Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №819/978/16

адміністративне провадження №К/9901/34112/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - Управління поліції) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у складі колегії суддів: Ніколіна В.В. (головуючий), суддів: Гінди О.М., Качмара В.Я. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління поліції, Атестаційної комісії №5 Управління поліції про визнання протиправними дій, протиправними та скасування рішення атестаційної комісії та наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

УСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому з урахуванням змін до позовних вимог просив:

- визнати дії Управління поліції щодо призначення та проведення атестації щодо нього протиправними;

- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №5 Управління поліції, оформлене протоколом ОП № 15.00008050.0035018 від 14 липня 2016 року про, те що він займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції "По особовому складу" від 9 серпня 2016 року №174 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_2 заступника начальника Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції Управління поліції, зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 (через службову невідповідність) Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі - Закон №580-VIII) з 9 серпня 2016 року;

- поновити його на посаді заступника начальника Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції Управління поліції з 9 серпня 2016 року;

- стягнути з Управління поліції на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 27 квітня 2006 року по 9 серпня 2016 року позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ та Національної поліції України на різних посадах.

Відповідно до наказу Управління поліції від 7 листопада 2015 року № 29 о/с "По особовому складу" відповідно до пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону №580-VIII, ОСОБА_2 що прибув з Міністерства внутрішніх справ, призначений на посаду заступника начальника Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції Управління поліції з присвоєнням спеціального звання "капітан поліції".

Відповідно до наказу Управління поліції від 12 лютого 2016 року № 221 "Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Тернопільській області" з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону №580-VIII та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17 листопада 2015 року № 1465 (далі - Інструкція) прийнято рішення про: 1) проведення атестування поліцейських Управління поліції та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями Головного управління Національної поліції, починаючи з 15 лютого 2016 року (пункт 1), 2) створення атестаційних комісій №№ 1-7 (пункт 2), погодивши з керівництвом Національної поліції України їх персональний склад та подавши на затвердження (пункт 3).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення атестаційною комісією було прийнято рішення, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Не погоджуючись із цим висновком позивач звернувся до суду з даним позовом.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 14 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 31 січня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував рішення Атестаційної комісії №5 Управління поліції, викладене у протоколі ОП № 1500008050.003518 від 14 липня 2016року про те, що ОСОБА_2 не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність та наказ Управління поліції « По особовому складу» від 9 серпня 2016 року № 174 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_2 заступника начальника Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції Управління поліції, зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 (через службову невідповідність) Закону №580-VIII з 9 серпня 2016 року. Поновив ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції Управління поліції з 9 серпня 2016 року. Стягнув з Управління поліції на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26117 гривень 85 копійок.

Задовольняючи позов апеляційний суд виходив із того, що атестування позивача проведене за відсутності для цього підстав, а також всупереч меті, що визначена Законом №580-VIII.

Апеляційний суд зазначив про недотримання атестаційною комісією процедури атестування позивача, передбаченої Інструкцією оскільки прийняте за її наслідками рішення від 14 липня 2016 року ОП № 15.00008050.0035018 не містило висновків щодо обставин, перелічених у пункті 16 розділу IV Інструкції та факту відповідності поліцейського вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді, а тому визнаний судом протиправним.

Управлінням поліції подано касаційну скаргу в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що суд апеляційної інстанції фактично надав оцінку підставам прийняття рішення атестаційної комісією і таким чином перебрав на себе дискреційні повноваження останньої та прийняв нове рішення про відповідність позивача займаній посаді. На думку скаржника, атестування позивача проведене в межах повноважень атестаційної комісії та у спосіб, передбачений Інструкцією, а тому висновок суду апеляційної інстанції про порушення порядку проведення атестування є безпідставним.

Перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового судового рішення, визначені статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутні.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Починаючи з 7 листопада 2015 набрав чинності Закон №580-VIII.

Згідно з пунктом 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з приводу того, що наведена норма Закону №580-VIII не передбачає проведення атестування як вимогу для прийняття на службу в поліції працівників міліції, які виявили таке бажання.

Відповідно до частин 1-4 статті 57 Закону №580-VIII, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції щодо можливості проведення атестування поліцейських лише з підстав, наведених у частині другій статті 57 Закону №580-VIII, є обґрунтованим і таким, що відповідає нормам законодавства. Передбачені даною нормою повноваження керівника поліції та/або керівників органів (закладів, установ) поліції приймати рішення про проведення атестування поліцейських також повинно здійснюватись виключно з підстав і з метою, визначених частиною другою статті 57 Закону №580-VIII.

Пунктом 15 розділу IV Інструкції визначено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:

1) займаній посаді відповідає;

2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Пунктом 16 розділу IV Інструкції встановлено, що атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6)наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Пунктом 20 розділу IV Інструкції передбачено, що усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Судом апеляційної інстанції, на основі досліджених під час судового розгляду доказів, встановлено, що атестаційна комісія не провела всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноти виконання ним функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не врахувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Колегія суддів касаційного суду приходить до висновку, що на підставі встановлених фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, правильно застосував наведені норми матеріального права та дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване рішення (висновок) атестаційної комісії від 14 липня 2016 року ОП № 15.00008050.0035018 не містить висновків щодо обставин, передбачених пунктом 16 розділу IV Інструкції, та факту відповідності поліцейського вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді, тому є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції не бере до уваги твердження скаржника стосовно того, що суд апеляційної інстанції перебрав на себе повноваження атестаційної комісії та прийняв рішення, прийняття якого належить до її виключних повноважень. Так, норми Закону №580-VIII та Інструкції наділяють повноваження приймати рішення за наслідками атестації поліцейських лише атестаційні комісії. Разом з тим, атестаційна комісія повинна мотивувати своє рішення (висновок). Зважаючи на те, що пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачає, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, то суди в наведеній категорії справ мають право і зобов'язані перевіряти обґрунтованість оскаржуваного рішення (висновку) атестаційної комісії. Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті. За загальним правилом, суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак, все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Управління поліції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року в справі №819/978/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду