Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №813/2095/16

касаційне провадження №К/9901/4406/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А.,

розглянув попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 (суддя - Грень Н.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді - Гулид Р.М., Улицький В.З.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліас-Україна» (далі - Товариство) про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника,

УСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Інспекція звернулась до суду із позовом до Товариства, у якому просила стягнути з банківських рахунків Товариства на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 1954953,03 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Інспекція послалась на те, що станом на 01.06.2016 Товариство має податкову заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємства, яка виникла на підставі самостійно узгоджених зобов'язань у податковій декларації за 2013 рік, несплачений залишок податкових зобов'язань по якій становить 1911198,00 грн., авансових внесків, які підлягають щомісячній сплаті за березень-грудень 2014 року та січень-лютий 2015 року, у сумі 159267,00 грн., та нарахованої пені у розмірі 24964,94 грн. У зв'язку з несплатою Товариством суми узгоджених податкових зобов'язань в установлені законодавством строки та з метою погашення податкового боргу, Інспекцією на адресу Товариства було направлено податкову вимогу № 1754-13 від 04.12.2015, яка була отримана уповноваженою особою Товариства 09.12.2015. Оскільки здійснені Інспекцією заходи не призвели до погашення податкового боргу, Інспекція звернулась до суду із вказаним позовом.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 21.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, у задоволенні позову відмовив повністю.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що податковий борг з податку на прибуток підприємства у розмірі 1911198,00 грн. є предметом розгляду у справі № 914/3250/13 про банкрутство Товариства, у якій Інспекція є кредитором і її вимоги включені до конкурсних кредиторських вимог та умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2015. Також, суд виходив з того, що оскільки постановою Господарського суду Львівської області від 25.02.2014 Товариство було визнано банкрутом, то в силу положень статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у Товариства не може виникати додаткових зобов'язань, а також у Інспекції були відсутні правові підстави для нарахування пені у зазначений період.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.06.2017 залишив касаційну скаргу без руху.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції з урахуванням підпункту 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2015, Товариством не виконуються, податковий борг сплачується частково по графіку розстрочення погашення пологу, проте такий графік не був погоджений Інспекцією.

Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.07.2018 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 31.07.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариство має податковий борг перед бюджетом з податку на прибуток підприємства, який виник на підставі: самостійно узгоджених зобов'язань у податковій декларації за 2013 рік, несплачений залишок податкових зобов'язань по якій становить 1911198,00 грн., авансових внесків, які підлягають щомісячній сплаті за березень-грудень 2014 року та січень-лютий 2015 року, у сумі 159267,00 грн., та нарахованої пені у розмірі 24964,94 грн. Інспекцією на адресу Товариства було направлено податкову вимогу № 1754-13 від 04.12.2015, яка була отримана уповноваженою особою Товариства 09.12.2015.

При цьому, судами було встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2013 було порушене провадження у справі №914/3250/13 про банкрутство Товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Постановою Господарського суду Львівської області від 25.02.2014 у справі №914/3250/13 Товариство було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців. Оголошення (повідомлення) про визнання Товариства банкрутом, уведення ліквідаційної процедури, призначення ліквідатор банкрута 25.02.2014 було оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України. 02.04.2014 Інспекція звернулась до Господарського суду Львівської області із заявою про визнання поточних вимог до Товариства у загальній сумі 2223971,35 грн., що складається із заборгованості з податку на прибуток на суму 1911198,00 грн., заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 153506,35 грн., заборгованості із сплати авансових внесків з податку на прибуток на суму 159267,00 грн. Господарський суд Львівської області ухвалою від 05.05.2014 визнав грошові вимоги Інспекції на суму 2064704,35 грн. (1911198,00 грн. + 153506,35 грн.), у визнанні вимог на суму 159267,00 грн. відмовив. Господарський суд Львівської області ухвалою від 22.09.2015 затвердив мирову угоду від 05.06.2015 з врахуванням змін до мирової угоди укладену між Товариством в особі ліквідатора та кредиторами, за умовами якої кредиторські вимоги, зокрема, Інспекції на суму 1911198,00 грн. підлягають погашенню шляхом сплати Товариством разовим платежем.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Положеннями абзацу першого пункту 59.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до абзацу першого пункту 58.3 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Разом з цим, пунктом 87.10 статті 87 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли правомірного висновку, що до вимог Інспекції, включених до конкурсних вимог у справі про банкрутство Товариства, не застосовуються норми Податкового кодексу України, а решта вимог Інспекції не підлягають задоволенню, з огляду на визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» наслідки визнання боржника банкрутом.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 та ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити. Посилання Інспекції на невиконання Товариством умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2015, є необґрунтованими, оскільки невиконання боржником мирової угоди в силу положень статті 82 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є підставою для її розірвання та вчинення процесуальних дій, передбачених вказаним Законом.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

Т.М. Шипуліна