Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №803/2219/15

адміністративне провадження №К/9901/15074/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у складі колегії суддів Запотічного І.І., Довгої О.І., Ліщинського А.М. у справі №803/2219/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів,

У С Т А Н О В И В

У серпні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - декларант, позивач у справі) звернувся з позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №205000011/2015/000062/2 від 06 серпня 2015 року та картки відмови №205070002/2015/00068 з мотивів їх безпідставності.

В обгрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обгрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним митної вартості товарів, а також необгрунтовано застосував резервний метод визначення митної вартості товарів у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

18 вересня 2015 року постановою Волинського окружного адміністративного суду в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю з мотивів визнання судом доведеності правомірності спірних рішень.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року апеляційну скаргу позивача задоволено, скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року, прийнято нову постанову, якою задоволено позов.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

02 квітня 2016 року митним органом подана касаційна скарга на судове рішення суду апеляційної інстанції, 28 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Сорока М.О.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №803/2219/15 з Волинського окружного адміністративного суду.

02 лютого 2018 року справу №803/2219/15 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень статей 53, 55 Митного кодексу України, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та на апеляційну скаргу позивача. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а саме не надано прайс від виробника і належний висновок експерта про якісні і вартісні характеристики товару, а також посилається на наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах стосовно витрат на навантаження товару, розбіжності у зазначенні дати контракту у фактурі та додатку 1 до контракту, вартості товару в експортній декларації та фактурі.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

06 серпня 2015 року позивачем на митний пост "Луцьк" Волинської митниці Державної фіскальної служби надано для митного оформлення партію товару: нектарини свіжі, персики свіжі, ананаси свіжі, що надійшла згідно з контрактом від 01.07.2015 року №1, укладеним між позивачем (покупець) і фірмою "BURY Trad Sp. z o.o.", Республіка Польща (продавець), а також електронну митну декларацію (МД-2) від 06 серпня 2015 року №205070002/2015/012568, контракт від 01 липня 2015 року №1, додаток до контракту від 01 липня 2015 року, рахунок-фактуру (інвойс) №FX/00477/2015/MG від 05 серпня 2015 року, CMR (міжнародну товарно-транспортну накладну) №059837 від 05 серпня 2015 року, експортну митну декларацію №15PL302010Е0091235 від 05 серпня 2015 року, сертифікат походження №PL/MF/AL 0000667 від 05 серпня 2015 року, сертифікат відповідності №КО.8231.3.447.2-2015.10 від 05 серпня 2015 року.

З граф 12, 43 і 45 МД-2 і з графи 6 ДМВ №205070001/2015/012568 від 06 серпня 2015 року вбачається, що митна вартість товарів визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а з графи 20 МД-2 та з графи 3 ДМВ встановлено, що поставка здійснювалася на умовах EXW - Польща, Люблін автомобільним транспортом.

06 серпня 2015 року митний орган з підстав недостатності відомостей, що містяться у поданих документах, додатково витребував у позивача інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару (оплата попередніх поставок); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про перевезення оцінюваних товарів (заявка на перевезення, акт виконаних робіт, товаротранспортна накладна, бухгалтерська документація, що стосується попередніх перевезень), виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; прайс-листи від виробника.

06 серпня 2015 року позивач додатково надав висновок про якісні та вартісні характеристики товарів Волинської торгово-промислової палати №В-578 від 06 серпня 2015 року, платіжне доручення в іноземній валюті № 26 від 05 серпня 2015 року, заявку на перевезення №2 від 05 серпня 2015 року, акт здачі-приймання робіт №ОУ-0000137 від 28 липня 2015 року, рахунок №СФ-0000137 від 28 липня 2015 року, податкову накладну попередніх перевезень №16 від 28 липня 2015 року, виписку з банку без номера від 05 серпня 2015 року, новий переклад фактури № FX/00477/2015/MG від 05 серпня 2015 року, додаток без номера від 03 серпня 2015 року до контракту №1 від 01 липня 2015 року.

Цього ж дня митним органом прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого останню визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, та картку відмови у митному оформленні товарів.

Підставою для прийняття спірного рішення, яким митну вартість визначено за резервним методом, стали сумніви, що виникли внаслідок розбіжностей щодо дати контракту, яка зазначена у фактурі та її перекладі на українську мову, незазначення у додатку №1 до контракту Гондурасу як країни, продукція якої зокрема є предметом зовнішньоекономічної угоди.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, надано оцінку доводам митного органу щодо розбіжностей в поданих документах щодо зазначення дати контракту, ціни за товар (вказана у різній валюті, з урахуванням середнього курсу злотого), оцінені доводи відповідача щодо непідтвердження витрат за навантаження товару (з урахуванням листа від постачальника 01 вересня 2015 року, яким підтверджено, що відповідні витрати понесені постачальником, а не позивачем), оцінені та відхилені доводи відповідача щодо неподання позивачем прайсу постачальника та щодо неналежності експертного висновку про якісні і вартісні характеристики товару.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, висновувався з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обставини справи, виходив з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції висновувався з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обгрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обгрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у справі №803/2219/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер