Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №804/858/14

адміністративне провадження №К/9901/14011/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у складі судді Павловського Д.П. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у складі колегії суддів Лукманової О.М., Божко Л.А., Прокопчук Т.С. у справі №804/858/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» до Дніпропетровської митниці Міндонходів, за участю третої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дніпровагонмаш» (далі по тексту - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі по тексту - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2013/600536/1 від 10 грудня 2013 року, визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2013/00527, стягнути з Державного бюджету України на його користь надлишково сплачені кошти за митне оформлення у сумі 6678,81 грн.

В обгрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обгрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необгрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів №110010000/2013/600536/1 від 10 грудня 2013 року, визнано протиправною та скасовано картку відмови Дніпропетровської митниці Державної митної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2013/00527.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

У берені 2016 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 22 березня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Єрьомін А.В.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №804/858/14 з суду першої інстанції.

1 лютого 2018 року справу №804/858/14 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень статей 53, 55, 57 Митного кодексу України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі позивача. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а саме не надано договір з третіми особами, пов'язаний із зовнішньоекономічним контрактом, про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів на користь третіх осіб за такими договорами, каталоги, прейскуранти та прайси від виробника, належний висновок експерта про якісні і вартісні характеристики товару.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

9 грудня 2013 року позивачем у електронному вигляді до Дніпропетровської митниці Міндоходів подано митну декларацію по формі МД-2 №110010000/2013/008726, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 1424312,82 грн. (5871760,00 рос.руб. х 0,24257000 офіційного курсу станом на день подання декларації) або 400 рос.руб. за 1 кг., у тому числі транспортні витрати, митну вартість товару визначено за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Одночасно з митною декларацією №110010000/2013/008726 позивачем подано до митного органу: рішення про визначення коду товару КТ-110-0285-2011 від 16 лютого 2012 року; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №110/2012/0000548 від 03 грудня 2013 року; міжнародну автомобільну накладну (СМК) 010328 від 05 грудня 2013 року; некласифікований комерційний документ - довідка 2/1-358 від 05. Грудня 2013 року.; некласифікований комерційний документ - лист 2/1-2113 від 05 грудня 2013 року; рахунок - фактуру (інвойс) № 643 від 05 грудня 2013 року; пакувальний лист №166 від 05 грудня 2013 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) №13/888Д від 13 листопада 2012 року та доповнення до нього, додаткову угоду №2 від 13 червня 2013 року, додаткову угоду №3 від 09 липня 2013 року; доповнення до договору додаток 1 від 13 листопада 2012 року; доповнення до договору додаток 2 від 13 листопада 2012 року; доповнення до договору протокол розбіжностей від 13 листопада 2012 року; доповнення до договору протокол узгодження розбіжностей від 13 листопада 2012 року; договір про перевезення №01/01/2013 від 01 січня 2010 року; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна СДПІ м. Дніпропетровськ від 10 жовтня 2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 05 грудня 2013 року; резервну позицію №915 від 26 липня 2001 року; сертифікат про походження товару СТ-1 RUUA 3021015249 від 05 грудня 2013 року; акт-сертифікат №3278 від 05 грудня 2013 року; лист №1653/53 від 05 грудня 2013 року; лист №414/480 від 08 листопада 2013 року; лист №475/53 від 17 квітня 2013 року; копію митної декларації країни відправлення № 10130060/051213/0032159 від 05 грудня2013 року.

При перевірці поданих документів митний орган дійшов висновку, що вони не містять всіх даних для визначення митної вартості товару, тому запропоновано подати додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, специфікації прейскуранти (прас-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вимог митного органу позивачем надано заяву про надання додаткових відомостей та документів: прайс-лист від 10 грудня 2013 року б/н «МТЗ «ТРАНСМАШ»; довідку від 10 грудня 2013 року № 2/4-654 щодо розрахунків згідно зовнішньоекономічного договору.

Підставою для прийняття спірного рішення, яким митну вартість визначено за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних товарів) за наявною в митного органу інформації, стали сумніви відповідача щодо можливості визначення складових митної вартості товару без надання Товариством договору із третіми особами, пов'язаного з договором про поставку товарів, та платіжних документів за таким договором (відповідно до наданих позивачем пояснень, будь-які взаємовідносини з третіми особами-посередниками щодо заявленого до декларування товару відсутні, тому відсутні і відповідні договори та розрахунки за ними); каталогів та специфікацій виробника товару (відсутні у постачальника); виписки з бухгалтерської документації (за умовами контракту оплата за товар здійснюється у 30-денний строк після поставки).

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, надано оцінку доводам митного органу щодо необхідності надання запитаних ним у Товариства додаткових документів. Суди дійшли висновку, що запитані додаткові документи не є необхідними для перевірки заявленої митної вартості, а поданий пакет документів є достатнім. Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обгрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обгрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у справі №804/858/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер