Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №816/505/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 листопада 2020 року

справа №816/505/17

адміністративне провадження №К/9901/3244/17

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Ханової Р. Ф.,

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у складі колегії Григорова А. М., Подобайло З. Г., Тацій Л. В.

УСТАНОВИЛ:

У квітні 2017 року Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" (далі -Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 березня 2017 року про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002531401 та №0002521401, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017року по справі № 816/505/17 в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22 березня 2017 року №0002531401, щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 22 березня 2017 року №0002521401 в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 70 6165 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22 березня 2017 року №0002531401, скасовано податкове повідомлення - рішення від 22 березня 2017 року №0002521401 в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 70 6165 грн. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

03 листопада 2017 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, якою відповідач просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року.

08 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу відповідача залишено без руху.

З 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

27 грудня 2017 року матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 3 січня 2018 року прийнято до розгляду Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 816/505/17 Полтавського окружного адміністративного суду за позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відкрито по ній касаційне провадження та витребувано з суду першої інстанції матеріали справи № 816/505/17.

22 січня 2018 року справа №816/505/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

26 листопада 2020 року здійснений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями з підстав звільнення судді-доповідача з посади у відставку та визначений склад колегії суддів.

Позивач заперечення або відзив на касаційну скаргу відповідача до Суду не подавав, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12 грудня 2016 року по 01 березня 2017 року податковим органом проведена виїзна планова документальна перевірка Підприємства з питань дотримання зокрема вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 09 березня 2017 року №245/16-31-14-01-10/31495420 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовано порушення пункту 4, пункту 23 ПСБО 7 "Основні засоби", ПСБО 9 "Запаси", пункти 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункт 48.7 статті 48, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта за 2015 рік на суму 727024,00
грн., занижено податок на прибуток на суму 227724,00 грн, в т. ч. : за півріччя 2016 року - на суму 130865,00 грн; за 9 місяців 2016 року - на суму 227724,00
грн. Також встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пункти 201.1, 201.10 статті 201, пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.3 статті 198, пункт 200.1 статті 200, пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 473850,00 грн, в т. ч. : березень 2015 року на суму 57500,00 грн; жовтень 2015 року на суму 83733,00
грн; лютий 2016 року на суму 65384,00 грн; березень 2016 року на суму 157504,00
грн; червень 2016 року на суму 109729,00 грн.

Керівник податкового органу на підставі висновків акта перевірки прийняв податкові повідомлення-рішення №0002531401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 592320,50 грн, в тому числі 473850,00 грн - податкове зобов'язання та 118462,50 грн - штрафна санкція, №0002521401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 727024,00 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини суд апеляційної інстанції висновувався з того, що в акті перевірки та письмових запереченнях контролюючий орган посилається на порушення Підприємством приписів статті 44 Податкового кодексу України. Так, під час проведення перевірки позивач на вимогу перевіряючих осіб не надав первинні документи, перелік яких наведено на 40 сторінці акта перевірки. Водночас позивач надав до суду первинні документи по спірним взаємовідносинам.

Здійснивши буквальний аналіз пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції визнав неприйнятною позицію податкового органу щодо прийняття документів від час судового розгляду, поза як суд не може обмежити право позивача довести в судовому процесі обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Право заперечувати щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на всіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Суд апеляційної інстанції при розгляді цієї справи прийняв до уваги долучені до справи копії первинних документів.

Оцінюючи податкове повідомлення - рішення від 22 березня 2017 року №0002521401 в частині зменшення суми від'ємного значення оподаткування податком на прибуток в 2015 року на суму 20 859,00 грн нарахованого зносу на понтонний земснаряд, суди попередніх інстанцій погодилися з позицією відповідача про порушення ПП "ПЛМЗ" пунктів 4,23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 48.7 статті 48, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 138, статті 185, статті 186 Податкового кодексу України, а саме: завищено значення витрат за рахунок включення до їх складу амортизації, яка була нарахована на основний засіб - понтонний земснаряд FMN-2000, який перебував на балансі позивача та був у цей час переданий в оренду за межі території України підприємству ТОВ "Соіла" (Білорусь), але при цьому орендарем не надавались довідки про вартість виконаних робіт та акти виконаних робіт, орендна плата не сплачувалась, а отже ПП "ПЛМЗ" не здійснювалось корисне використання (експлуатація) об'єкта нарахування амортизації - понтонний земснаряд FMN-2000, як це передбачено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Отже, сума безпідставно нарахованого зносу на понтонний земснаряд FMN-2000 за 2015 рік становить 20859,00 грн. В цій частині судових рішень відсутній предмет касаційного оскарження.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2017 року №0002531401 та відмови в задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 22 березня 2017 №0002521401 в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 70 6165
грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач (покупець) мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Аніта Буд" (постачальник), що оформлені договором поставки товарів від 28 жовтня 2015 року №28/10-1, та з ТОВ "Грантефія" з придбання ферохрому марки ФХ025.

Суд першої інстанції оцінюючи спір у цій частині дійшов висновку, що викладені обставини, зміст та специфіка господарських операцій позивача з ТОВ "Аніта Буд" операцій та ТОВ "Грантефія" документально не підтвердженні. Суд апеляційної інстанції визнав такі висновки суду першої інстанції неприйнятними.

Суд апеляційної інстанції здійснив системний аналіз положень підпунктів 14.1.27 пункту 14.1, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, статті 186, підпункту "б " пункту 187.1 статті 187, підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.2, абзацу 2 пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а також пунктів 138.1, абзац 1 пункту 138.2, 138.3 138.4, 138.5, 138.6-138.9, пп.пп.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 статті 138, підпунктів 138.10.5, 138.10.6 пунктів 138.8, 138.10, 138.11,138.12 цієї статті, підпункту 139.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 140.1 статті 140 і статті 141 Податкового кодексу України, преамбули, частини 1 статті 2, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон №996), який серед іншого зумовив висновок про те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Покликаючись на положення пунктів 1.1,1.2 розділу 1, пунктів 2.1,2.2 розділу 2 Положення №88 про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі Положення № 88) суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Суд апеляційної інстанції визнав належними, достатніми та допустимими надані позивачем первинні документи в підтвердження реальності проведення операцій. До суду надані копії документів по взаємовідносинам з ТОВ "Аніта Буд" (видаткові накладні, прибуткові накладні, рахунок-фактуру, платіжні доручення), кожен з яких суд дослідив та виклав в судовому рішенні.

На підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Грантефія" позивач надав до суду, а суд апеляційної інстанції дослідив видаткову накладну, платіжне доручення, прибуткову накладну, рахунок на оплату, накладну на переміщення, акти списання товарів.

Дослідивши первинні документи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що останні за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, відсутні недоліки документів (дефекти форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів.

Також суд апеляційної інстанції дослідив операції перевезення ТМЦ та подальше їх використання у власній господарській діяльності, надана оцінка "сертифікату якості" на предмет належності його як доказу та власного правового навантаження.

Оцінюючи спір у цій частині суд апеляційної інстанції покликається на статтю 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналіз касаційної скарги та позиції відповідача впродовж усіх судових розглядів доводять правомірність висновку суду апеляційної інстанції про те, що в даному спорі під сумнів ставиться виключно фактичне здійснення операції. Оскільки в основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності, то в даному випадку необхідно дослідити саме факт виконання господарської операції.

Суд апеляційної інстанції здійснив узагальнюючий висновок про те, що доводи відповідача у цій частині спору прийняті судом першої інстанції, ґрунтуються на припущеннях, належних доказів, що свідчать про безтоварність здійснених операцій відповідачем до суду не надано.

Здійснюючи апеляційний перегляд щодо висновків суду першої інстанції стосовно того, що матеріали справи свідчать про те, що 15 лютого 2016 року ТОВ "ЮПК Інвест Дніпро" складено податкову накладну №3 з продажу ферохрому низьковуглецевого марки ФХ025А на загальну суму 2008010,64 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 334668,44 грн суд апеляційної інстанції зазначив таке.

При досліджені вказаної податкової накладної суд першої інстанції встановив, що рядок "код товару згідно з УКТ ЗЕД" є порожнім, що зумовило його висновок про те, що порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Сума ПДВ, зазначена у податковій накладній від 15 лютого 2016 року №3, в якій допущено помилку в частині не зазначення коду УКТ ЗЕД, за висновком суду першої інстанції, не може бути віднесена до складу податкового кредиту лютого 2016 року.

Такий висновок визнаний судом апеляційної інстанції неприйнятним з огляду на те, що податкова накладна від 15 лютого 2016 року №3 складена ТОВ "ЮПК Інвест Дніпро" за результатом продажу ферохрому низьковуглецевого марки ФХ025А на загальну суму 2008010,64 грн, в тому числі сума податку на додану вартість - 334668,44 грн, була направлена до Державної податкової служби та прийнята, що підтверджено квитанцією, яка зареєстрована Державною податковою службою та вважався дійсною.

Суд з огляду на те, що реальність проведення операції, за результатами якої складена податкова накладна, підтверджена під час перевірки, податкова накладна належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що встановлено під час апеляційного провадження, погоджується з судом апеляційної інстанції про помилковість висновків суду першої інстанції та податкового органу та визнає правомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі цієї накладної відповідно до частини 2 пункту 201.10 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судом апеляційної інстанції, що доводить правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі 816/505/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіР. Ф. Ханова І. А. Гончарова І. Я. Олендер