Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 340/4394/22

адміністративне провадження № К/990/14606/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та виплату грошового утримання за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року (у складі судді Хилько Л.І.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,) у справі №340/4394/22,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. 21 вересня 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національній поліції (надалі також - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ №449 від 05 серпня 2022 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ №1085 о/с від 26 серпня 2022 року про звільнення зі служби відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- поновити на службі в Департаменті патрульної поліції Національній поліції;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції Національній поліції виплатити грошове утримання за час вимушеного прогулу.

2. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням підстав для поновлення цього строку та надання належних, допустимих та достатніх доказів на їх підтвердження.

3. 20 жовтня 2022 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду.

3.1 В обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що 26 серпня 2022 року позивача було ознайомлено з наказом про звільнення. Вказує, що для складання та подання позовної заяви, не зволікаючи звернувся до керівника патрульної поліції Кіровоградської області з метою отримання копії необхідних документів, а саме матеріалів службової перевірки та інших документів, що містились в особовій справ, на що позивачу було відмовлено. Після чого, як вказує скаржник, через свого представника 30 серпня 2022 року звернувся з відповідним адвокатським запитом, відповідь з додатком документів необхідних для складання позовної заяви отримав 08 вересня 2022 року. ОСОБА_1 зазначив, що 2 доби для складання позовної заяви є явно недостатнім часом для аналізу документів, підготовки позовної заяви.

4. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року повернуто адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та виплату грошового утримання за час вимушеного прогулу .

5. Повертаючи позовну заяву у зв`язку з пропуском строку, суд першої інстанції встановив, що з оскаржуваними наказами ОСОБА_1 ознайомився 26 серпня 2022 року, а з цим позовом позивач звернувся до суду 21 вересня 2022 року, шляхом його подання через канцелярію суду, чим порушив встановлені частиною 4 статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України строки звернення до суду.

6. Суд вказав, що незнання позивачем про зміни у законодавстві, внесені Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-IX "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Закон № 2123-IX), не є підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Також, беручи до уваги положення статті 120 КАС України, суд вважав, що у позивача (представника) з дня отримання необхідних документів (з 14:07 год. 08 вересня 2022 року) було достатньо часу для підготовки позовної заяви та подання її до суду (враховуючи, що 10-11 вересня 2022 були вихідними днями).

7. Не погодившись з рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просив ухвалу суду скасувати та прийняти нову якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що подаючи позов, керувався вимогами частини 5 статті 122 КАС України, а саме, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

8.1 Про те, що 15 березня 2022 року було внесено зміни до законів України в тому числі про «Дисциплінарний статут Національної поліції України», який було доповнено новим, розділом 5 «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану, чинний з 01 травня 2022 року, про який йому відомо не було, вказані зміни не доводили.

8. 2 Крім того, вказані зміни обмежують його Конституційні права щодо оскарження застосованого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

8.3 Крім того, скаржник навів аналогійні доводи щодо поважності підстави пропуску строку для звернення до суду, наведені в клопотанні про поновлення строку, яке було подано на виконання вимог ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без руху.

9. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року залишено без змін.

9.1 Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, незнання позивачем про зміни у законодавстві, внесені Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-IX, не є підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

10. Не погоджуючись із зазначеними судовим рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

10.1. На переконання позивача, ним не пропущений строк звернення до суду з даним позовом, оскільки строк, протягом якого особа може звернутися до суду у відносинах публічної служби, становить один місяць і такий строк передбачений частиною 5 статті 122 КАС України.

10.2 Скаржник указує, що частина 5 статті 122 КАС України є процесуальною нормою, у той час як частина 4 статті 31 Дисциплінарного статуту щодо строку оскарження наказу про звільнення є нормою матеріального права.

10.3 При цьому, скаржник вказує, що для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів відповідно до принципу dubio pro tributario має право на звернення до суду з позовом у межах гарантованого процесуальним законом строку.

10.4 Також скаржник вказує, що що 26 серпня 2022 року позивача було ознайомлено з наказом про звільнення. Вказує, що для складання та подання позовної заяви, не зволікаючи звернувся до керівника патрульної поліції Кіровоградської області з метою отримання копії необхідних документів, а саме матеріалів службової перевірки та інших документів, що містились в особовій справ, на що позивачу було відмовлено. Після чого, як вказує скаржник, через свого представника 30 серпня 2022 року звернувся з відповідним адвокатським запитом, відповідь з додатком документів необхідних для складання позовної заяви отримав 08 вересня 2022 року. ОСОБА_1 зазначив, що 2 доби для складання позовної заяви є явно недостатнім часом для аналізу документів, підготовки позовної заяви.

11. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, оскільки суди попередніх інстанцій не допустили ані порушення норм матеріального права, ані порушення норм процесуального права, а тому просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

12. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 24 квітня 2023 року.

13. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2023 року визначено склад колегії суддів: головуючу суддю (суддю-доповідач) Шевцову Н.В., суддів: Данилевич Н.А., Мацедонську В.Е.1

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року № 1567/0/78-23 у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 18 липня 2023 року № 13), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючу суддю (суддю - доповідач) Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Соколова В.М.

16. Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року прийняти справу до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Соколова В.М. та призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

19. Перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

20. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

21. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

22. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. У силу частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

24. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

25. Судами попередніх інстанцій встановлено, позивачем оскаржено наказ №449 від 05 серпня 2022 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ №1085 о/с від 26 серпня 2022 року про звільнення зі служби відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 ЗУ "Про Національну поліцію".

26. Як зазначено в позові, з оскаржуваними наказами ОСОБА_1 ознайомився 26 серпня 2022 року, а з цим позовом позивач звернувся до суду 21 вересня 2022 року, шляхом його подання через канцелярію суду.

27. Суди попередніх дійшли висновку про те, що до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати положення абзацу 2 частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту, в редакції Закону №2123-IX, який передбачає оскарження наказу про звільнення у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з відповідним наказом.

28 В свою чергу, позивач вважає, що не пропустив строк звернення до суду, оскільки, на його думку, до спірних правовідносин підлягає застосування частина 5 статті 122 КАС України, яка встановлю місячний строк звернення до суду в відносинах публічної служби.

29. Вирішуючи питання застосування строків звернення до суду із позовами про оскарження застосованих до поліцейських дисциплінарних стягнень, Верховний Суд зазначає наступне.

30. Так, частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

31. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

32. Верховний Суд зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут НП України.

33. При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

34. У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

35. Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03 тощо).

36. У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.

37. Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.

38. Тобто у контексті цьому судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.

39. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08 лютого 2023 року у справі №120/7567/22. Вказаний підхід підтримано Верховним Судом в постанові від 31 травня 2023 року у справі № 160/9356/22.

40. У зв`язку з цим, доводи, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України, не відповідають правовому висновку Верховного Суду, який, відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України, повинен бути врахований судом.

41. Отже, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати положення абзацу 2 частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту, в редакції Закону №2123-IX, який передбачає оскарження наказу про звільнення у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з відповідним наказом.

42. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 оскаржуючи спірний наказ від 26 серпня 2022 року (ознайомившись з ним 26 серпня 2022 року) подавши 21 вересня 2022 року даний позов пропустив 15-ти денний термін звернення до суду.

43. Суд зазначає, що той факт, що на адвокатський запит від 30 серпня 2022 року позивач отримав відповідь 08 вересня 2022 року не змінює часу, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.

44. Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права.

45. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

46. Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

47. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

48. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

49. Натомість, заявляючи клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та їх поновлення, позивач не надає доказів поважності причин пропуску цього строку, доказів наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, починаючи з моменту порушення його прав.

50. Таким чином, позивачем не надано до суду відповідних доказів та письмових пояснень із зазначенням об`єктивних та непереборних причин пропуску строку звернення до суду, а підстави пропуску, вказані позивачем визнані неповажними.

51. Разом з тим, Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

52. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків.

53. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

54. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк звернення до суду.

55. Слід зазначити, що учасники справи повинні дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

56. Позивач був обізнаний щодо його порушених прав ще починаючи з 26 серпня 2022 року, що не заперечується, а навіть підтверджується в касаційній скарзі.

57. Доводи скаржника щодо неможливості звернення до суду у строк, не спростовує факту обізнаності про порушення прав позивача, а також не позбавлено останнього, звернувшись за захистом своїх прав до суду, звернутись з клопотанням про витребування доказів відповідно до статті 80 КАС України.

58. Окрім того, отримавши відповідні докази вже після подання позовної заяви, позивач вправі змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог тощо.

59. Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені строки.

60. Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.

61. Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачеві.

62. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

63. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлені законні і обґрунтовані судові рішення, які ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

64. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року у справі №340/4394/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк В.М. Соколов