Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.01.2019 року у справі №826/20678/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа №826/20678/14

адміністративне провадження №К/9901/6111/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Анцупової Т.О., Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року (головуючий суддя Романчук О.М., судді Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі №826/20678/14 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач, ФГВФО), в якому просив, з урахуванням уточнених позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу відшкодування коштів за вкладом у розмірі 199613,06 грн., розміщеного у ПАТ КБ «Соцкомбанк» за договором №103\02-0006308 від 19 січня 2009 року;

- зобов'язати відповідача прийняти додаткову інформацію щодо збільшення суми відшкодування вкладу позивачу в розмірі 199613,06 грн., яка була надана Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ліквідатором ПАТ КБ «Соцкомбанк» у формі змін до реєстру вкладників.

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу відшкодування коштів за вкладом у розмірі 199613,06 грн., розміщеного у ПАТ КБ «Соцкомбанк» за договором №103\02-0006308 від 19 січня 2009 року.

В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначено, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, визначено обов'язок ліквідатора ПАТ КБ «Соцкомбанк» надати до ФГВФО додаткову інформацію у формі змін до переліку вкладників щодо збільшення на 199 613,06 грн. суму належного ОСОБА_1 відшкодування коштів за вкладом. Наголошено на тому, що позивач звертався з індивідуальними зверненнями до відповідача ще 01 листопада 2012 року та 26 лютого 2014 року, але відповідачем вказані звернення були залишені без задоволення. При цьому ліквідатор ПАТ КБ «Соцкомбанк» подав належним чином оформлену додаткову інформацію стосовно позивача 12 жовтня 2014 року, тобто, станом на 20 жовтня 2014 року (строк, протягом якого вкладники мали право звертатися до ФГВФО з індивідуальними зверненнями) у відповідача були наявні всі необхідні документи для виплати позивачу відшкодування коштів за вкладом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року - скасовано та прийнято нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати ОСОБА_1 відшкодування коштів за вкладом у розмірі 199613.06 грн., розміщеного у ПАТ КБ «Соцкомбанк» за договором №103\02-0006308 від 19 січня 2009 року. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняти додаткову інформацію щодо збільшення суми відшкодування вкладу ОСОБА_1 на суму 199613.06 грн., яка була надана Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ліквідатором ПАТ КБ «Соцкомбанк» у формі змін до реєстру вкладників на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2013 року по справі №522/1489-13ц. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити ОСОБА_1 відшкодування коштів за вкладом у розмірі 199613.06 грн., розміщеного у ПАТ КБ «Соцкомбанк» за договором №103\02-0006308 від 19 січня 2009 року.

Не погодившись з рішенням суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції було порушено норми Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 07 березня 2013 року № 15 «Щодо строку звернення вкладників» щодо трирічного строку звернення вкладників до ФГВФО за отриманням відшкодування. В даному випадку, вкладники ПАТ КБ «Соцкомбанк» мали право звертатись до ФГВФО за відшкодуванням в строк до 20 жовтня 2014 року. Разом з тим, позивачем з огляду на звернення 03 листопада 2014 року такий строк було пропущено, а поновлення останнього, в тому числі, з поважних причин, законодавством не передбачено. При цьому, звернення позивача 26 лютого 2014 року про виплату відшкодування не могло братися ФГВФО до уваги, оскільки у відповідача інформація стосовно позивача з'явилась лише 12 жовтня 2014 року після передачі ліквідатором банку змін до переліку вкладників.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану. Вважає, що трирічний строк подання індивідуального звернення до ФГВФО позивачем пропущено не було, оскільки він звертався до відповідача ще 26 лютого 2014 року. При цьому посилання заявника касаційної скарги на відсутність у нього інформації стосовно позивача є неправдивою, оскільки інформація щодо ОСОБА_1 подавалась ліквідатором ПАТ КБ «Соцбанк» ще у 2011 році, але із невірним зазначенням належної до відшкодування суми.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Соцкомбанк» 19 січня 2009 укладений договір №103/02-0006308 на обслуговування рахунку.

В процесі виконання цього договору між сторонами виник спір щодо правомірного списання банком з карткового рахунку ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 25028,00 євро.

В подальшому, факт неправомірного списання ПАТ КБ «Соцкомбанк» грошових коштів з рахунку ОСОБА_1, був підтверджений: рішенням Господарського суду Одеської області від 26 листопада 2009 року по справі № 6-15/66-09-3238, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2010 року та рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2010 року по справі № 2-1119\10, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2011 року.

21 жовтня 2011 року Національний банк України відкликав у ПАТ КБ «Соцкомбанк» банківську ліцензію.

На момент складання реєстру вкладників ПАТ КБ «Соцкомбанк» ОСОБА_1 був включений банком до цього реєстру лише за сумою відшкодування в розмірі 386,94 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2013 року по справі №522\1489\13ц за ОСОБА_1 було визнано право на відшкодування грошових коштів в сумі 25028,00 євро за рахунок коштів ФГВФО в межах граничної суми відшкодування, а ПАТ КБ «Соцкомбанк» було зобов'язано надати ФГВФО додаткову інформацію у формі змін до переліку вкладників стосовно збільшення на 199613,06 грн. суми належного ОСОБА_1 відшкодування коштів за вкладом. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2013 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22 квітня 2013 року залишено без змін.

26 лютого 2014 року на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2013 року по справі 522\1489\13ц ОСОБА_1 направив до ФГВФО індивідуальне звернення про виплату належного йому відшкодування вкладу у розмірі 199613,06 грн.

За результатом розгляду цього звернення листом від 25 березня 2014 року ФГВФО повідомив, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2013 року по справі 522\1489\13ц ПАТ КБ "Соцкомбанк" виконав не належним чином, так як уточнення до переліку вкладників складені банком в іншій формі, аніж це вимагається законом.

Належним чином ліквідатором ПАТ КБ «Соцкомбанк» рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2013 року по справі №522\1489\13ц було виконано лише 12 жовтня 2014 року шляхом надання до ФГВФО відомостей у формі змін до переліку вкладників про належне та несплачене ОСОБА_1 відшкодування вкладу у розмірі 199613,06 грн.

03 листопада 2014 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ФГВФО з заявою, в якій зазначив, що у зв'язку із виконанням ліквідатором банку рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2013 року по справі №522\1489\13ц, ФГВФО має виплатити належне відшкодування грошових коштів.

Листом від 23 грудня 2014 року № 02-036-17646/14 відповідач повідомив позивача, що трирічний строк, протягом якого вкладники ПАТ КБ «Соцкомбанк» мали право звертатися до Фонду гарантування за отриманням відшкодування за вкладами, закінчився 20 жовтня 2014 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ліквідатор ПАТ КБ «Соцкомбанк» подав належним чином оформлену інформацію стосовно позивача 12 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 мав право звернутися до відповідача із відповідним зверненням про відшкодування до 20 жовтня 2014 року, в той час, як фактично позивач звернувся з відповідною заявою лише 03 листопада 2014 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи вимоги адміністративного позову, апеляційний суд виходив з того, що на момент виконання ліквідатором ПАТ КБ «Соцкомбанк» рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2013 року по справі 522\1489\13ц (20 жовтня 2014 року) шляхом подання до ФГВФО додаткової інформації у формі змін до переліку вкладників про належне та несплачене ОСОБА_1 відшкодування вкладу, у відповідача вже було індивідуальне звернення позивача від 26 лютого 2014 року, а тому станом на 12 жовтня 2014 року були наявними всі документи для здійснення виплати відшкодування вкладу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини у цій справі врегульовані Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20 вересня 2001 року №2740-ІІІ (далі - Закон №2740-ІІІ), з урахуванням приписів пункту 3 розділу X Закону України від 23 лютого 2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який був чинним на час відмови позивачу у виплаті відшкодування за вкладом відповідачем та звернення з позовом до суду, відповідно до яких ініційована до набрання чинності цим Законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 30 Закону №2740-ІІІ встановлено, що вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів.

При цьому, недоступність вкладів - це неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора учасника (тимчасового учасника) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (пункт 3 частини першої статті 1 Закону №2740-ІІІ).

Положення статті 31 Закону № 2740-III передбачають порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Так, Ліквідатор учасника (тимчасового учасника) Фонду має надати Фонду протягом двадцяти робочих днів з дня настання недоступності вкладів повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, із визначенням їх розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню відповідно до цього Закону.

На підставі одержаного від ліквідатора учасника (тимчасового учасника) Фонду переліку вкладників із визначенням розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Фонд у місячний строк перевіряє подані розрахунки з урахуванням вимог статті 4 цього Закону та приймає рішення про відшкодування коштів вкладникам.

Фонд протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб повідомляє вкладників через офіційні засоби масової інформації.

З дня настання недоступності вкладів припиняється нарахування відсотків за ними.

Відповідно до частини четвертої-п'ятої статті 32 Закону №2740-ІІІ виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей строк може бути продовжено до шести місяців. Відшкодування за вкладами можуть сплачуватися іншим особам згідно з законодавством України (за довіреністю, заповітом тощо). Строк позовної давності по зверненнях вкладників становить три роки.

Відповідно до пункту 9 глави І Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, затвердженим рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 лютого 2002 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2002 року за № 241/6529 (далі - Положення № 2), яке застосовується до даних правовідносин з огляду на приписи пункту 3 розділу X Закону України від 23 лютого 2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей строк може бути продовжено до шести місяців.

Якщо вкладники не отримали відшкодування у зазначені строки, виплати здійснюються за результатами розгляду індивідуальних звернень вкладників до Фонду.

Пунктом 10 глави І Положення №2 визначено, що строк позовної давності за зверненнями вкладників становить три роки.

У відповідності до пунктів 2 - 3 глави 2 Положення № 2 ліквідатор учасника (тимчасового учасника) Фонду має надати Фонду протягом двадцяти робочих днів з дня настання недоступності вкладів повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами (далі - Список), із визначенням їх розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню відповідно до цього Положення, за формою, встановленою в додатку 1. Список складається за станом на день настання недоступності вкладів.

Протягом періоду виплат ліквідатор може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно зменшення (збільшення) належних їм сум відшкодування у межах гарантованої суми, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати, зміну особи вкладника та інформацію зі зміненими реквізитами вкладників. У разі збільшення гарантованої суми відшкодування та прийняття адміністративною радою Фонду рішення про поширення його дії на вкладників банків, філій іноземних банків, яким здійснюються виплати відшкодувань, ліквідатор має надати до Фонду додатковий Список вкладників із зазначенням сум до збільшеної гарантованої суми.

Абзацом першим пункту 5 глави ІІІ Положення №2 визначено, що виплата сум відшкодувань вкладникам або іншим особам (за довіреністю, заповітом тощо), які не одержали їх протягом тримісячного (шестимісячного) строку, здійснюється Фондом шляхом переказу коштів за індивідуальними зверненнями до Фонду на підставі рішень виконавчої дирекції, виходячи з передбаченого статтею 32 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" строку позовної давності.

Пунктом восьмим глави ІІІ Положення № 2 встановлено, що виплата сум відшкодувань вкладникам, які не одержали їх протягом тримісячного (шестимісячного) строку, здійснюється Фондом шляхом переказу коштів за індивідуальними зверненнями вкладників. Для отримання коштів вкладник або вповноважена особа повинна надіслати до Фонду заяву довільної форми з проханням виплатити гарантовану суму відшкодування (додаток 7). До заяви мають додаватися копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів та копія паспортного документа (сторінки, що містять прізвище, ім'я, по батькові, інформацію про номер, ким виданий, дату видачі).

З аналізу наведених вимог Закону №2740-III та Положення №2 вбачається, що виплата відшкодувань за вкладами здійснюється Фондом без звернення відповідних вкладників протягом тримісячного (в окремих випадках - шестимісячного) строку. Після закінчення такого строку виплати здійснюються лише за індивідуальними зверненнями вкладників. Для виплати відшкодувань вкладникам, які не одержали їх протягом тримісячного (шестимісячного) строку, необхідною є сукупність двох умов, а саме наявності вкладника у списках, поданих ліквідатором, та наявності індивідуального звернення вкладника у формі заяви. При цьому положення вказаних нормативно-правових актів не визначають певну послідовність їх подання.

Колегія суддів касаційного суду зауважує, що відповідач у наданому позивачу листі на його заяву про виплату коштів від 20 грудня 2014 року №02-536-17646/14 помилково ототожнив період виплат, визначений пунктом 2 глави 2 Положення №2, із діями, які вчиняє Фонд протягом трьох місяців з дня недоступності вкладів, що передбачено статтею З2 Закону №2740-III.

Суд касаційної інстанції зазначає, що період, протягом якого вкладники можуть звертатись із індивідуальними зверненнями, а ліквідатор може подати до Фонду відповідну додаткову інформацію визначений пунктом 5 глави ІІІ Положення №2. Вказаний строк визначається на підставі рішень виконавчої дирекції, виходячи з передбаченого статтею 32 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" строку позовної давності.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07 березня 2013 року № 15 "Щодо строків звернення вкладників", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 538/23070, виконавча дирекція Фонду установила, що вкладники банків, які перебувають у стадії ліквідації та для яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", мають право звертатися до Фонду за отриманням відшкодування коштів за вкладами протягом 3-х років з дня настання недоступності вкладів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційного суду зазначає, що строк звернення вкладників з індивідуальними зверненнями становить три роки з дня недоступності вкладів, при цьому законодавством не визначена послідовність подання відповідної заяви і додаткової інформації стосовно вкладника ліквідатором.

Відповідачем факт подання індивідуального звернення у формі заяви ОСОБА_1 26 лютого 2014 року, тобто до закінчення трирічного строку звернення, не заперечується, як і не заперечується факт подання ліквідатором банку додаткової інформації у формі змін до переліку вкладників 12 жовтня 2014 року.

Отже, встановлені законом умови для виплати позивачу відшкодування за вкладом було дотримано, а відтак бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу належної йому суми є протиправною, що вірно було встановлено судом апеляційної інстанції.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що повторне звернення про виплату відшкодування за вкладом було здійснене позивачем лише 03 листопада 2014 року, тобто після закінчення трирічного строку, визнаються судом касаційної інстанції безпідставними та необґрунтованими, оскільки первинне волевиявлення особи на здійснення йому відповідних виплат та з урахуванням набрання законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2013 року було здійснено ОСОБА_1 саме 26 лютого 2014 року, при цьому позивач розраховував саме на своєчасне та належне виконання відповідною особою обов'язку щодо подання до відповідача додаткової інформації стосовно нього. Разом з тим, подання ліквідатором банку додаткової інформації у формі змін до переліку вкладників лише 12 жовтня 2014 року було зумовлене неналежним виконанням останнім рішення суду.

Відповідно частини 1 статті 72 КАС України (в редакції чинні 15 грудня 2017 року) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі №826/20678/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Т.О. Анцупова

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду