ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №813/573/16

адміністративне провадження №К/9901/30399/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №813/573/16

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк"Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк"Київська Русь" Білої Ірини Володимирівни на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, постановлену 2 червня 2017 року суддею Рибачук А.І.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як вкладника за договором банківського вкладу від 14.04.2014 №142010001192;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як вкладника за договором банківського вкладу від 14.04.2014 № 142010001192.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7 липня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як вкладника за договором банківського вкладу на вимогу від 14.04.2014 №142010001192.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як вкладника за договором банківського вкладу на вимогу від 14.04.2014 №142010001192.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Біла І.В. подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з пропуском особою, яка подала апеляційну скаргу, строку апеляційного оскарження та незазначенням нею у клопотанні про поновлення такого строку підстав, які б вказували на поважність причин його пропуску і надано тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.

Оскаржуваною ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі .

Постановляючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2017 року, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки відсутні підстави для її скасування.

Згідно з ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Як встановлено, ухвалою суду апеляційної інстанції від 12 квітня 2017 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Львівського окружного адміністративного суду від 7 липня 2016 року, а апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк 30-денний строк з моменту отримання копії ухвали для подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з інших підстав.

На виконання вимог зазначеної ухвали відповідачем подано заяву, в якій Уповноважена особа в якості поважності причин пропуску строку посилається на те, що першопочатково апеляційна скарга була подана у строк, встановлений КАС України, однак була повернута заявникові з підстав не усунення її недоліків.

Частиною першою статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 2854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Отже, Суд не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом рішення, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк"Київська Русь" Білої Ірини Володимирівни залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2017 року у справі №813/573/16а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду