Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2019 року

Київ

справа №812/689/16

касаційне провадження №К/9901/984/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 (суддя Борзаниця С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 (головуючий суддя - Арабей Т.Г., судді: Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі № 812/689/16 за позовом Комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Лисичанськміськсвітло» у червні 2016 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення від 25.03.2016 № 190/1302 про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 78548,94 грн. та нарахування пені в сумі 9775 грн.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 30.08.2017 позовні вимоги задовольнив частково. Скасував рішення від 25.03.2016 №190/1302 в частині застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 30421,77 грн. та нарахування пені в сумі 6115,59 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Донецький апеляційний адміністративний суд за результатами апеляційного перегляду постанови Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 в частині задоволення позову постановив ухвалу від 06.12.2017 про залишення судового рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

При цьому постанова Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 у частині відмови в задоволенні позову в апеляційному порядку не переглядалася.

Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області звернулася 14.12.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII.

Зокрема, зазначає про те, що умовою звільнення платника єдиного внеску від штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску є заява про звільнення від відповідальності та сертифікат Торгово-промислової палати України, проте позивачам заяви та сертифікату Торгово-промислової палати України надано не було.

На адресу суду касаційної інстанції від Комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому фактично викладено позицію позивача щодо непогодження з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 в частині відмови в задоволенні позову.

Однак, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що вирішення спору у цій частині вимог не є предметом розгляду в межах цього касаційного провадження, яке відкрите за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 в частині задоволення позову.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області від 25.03.2016 №190/1302 до Комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» застосовано штрафні санкції в сумі 78548,94 грн. та нараховано пеню в сумі 9775,06 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.11.2012 по 29.02.2016.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вищезазначеного акта індивідуальної дії до Головного управління ДФС у Луганській області та Державної фіскальної служби України таке рішення залишено без змін, а відповідні скарги - без задоволення.

Задовольняючи позов у частині вимог про скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області від 25.03.2016 №190/1302 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 30421,77 грн. та нарахування пені в сумі 6115,59 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Суд касаційної інстанції вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими з огляду на таке.

Частиною другою статі 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким, крім іншого, внесені зміни до Закону № 2464-VI та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Згідно з пунктом 2 Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 №219-VIII пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII вважати пунктом 9-4.

Отже, з аналізу зазначених норм права вбачається, що починаючи з 14 квітня 2014 року та до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція звільняються від відповідальності за невиконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Місто Лисичанськ Луганської області, на території якого знаходиться Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (втратило чинність) та від 02.12.20154 № 1275-р (чинне).

Таким чином, починаючи з 14.04.2014 Комунальне підприємство «Лисичанськміськсвітло» перебувало на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, тому згідно із положеннями Закону №1669-VII не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині несвоєчасного або не в повному обсязі сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Доводи податкового органу щодо ненадання Комунальним підприємством «Лисичанськміськсвітло» контролюючому органу сертифіката Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску в спірний період, є безпідставними з огляду на відсутність такої умови для звільнення від відповідальності у нормі прямої дії пункту 9-3 (у подальшому 9-4) розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним у розумінні статті 2 цього Закону. Потреба в цьому сертифікаті виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 у справі №812/689/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк