ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2018 року
Київ
справа №591/2821/17
адміністративне провадження №К/9901/22660/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 591/2821/17
за позовом ОСОБА_2
до Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Суми Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Панченко Яни Станіславівни
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 09 серпня 2017 року (головуючий - Бурда Б.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Старостіна В.В., суддів - Резнікової С.С. Бегунца А.О.),
ВСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Суми Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Панченко Яни Станіславівни (далі - відповідач), в якому просила:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії АР № 620167 від 26 травня 2017 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складену відносно позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача відповідачем протиправно винесено постанову про визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
09 серпня 2017 року Зарічний районний суд м. Суми вирішив:
- відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху був достовірно встановлений відповідачем, прийняте ним оскаржуване рішення є цілком правомірним, а застосоване стягнення відповідає характеру вчиненого правопорушення.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, з урахуванням доказів у справі та фактичних обставин справи, є доведеним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
17 жовтня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:
- апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 09 серпня 2017 року - без змін.
Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, яка 14 лютого 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.
У касаційній скарзі позивач просить:
- скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 09 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року;
- прийняти нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.
Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки обставинам справи, що призвело до безпідставних висновків про визнання законною оспорюваної постанови.
Відповідач заперечення на касаційну скаргу не подавав.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 травня 2017 року близько 11 год 40 хвилин позивач керуючи у м. Суми на перехресті вул. Героїв Крут та пр. М. Лушпи автомобілем «Opel Corsa», не виконала вимогу дорожнього знаку «Рух по смугах» та проїхала на перехресті прямо, рухаючись по смузі визначеної дорожнім знаком для повороту ліворуч.
Вказаний факт був встановлений відповідачем, який постановою про накладення адміністративного стягнення від 26 травня 2017 року притягнув позивача до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі визначеному законом.
Позивач з постановою у справі про адміністративне правопорушення відносно неї не погодилась та вказала, що адміністративне правопорушення вона не скоювала, оскільки на зазначеному перехресті взагалі відсутня дорожня розмітка, яка б встановлювала смуги руху в одному напрямку.
Вважаючи вказану постанову незаконною, ОСОБА_2 звернулась в суд за захистом свого порушеного права.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Частина 1 статті 122 КУпАП. Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Стаття 245 КУпАП. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).
Пункт 1-2 частини 1 статті 341. Межі перегляду судом касаційної інстанції.
1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 «Про правила дорожнього руху» (далі - ПДР, Правила).
Пункт 11.1 ПДР. Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
Пункт 11.5 ПДР. На дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Пункт 33 підпункт 5.16 ПДР "Напрямки руху по смугах". Показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Дорожній знак - це технічний засіб організації дорожнього руху, який має умовні позначення, символи, які інформують учасників дорожнього руху про умови руху, його особливості і необхідні режими, а також про маршрут руху. Перелік класифікація дорожніх знаків і їх вимоги до учасників дорожнього руху встановлюються главою 33 Правил дорожнього руху України, а їх умовний зовнішній вигляд - додатком № 1 до цих Правил.
Дорожній знак визначений п. 33.5.16 ПДР України «Напрямки руху по смугах» показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
Позивач зазначає в позовній заяві та в касаційній скарзі, що вона усвідомлювала наявність дорожнього знаку визначеного п. 33.5.16 ПДР України «Напрямки руху по смугах» та розуміла його значення.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність дорожньої розмітки на місці скоєння адміністративного правопорушення, оскільки нормами пункту 11.1 ПДР передбачено, що кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2.
Лише у разі відсутності дорожньої розмітки або дорожнього знаку - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
Таким чином, враховуючи наявність дорожнього знаку визначеного п. 33.5.16 ПДР України «Напрямки руху по смугах» позивач повинна була дотримуватись вимог вказаного дорожнього знаку.
Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що правомірність дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючі цю норму Суд не бере до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на наявність в матеріалах справи фотознімку з місця скоєння правопорушення, як на доказ відсутності вини в діях позивача, оскільки в компетенцію суду касаційної інстанції не входить додаткова перевірка доказів.
Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності дій відповідача при складанні оскаржуваної постанови від 26 травня 2017 року серії АР 620167.
Судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було повно встановлено обставин справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права
Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
2. Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 09 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя - доповідач В.М. Бевзенко
Судді В.М. Шарапа
Н.А. Данилевич