Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.09.2021 року у справі №460/6117/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 вересня 2021 року

справа № 460/6117/20

адміністративне провадження № К/9901/31533/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів Запотічного І. І., Глушка І. В., Довгої О. І.,

у справі №460/6117/20

за позовом ОСОБА_1

до Поліської митниці Держмитслужби

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -

УСТАНОВИЛ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач у справі, скаржник у справі) звернувся до суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - митний орган, відповідач у праві), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив визнати протиправними дії Митниці щодо вручення йому повідомлення від 15 січня 2020 року про нарахування витрат на зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці в сумі 63075,48 гривень та зобов'язати відповідача повернути сплачені 16 січня 2020 року кошти в зазначеній сумі.

Обґрунтовуючи адміністративний позов, ОСОБА_1 вказав, що ним подано до Рівненської митниці ДФС (тепер - Поліська митниця Держмитслужби) електронну митну декларацію №UA201010/2018/228674 від 20 грудня 2018 року про декларування транспортного засобу мapки MERCEDES-BENZ, модель VITO TOURER, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 вартістю 3500 євро. Проте, митним органом було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2018/01137 від 22 грудня 2018 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/001l08/1 від 22 грудня 2018 року. У зв'язку з судовим оскарженням рішення та картки відмови, позивач передав транспортний засіб на зберігання для Рівненської митниці ДФС згідно з актом приймання-передавання товарів на складі Рівненської митниці ДФС від 15 травня 2019 року.

У судовому порядку визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2018/01137 від 22 грудня 2018 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/001108/1 від 22 грудня 2018 року. 3а період з 25 травня 2019 року по 15 січня 2020 року позивачем було сплачено 63 075,48 гривень за зберігання товару під митним контролем.

Позивач вважає, що понесені ним витрати на зберігання належного йому транспортного засобу підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведено відповідні операції, оскільки зберігання такого транспортного засобу на складі митного органу мало місце внаслідок відмови відповідача у здійсненні його митного оформлення, протиправність якої встановлена у судовому порядку.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року позов задоволено: визнано протиправними дії Поліської митниці Держмитслужби щодо нарахування позивачу витрат за зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці станом на 15 січня 2020 року в сумі 63075,48 гривень та зобов'язано відповідача повернути ОСОБА_1 сплачені згідно з банківською квитанцією №0.0.1583714760.1 від 16 січня 2020 року кошти за зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці в сумі 63075,48 гривень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зіславшись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 березня 2018 року у справі №808/906/17, вказав про відсутність законних підстав для зберігання товару на складі митниці, оскільки відмова у здійсненні митного оформлення була протиправною, що свідчить про те, що позивача протиправно зобов'язано відшкодувати витрати за зберігання транспортного засобу.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що правова оцінка, надана судом у справі №460/380/20, не є обов'язковою для суду при вирішенні даного судового спору та не має вирішального значення для оцінки всіх доказів, зібраних у даній справі, а відтак відповідач в розумінні частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вчиняючи дії по нарахуванню витрат за зберігання транспортного засобу в розмірі 63075,48 гривень, діяв не на підставі та не у межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для правомірного вчинення відповідних дій.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року (набрало законної сили) у справі №460/380/20 встановлено правомірність вчинення дій по нарахуванню позивачу оплати за зберігання транспортного засобу "MERCEDES-BENZ", модель "VITO TOURER", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 на складі Рівненської митниці ДФС в розмірі 63075,48 гривень, а тому відсутні підстави для задоволення даного позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, залишивши в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу на те, що у разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати власника транспортного засобу на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведено вказані операції, що мало наслідком затримання митного оформлення та спричинило збитки власнику цього вантажу.

Також позивач вказує на недоцільність посилання суду апеляційної інстанції на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі №460/380/20, яким встановлено правомірність уніфікованої митної квитанції МД - 1 серії КБ №424312 від 16 січня 2020 року, з огляду на те, що правомірність прийняття такої квитанції не є предметом спору у даній справі.

Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що суд апеляційної інстанції застосував статті 239 та 242 Митного кодексу України та пункт 8 Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №731 від 15 червня 2012 року всупереч висновкам Верховного Суду викладених у справах №808/906/17 та №460/6117/20. Також позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

10 вересня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №460/6117/20 за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.

21 вересня 2021 року справа № 460/6117/20 надійшла до Верховного Суду.

28 вересня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив митного органу на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року без змін.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Через митний пост Ягодин Волинської митниці ДФС на митну територію України ОСОБА_1 було ввезено транспортний засіб, що був у використанні, а саме: легковий автомобіль марки MERSEDES-BENZ, модель VITO TOUER, ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_1,2016 року виготовлення, вартістю 3500 EUR. Дата завершення переміщення транспортного засобу - 18 грудня 2018 року.

Декларантом позивача, Приватним підприємством "А-2", оформлено та подано відповідачу електронну митну декларацію від 20 грудня 2018 року №UA204010/2018/228674, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар: легковий автомобіль, що був у використанні, марки MERSEDES-BENZ, модель VITO TOUER, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, код УКТЗЕД 87033290, країна відправлення/експорту Німеччина, загальною вартістю 179381,80 гривень, за методом визначення митної вартості 6.

Рівненською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/001108/1 за митною декларацією №UA204010/2018/228674. Цим рішенням митну вартість легкового автомобіля, що був у використанні, марки MERSEDES-BENZ, модель VITO TOUER, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1, було збільшено з 5674,62 EUR до 24800,00 EUR, також Рівненською митницею ДФС сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2018/01137, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 20 грудня 2018 року №UA204010/2018/228674.

Наведені обставини встановлені рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року, у справі №460/86/19 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС, а тому відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України такі обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної судової справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що судовим рішенням у справі №460/86/19, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2018/01137 від 22 грудня 2018 року. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/001108/1 від 22 грудня 2018 року.

Судами встановлено, що в лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії КБ № 424312 від 16 січня 2020 року та стягнути з Державного бюджету України на його користь 63075,48 гривень збитків, та рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі №460/380/20, яке набрало законної сили 07 грудня 2020 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, про скасування уніфікованої митної квитанції та стягнення шкоди відмовлено повністю.

Судовим рішенням у справі №460/380/20 встановлено, що 03 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеавтотрейд" звернулося до начальника м/п "Рівне" Рівненської митниці ДФС з листом вих. №03/05-2, в якому просить, у зв'язку з закінченням терміну зберігання, відповідно до статті 204 Митного кодексу України, дозволу на передачу на склад митниці вантажу (легковий автомобіль марки MERSEDES-BENZ, модель VITO TOUER, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1, календарний рік виготовлення 2016, бувший у користуванні), який надійшов для ОСОБА_1 згідно інвойс №4658/18 від 28 листопада 2018 року.

Також зазначено, що вантаж розміщений на складі тимчасового зберігання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеавтотрейд" згідно ЄУД №77/17-37 від 03 січня 2019 року. Даний лист отримано Рівненської митницею ДФС 03 травня 2019 року за №3081/17-37.

Начальник митного посту "Рівне" звернувся з службовою запискою до начальника відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури, в якій просив виділити посадову особу відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури для виконання митних формальностей відповідно до Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №627 по передачі легкового автомобіля марки MERSEDES-BENZ, модель VITO TOUER, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1, календарний рік виготовлення 2016, модельний рік виготовлення 2016, бувший у користуванні, на склад митного органу, про що інформувати митний пост "Рівне".

Як вбачається з уніфікованої митної квитанції МД-1 серії КБ №424108 від 13 травня 2019 року Рівненська митниця ДФС прийняла на зберігання від ОСОБА_1 легковий автомобіль марки MERSEDES-BENZ, модель VITO TOUER, рік виготовлення 2016, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1.

Відповідно до акту приймання передавання товарів на складі Рівненської митниці ДФС від 15 травня 2019 року головний держаний інспектор відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Кірющенко Т. Є. прийняв по МД-1 КБ №424108 від 13 травня 2019 року на зберігання легковий автомобіль, що був у використанні марки MERSEDES-BENZ, модель VITO TOUER, рік випуску 2016, дизель, 2143 см3, кузов № НОМЕР_1.

