Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.07.2018 року у справі №808/1507/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №808/1507/16

адміністративне провадження №К/9901/25309/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворіт» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (судді: Головко О.В. (головуючий), Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі № 808/1507/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворіт» до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворіт» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2016:

- № 0000401500, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 534 773,00 грн (за податковими зобов'язаннями - 427 819,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 106 954,75 грн);

- № 0000411500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 474 591,25 грн (за податковими зобов'язаннями - 379 673,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 94 918,25 грн).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що господарські операції позивача з контрагентами ПП "Актив - Ікс" та ТОВ "Дорта" мали реальний характер, були здійснені в межах правочинів, які повністю відповідають всім вимогам закону, що підтверджується належно оформленими первинними документами, а отримані товарно-матеріальні цінності використані в господарській діяльності (здійснена переробка сої в олію соєву та шрот соєвий, та в подальшому відвантажені покупцям), натомість висновки контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями з зазначеними контрагентами є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року позов Товариства задоволено в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій проведених з ПП "Актив - Ікс" та ТОВ "Дорта", первинні документи оформленні належним чином (відповідачем не було надано доказів підробки документів або їх фіктивності), а отримані товарно - матеріальні цінності використанні Товариством у власній господарській діяльності, натомість контролюючим органом не було доведено обставини встановлені в акті перевірки щодо допущених позивачем порушень норм податкового законодавства.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову Товариства відмовлено з підстав наявності вироків щодо фіктивного підприємництва відносно посадових осіб контрагентів позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від № 167/08-06-15/25492010 від 18.04.2016, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фаворіт» з питань правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП «Актив-Ікс», ТОВ «Дорта» за період з 01.01.2014 по 21.12.2015, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 427 819,00 грн та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України на суму 247 819,00 грн;

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 379 673,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з ПП «Актив-Ікс», ТОВ «Дорта» не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на відсутність товарно - транспортних накладних, специфікацій, довіреностей на отримання товару, відсутність контрагента за місцезнаходженням, а також наявність протоколу допиту Михайловва Д.В., який заперечував свою причетність до діяльності ПП «Актив-Ікс».

На підставі акту контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ПП «Актив-Ікс» та ТОВ «Дорта» на підставі договорів поставки сої № Ф-05/11/14-А від 05.11.2014 та № Ф-15/10/14-ДР від 15.10.2014 відповідно.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії оформлених первинних документів: договори податкові накладні, видаткові накладні, специфікації, товарно - транспортні накладні, платіжні документи, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції також встановлено, що отримані товарно-матеріальні цінності (соя) використані в господарській діяльності - здійснено переробку сої в олію, шрот та лузгу, та іншу сільськогосподарську продукцію, яку в подальшому відвантажено покупцям, та проведено відповідні нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального права, вказує на порушення норм процесуального права, що полягає у неповному з'ясуванні та врахуванні всіх обставин, що мають значення для справи, зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, суд помилково дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій з контрагентами, оскільки не було враховано та надано належної оцінки тому, що Товариством під час укладення договорів та фактичного їх виконання було проявлено належну обачність щодо вибору контрагентів, зокрема контрагенти не перебували у будь - яких базах розшуку, щодо них не було внесено будь - яких записів, тобто контрагенти були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ, крім того, на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції, відповідно до відомостей сайту міністерства юстиції України ПП «Актив-Ікс» та ТОВ «Дорта» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в процесі припинення (ліквідації) не перебувають. Також скаржник вказує на те, що на момент розгляду справи, як в суді першої та і в суді апеляційної інстанції, вироку щодо реєстрації підприємств - контрагентів на підставних осіб до матеріалів справи не додано, а отже винуватість у встановленому законом порядку не доведено. Крім того, Товариство вказує, що судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги та не спростовано того, що отриманий від контрагентів товар (соя) використано в господарській діяльності, здійснена переробка сої в олію соєву та шрот соєвий, які в подальшому відвантажені покупцям, в результаті чого досягнуто економічних результатів, які в установленому податковим законодавством порядку були задекларовані.

8. Вільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області надало заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновку суду апеляційної інстанції про правомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ за господарськими операціями, які фактично не були здійснені, та просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

9.2. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

9.3. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

9.4. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

9.5. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

9.6. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

9.7. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

10. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

10.1. Стаття 1.

10.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

10.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

10.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

10.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

12. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

13. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

14. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. У ході розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень з огляду на наявність у матеріалах справи вироків Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2015 у справі № 200/17923/15-к та від 24.02.2016 у справі № 203/625/16-к, якими Дорогобіду С.І. (директор ТОВ «Дорта») та Михайлова Д.В. (директор ПП«Актив-Ікс») визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

18. Проте колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на те, що основне питання, яке має значення для вирішення цього адміністративного спору, пов'язане із оцінкою вироків у кримінальному провадженні, якими встановлена фіктивність контрагентів, за результатами взаємовідносин з якими позивачем сформовано витрати та податковий кредит, проте матеріали справи не містять вищезазначених вироків Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2015 у справі № 200/17923/15-к та від 24.02.2016 у справі № 203/625/16-к, на які суд апеляційної інстанції посилається в своєму рішенні та про відсутність яких вказує скаржник у касаційній скарзі.

Крім того, необхідно зазначити ти, що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Обставини, встановлені у вироку, мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи і повинні бути оціненими судом в силу дії принципу офіційного з'ясування обставин справи. Проте, як вбачається з рішення суду апеляційної інстанції оцінки обставин, які були встановлені у вказаних вище вироках, судом здійснено не було.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

20. Колегія суддів вважає наявними порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

21. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

22. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

23. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

24. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

25. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворіт» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі № 808/1507/16 скасувати, а направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду