Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/1444/18 826/17219/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/17219/14

за позовом Любого Андрія Васильовича до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Любого Андрія Васильовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва, прийняту 17 грудня 2014 року у складі головуючого судді Добрянської Я. І., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 04 лютого 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Бєлової Л. В., суддів: Гром Л. М., Вівдиченко Т. Р.,

у с т а н о в и в :

У листопаді 2014 року адвокат Любий А. В. звернувсь до суду з позовом до Служби безпеки України, в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо ненадання адвокату Любому А. В. інформації на адвокатський запит останнього від 02 вересня 2014 року;

2) зобов'язати Службу безпеки України у строк не пізніше п'яти днів з дня набрання постанови суду по справі за цим позовом законної сили надати адвокату Любому А. В. на адвокатський запит останнього від 02 вересня 2014 року наступну інформацію:

кількість осіб, які в період з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року постраждали під час масових акцій протесту в місті Києві, в тому числі, скільки серед них учасників масових акцій протесту та скільки працівників правоохоронних органів, в тому числі, співробітників Служби безпеки України;

скільки із вищезазначених осіб померло, в тому числі, скільки серед них учасників масових акцій та скільки працівників правоохоронних органів, в тому числі, співробітників Служби безпеки України;

чи були серед зазначених осіб, такі, що звернулись до бригад екстреної медичної допомоги та в заклади охорони здоров'я за медичної допомогою у зв'язку із обмороженнями та іншими тілесними ушкодженнями, отриманими під час сутичок на вул. Грушевського в місті Києві, які можуть бути наслідком застосування водометів;

чи зберігаються в Службі безпеки України (її структурних підрозділах, територіальних органах) персональні дані осіб, які були учасниками масових акцій протесту в місті Києві, що розпочалися 21 листопада 2013 року, які були отримані у зв'язку з участю цих осіб у акціях протесту, і, якщо зберігаються, то де саме - в Службі безпеці України або її структурних підрозділах чи територіальних органах і в яких саме;

чи звертались особи, які були учасниками зазначених масових акцій протесту, в Службу безпеки України (її структурні підрозділи, територіальні органи), із заявами про підтвердження своєї участі у масових акціях протесту, і, якщо звертались, то куди саме - в Службу безпеки України або її структурні підрозділи чи територіальні органи і в яких саме та скільки осіб;

чи знищувались відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» в Службі безпеки України (її структурних підрозділах, територіальних органах) персональні дані осіб, які були учасниками масових акцій протесту в місті Києві, що розпочалися 21 листопада 2013 року, які були отримані у зв'язку з участю цих осіб у акціях протесту, і, якщо знищувались, то коли та де саме - в Службі безпеці України або її структурних підрозділах чи територіальних органах і в яких саме.

Позов мотивований протиправністю та неповнотою наданої Службою безпеки України відповіді на направлений позивачем адвокатський запит.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року, в позові відмовив.

У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач надав заперечення проти касаційної скарги, в яких стверджує про відсутність порушень з боку судів попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є адвокатом і здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, передбаченому Законом України «Про адвокатуру та адвокатські діяльність».

02 вересня 2014 року позивач звернувся до відповідача з адвокатським запитом про надання інформації, необхідної йому, як адвокату, для надання правової допомоги ОСОБА_2

У відповідь на зазначений адвокатський запит позивач отримав лист від 10 вересня 2014 року № 6/Л-1068/2 за підписом заступника начальника Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3, у якому позивачу повідомлено про відсутність запитуваної інформації в Головному слідчому управлінні з посиланням на те, що слідчими органів безпеки досудове розслідування за обставинами, які мали місце під час масових акцій протесту в м. Києві у період з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року, не здійснюється. Цим же листом позивача поінформовано, що досудове розслідування за вказаними обставинами здійснюється слідчими Генеральної прокуратури України та МВС України.

Не погоджуючись із такою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із правомірності наведеної відповіді на адвокатський запит та необґрунтованості позову.

Зазначена позиція підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

За змістом статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

На виконання Указу Президента України «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації» від 05 травня 2011 року № 547 наказом Центрального управління (далі - ЦУ) Служби безпеки України (далі - СБУ) від 14 червня 2011 року № 231 затверджено та зареєстровано в Міністерстві юстиції України Інструкцію про порядок забезпечення доступу до публічної інформації у Службі безпеки України від 12 липня 2011 року № 851/19589 (далі - Інструкція).

Відповідно пункту 3.1 Інструкції запит на інформацію, що надійшов на адресу ЦУ, приймається, реєструється та в день отримання запиту подається співробітниками підрозділу УРДЗК на розгляд уповноваженим підрозділам ЦУ, органам та закладам за підписом керівництва відділу розгляду звернень громадян УРДЗК (Приймальні СБУ).

Згідно з пунктом 3.2 Інструкції якщо запитувана інформація належить до сфери діяльності двох або більше підрозділів ЦУ, такі запити на інформацію подаються на доповідь керівництву СБУ співробітниками підрозділу УРДЗК для визначення головного виконавця.

Судами правильно встановлено, що адвокатський запит позивача був поданий співробітниками підрозділу УРДЗК на розгляд уповноваженим підрозділам ЦУ, органам та закладам за підписом керівництва відділу розгляду звернень громадян УРДЗК, а також на доповідь керівництву СБУ співробітниками підрозділу УРДЗК для визначення головного виконавця.

Адвокатський запит позивача направлено для опрацювання до Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області, Департаменту захисту національної державності СБУ, а уповноваженим підрозділом визначено Головне слідче управління СБУ.

Відповідно до підпункту «а» пункту 3.18 Інструкції у задоволенні запиту на інформацію може бути відмовлено, зокрема, у випадку, якщо СБУ не володіє і не зобов'язана відповідно до своєї компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Верховний Суд, погоджуючись із позицією позивача, згідно з якою для реалізації своїх професійних прав у частині звернення з адвокатськими запитами адвокат має право отримувати запитувану інформацію, копії документів тощо, звертає увагу на те, що очевидною передумовою надання інформації є її наявність у відповідного адресата або обов'язок володіти нею відповідно до компетенції. Натомість у справі, що розглядається, про наявність такого обов'язку позивач не стверджував, а судами його наявності не встановлено.

За такого правового регулювання та обставин справи колегія суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності та, відповідно, підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та не спростовують висновків останніх.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Любого Андрія Васильовича залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець