняття "непереборна сила", в розумінні правової природи даного терміну.

Відповідно до ч.4. ст.11 Закону України "Про державні закупівлі" рішення тендерного комітету або уповноваженої особи оформлюється протоколом, тобто, саме протокол є матеріальним виразом прийнятого рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що у Відповідача не було законних підстав приймати рішення, яке оформлено протоколом №35_6 засідання тендерного комітету від 12.04.2017, щодо визнання торгів такими, що не відбулися саме на підставі абз.2 ч. 2 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" (здійснення закупівлі стало неможливим унаслідок непереборної сили), а тому задоволення ними позовних вимог в частині визнання недійсним протоколу № 35_6 засідання тендерного комітету від 12 квітня 2017 є законним та обґрунтованим.

Стосовно позовних вимог про спонукання відповідача до укладання з позивачем договору про закупівлю послуг, суд зазначає наступне.

Доводи Скаржника щодо порушення порядку укладення договорів.

Наведені Скаржником глава 53 Цивільного кодексу України та ст.ст.179-181 Господарського кодексу України регулюють загальний порядок укладення договорів, суть якого полягає в тому, що одна сторона має запропонувати іншій проект договору, в першу чергу з усіма істотними умовами договору, інша сторона або приймає їх повністю, або пропонує свій варіант істотних умов, і так до узгодження сторонами всіх істотних умов договору.

Разом з тим відповідно до ч.1 ст.36 Закону України "Про державні закупівлі" (далі - Закон):

"Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом."

Відповідно до ч.1, п.п.3-7 ч.2 ст.22 Закону:

"1. Тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником на веб-порталі Уповноваженого органу для загального доступу.

2. Тендерна документація повинна містити:

3) інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). При цьому технічна специфікація повинна містити: детальний опис товарів, робіт, послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні та якісні характеристики; вимоги щодо технічних і функціональних характеристик предмета закупівлі у разі, якщо опис скласти неможливо або якщо доцільніше зазначити такі показники; посилання на стандартні характеристики, вимоги, умовні позначення та термінологію, пов'язану з товарами, роботами чи послугами, що закуповуються, передбачені існуючими міжнародними або національними стандартами, нормами та правилами. Технічна специфікація не повинна містити посилання на конкретну торговельну марку чи фірму, патент, конструкцію або тип предмета закупівлі, джерело його походження або виробника. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим, а специфікація повинна містити вираз "або еквівалент". Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі повинні передбачати необхідність застосування заходів із захисту довкілля;

4) кількість товару та місце його поставки;

5) місце, де повинні бути виконані роботи чи надані послуги, їх обсяги;

6) строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг;

7) проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов."

Таким чином, оприлюднена Замовником тендерна документація є по суті пропозицію з визначенням всіх істотних умов та представленням проекту договору.

Згідно з п.30 ст.1 Закону:

"Тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації."

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону:

"Тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель. Документ з тендерною пропозицією подається в електронному вигляді шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), інформація від учасника про його відповідність кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, вимогам, визначеним у статті 17 цього Закону і в тендерній документації, та завантаження необхідних документів, що вимагаються замовником у тендерній документації. Документи, що підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, та документи, що містять технічній опис предмета закупівлі, подаються в окремому файлі."

Тобто, тендерна пропозиція є зустрічною пропозицією Учасника з певних умов та погодженням з усіх інших, в т.ч. і з проектом договору.

Відповідно до ч.6 ст.28 Закону:

"За результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом."

Згідно з ч.1 ст.32 Закону:

"Рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення переможця, та протягом одного дня після прийняття такого рішення замовник оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір та надсилає його переможцю."

Таким чином, визначенням переможця торгів та прийняттям рішення про намір укласти договір про закупівлю, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, і було зроблено Відповідачем протоколом №35_4 засідання тендерного комітету від 22 березня 2017 року, Замовник повністю приймає зустрічні пропозиції переможця та погоджується на укладення договору.

В свою чергу, ч.ч.2,3 статті 32 Закону встановлено, що:

"2. Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця.

3. У разі відмови переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, або ненадання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника та визначає переможця серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув."

Конструкція "Замовник укладає", а не "Замовник має право укласти" свідчить, що дана норма покладає саме обов'язок і саме на Замовника укласти договір, проект та істотні умови якого вже узгоджені сторонами, з переможцем торгів не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю.

Єдиними підставами не підписання договору є дії або бездіяльність саме Учасника торгів, а не Замовника: відмова переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації, неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, або ненадання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону.

Разом з тим, як встановлено судом вище, підставою не підписання договору в даному випадку є саме незаконне рішення Замовника-Відповідача.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів Скаржника про порушення в даному випадку порядку укладення договорів.

Доводи Скаржника щодо порушення строків укладення договору.

Дійсно, відповідно до ч.4 ст.37 Закону, договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Разом з тим, як зазначено судом вище, наведеною ч.2 статті 32 Закону вищевказаний 20-денний строк встановлений в якості обов'язку для добровільного виконання саме для Замовника.

Лише після порушення даного строку Замовником у Учасника виникає передбачене ч.1 ст.55, ч.2 ст.124 Конституції України та ст.1 Господарського процесуального кодексу (в редакції, чинній на момент звернення Позивача з позовом) право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

При цьому, відповідно ст.256 Цивільного кодексу України:

"Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу."

Таким чином, наведений в ч.2 статті 32 Закону 20-денний строк є саме строком, в який Замовник був зобов'язаний укласти договір з переможцем, а не позовною давністю, тобто строком, в який Позивач мав звернутися до суду за захистом свого порушеного права після порушення зазначеного 20-денного строку Відповідачем.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій згідно зі ст.187 Господарського кодексу України:

"1. Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

2. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше."

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що доводи Відповідача про порушення саме Позивачем вищевказаного 20-денного строку та нікчемність укладеного в даному випадку за рішенням суду договору в силу ч.4 ст.37 Закону є юридично неспроможними, оскільки дана норма стосується випадків укладення договору саме за волею сторін, а не за рішенням суду.

Таким чином, в даному випадку вбачається не бажання Відповідача правильно застосувати зазначену ч.4 ст.37 Закону, а бажання відмінити та уникнути виконання положень п.6 ч.1 ст.129 та ч.1 ст.129-1 Конституції України про обов'язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Крім того, така позиція Відповідача повністю нівелює можливість судового захисту в даному випадку у переможця торгів, оскільки звернутися до суду та отримати судове рішення, яке до того ж має встигнути набрати законної сили в зазначений 20-денний строк є абсолютно нереальним, при тому, що як зазначено судом вище, порушення прав переможця і виникнення у нього права на звернення до суду виникає тільки після закінчення встановленого 20-денного строку.

Також судом касаційної інстанції враховується встановлений судом першої інстанції факт, що 22 травня 2017 року Позивачем було направлено на адресу Відповідача лист за вих. № 22-05/28Л від 22 травня 2017 року, в якому позивач вказав, що відсутність погодження договору з ПАТ "Укртрансгаз" не є обставиною непереборної сили та направив підписаний та скріплений печаткою позивача договір про закупівлю послуг (відповідає умовам договору на сайті системи закупівель PROZORO) № 2205/1 від 22 травня 2017 року. Листом за вих. № 3486/26 від 02 червня 2017 року, у відповідь на лист позивача № 22-05/28Л від 22 травня 2017 року, відповідачем було повідомлено позивача про неможливість укладення договору на закупівлю через сплив строку на укладення договору та через визнання торгів такими, що не відбулись. Зазначені вище обставини й стали підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду (з урахування прийнятої заяви про уточнення позовних вимог) про: визнання недійсним Протокол № 35_6 засідання тендерного комітету від 12 квітня 2017 року; спонукання укладення договору про закупівлю послуг у редакції позивача, вказаній у позовній заяві.

Доводи Скаржника щодо зміни умов Договору:

Дійсно, згідно з ч.4 ст.36 Закону:

"Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури."

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви та її уточнення Позивачем фактично було внесені зміни в п.п.5.1., 10.1. та додаток 1 "Календарний план" Договору щодо строків виконання робіт, а саме, конкретні календарні дати замінені проміжками часу в місяцях від дати укладення Договору.

Суд доходить висновку, що визначення початково даних строків точними календарними датами було пов'язано з тим, що договір відповідно до наведеної ч.2 статті 32 Закону мав бути підписаний не пізніше 12.04.2017, тобто, у сторін була наявна приблизна конкретна дата укладення договору.

Разом з тим, передача даного спору до суду, і саме з вини Відповідача, з урахуванням положень ч.2 ст.187 Господарського кодексу України зробила дану дату укладення не прогнозованою.

Крім того, проміжки часу в місяцях, запропоновані Позивачем, практично не відрізняються суттєвим чином від проміжків між 12.04.2017 та початковими календарними датами.

Таким чином, в даному випадку мало місце не зміна такої істотної умови договору, як строки, а лише їх узгодження з не прогнозованою датою укладення договору.

Відповідно до п.6 ст.3 Цивільного Кодексу України:

"Загальними засадами цивільного законодавства є:

6) справедливість, добросовісність та розумність."

На підставі викладеного, суд не приймає доводи Скаржника в цій частині.

Доводи Скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті заяви Позивача про уточнення позовних вимог в судовому засіданні 18.07.2017.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України в редакції на момент розгляду справи в суді першої інстанції (далі Кодекс), до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з ч.1 ст.86 функцією ухвали суду є вирішення подальшого перебігу справи, якщо господарський спір не вирішується по суті в певному судовому засіданні, а саме, відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо.

В свою чергу, фіксація саме перебігу судового процесу відповідно до ч.3 ст.44, ст.811 Кодексу здійснюється протоколом судового засідання.

Протокол судового засідання від 27.06.2017 не містить чіткої вказівки про перехід до слухання справи по суті та заслуховування представників сторін.

В протоколі судового засідання від 10.07.2017 чітко зазначено, що суд не перейшов до розгляду справи по суті

В протоколі судового засідання від 18.07.2017 зазначено, що представник Відповідача проти заяви Позивача про уточнення позовної заяви не заперечує та покладається на розсуд суду щодо вирішення питання про її задоволення.

Письмових зауважень Відповідача на зазначені протоколи відповідно до ч.5 ст.81-1 Кодексу матеріали справи не містять.

Крім того, в ухвалі суду від 27.06.2017 зазначається про виступ представників в судовому засіданні 26 червня, в який судові засідання не відбувалися.

За викладених обставин, суд не приймає доводи Скаржника в цій частині.

Згідно з абз.3 ч.2 ст.20 Господарського кодексу України:

"Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом."

Зазначене спростовує доводи Скаржника про відсутність законодавчого врегулювання підстав визнання недійсними актів юридичних осіб.

Крім того, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відповідно до положень частини третьої статті 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Зазначене спростовує доводи Скаржника про невірність обраного Позивачем способу захисту порушених прав.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги і в зазначеній частині.

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 було зупинено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2017 до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

Відповідно до ч.3 ст.332 Господарського процесуального кодексу:

"Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії)."

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2017 та постанову Харківської апеляційного господарського суду від 13.09.2017 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2017 та постанову Харківської апеляційного господарського суду від 13.09.2017 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2017.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

І. Берднік