Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.11.2020 року у справі №821/187/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 821/187/16

касаційне провадження № К/9901/25757/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року (головуючий суддя - Василяка Д. К. )

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ступакова І. Г. ; судді - Бітов А. І., Милосердний М. М. )

у справі № 821/187/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (далі - ПАТ "ЕК "Херсонобленерго"; позивач; товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Одесі; відповідач; контролюючий орган), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів із повернення надмірно сплачених сум з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 19053689,71 грн; зобов'язати контролюючий орган вчинити дії, передбачені статтею 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), для повернення на поточний рахунок товариства надмірно сплачених сум податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 19053689,71 грн, а саме - підготувати висновок про повернення зазначеної суми коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 14 квітня 2016 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

СДПІ з ОВП у м. Одесі звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що у спірних правовідносинах вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником та сприяє лише частковому відновленню його порушеного права, а відтак такий спосіб захисту не може бути визнаний достатнім та ефективним.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ з ОВП у м. Одесі.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з урахуванням показників податкової звітності за 2013 та 2014 роки за товариством обліковується надміру сплачена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 19231404,88 грн, що контролюючим органом не заперечується.

В зв'язку з цим, 27 травня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 03/59-2016 щодо повернення зазначеної надміру сплаченої суми грошового зобов'язання.

Листом від 01 липня 2015 року № 491/10/28-08-51-40-35 СДПІ з ОВП у м. Одесі повідомила ПАТ "ЕК "Херсонобленерго", що повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання буде здійснено після подання копії договору про реструктуризацію податкових зобов'язань, затвердженої належним чином, та аналізу обставин його укладення і предмету реструктуризації.

Позивачем листом від 08 липня 2015 року № 03/59-2582 надано відповідачу належним чином засвідчену копію договору від 28 грудня 2006 року № 92 про реструктуризацію податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та заяву про повернення надмірно сплаченої суми в розмірі 19053689,71 грн.

Заяву аналогічного змісту скеровано товариством на адресу контролюючого органу й листом від 11 грудня 2015 року № 03/59-016764.

На зазначені заяви відповідач листами від 23 липня 2015 року № 521/10/28-08-51-40-35 та від 13 січня 2016 року № 8/10/28-08-47-40-37 надав відповідь, в якій запропонував позивачу, враховуючи складну економічну ситуацію в державі та необхідність забезпечення своєчасного виконання передбачених бюджетом соціальних виплат, переглянути призначення коштів та використовувати наявну переплату в рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість щомісячно шляхом повернення переплати (в розмірі нарахувань, які зазначені в рядку 25 податкової декларації з податку на додану вартість) на розрахунковий рахунок товариства з подальшим перерахуванням цих коштів на казначейський рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Судові інстанції цілком об'єктивно не погодились з такими доводами контролюючого органу та визнали протиправною його бездіяльність щодо невиконання передбачених статтею 43 ПК України заходів та дій з повернення платнику надміру перерахованого податку на прибуток.

Так, за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до пунктів 43.3, 43.4, 43.5 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Таким чином, оскільки відповідачем, незважаючи на дотримання ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" наведених вимог щодо повернення з бюджету надміру сплаченого податку на прибуток, не подано органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку в розмірі 19053689,71
грн, позивач правомірно скористався своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом до суду.

Доводи касаційної скарги про те, що обраний судами у цій справі спосіб захисту порушеного права позивача не є достатнім та ефективним, Верховний Суд відхиляє.

Адже відповідно до статті 43 ПК України, а також Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30 грудня 2013 року № 882/1188 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями органів доходів і зборів та органів державної казначейської служби, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Правильним способом захисту позивача, як цілком об'єктивно зазначили суди попередніх інстанцій, є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейської служби висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 13 грудня 2019 року у справі № 804/15615/15 (касаційне провадження № К/9901/19718/18), від 05 березня 2019 року у справі № 820/3072/15 (касаційне провадження № К/9901/8322/18), від 10 квітня 2020 року у справі № 826/11353/15 (касаційне провадження № К/9901/25438/18).

За таких обставин висновок судових інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги СДПІ з ОВП у м. Одесі без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова