Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 08.04.2021 року у справі №420/3661/20 Ухвала КАС ВП від 08.04.2021 року у справі №420/36...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.04.2021 року у справі №420/3661/20



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 420/3661/20

адміністративне провадження № К/9901/11453/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Мартинюк Н. М., Радишевської О. Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до слідчого з особливо важливих справ відділу Прокуратури Одеської області Султана Олександра Сергійовича, Прокуратури Одеської області про визнання протиправними дій слідчого щодо проведення обшуку, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року, постановлену у складі судді Корей С. М., та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Домусчі С. Д. (доповідач), Семенюка Г. В., Шляхтицького О. І.,

І. Суть спору

1.16 квітня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до слідчого з особливо важливих справ відділу Прокуратури Одеської області Султан Олександра Сергійовича, Прокуратури Одеської області про визнання протиправними дій слідчого з особливо важливих справ відділу Прокуратури Одеської області Султан Олександра Сергійовича від 21.12.2012 у кримінальному провадженню №42012170000000032 щодо проведення обшуку у житлі та підсобних приміщеннях ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто без розгляду.

3. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду та відсутністю викладу змісту позовних вимог до кожного з відповідачів. При цьому, позивачу надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

5.21 серпня 2020 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог разом із уточненим позовом та заявою про поновлення строку звернення до суду.

6. У заяві позивачем зазначено, що 24.12.2012 слідчий Прокуратури Одеської області Султан О. С. подав до Приморського районного суду м. Одеси клопотання від
21.12.2012 на проведення ряду обшуків у його помешканнях. 25.12.2012 слідчий суддя Приморського райсуду м. Одеси Коваленко В. М. виніс ухвалу про надання дозволу на проведення обшуків, відповідно до якої в цей же день було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1. У заяві зазначено, що вказана ухвала винесена протиправно, а обшук проведено незаконно.

6.1. Позивач зазначає, що в подальшому матеріали щодо проведених у нього обшуків були виділені в окреме кримінальне провадження №42013170000000019 від
24.01.2013, яке 14.12.2013 закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення). При цьому вказує, що вилучене майно йому повернуто лише частково.

6.2. Позивач був впевнений про незаконність проведених обшуків, при яких були порушені його права, які визначені Конвенцією про захист прав особи і основоположних свобод (далі - Конвенція, ЄКПЛ), але вважав, що не існує правових процедур домогтися ретельної перевірки відповідних доводів компетентними органами, в разі їх підтвердження - констатації протиправності відповідних рішень, дій або бездіяльності представників держави, анулювання юридичних наслідків вищезазначених рішень або дій, припинення свавільного обмеження прав, за наявності підстав - також відшкодування шкоди і притягнення винних до відповідальності. Одним таким механізмом, вказує позивач, він вважав лише звернення до Прокуратури Одеської області з заявою про вчинення кримінального правопорушення слідчим та слідчим суддею та звернувся до Прокуратури Одеської області з відповідною заявою. Позивач зазначив, що до останнього він мав надію на те, що Прокуратура Одеської області стоїть на захисті конституційних прав громадян та активно бореться з порушниками та злочинцями в своїх лавах.

6.3. Позивач також зазначає, що 05.08.2019 він дізнався про порушення його прав і звернувся до суду, оскільки вже остаточно впевнився, що Прокуратура Одеської області порушила його права і в подальшому не має наміру самостійно їх поновлювати, а тому потрібно рішення суду про визнання їх дій протиправними.

6.4. Позивач зазначив, що він звернувся до суду з відповідною позовною заявою і вважає, що, згідно з ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд має визнати вказані причини пропуску поважними та за його заявою поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом. У заяві вказано, що впевненість позивача про те, що він не може оскаржувати рішення слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку була обумовлена ще тим, що оскарження ухвали слідчого суді про дозвіл на проведення обшуку не передбачено ч. 1 ст. 303 КПК України. Відповідно до ч. 2 цієї статті скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ч. 1 ст. 303 КПК України.

