Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа №818/2800/14, адміністративне провадження №К/9901/1414/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Берназюк Я. О., Кравчук В.М.,

розглянувши в спрощеному провадженні касаційну скаргу прокуратури Харківської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2014р. (суддя - Соколов В.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015р. (головуючий суддя - Катунов В.В., судді - Бершов Г.Є., Ральченко І.М.) у справі за позовом Охтирської міжрайонної прокуратури Сумської області до Охтирської міської ради про визнання дій протиправними та скасування рішень,

встановив:

У жовтні 2014р. Охтирська міжрайонна прокуратура Сумської області звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відхилення подання Охтирської міжрайонної прокуратури за № 85 - 3059 вих.14 від 08.08.2014р.; скасувати рішення відповідача №137 від 19.09.2012р., №143 від 19.09.2012р., №170 від 17.10.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Охтирською міською радою в порушення вимог закону забезпечене житлом працівника лікарні без дотримання порядку віднесення приміщення до числа гуртожитків, житло надано особі без включення до житлової черги. Також посилався на те, що відповідачем незаконно відхилено подання про усунення порушень вимог закону.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2014р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015р., відмовлено в задоволенні позову.

З рішенням судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що судом першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим було помилково відмовлено в задоволенні позову.

Зокрема посилався на те, що в порушення статті 39 Житлового кодексу УРСР будь-які рішення про постановку ОСОБА_1 на облік (у загальну чи позачергову чергу) громадян, які потребують поліпшення житлових умов Охтирською міською радою чи її виконавчим комітетом взагалі не приймались, а матеріали адміністративної справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 та члени її сім`ї самостійно звертались до виконавчого комітету Охтирської міської ради з клопотанням про постановку її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов у загальному чи позачерговому порядку, а також щодо забезпечення їх житлом у гуртожитку, який знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Охтирка.

Крім того, посилався на те, що на цей час правові підстави для переведення нежитлового приміщення у житлове відсутні, у зв`язку з цим виконавчим комітетом Охтирської міської ради при прийнятті рішення №143 від 19.09.2012 р. грубо порушено вимоги частини 2 статті 19 Конституції України, оскільки відповідачем не зазначено яким нормативно-правовим актом йому надано відповідні повноваження.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Охтирською міжрайонною прокуратурою у порядку здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів проведено перевірку з питань дотримання Охтирською міською радою та керівництвом КЗ «Охтирська ЦРЛ» вимог законодавства у сфері комунальної власності під час переведення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до складу житлового фонду, надання йому статусу гуртожитку та видачі ордеру лікарю-терапевту КЗ «Охтирська ЦРЛ» ОСОБА_1 на житлове приміщення в гуртожитку.

Перевіркою встановлено, що працівники Охтирської міської ради та КЗ «Охтирська ЦРЛ» при виконанні своїх посадових обов`язків порушують вимоги статті 19 Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Житлового кодексу У PCP, «Примірного положення про гуртожитки».

Зокрема, з`ясовано, що, незважаючи на працевлаштування значної кількості медичних працівників, у 2012 році керівництвом КЗ «Охтирська ЦРЛ» заходи, спрямовані на забезпечення медичного персоналу приміщеннями для проживання, не проводилися, та список осіб, які потребували поселення у гуртожитках, не вівся. Крім того, запити щодо наявності на балансі Охтирської міської ради гуртожитків із вільними кімнатами для можливого поселення медичного персоналу не надсилалися.

Проте, адміністрацією КЗ «Охтирська ЦРЛ» спільно з керівництвом профспілкового комітету, з метою забезпечення терапевтичного відділення кваліфікованими медичними кадрами та враховуючи попередню домовленість із «Тростянецькою ЦРЛ» про працевлаштування на посаду лікаря-терапевта ОСОБА_1 , підготовлено та надіслано на адресу Охтирської міської ради лист від 21.08.2012 за №2306 із проханням про позачергове виділення родині Тодорюків приміщення в гуртожитку.

Прокуратурою встановлено, що інформація у вказаному листі не відповідала дійсності, так як терапевтичне відділення КЗ «Охтирська ЦРЛ» на той момент було укомплектоване кваліфікованими спеціалістами. Домовленостей між КЗ «Охтирська ЦРЛ» та «Тростянецькою ЦРЛ» про переведення і працевлаштування лікаря-терапевта ОСОБА_1 не існувало. Станом на 21.08.2012 на адресу КЗ «Охтирська ЦРЛ», Охтирської міської ради ніякі звернення від родини лікарів ОСОБА_1 про забезпечення приміщенням для проживання в гуртожитку не надходили.

19.09.2012р. виконавчим комітетом Охтирської міської ради прийняті рішення №137, яким у зв`язку з переведенням ОСОБА_1 на посаду лікаря-терапевта КЗ «Охтирська ЦРЛ» та переїздом на постійне місце проживання до м. Охтирка, надано згоду на позачергове забезпечення ОСОБА_1 та членів її сім`ї жилим приміщенням у гуртожитку протягом місяця з часу призначення на посаду та №143 яким визнано нежитлове приміщення площею 60,2 м 2, що розташоване на першому поверсі шостого під`їзду житлового п`ятиповерхового будинку АДРЕСА_1 , придатним для проживання; переведено зазначене нежитлове приміщення до категорії житлового та присвоїти йому окремий порядковий номер 77; надано зазначеному житловому приміщенню статус гуртожитку (а.с. 45-46)

27.09.2012р. працівниками КЗ «Охтирська ЦРЛ» складено протокол №32 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету, на якому вирішено звернутися до виконкому Охтирської міської ради з клопотанням про позачергове надання родині Тодорюків гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 54)

17.10.2012р. виконавчим комітетом Охтирської міської ради прийнято рішення №170, яким надано ОСОБА_1 із сім`єю з 4-х осіб (вона, чоловік, донька, син) житлове приміщення у гуртожитку, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з 4-х кімнат жилою площею 44,5 м2 та видано ОСОБА_1 спеціальний ордер на житлове приміщення в зазначеному гуртожитку (а.с. 59).

Крім того, 27.06.2014 на адресу прокуратури надійшло звернення від ОСОБА_3 про незаконне отримання приміщення в гуртожитку лікарем-терапевтом ОСОБА_1 , яке для вирішення по суті надіслано до Охтирської міської ради. (а.с. 20)

21.07.2014р. за результатами розгляду звернення від міської ради до прокуратури надійшла відповідь, яку підготувала в.о. начальника управління економіки та інвестиційної політики - заступник начальника управління - начальник відділу інвестиційної, соціально-економічної політики та прогнозування розвитку міста управління економіки та інвестиційної політики Ярмак А.І. У даній відповіді вказуються лише документи, на підставі яких родині ОСОБА_1 надавалося приміщення в гуртожитку, проте реальна перевірка доводів заявниці не проведена. (а.с. 18-19)

08.08.2014р. за №85-3059 вих.14 Охтирською міжрайонною прокуратурою на адресу Охтирської міської ради внесено подання про усунення порушень вимог законодавства у сфері комунальної власності. (а.с 11-14)

Листом від 02.10.2014р. № 01-18/1395 повідомлено про те, що на подання Охтирської міжрайонної прокуратури №85-3059 вих.14 від 08.08.2014р. «Про усунення порушень вимог законодавства у сфері комунальної власності» юридичним відділом міської ради був підготовлений проект рішення «Про розгляд подання Охтирського міжрайонного прокурора» та внесений на розгляд пленарного засідання п`ятдесят дев`ятої сесії міської ради 30.09.2014р. депутатами Охтирської міської ради даний проект рішення не підтримано («за» - 6, «проти» - 5, «утрималось» - 7, «не брали участь у голосуванні» - 5). (а.с. 16)

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що судами не взято до уваги доводи позивача про те, що незаконність оскаржуваних рішень полягає в тому, що терапевтичне відділення КЗ «Охтирська ЦРЛ» на момент прийняття рішень було укомплектоване кваліфікованими спеціалістами, а також про те, що домовленостей між КЗ «Охтирська ЦРЛ» та «Тростянецькою ЦРЛ» щодо переведення і працевлаштування лікаря - терапевта ОСОБА_1 не існувало та відсутністю звернення від родини лікарів ОСОБА_1 про забезпечення приміщенням для проживання в гуртожитку, оскільки у матеріалах справи протоколу №32 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету КЗ «Охтирська ЦРЛ» від 27.09.2012 щодо клопотання про позачергове забезпечення родини лікарів Тодорюків гуртожитком, а також лист КЗ «Охтирська ЦРЛ» до в.о. міського голови №306 від 21.08.2012 з клопотанням про позачергове забезпечення родини лікарів Тодорюків гуртожитком (по факту працевлаштування ОСОБА_1 ).

Суди дійшли висновку щодо необґрунтованості стверджень прокурора про порушення відповідачем статті 30 п. «б», пп. 5, 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині здійснення контролю за обліком житлового фонду та п.3 «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986, згідно з яким не допускається розміщення гуртожитків у підвалах і цокольних поверхах, а також використання під гуртожитки приміщень у жилих будинках, призначених для постійного проживання громадян.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (1991 року) Подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами щодо): 1) усунення порушень закону , причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Подання може бути внесено Прем`єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об`єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу.

У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: 1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; 2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; 3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідачем дотримано вимоги закону в частині порядку розгляду внесеного подання, повідомлено прокурора про розгляд подання, підготовлено проект рішення «Про розгляд подання про усунення порушень вимог законодавства у сфері комунальної власності» та внесено його на розгляд пленарного засідання, однак за результатами розгляду проект рішення не набрав необхідної кількості голосів і рішення прийняте не було.

Крім того, відповідно до висновків Конституційного Суду України у справі №7-рп/2009 від 16.04.2009р. у справі орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями самостійно скасувати раніше прийняте рішення.

За таких обставин суди обгрунтовано прийшли до висновку, що підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо відхилення подання прокурора відсутні.

В частині позовних вимог про скасування рішень Охтирської міської ради доводи позивача стосуються правомірності переведення спірних приміщень до житлового фонду, оформлення на нього права комунальної власності та законності передачі в користування спірного житлового приміщення з порушенням житлових прав інших осіб, які потребують покращення житлових умов.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що з часу прийняття у 2012 році оскаржувані рішення були реалізовані і на підставі них виникли права власності та користування на спірні житлові приміщення.

Таким чином, оскаржуючи зазначені рішення позивач фактично заперечує законність набуття прав на спірні приміщення, а їх скасування матиме вплив на житлові правовідносини пов`язані з володінням та розпорядженням цим майном особами, які набули на нього право. При цьому, такі особи до участі у справі залучені не були.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 15 ЦПК України (в редакції станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

За правилами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до пункту 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині позовних вимог про скасування рішень відповідача із закриттям в цій частині провадження у справі. В решті рішення судів підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 238, 349, 349, 350, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну прокуратури Харківської області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015р. скасувати в частині позовних вимог про скасування рішень відповідача, а провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити.

В решті постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук