ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №815/5997/15

адміністративне провадження №К/9901/11459/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року (головуючий суддя - Катаєва Е.В., судді - Завальнюк І.В., Танцюра К.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року (головуючий суддя - Бітов А.І., судді - Милосердний М.М., Ступакова І.Г.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Управління Національного банку України в Одеській області, Національного банку України

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2015 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Національного банку України в Одеській області (далі - Управління НБУ в Одеській області), Національного банку України (далі - НБУ), з урахуванням уточнених позовних вимог, про: - визнання протиправним та скасування наказу Управління НБУ в Одеській області від 14 вересня 2015 року №227-к «Про звільнення ОСОБА_2»; - поновлення її на посаді економіста 1 категорії відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин Управління НБУ в Одеській області за строковим договором на період перебування ОСОБА_3 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу; - стягнення на її користь моральної шкоди у сумі 10 000 грн.

2. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_2 посилалась на те, що відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Тобто, у будь-якому випадку, коли жінка має дитину до трьох (шести) років, скорочення посади на якій жінка працювала, - заборонено, крім випадків повної ліквідації підприємства. На думку позивача, така посада не підлягає скороченню, та відповідно, особа, яка працює за строковим трудовим договором на посаді особи, яка знаходиться у соціальній відпустці, не підлягає звільненню за скороченням штату (чисельності). Крім того, позивач зазначає про порушення ч.2 ст.40 КЗпП України, якою передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, а також ст.43 Кодексу, якою передбачено, що розірвання трудовою договору з підстав, передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Вона була звільнена з роботи за наявності відмови профспілкової організації у наданні згоди на її звільнення, крім того, незважаючи на наявність згідно сайту вакантних місць в Національному банку України, її звільнили з посади, не запропонувавши жодної посади в банку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року відмовлено у задоволені позову.

4. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до Положення про філії (територіальні управління) Національного банку України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 01.02.2010р. №36, НБУ делегувало частину повноважень у різних областях своєї діяльності, які визначені цим Положенням, своїм територіальним управлінням, у тому числі щодо звільнення працівників територіального управління незалежно від підстав цього звільнення. На думку суду позивач помилково трактує положення ч.3 ст.184 КЗпП України, дія якої розповсюджується не на конкретні посади, а на конкретних працівників, а саме на вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, до яких позивач не відноситься. Трудові відносини у позивача виникли з Управлінням НБУ в Одеській області, якому делеговані відповідні повноваження Національним банком України, та в якому були відсутні вакантні посади, що не спростоване позивачем. Суд вважає, що з урахуванням делегованих та наданих Управлінню повноважень щодо трудових відносин з працівниками, у тому числі їх звільнення з посад, у керівництва Управління НБУ в Одеській області відсутні повноваження надавати пропозиції посад у центральному апараті НБУ або інших територіальних управліннях НБУ працівнику, який підлягає звільненню за скороченням штату. Оскільки відповідно до ст.43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим, а у разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Суд вважає, що профком не зазначив передбачених законодавством підстав щодо відмови у наданні згоди на звільнення позивача. Також суд вважає, що відсутність оцінки рішенню профкому в наказі про звільнення позивача, не є підставою для його скасування, при наявності законних підстав для його видання.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

6. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін.

7. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновками суду першої інстанції. Також зазначив, що відмова профкому в наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 є необґрунтованою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. ОСОБА_2 (далі - скаржник) у березні 2016 року звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року.

9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року і прийняти нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначила, що скорочення посади, на якій працювала жінка, що має дитину до трьох (шести) років, - заборонено, крім випадків повної ліквідації підприємства, відповідно особа, яка працює за строковим трудовим договором на посаді особи, яка знаходиться на соціальній відпустці, - не підлягає звільненню за скороченням штату (чисельності). Вважає, що суди не надали належної оцінки тієї обставині, що у наступному Відділ економічної роботи та грошово-кредитних відносин фактично не ліквідовано, а посада, яку обіймала ОСОБА_2 - не скорочена. Посилається на те, що інші працівники вказаного Відділу звільнились у грудні 2015 року за згодою сторін. Вказує на те, що відповідачі не надали доказів погодження наказу про звільнення з Департаментом персоналу НБУ. Вважає помилковим висновок про відсутність у відповідача повноважень надавати пропозиції працівнику, який підлягає звільненню, посади у центральному апараті або інших центральних органах. Крім того, вважає помилковим висновок про необґрунтованість відмови профспілки у задоволенні подання в надані згоди на звільнення ОСОБА_2

11. Касаційна скарга не містить клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи за її участі.

12. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. 01 лютого 2010 року Постановою Правління НБУ №36 затверджено Положення про філії (територіальні управління) Національного банку України (далі - Положення №36), п.1.1 якого визначений перелік територіальних управлінь, серед яких зазначено Управління НБУ в Одеській області, які входять в систему НБУ, діють в межах повноважень, визначених Законом України «Про Національний банк України», виконують завдання і функції НБУ у відповідному регіоні України, є підрозділами НБУ без статусу юридичної особи.

14. Згідно з п.1.2, 1.6 Положення №36, територіальні управління НБУ у своєї діяльності керуються Конституцією України, нормативно-правовими актами НБУ та цим Положенням. Структура та численність територіальних управлінь затверджується постановою Правління НБУ.

15. Положення №36 визначені права та обов'язки начальника Управління. До його повноважень віднесено, зокрема: видання наказів та розпоряджень, що належать до компетенції територіального управління; затвердження посадових інструкцій працівників територіального управління; підписання наказів про призначення працівників територіального управління за попереднім погодженням із Департаментом персоналу; наказів про звільнення, переведення, переміщення, накладання (зняття) дисциплінарних стягнень, встановлення посадових окладів, надбавок, доплат працівників територіального управління; затвердження графіків відпусток працівників територіального управління.

16. Згідно наказу №1634-к від 09.09.2014 року, з метою оптимізації чисельності працівників НБУ, вирішено скоротити відповідно до законодавства всі вакантні посади, які є у штаті структурних підрозділів центрального апарату, структурних підрозділів та одиниць, територіальних управлінь і навчальних закладів НБУ.

17. Відповідно до Постанови Правління НБУ від 10 червня 2015 року «Про внесення змін до структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України» та виданого на його підставі Наказу Управління НБУ №187-к від 23 червня 2015 року, в НБУ та його територіальних управліннях відбулись зміни в розподілі повноважень центрального апарату НБУ та його територіальних органів.

18. ОСОБА_2 згідно з Наказом Управління НБУ в Одеській області від 01 квітня 2014 року № 69-к «Про призначення ОСОБА_2» було призначено на посаду економіста 1 категорії відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин тимчасово на період перебування ОСОБА_3 у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, як таку, що пройшла за конкурсом, з 01 квітня 2014 року з випробувальним терміном 2 місяці.

19. Наказом Управління НБУ в Одеській області 07 квітня 2014 року №75-к «Про переведення ОСОБА_2» позивача переведено на посаду економіста 1 категорії відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин за строковим трудовим договором на період перебування ОСОБА_3 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 07 квітня 2014 року.

20. 10 червня 2015 року Правління НБУ прийняло Постанову №364 «Про внесення змін до структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України», якою вирішено:

20.1. Припинити виконання територіальними управліннями НБУ функцій, зазначених у пп. б, в, г, ґ, е п.3.5 глави 3 Положення про філії (територіальні управління) НБУ, затвердженого Постановою Правління НБУ від 01 лютого 2010 року №36, із скороченням працівників підрозділів організації бухгалтерського обліку, які забезпечували їх виконання (п.1).

20.2. Виключити зі структури управлінь НБУ, у тому числі у Одеській області, затвердженою Постановою Правління НБУ від 15 липня 2011 року №237, відділи (сектори) економічної роботи та грошово-кредитних відносин і юридичну службу зі скороченням штату працівників (п.2).

20.3. Установлено, що працівники територіальних управлінь НБУ, які підлягають скороченню згідно з Постановою, забезпечують виконання повноважень та посадових обов'язків до завершення процедури скорочення штату або переведення на інші посади, оплата праці за цей період здійснюється відповідно до встановлених розмірів.

20.4. Керівникам територіальних управлінь НБУ видати наказ про скорочення штату та чисельності працівників, які забезпечують виконання функцій, зазначених в п.1 та 2 цієї постанови, та вжити організаційних заходів відповідно до вимог законодавства України про працю.

20.5. Гранична чисельність працівників Управління НБУ в Одеській області встановлена - 194 працівника.

21. 23 червня 2015 року Управління НБУ в Одеській області на виконання Постанови Правління НБУ від 10 червня 2015 року №364 «Про внесення змін до структури та затвердження граничної численності працівників територіальних управлінь НБУ» видало Наказ №187-к «Про скорочення штату та чисельності працівників відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин, відділу організації бухгалтерського обліку, юридичного відділу Управління Національного банку України в Одеській області», згідно з яким наказано скоротити 7 посад відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин, в тому числі 3 посади економіста 1 категорії відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин, та попередити персонально працівників про їх наступне звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

22. 23 червня 2015 року позивач ознайомлена з вказаним Наказом.

23. Профспілковий комітет Управління НБУ в Одеській області відмовив у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпПУ, повідомивши про це директора виконавчого Управління НБУ, яким було надано в профком відповідне подання.

24. В протоколі засідання профспілкового комітету №48 від 18.08.2015 року зазначено, що за відомостями офіційного сайту Національного банку України, плани щодо трансформації Національного банку України у січні 2015 року суттєво відрізняються від того, що планується на цей час, а саме: - у січні 2015 року трансформація НБУ містила в собі, у тому числі, створення чотирьох макрорегіонів та збереження територіальних управлінь із скороченням штатної чисельності працівників; - на цей час планується ліквідація територіальних управлінь та повна централізація функцій НБУ. Викладене свідчить про те, що після зміни планів щодо трансформації НБУ профспілковим комітетом управління не отримана інформація про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнень та не проведені консультації про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму. Усі запрошені (ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6) зазначили, що їм не було запропоновано іншу роботу у Національному банку України, не зважаючи на наявність вакантних посад, відомості про яких є на офіційному сайті НБУ. Також в протоколі зазначено, що звільнення ОСОБА_2 у зв'язку зі скороченням штату є порушенням ст.184 КЗпП України, оскільки вона працювала на посаді працівника, якій знаходиться у відпустці для догляду за дитиною віком до 3 років, та ця посада не могла бути скорочена.

25. Наказом Управління НБУ в Одеській області від 14 вересня 2015 року №227-к ОСОБА_2 звільнена з роботи з 14 вересня 2015 року у зв'язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України та отримала трудову книжку.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

26. Частина шоста статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

27. Пункт перший частини першої ст.40 Кодексу законів про працю України: трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

28. Частина друга ст.40 Кодексу законів про працю України: звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

29. Частина перша статті 42 Кодексу законів про працю України: при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

30. Частини 1 та 7 статті 43 Кодексу законів про працю України: розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

31. Частина 6 статті 39 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»: рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

32. Частини 1-3 ст.49-2 Кодексу законів про працю України: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

33. Частина 3 статті 184 Кодексу законів про працю України: звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

34. Частина перша ст.235 Кодексу законів про працю України: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

35. Частина 2 статті 22 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України»: до структури Національного банку входять центральний апарат, відокремлені підрозділи та юридичні особи, створені Національним банком для забезпечення його діяльності, які здійснюють діяльність виключно в межах завдань та функцій Національного банку, встановлених законом.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

37. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

39. Суд зазначає, що приписи ч.3 ст.184 Кодексу законів про працю України щодо заборони звільнення розповсюджуються безпосередньо на вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, а не на осіб, які тимчасово працюють за строковим трудовим договором на період перебування працівника у відпустці для догляду за дитиною.

40. Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

41. Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

42. Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

43. Враховуючи те, що ОСОБА_2 не належить до категорії осіб, на яких розповсюджуються приписи ч.3 ст.184 Кодексу законів про працю України, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції про необґрунтованість відмови профспілкового комітету у надані згоди на її звільнення.

44. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі наявні вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

45. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися в установі протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

46. З огляду на те, що Управління Національного банку України в Одеській області є відокремленим підрозділом НБУ без статусу юридичної особи, ОСОБА_2 мали бути запропоновані всі наявні вакансії та роботи в НБУ, у тому числі в інших відокремлених підрозділах, які вона може виконувати, тобто ті посади, які відповідають її кваліфікації, які існували з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

47. Суди попередніх інстанції не дослідили наявні у матеріалах справи докази щодо проведення в НБУ конкурсів на заміщення вакантних посад до дня звільнення ОСОБА_2 та не встановили можливість пропонування таких посад скаржнику з огляду на її кваліфікацію.

48. Пунктом 3 ч.2 ст.353 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

49. Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити усі обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

50. Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

51. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

52. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року - скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

53. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується..

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа