Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2018 року

Київ

справа №804/4698/16

адміністративне провадження №К/9901/35489/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 (суддя Сидоренко Д.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 (судді Божко Л.А., Круговий О.О., Лукманова О.М.)

у справі № 804/4698/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 форми «Ф», яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання з транспортного податку у сумі 25 000 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що податковим органом було здійснено розрахунок грошового зобов'язання автоматично, згідно наявної бази даних. Податок розраховано по легковому автомобілю «Mersedes-Benz», модель ML 250 CDI 4 MATSC BLUETEC № шасі НОМЕР_1 реєстраційний НОМЕР_2.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з тих мотивів, що транспортний засіб - легковий автомобіль «Mercedes-Benz моделі ML 250 CDI 4 MATIC BLUETEC, № шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, про що свідчить відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 31.12.13, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування транспортним податком у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, а позивач в такому разі не є платником вказаного податку.

З такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується колегія суддів суду касаційної, вважаючи їх передчасними, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля «Mercedes-Benz моделі ML 250 CDI 4 MATIC BLUETEC, № шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, про що свідчить відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 31.12.13.

30.06.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № б/н форми «Ф», яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн., яке 13 липня 2016 року вручено позивачу.

Згідно з додатковими поясненнями Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 32/53/8/04-63-13-01 від 29.09.2016 фізичній особі ОСОБА_2 в ручному режимі було сформовано податкове повідомлення-рішення про сплату транспортного податку на суму 25000 грн., яке було отримано довіреною особою ОСОБА_3 11.07.2016 . У зв'язку з відсутністю можливості розрахувати середньоринкову вартість легкового автомобіля «Mercedes-Benz моделі ML 250 CDI 4 MATIC BLUETEC ( на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відсутня дана модель транспортного засобу) рішення було сформовано без даного критерію.

Крім того, відповідно до Листа ПП «Віктор і Сини» № 71 від 22 липня 2016 року, 31.12.2013 ПП «Віктор і Сини» було продано ОСОБА_2 автомобіль марки Mercedes-Benz моделі ML 250 CDI 4 MATIC BLUETEC, № шасі НОМЕР_1. Також повідомили, що назва моделі автомобіля ML на даний момент змінена на GLE. До листа було надано копію довідки-рахунку серія ААВ № 258206 від 31.12.2013 яка свідчить про фактичний продаж вищевказаного автомобіля.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 ПК України було введено новий податок - транспортний податок.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України у редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2016 становив 1378 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн.

Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Колегія суддів звертає увагу на те, що така інформація в матеріалах справи відсутня. За таких обставин, впевнитись у наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо, як і впевнитися в підставах щодо його скасування, у зв'язку з не визначенням середньоринкової вартості автомобіля станом на 01.01.2016 року за методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016.

Крім того, згідно положень пункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Таким чином, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обрахунку середньоринкової вартості автомобіля позивача, яка впливає на віднесення такого автомобіля до об'єкта оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, не надано оцінку того, які дані використовувалися податковим органом при обчисленні вартості автомобіля позивача, не встановлено чи звертався платник податку до податкового органу з заявою про проведення звірки даних щодо даного автомобіля у разі виявлення розбіжностей.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що назва моделі автомобіля ML на даний момент змінена на GLE, однак висновків про те яким чином впливає така зміна на визначення об'єкта оподаткування транспортним податком та чи є транспортний засіб названої моделі, враховуючи зміни, в переліку автомобілів відповідно до інформації Мінекономрозвитку, судами не зроблено.

Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік. При цьому, судом, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано у відповідача інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. В той час як розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, суд не позбавлений можливості витребувати докази за власною ініціативою на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі № 804/4698/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко