Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №820/3320/15

адміністративне провадження №К/9901/1229/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 у складі судді Чудних С.О. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 у складі колегії суддів: Філатова Ю.М. (головуючого), Калиновського В.А., Бенедик А.П. у справі за позовом ОСОБА_4 до Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, треті особи - Начальник фінансового сектору Харківського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України, Начальник Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області - Фоменко М.І. про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, треті особи - Начальник фінансового сектору Харківського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України, Начальник Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області - Фоменко М.І. про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 позов задоволено частково. Визнано незаконними дії Харківського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області по начисленню ОСОБА_4 заробітної плати в розмірі 132,00 грн. за один місяць роботи в органах внутрішніх справ України. Зобов'язано Харківське міське управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області виплатити позивачу заробітну плату починаючи з лютого 2015 року виходячи із розміру мінімальної заробітної плати за робочий місяць до його фактичного поновлення на посаді дільничого інспектора міліції Жовтневого районного відділу Харківського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за необгрунтованістю.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2014 у іншій адміністративній справі було скасовано накази начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області від 26.03.2012 № 372 в частині накладення на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, від 24.04.2012 №63 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 - дільничного інспектора міліції СДІМ Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області. Поновлено ОСОБА_4 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області. Зобов'язано Харківське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 середню заробітну плату (грошове утримання) за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2012 до моменту винесення судового рішення, у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 №100. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 16.09.2014 №396/о ОСОБА_4 поновлено на посаді дільничого інспектора міліції Жовтневого районного відділу Харківського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

На підставі ухвали Жовтневого районного суду м.Харкова від 13.01.2015 у справі №639/10257/14-к у рамках кримінального провадження щодо ОСОБА_4, наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 20.01.2015 №13 о/с дільничного інспектора міліції СДІМ Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_4 з 20.01.2015 по 13.03.2015 відсторонено від займаної посади.

Наказом від 17.03.2015 №108 о/с продовжено відсторонення від посади дільничного інспектора міліції СДІМ Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_4 до 13.05.2015.

У зв'язку із відстороненням позивача від займаної посади, з лютого 2015 року позивачу виплачується грошове забезпечення у розмірі окладу за спеціальним званням 115,00 грн. та окладу за вислугу років - 23 грн., що в сумі складає -132,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним розміром грошового забезпечення звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що починаючи з лютого 2015 по травень 2015 позивач виходив на роботу та виконував обов'язки та завдання, покладені на нього безпосереднім керівником - начальником СДІМ майором міліції ОСОБА_6 Зазначене вказує на невідповідність дій Харківського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області по начисленню ОСОБА_4 заробітної плати в розмірі 132,00 грн. за один місяць роботи в органах внутрішніх справ України Конституції України та нормам трудового законодавства.

Харківське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області оскаржило в касаційному порядку вказані судові рішення з мотивів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає про неврахування судами необхідності регулювання спірних правовідносин нормами спеціального законодавства, а саме - нормами Закону України «Про міліцію» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007.

Учасники справи не звертались до суду із відзивом на касаційну скаргу відповідача.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд приходить до таких висновків.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Кодексом законів про працю передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Відповідно до статті 8 Закону України "Про оплату праці" держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Як вбачається із статті 95 Кодексу законів про працю, мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

Таким чином, враховуючи положення Конституції України, Кодексу законів про працю, Закону України «Про плату праці» кожному гарантується виплата мінімальної заробітної плати за виконану роботу.

Судами встановлено, що відповідно до тимчасових обов'язків, затверджених т.в.о. начальника Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, на період відсторонення ОСОБА_4 від займаної посади, він діє у відповідності до Закону України "Про міліцію" з правами та обов'язками вказаними у законі, крім випадків, що стосуються виконання обов'язків на території закріпленої за ним адміністративної дільниці та обов'язків передбачених наказом МВС України №550 від 11.11.2010.

Відповідно до журналу дільничого інспектора міліції Жовтневого районного відділу Харківського міського управління ОСОБА_4, який прошито, пронумеровано на 168 аркушах та скріплено печаткою Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, копія якого приєднана до матеріалів справи, кожного дня з лютого 2015 по травень 2015 позивач приходив на роботу та виконував обов'язки і завдання, покладені безпосереднім керівником - начальником СДІМ майором міліції ОСОБА_6

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність дій Харківського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області по начисленню позивачу заробітної плати в розмірі 132,00 грн. за один місяць роботи в органах внутрішніх справ України Конституції України та нормам трудового законодавства.

Стосовно посилань відповідача на п. 3.5.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу, відстороненим від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, з наступного дня після відсторонення за період, протягом якого вони не перебували на посаді, виплачуються оклади за спеціальними званнями та надбавка за вислугу років.

Як вірно зазначено судами, відповідач має керуватись приписами та вимогами Конституції України, Кодексу законів про працю та Закону України "Про плату праці", які мають вищу юридичну силу, оскільки Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не може встановлювати, змінювати чи припиняти норми права.

Крім того, на переконання колегії суддів, діяльність судів по розгляду трудових спорів повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Аргументи позивача про необхідність застосування судами положень Закону України "Про міліцію" та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 не підтвердились, тому судом відхиляються.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків щодо неправильного застосування чи невірного тлумачення судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушення ними норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 у справі за позовом ОСОБА_4 до Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, треті особи - Начальник фінансового сектору Харківського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України, Начальник Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області - Фоменко М.І. про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду