ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №825/1022/17

адміністративне провадження №К/9901/4923/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів - Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року (прийняту у складі судді Клопот С.Л.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів Мацедонської В.Е., Лічевецького І.О., Мельничука В.П.)

у справі №825/1022/17

за позовом ОСОБА_2

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області,

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанції

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року залишено без змін постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву до неї

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях норм матеріального та процесуального права, вважає їх незаконними та необґрунтованими, просить постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Указом Президента України «Про призначення суддів» від 13 серпня 2002 року № 712 ОСОБА_2 призначено у межах п'ятирічного строку на посаду судді Новозаводського районного суду міста Чернігова.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 10 квітня 2008 року № 261 позивача обрано на посаду судді місцевого Новозаводського районного суду міста Чернігова безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 23 лютого 2017 року № 311/0/15-17 позивача звільнено з посади судді Новозаводського районного суду міста Чернігова у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Як вбачається з розрахункового листа за 2017 рік, ОСОБА_2 за січень-лютий 2017 року отримав суддівську винагороду та виплати при звільненні у відставку, розраховані з розміру посадового окладу у 16000,00 грн.

Вважаючи дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо нарахування позивачу суддівської винагороди, за період з січня по лютий 2017 року, та виплат при звільненні у відставку ( оплати листка непрацездатності, компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги), виходячи з посадового окладу, розрахованого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, протиправними, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до принципу законності, передбаченого ст. 19 Конституції України, відповідачі - Державна судова адміністрація України, апеляційний суд Харківської області зобов'язані діяти винятково на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже суддівська винагорода для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, має розраховуватися на підставі приписів ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3, п. 1 ч. 4 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, ч. 1 ст. 135, пункту 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, пункту 3 ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII.

Як передбачено ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Як бачимо, ця норма відсилає до норм іншого нормативного акту, яким власне й визначено розмір мінімальної заробітної плати. У нашому випадку таким нормативним актом є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII.

Так, п. 3 II. «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата (3200 гривень) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Отже, хоча законодавець і закріпив два розміри мінімальної заробітної плати (1600 і 3200 гривень), однак заборонивши використовувати для розрахунку посадового окладу 3200 гривень, натомість передбачив обов'язок розраховувати розмір цього окладу (суддівської винагороди), виходячи із 1600 гривень.

Відповідно, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також Суд наголошує, що таким правовим регулюванням законодавець жодним чином не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення посадового окладу судді використовується розмір мінімальної заробітної плати, не менший від попереднього.

Враховуючи наведений аналіз змісту правового регулювання, Суд не встановив неправильного застосування або порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні рішень судів попередніх інстанцій і погоджується з їх висновками у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і полягають у повторній оцінці положень законодавства й встановлених судами обставин.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року - залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

Судді В.М.Шарапа

Н.А.Данилевич