6.5. Крім того, позивач зауважив, що після закриття вказаного кримінального провадження слідчий не виконав вимоги п. п. 11 та 12 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 та ч.1 ст. 11 Закону, якими передбачено, що у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

6.6. У заяві позивач також зазначає, що, ознайомившись з постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року в справі №802/1335/17-а, провадження №11-853апп18, він дізналася про можливість захистити порушення своїх прав, свобод та інтересі в суді. До цього часу такі спори суди не розглядали і фактично відмовляли в позові.

6.3. Позивач вважає, що вказані причини, що зумовили пропуск строку звернення до суду, є поважними, та повинні визнаватися обставинами, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволили вчасно реалізувати право на судовий захист.

7. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, позовну заяву повернуто позивачу без розгляду.

8. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду є неповажними, оскільки позивач був обізнаним про порушення своїх прав ще у грудні 2012 року, а доводи про те, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише 05.08.2019 є сумнівними. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позов був поданий до суду 16.04.2020, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду, навіть після 05.08.2019.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

9. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права та не врахували висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 913/112/18.

10. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення.

11. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суди не врахували ту обставину, що діючий КПК України та процедура розгляду скарг, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, не дозволяли позивачу ефективно оскаржити дії слідчого, які є предметом розгляду цієї справи.

11.1. Позивач також зазначає, що лише 23.01.2019 Велика Палата Верховного Суду, прийняла постанову в справі №802/1135/17-а, якою визначила юрисдикцію розгляду аналогічних спорів судами адміністративної юрисдикції. Позивач звернувся до суду вперше 06.08.2019, тобто в шестимісячний строк з дати офіційного оприлюднення постанови Великої Палати Верховного Суду. Позивач вважає, що вказані обставини є поважними, а тому суд, відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, мав би поновити йому строк звернення до суду, для реалізації ним його права звернення до суду у розумінні ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, а також з врахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2019 у справі № 913/112/18.

12. Прокуратура Одеської області у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ІV. Джерела права й акти їх застосування

13. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1 , 2 статті 55 Конституції України).

14. За визначенням частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

15. У свою чергу, частина 1 статті 5 КАС України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому частина 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

16. Строк звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України, за приписами частин першої, другої якої, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

17. Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

18. Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

V. Оцінка Верховного Суду

19. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

20. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

21. Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

22. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

23. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).

Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

24. Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

25. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

26. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

27. Так, предметом оскарження у цій справі є дії слідчого з особливо важливих справ відділу Прокуратури Одеської області Султан Олександра Сергійовича від
21.12.2012 по кримінальному провадженню №42012170000000032 щодо проведення обшуку у житлі та підсобних приміщеннях ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, тобто обставини, що мали місце в кінці грудня 2012 року.

28. Позивач посилається та те, що про можливість захистити свої порушені права, свободи та інтереси в суді він дізнався, ознайомившись з постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 в справі №802/1335/17-а (провадження №11-853апп18).

29. Разом з тим, обставина ознайомлення позивача з постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 в справі №802/1335/17-а (провадження №11-853апп18) не може вважатися поважною причиною для поновлення строку на подання адміністративного позову, оскільки поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

30. Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з цим позовом у встановлені КАС України строки.

31. При цьому позивач вказує, що він до суду з вказаним позовом вперше звернувся 06 серпня 2019 року.

32. Проте, Суд зазначає, що підтвердження цього матеріали справи не місять.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з вказаним позовом до суду позивач звернувся 16 квітня 2020 року, тобто з пропуском передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку.

33. Крім того, позивач в касаційній скарзі також зазначив, що про порушення свого права він дізнався 05 серпня 2019 року, проте жодних доказів вказаним обставинам не надав.

34. При цьому, навіть якщо про порушення свого права позивач дізнався 05 серпня 2019 року, то, звернувшись до суду з цим позовом 16.04.2020, він пропустив передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк.

35. Водночас, безпідставними є посилання скаржника на правову позицію, яка міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2019 у справі № 913/112/18, оскільки спірні правовідносини у цій справі та у справі, що розглядається, не є подібними.

36. За установлених обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем пропущено строк на звернувся до суду із вказаним позовом, а також не наведено поважних причин для поновлення такого строку.

37. Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати висновки судів помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

38. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

40. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлені законні і обґрунтовані судові рішення, які ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

VІ. Судові витрати

42. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі №420/3661/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді Н. М. Мартинюк

О. Р. Радишевська
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати