ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

Київ

справа №825/1440/14

адміністративне провадження №К/9901/11865/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014 року (суддя: Заяць О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року (судді: Кучми А.Ю., Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, треті особи - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (далі відповідач, кваліфкомісія), в якому просив:

- визнати протиправним рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28 березня 2014 року та скасувати його;

- зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Закарпатської області знищити дисциплінарну справу, яка містить персональні дані про позивача і які оброблялися незаконно.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28 березня 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність та необхідність скасування рішення дисциплінарної палати КДКА Закарпатської області від 28 березня 2014 року відносно притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік.

На переконання судів попередніх інстанцій, вимоги в частині зобов`язання КДКА Закарпатської області знищити дисциплінарну справу стосовно адвоката, як таку, що містить персональні дані про позивача є необґрунтованими, так як отримана інформація за результатами здійснення дисциплінарного провадження не підпадає під ознаки визначення «картотеки», «баз персональних даних» відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".

При цьому також зазначили, що згідно п. 10.5. Регламенту КДКА регіону, затвердженого рішенням РАУ від 17 грудня 2013 року № 268 передбачено, що дисциплінарні провадження зберігаються КДКА протягом 5 років з дня прийняття по них відповідних рішень.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014 року, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову. У скасованій частині прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У доводах касаційної скарги вказував, що відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України, а не за кваліфікаційно-дисциплінарною комісією будь-якого регіону. Зазначив, що Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Закарпатської області неправомірно розглянула його дисциплінарну справу, оскільки його робоче місце знаходиться в Чернігові, а норми щодо місця розгляду такого провадження не можуть бути змінені органами адвокатського самоврядування.

При цьому, на переконання скаржника, суд, у даному випадку, не міг керуватись Правилами адвокатської етики та Регламентом Вищої кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури, оскільки такі не є нормативно - правовими актами і не зареєстровані в Міністерстві юстиції.

Також, на думку скаржника, не відповідає положенням законів твердження судів попередніх інстанцій про те, що матеріали дисциплінарної справи не є персональними даними. Зазначив, що відповідач не міг обробляти без його згоди його персональні дані, а саме збирання, реєстрацію, накопичення, зберігання, адаптування, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача) персональних даних про його діяльність на посаді голови КДКА Чернігівської області.

Стверджував, що відмовляючи у задоволенні позову в оскаржуваній частині, суд проігнорував положення Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI), Закону України «Про інформацію» 2 жовтня 1992 № 2657-XII, та Рішення Конституційного суду України від 20 січня 2012 № 2-рп/2012.

Позивач вказував, що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційності інформації про особу без іі згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя яке допускається винятково у визначених законом випадках (а не у випадках, визначених Національною асоціацією адвокатів) а лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Також посилався на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року та ухвалу ВАС України від 17 липня 2014 року про протиправність розгляду дисциплінарних справ на адвоката не за адресою їх робочого місця.

Щодо зобов`язання знищити Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Закарпатської області дисциплінарної справи, яка містить персональні дані про позивача і які оброблялися незаконно позивач посилається на приписи пункту 6 частини 2 статті 8 Закону № 2297-VI.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволені касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Зазначає, що ВКДКА з метою неупередженого розгляду дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 . через перебування останнього на посаді голови КДКА Чернігівської області, правомірно направила матеріали справи до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, посилаючись на статтю 52 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтю 63 Правил адвокатської етики, затвердженого З`їздом адвокатів України від 17 листопада 2012 року, Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 7 грудня 2012 року та п.6.6.4 Положення про кваліфікаційно - дисциплінарну комісію адвокатури Закарпатської області.

Крім того, на момент направлення ВКДКА скарги на розгляд до КДКА Закарпатської області та розгляд скарги дисциплінарною палатою КДКА Закарпатської області, КДКА Чернігівської області була нелегітимною та не мала права здійснювати свою діяльність вцілому, в тому числі розгляд скарг на дії адвокатів.

Заперечуючи проти задоволення касаційної скарги відповідач вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що порушення відповідачам Закону № 2297-VI є втручанням в його особисте та сімейне життя яке допускається винятково у визначених законом випадках (а не у випадках, визначених Національної асоціації адвокатів), так як інформація, за результатами здійснення дисциплінарного провадження не підпадає під ознаки визначення картотеки та бази персональних даних.

Посилання на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року та ухвалу ВАС України від 17 липня 2014 року про протиправність розгляду дисциплінарних справ на адвоката не за адресою їх робочого місця, на думку відповідача є передчасними, так як такі рішення не підтверджують факт сформованої судової практики з даного питання.

Рух касаційної скарги

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 26 травня 2015 року відкрив касаційне провадження на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року.

15 березня 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Білоус О.В., (судді) Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г. (судді) Єресько Л.О., Соколова В.М.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 перебував на посаді голови КДКА Чернігівської області.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарна комісії адвокатури Закарпатської області від 28 березня 2014 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до останнього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI) визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Так, відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 5076-VI визначено, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

За частиною першою статті 43 та пунктами 1, 2, 3, 6, 7 частини першої статті 44 цього Закону(чинного на час виникнення спірних правовідносин) адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Завданнями адвокатського самоврядування є: забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності; підтримання високого професійного рівня адвокатів; утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України (далі - ЄРАУ); участь у формуванні ВРЮ у порядку, визначеному законом.

Адвокатське самоврядування реалізується через утворені ним структурні організаційні форми, необхідні для функціонування адвокатури як інституту, на який покладається забезпечення права кожного на отримання правової допомоги.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), ВКДКА, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України (далі - РАУ), з`їзду адвокатів України.

За частинами першою, п`ятою статі 50 цього Закону кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: організація та проведення кваліфікаційних іспитів; прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, ВКДКА, РАУ, з`їзду адвокатів України.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 5076-VI Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна і підзвітна з`їзду адвокатів України та Раді адвокатів України.

Статтею 46 Закону №5076-VI передбачено, що організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України.

Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Відповідно до статті 63 Правил адвокатської етики, затверджених з'їздом адвокатів України від 17 листопада 2012 року за порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також актами Національної асоціації адвокатів України.

У разі звернення із скаргами щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики адвокатів, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, чи якщо скаржниками стосовно порушення цих Правил виступають адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, з метою забезпечення неупередженості та об`єктивності при розгляді зазначених скарг Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури забезпечує перерозподіл та направлення таких заяв (скарг) для розгляду до КДКА іншого регіону, ніж регіон, в якому зазначений адвокат входить до органів адвокатського самоврядування.

Відповідно до пункту 3.10.1. Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 7 грудня 2012 року у випадку ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність членів органів адвокатського самоврядування, в тому числі, членів регіональних КДКА, рад адвокатів регіонів та членів ревізійної комісії адвокатів регіонів, перевірка щодо наявності ознак дисциплінарного проступку, вирішення питання про притягнення вищезазначених осіб до дисциплінарної відповідальності здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною у Єдиному реєстрі адвокатів України, за правилами розділу VI Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з пунктом 3.10.2. Регламенту у разі звернення голів дисциплінарних палат КДКА регіонів та/або скаржників та/або осіб, зазначених у пункті 3.10.1 цього Регламенту, щодо яких ініціюється питання про дисциплінарну відповідальність, а також у разі задоволення відводу (самовідводу) більшості членів дисциплінарної палати, що має розглядати скаргу, від її загального складу, ВКДКА може направити заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвокатів, які обрані до органів адвокатського самоврядування, зазначених у п. 3.10.1 цього розділу, для розгляду до КДКА іншого регіону.

Згідно з статтею 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

В силу частин першої та другої статті 11 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року №2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

За правилами частин першої та другої статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року №2297-VI поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу з баз персональних даних за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 21 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України у рішенні від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 вказав, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32 Конституції України у системному зв`язку з частиною другою статті 34 цієї Конституції, Конституційний Суд України дійшов висновку, що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття друга Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI перелічує вживання термінів, відповідно до яких, серед іншого:

база персональних даних - іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних;

володілець персональних даних - фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом;

згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки;

картотека - будь-які структуровані персональні дані, доступні за визначеними критеріями, незалежно від того, чи такі дані централізовані, децентралізовані або розділені за функціональними чи географічними принципами;

обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем;

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Верховний Суд вважає, що адвокатське самоврядування визначається, як гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому Законом № 5076-VI.

Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" регламентовано повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України, здійснювати дисциплінарне провадження стосовно адвоката.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 перебував на посаді голови КДКА, Чернігівської області, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, яка підконтрольна і підзвітна з`їзду адвокатів України, Раді адвокатів України, на виконання вимог статті 52 Закону № 5076-VI, статті 63 Правила адвокатської етики, пункту 3.10.2. Регламенту, з метою неупередженого розгляду дисциплінарної справи відносно адвоката, направила скаргу на розгляд до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області.

Таким чином, дії ВКВДКА по направленню скарги щодо голови КДКА Чернігівської області ОСОБА_1 на перевірку до КДКА Закарпатської області та розгляд такої скарги регіональним КДКА є законним та правомірним.

Тому доводи касаційної скарги щодо неправомірного розгляду відповідачем його дисциплінарної справи через інше робоче місце є безпідставними та необґрунтованими.

Посилання скаржника на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року та ухвалу ВАС України від 17 липня 2014 року про протиправність розгляду дисциплінарних справ на адвоката не за адресою їх робочого місця є необґрунтованими, оскільки обставини, що досліджувалися у зазначеній справі та у справі за даним позовом не є тотожними.

Доводи щодо зобов`язання знищити Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Закарпатської області дисциплінарної справи, яка містить персональні дані про позивача і які оброблялися незаконно Суд відхиляє, оскільки Регламентом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затвердженого рішенням РАУ від 17 грудня 2013 року № 268 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Ради адвокатів України № 164 від 12 жовтня 2018 року визначено, що дисциплінарні провадження зберігаються кваліфікаційно-дисциплінарною комісією протягом 5 років з дня прийняття по ним відповідного рішення.

Рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області відносно притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнято 28 березня 2014 року.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 5 травня 2014 року.

Отже, станом на час звернення ОСОБА_1 до суду, строк для знищення дисциплінарної справи позивача не сплив, тому висновки суду в цій частині щодо безпідставності позовних вимог є обґрунтованими.

Посилання щодо неправомірного застосування до спірних правовідносин Регламенту Вищої кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури та Правил адвокатської етики, оскільки такі не є нормативно - правовими актами і не зареєстровані в Міністерстві юстиції є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до частини дев`ятої статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно - дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідного до цього Закону, інших законів України та положення про Вищу кваліфікаційно - дисциплінарну комісію адвокатури.

Згідно з частиною 2 розділу І Положення про Вищу кваліфікаційно - дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого установчим з`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, повноваження, порядок формування та діяльність ВКДКА визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Статутом Національної асоціації адвокатів України (НААУ), рішеннями з`їзду адвокатів України, Ради адвокатів України та цим Положенням.

Нормами абзацу 2 частини першої статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Вища кваліфікаційно - дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна і підзвітна з`їзду адвокатів України та Раді адвокатів України.

Регламент Вищої кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури та Правила адвокатської етики затверджені з`їздом адвокатів.

Відповідно до частини першої статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами.

Конституційним Судом України у рішенні від 20 січня 2012 року 2-рп/2012 розширено поняття «інформація про особу» до якого входить, у тому числі й інформація про професійну діяльність.

Збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Як встановлено з наданих доказів, дисциплінарне провадження проводилось у визначеному Законом порядку та в інтересах захисту прав людини.

Таким чином викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій в іншій частині рішення не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги позивача Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За такого правового регулювання та обставин справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову.

Однак, висновок судів в мотивувальній частині рішення про те, що в силу абзацу в силу абзацу 2 статті першої та статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» дії КДКА Закарпатської області щодо здійснення дисциплінарного провадження по відношенню до адвоката, перевірка інформації щодо здійснення адвокатом дисциплінарного проступку, не є персональними даними є помилковим.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За правилами частин першої і четвертої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

У справі, що переглядається, суди ухвалили правильні по суті рішення, однак з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - зміні в мотивувальній частині.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року змінити, виключивши з її мотивувальної частини висновок про те, що в силу абзацу 2 статті першої та статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» дії КДКА Закарпатської області щодо здійснення дисциплінарного провадження по відношенню до адвоката, перевірка інформації щодо здійснення адвокатом дисциплінарного проступку, не є персональними даними.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов