Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №638/1952/17

провадження №К/9901/39225/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 (колегія суддів у складі Зеленського В.В., Чалого І.С., Пянової Я.В.) у справі №638/1952/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова, в якому просив:

а) визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова щодо відмови йому в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 501 Закону України «Про прокуратуру»;

б) зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова здійснити призначення йому пенсії за вислугою років з 05.12.2016 з розрахунку 90 відсотків від середнього розміру щомісячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату від 02.12.2016 №18-770, без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ у редакції Закону від 12.07.2001 №2663-111.

2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він має достатній загальний та спеціальний стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ.

3. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.03.2017 позов задоволено.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

5. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 01.09.1991 по 29.06.1996 навчався у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство».

7. 11.10.1996 позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та призначений на посаду слідчого СВ Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, де працював до 25.07.2000 та був звільнений із органів внутрішніх справ.

8. 28.07.2000 позивач прийнятий на роботу в органи прокуратури України та призначений на посаду старшого слідчого прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова.

9. 05.12.2016 позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

10. Станом на день звернення до відповідача стаж роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років на підставі ст.501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, складав 20 років 6 місяців 6 днів з яких: половина строку навчання у Вищому навчальному юридичному закладі - Національній юридичній академії України - 02 роки 05 місяців; робота в органах внутрішніх справ - 03 роки 09 місяців 14 днів (з 11.10.1996 по 25.07.2000); робота в органах прокуратури - 16 років 4 місяці 8 днів (з 28.07.2000 по 5 грудня 2016 року).

11. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова від 23.12.2016 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугою років з мотивів відсутності підстав для такого призначення.

12. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що зміст та обсяг соціальних гарантій, які досягнуті працівниками прокуратури, не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII. Оскільки для призначення пенсії за вислугу років у позивача не вистачає спеціального стажу роботи, визначеного Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, суд апеляційної інстанції вказав на правомірність дій Пенсійного органу.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII суттєво звужене його право на пенсію за вислугою років. Відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав особи не допускається.

16. Відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечив та зазначив, що відповідно до законодавства, що діяло на час звернення позивача за призначенням пенсії, ОСОБА_2 не мав права на пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

18. На час звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії порядок призначення пенсій прокурорам було врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

19. Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

20. Судами встановлено, що позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії 05.12.2016.

21. Тобто, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення їй пенсії за вислугу років були: а) стаж за вислугу років 23 роки; б) стаж на посадах прокурорів 13 років.

22. Як вже зазначено вище, станом на день звернення до відповідача стаж роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років на підставі Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, складав 20 років 6 місяців 6 днів, що сторонами не заперечувалось.

23. Таким чином, оскільки стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про той факт, що у спірних правовідносинах Пенсійний фонд України не порушив права позивача на пенсію.

24. Щодо покликання позивача на той факт, що Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII суттєво звужене її право на пенсію за вислугу років, Суд зазначає наступне.

25. У період дії ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII у редакції від 12.07.2001 (діяла до 30.09.2011) пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

26. Разом з тим, станом на 30.09.2011 у ОСОБА_2 був відсутній стаж роботи 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років.

27. Відтак, у період дії ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції від 12.07.2001 позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у звязку з чим при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав ОСОБА_2

28. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

29. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341 343 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 у справі №638/1952/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачВ.М. Кравчук

СуддяТ.О. Анцупова

СуддяО.П. Стародуб