Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №808/7052/14

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/1409/18 808/7052/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 808/7052/14

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Державної казначейської служби України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, прийняту 12 жовтня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Чередниченко В. Є., суддів: Коршуна А. О., Панченко О. М.,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУМВС України в Донецькій області), Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Слов'янський міський відділ ГУМВС України у Донецькій області), Державної казначейської служби України (далі - Держказначейство України), в якому просив:

визнати незаконними та скасувати наказ МВС України № 745 від 29 липня 2014 року, в частині призначення та проведення службового розслідування відносно позивача;

визнати незаконними та скасувати наказ МВС України № 805 від 29 липня 2014 року, в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності;

визнати незаконними та скасувати наказ МВС України № 1535 о/с від 12 серпня 2014 року в частині його звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за здійснення вчинків, що дискредитують звання рядового й начальницького складу;

визнати незаконними та скасувати наказ ГУМВС України в Донецькій області № 333о/с від 05 вересня 2014 року в частині обчислення йому вислуги років та оголошення наказу про його звільнення;

поновити позивача на посаді заступника начальника штабу Слов'янського міського відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 12 серпня 2014 року;

стягнути зі Слов'янського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області на його користь грошове забезпечення за час змушеного прогулу з 12 серпня 2014 року;

стягнути моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень.

В обґрунтування позову зазначає, що згідно з наказом ГУМВС України в Донецькій області від 14 серпня 2013 року № 362 о/с позивача призначено на посаду заступника начальника штабу Слов'янського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області.

Однак, на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, відповідно до наказу МВС № 805 від 24 липня 2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області" та наказу МВС України № 1535 о/с від 12 серпня 2014 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку зі скоєнням вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Позивач вказує, що ніяких вчинків, які б суперечили інтересам служби та покладеним на нього обов'язкам, а також вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ він не скоював, у зв'язку з чим звернувсь до суду з вимогою про скасування наказів МВС України в частині, які стосуються притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ МВС України № 805 від 29 липня 2014 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Визнано протиправним та скасовано наказ МВС України №1535 о/с від 12 серпня 2014 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за здійснення вчинків, що дискредитують звання рядового й начальницького складу.

Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в Донецькій області № 333о/с від 05 вересня 2014 року в частині обчислення позивачу вислуги років та оголошення наказу про звільнення.

Зобов'язано ГУМВС України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника штабу Слов'янського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області з 13 серпня 2014 року.

Стягнуто зі Слов'янського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13 серпня 2014 року по 12 серпня 2015 року в сумі 45245,02 гривень.

В решті позову - відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 січня 2018 року касаційна скарга МВС України надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 09 січня 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі МВС України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами попередніх інстанцій порушення окремими працівниками, зокрема позивачем, службової дисципліни, що полягає в причетності ОСОБА_1 до протиправних дій та зв'язках з ДНР, що в свою чергу, встановлено за наслідками службового розслідування, призначеного наказом МВС України від 29 липня 2014 року № 745.

Касаційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, починаючи з 03 вересня 2002 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та мав спеціальне звання майора міліції.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 14 серпня 2013 року № 362о/с позивача призначено на посаду заступника начальника штабу Слов'янського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області.

Однак, згідно з пунктом 12 наказу МВС України № 805 від 24 липня 2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області" за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і молодшого начальницького складу в порушення статті 65 Конституції України, частини третьої статті 3, частини першої статті 5 Закону України "Про міліцію" та Присяги працівника органу внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, звільнено ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ згідно з пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 та на підставі статей 2, 5, 7, 12 та 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Разом з цим, наказом МВС України № 1535 о/с від 12 серпня 2014 року "По особовому складу" звільнено позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Підставами для прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у виді звільнення зі служби за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу слугував висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області від 29 липня 2014 року, яке призначено наказом МВС України № 745 від 29 липня 2014 року та в якому вказано, що позивач в порушення своїх функціональних обов'язків організував повну взаємодію чергової частини Слов'янського МВ з комендатурою ДНР, в приміщенні чергової частини розмістив лист з контактними телефонами, відповідальних представників ДНР та надав доручення оперативним черговим забезпечити обмін інформацією.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази та пояснення позивача, які підтверджують викладену у висновку службового розслідування інформацію щодо вчинення позивачем правопорушення, а відтак висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованим. Крім того вчинення позивачем протиправних дій є несумісним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, суперечить змісту присяги працівників внутрішніх справ, оскільки підриває довіру громадян як до працівників міліції, так і до органів внутрішніх справ в цілому, принижує їх авторитет. Отже, своїми діями, які знайшли відображення у висновку службового розслідування, позивачем порушено присягу працівника внутрішніх справ України, що робить неможливим його подальшу службу в органах внутрішніх справ.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що висновок службового розслідування стосовно 49 осіб та оскаржуваний наказ МВС України № 805 від 29 липня 2014 року було складено та відповідно винесено у день створення цієї комісії, що свідчить про відсутність можливості проведення повного та всебічного службового розслідування із дотриманням прав та законних інтересів позивача як працівника органів внутрішніх справ щодо якого проводиться службове розслідування, яке б, в свою чергу, могло б слугувати достатньою підставою для винесення оскаржуваних наказів про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в цілому погоджується із висновками суду першої інстанції, а рішення суду апеляційної інстанції вважає помилковим, виходячи з такого.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Отже, наказ - це правовий акт, виданий з метою вирішення основних і оперативних завдань органів виконавчої влади його керівником, що діє на основі єдиноначальності, містить вимогу необхідності вчинення будь-якої дії або утримання від неї конкретним виконавцем (конкретними виконавцями).

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63- 65 Положення.

Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати Верховного Суду України у постанові від 20 жовтня 2015 року (справа № 21-2440а15).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних наказів слугувало встановлення під час проведення службової перевірки обставин, а саме, скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Доводи касаційної скарги МВС України щодо скоєння ОСОБА_1 вчинків, які дискредитують звання співробітника міліції обґрунтовані висновком службової перевірки за фактами неправомірних дій окремих працівників Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, виявленими у ході відпрацювання зазначеного підрозділу, який складений за результатами розгляду матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі наказу МВС України від 29 липня 2014 року № 745, відповідно до вимог пункту 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073.

Фактичною підставою для звільнення позивача із займаної посади слугували виявлені відповідачем факти активної співпраці позивача з терористичною організацією ДНР, яка полягала у передачі незаконним озброєним формуванням службової інформації, сприянні їхньої діяльності, тобто у протиправних діях.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що згідно з наказом МВС України від 10 липня 2014 року № 1258 о/с проведення перевірки службової діяльності окремих органів та підрозділів доручено ГУМВС України у Донецькій області.

Так, за наслідками проведення службової перевірки 11 серпня 2014 року МВС України складено висновок службової перевірки за фактами неправомірних дій окремих працівників Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, виявленими у ході відпрацювання зазначеного підрозділу.

Із вказаного висновку вбачається, що працівниками Департаменту внутрішньої безпеки було виявлено, серед іншого, службових осіб органів внутрішніх справ, які порушили присягу працівника ОВС і причетні до вчинення низки злочинів у сфері службової діяльності та проти основ національної безпеки України. У висновку зазначено, що в.о. начальника Слов'янського МВ ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 ("ОСОБА_3") організував охорону громадського порядку у місті Слов'янськ разом із представниками ДНР, виділяв працівників Слов'янського МВ для охорони виборчих дільниць під час незаконного референдуму 11 травня 2014 року.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За приписами частини третьої статті 3 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян.

Частиною першою статті 5 зазначеного Закону визначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Статтею 10 Закону України "Про міліцію" визначені основні обов'язки міліції.

З тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, вбачається, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України: поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Отже, недодержання працівником органів внутрішніх справ України наведених вище норм є безумовною підставою вважати цю особу такою, яка вчинила правопорушення.

Так, зі змісту висновку службового розслідування, який покладений в основу оскаржуваних наказів вбачається, що позивач в порушення своїх функціональних обов'язків організував повну взаємодію чергової частини Словянського МВ з комендатурою ДНР, в приміщенні чергової частини розмістив лист з контактними телефонами, відповідальних представників ДНР та надав доручення оперативним черговим забезпечити обмін інформацією.

У матеріалах справи містяться письмові пояснення позивача від 18 липня 2014 року, в яких вказав, що "в части касающихся списков членов ополчения (комендант ГО, комендант исполкома, пресс-офицер ополчения, оперативный дежурный ГО) этот список визначально висел на стене в дежурной части, расположенной в здании Словянского РО".

Також у цих поясненнях позивач зазначає, що такий список з'явився наприкінці квітня - на початку травня 2014 року, тобто у період з 12 квітня 2014 року по 07 липня 2014 року, в який на території міста Слав'янськ перебували незаконні озброєні формування, які приставили себе органам державної влади України та захопили і насильницьким шляхом утримували протягом зазначеного періоду владу в цьому регіоні.

Позивач у своїх поясненнях вказує, що такий список був необхідний для уточнення у представників ДНР інформації щодо зниклих осіб, затриманих представниками ДНР осіб тощо.

За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що висновки службового розслідування відповідають фактичним обставинам справи, а дії позивача не відповідають вимогам статті 10 Закону України "Про міліцію".

Визначення дисциплінарного проступку міститься в статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 № 114, визначено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Отже, наявні в матеріалах справи докази та пояснення позивача підтверджують викладену у висновку службового розслідування інформацію щодо вчинення позивачем правопорушення, а відтак висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованим та таким, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Слід також зауважити, що МВС України було порушено порядок проведення службового розслідування відносно позивача (пояснення в рамках розслідування не відбирались, позивач надав пояснення до призначення розслідування, із наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у встановлений Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України спосіб ознайомлено не було), проте Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про несумісність вчинення позивачем протиправного діяння з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вчинення такого діяння суперечить змісту Присяги працівників внутрішніх справ, оскільки підриває довіру громадян як до працівників міліції, так і до органів внутрішніх справ в цілому, принижує їх авторитет.

Аналіз наведених обставин дає підстави для висновку, що своїми діями, які знайшли відображення у висновку службового розслідування, позивачем порушено Присягу працівника внутрішніх справ України, що робить неможливим його подальшу службу в органах внутрішніх справ.

Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні позову.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року підлягає скасуванню, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року - скасувати.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець