ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №2а-5587/11

адміністративне провадження №К/9901/34683/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №2а-5587/11

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2016 року, постановлену головуючим суддею Корнієнком С.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.,

в с т а н о в и в :

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах, визначених нормами Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу основну державну пенсію, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 30.10.2010 з урахуванням вже проведених виплат.

ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про заміну сторони - ОСОБА_1 його правноступником.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, заяву задоволено.

Задовольняючи заяву суди виходили з того, що сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, яке набрало законної сили, і яким його (пенсійний орган) було зобов'язано провести перерахунок пенсії.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Васильківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області оскаржило їх в касаційному порядку. У касаційній скарзі просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Зазначає, що нарахована на виконання судового рішення сума коштів не була виплачена померлому пенсіонеру через відсутність фінансування.

ОСОБА_2 у поданих запереченнях просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Судами установлено, що постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2011 року, яка набрала законної сили, позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу основну державну пенсію, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 30.10.2010 з урахуванням вже проведених виплат.

Відповідно до листа Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №4032/06 від 31.08.2016, за постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17.06.2011 управлінням проведено перерахунок державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 та нараховано 46 762,15 грн.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 08.02.2013 відділом РАЦСу Васильківського МРУЮ у Київській області, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_2, як дружина померлого ОСОБА_1 є спадкоємцем майна останнього.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10.10.2016 державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Київської області, ОСОБА_2 успадкувала після свого чоловіка ОСОБА_1 пенсію, нараховану в розмірі 46 762,15 грн.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК).

Статтею 1219 ЦК передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1227 ЦК суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

За положеннями статті 52 Закону № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.&?н;…>. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Отже, спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Згідно зі ст. 55 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

За приписами статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Конституційним Судом України у рішенні № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року вказав, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Матеріалами справи підтверджено, що нарахована на виконання судового рішення сума коштів не була виплачена померлому пенсіонеру.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_2 є дружиною померлого ОСОБА_1 та спадкоємицею першої черги за законом, суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки право на отримання вказаних пенсійних виплат має заявник як спадкоємець.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що судами не допущено порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області залишити без задоволення.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі №2а-5587/11 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду