Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №826/1041/14

касаційне провадження №К/9901/2635/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Шипуліної Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2014 (суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 (головуючий суддя - Мамчур Я.С., судді - Желтобрюх І.Л., Шостак О.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Механіка» (далі - позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, Інспекція) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до суду з позовом до Інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000212207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014, позов було задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000212207.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані висновком про те, що норми Податкового кодексу України визначають строк у 1095 днів для звернення з відповідною заявою про бюджетне відшкодування надміру сплачених сум податку на додану вартість, водночас, названий строк не розповсюджується на термін формування таких сум.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.06.2014 відкрив касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою відповідача.

Касаційна скарга Інспекції обґрунтована тим, що відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, може бути поданою не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, відтак, на думку контролюючого органу, у позивача було відсутнє право на зарахування суми належного йому бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок зменшення податкових зобов'язань з цього податку за межами названого строку.

Позивач не реалізував свою процесуальне право на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.06.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 26.07.2018 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 31.07.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000212207 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року на 3662172,00 грн., яке є предметом оскарження у даній справі, стали висновки акту від 31.12.2013 №3065/26-58-22-07-17/23721759 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань правомірності формування задекларованого від'ємного значення з податку на додану вартість та його згортання по декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року. Зокрема, вказаним актом перевірки було встановлено порушення позивачем приписів підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 102.5 статті 102, підпункту 135.5.4 пункту 135.5, пункту 198.3 статті 198, статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за вересень 2013 року на суму 3662172,00 грн. Тому, позивачу було зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 3662172,00 грн.

У той же час, приписами пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено та не заперечувалося контролюючим органом, що сума 3662172,00 грн. позивачем була відображена у рядку 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року. У той же час, заповнення позивачем рядка 23 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» зазначеної декларації, відповідачем у ході проведеної перевірки встановлено не було.

Згідно з пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи також встановлено та відповідачем не спростовано, що позивач не звертався до контролюючого органу з відповідною заявою про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 3 662 172,00 грн.

Відтак, суди дійшли обґрунтованих висновків щодо безпідставності доводів відповідача про порушення позивачем вимог статті 102 Податкового кодексу України, оскільки із відповідною заявою про бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 3662172,00 грн. позивач до податкового органу не звертався.

Натомість, як правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України визначають строки звернення до податкового органу саме з заявою про бюджетне відшкодування надміру сплачених сум податку на додану вартість, а не строки формування таких сум. Отже, судами правильно визнано безпідставним застосування вказаної норми права до спірних правовідносини.

Водночас, положеннями пунктів 200.1 - 200.4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Зважаючи на встановлення судами факту того, що сума різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду впродовж травня 2009 року, листопада 2008 року, липня - грудня 2009 року, січня - березня 2010 року, травня - грудня 2010 року, січня - грудня 2011 року, січня - грудня 2012 року, січня - березня 2013 року та червня 2013 року не заявлялася до бюджетного відшкодування та не враховувалася у рахунок зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, правильно встановлено і правомірність відображення такої суми позивачем у рядку 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року. Зазначена сума могла бути включена до рядка 24 Декларації з податку на додану вартість до повного її погашення податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів без обмеження будь-яким строком.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000212207 є протиправним та підлягало скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

Т.М. Шипуліна