В подальшому, 12 серпня 2019 року, у відповідь на лист Рівненської митниці ДФС №633/03/17-70-03 від 29 липня 2019 року про закінчення терміну зберігання на складі митниці товару згідно МД №424108 від 13 травня 2019 року, а саме: MERSEDES-BENZ, модель VITO TOUER, ідентифікаційний номер № НОМЕР_1, позивач повідомив, що у провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває на розгляд справа №460/86/19 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2018/01137 від 22 грудня 2018 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/001108/1 від 22 грудня 2018 року. У зв'язку з викладеним, просить продовжити термін зберігання на складі митниці товар згідно МД №424108 від 13 травня 2019 року, а саме: MERSEDES-BENZ, модель VITO TOUER, ідентифікаційний номер № НОМЕР_1 до закінчення розгляду справи у суді. Даний лист отримано Рівненською митницею ДФС 13 серпня 2019 року за вх. №7807/15-03.

Судовим рішенням у справі №460/380/20 встановлено, що за період зберігання товару під митним контролем, на підставі виданої митницею уніфікованої митної квитанції МД-1 серії КБ №424312 від 16 січня 2020 року, позивачем було сплачено 63075,48 гривень, що підтверджується банківською квитанцією №0.0.1583714760.1 від 16 січня 2020 року.

Суд апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення вказав, що відмовляючи в задоволенні позову суд у справі №460/380/20 вказав, що відповідачем, тобто митним органом, було правомірно вчинено дії по нарахуванню позивачу оплати за зберігання транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ, модель VITO, номер кузова № НОМЕР_1 на складі Рівненської митниці ДФС в розмірі 63075,48 гривень.

Судами з'ясовано, що митне оформлення належного позивачу транспортного засобу було завершене, а товар випущений у вільний обіг на підставі митної декларації ІМ40 ДЕ UA204020/2020/201223 від 14 січня 2020 року за шостим методом визначення митної вартості, з урахуванням фактурної вартості 3500 євро та проведеного коригування, на загальну суму 151061,22 гривень. В первинній митній декларації ІМ40 ДЕ UA204020/2018/228674, поданій декларантом позивача Митниці 20 грудня 2018 року, митну вартість імпортованого транспортного засобу було також визначено за шостим резервним методом, з урахуванням фактурної вартості 3500
євро та проведеного коригування, на загальну суму 179381,80 гривень.

Судами встановлено, що після завершення процедури митного оформлення, уповноваженою особою митного органу було проведено нарахування позивачу витрат за зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці станом на 15 січня 2020 року, з розрахунку 10 євро за добу зберігання автомобіля, з 25 травня 2019 року по 15 січня 2020 року (за 236 діб), на загальну суму 63075,48 гривень, та після оплати позивачем митному органу грошових коштів в сумі 63075,48 гривень згідно з банківською квитанцією № 0.0.1583714760.1 від 16 січня 2020 року, позивачу було видано транспортний засіб зі складу митниці відповідно до накладної (вимоги) №ПОЛМ20-1 від 16 січня 2020 року.

Вважаючи відсутніми підстави для вручення митницею повідомлення про нарахування витрат за зберігання автомобіля, ОСОБА_1 звернувся в суд з цим позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 статті 318 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) встановлено, що усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до частини 1 статті 201 МК України товари з моменту пред'явлення їх органу доходів і зборів до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.

Згідно з частинами 1 , 3 статті 204 МК України загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів. Строк тимчасового зберігання товарів, зазначений у частині першій цієї статті, за заявою власника або уповноваженої ним особи може бути продовжений (але не більше ніж на 30 днів) органом доходів і зборів, за дозволом якого товари були розміщені на складі.

Відповідно до частини 4 статті 204 МК України до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути: 1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; або 2) передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією - отримувачем гуманітарної допомоги відповідному органу доходів і зборів для зберігання та/або розпорядження відповідно до частини 4 статті 204 МК України; або 3) відправлені під митним контролем до інших органів доходів і зборів для їх подальшого митного оформлення; або 4) вивезені за межі митної території України.

Товари, які до закінчення встановлених частини 4 статті 204 МК України строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму, підлягають обов'язковій передачі органу доходів і зборів (пункт 3 частини 1 статті 238 МК України).

Товари, які підлягають обов'язковій передачі для зберігання органу доходів і зборів (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах органів доходів і зборів (частина 2 статті 238 МК України).

Згідно з частинами 1 та 7 статті 239 МК України під складами органів доходів і зборів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать органам доходів і зборів або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у частинами 1 та 7 статті 239 МК України, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг. Готівкові кошти на відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів на складах органів доходів і зборів можуть прийматися цими органами із заповненням уніфікованої митної квитанції, яка видається власникам зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженим ними особам.

Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митниць ДФС затверджено наказом Міністерства фінансів України від
15.06.2012 №731, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №731).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Порядку №731 витрати митниці ДФС відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою (далі - платник) після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів.

Згідно з пунктом 6 Розділу ІІ Порядку №731 строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці ДФС для обрахунку витрат обчислюється, починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митницею ДФС і до дня їх видачі зі складу митниці ДФС власникам або вповноваженим особам (крім випадків, обумовлених цим Порядком).

Відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Порядку №731 при обрахунку витрат строк зберігання обчислюється в календарних днях. День видачі зі складу митниці ДФС товарів і транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.

Згідно з пунктом 8 Розділу ІІ Порядку №731 при обрахунку витрат митним органом до розрахункового строку не включаються:

час проведення митним органом в рамках процедури митного контролю та митного оформлення досліджень (аналізів, експертиз);

проміжок часу, витрачений на проведення досліджень (аналізів, експертиз), підтверджується копіями документів, що засвідчують факт прийняття рішення митним органом про необхідність таких досліджень (аналізів, експертиз) та дату отримання митним органом відповідної інформації;

час затримки митного оформлення, яка сталася з ініціативи митного органу.

Час затримки митного оформлення з ініціативи митного органу встановлюється за результатами перевірки обставин та причин такого затримання та оформлюється доповідною або службовою запискою на керівника митного органу або особу, яка виконує його обов'язки.

При цьому при обрахунку витрат до розрахункового строку не включаються:

час проведення службового розслідування або перевірки;

строк дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами.

Витрати не обраховуються та не відшкодовуються, якщо: строк зберігання товарів, транспортних засобів на складі митниці ДФС не перевищує десяти днів з дня їх розміщення на складі митниці ДФС; товари, транспортні засоби, що зберігаються на складі митниці ДФС, розміщуються їх власником або вповноваженою ним особою у режим відмови на користь держави (пункт 9 Розділу ІІ Порядку №731).

Згідно з пунктом 10 Порядку №731 видача зі складу митниці ДФС товарів, транспортних засобів їх власникам або вповноваженим особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, здійснюється лише після митного оформлення зазначених товарів, транспортних засобів, відшкодування витрат митниць ДФС за їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Пунктом 11 Порядку № 731 передбачено, що надмірно сплачені суми підлягають поверненню платнику на його вимогу протягом трьох років з дня зарахування цих сум на рахунок митниці ДФС відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 242 МК України товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Отже відсутність законних підстав для зберігання товару на складі митниці, свідчить про протиправне зобов'язання особи, яка не зі своєї вини зберігала товар на складах органів доходів і зборів під митним контролем, відшкодувати витрати за зберігання транспортного засобу.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведених норм преюдиційного значення набувають виключно встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.

На користь такого висновку свідчить частина 7 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

З питання застосування частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд вже неодноразово формулював висновки. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 зробила висновок щодо застосування норми четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 05 лютого 2021 року у справі №815/6356/15.

Рішення суду апеляційної інстанції взагалі не містить висновків за результатами дослідження обставин справи, зокрема щодо правомірності вчинення дій митним органом по нарахуванню позивачу оплати за зберігання транспортного засобу - засіб марки MERSEDES-BENZ, модель VITO, номер кузова № НОМЕР_1 на складі Рівненської митниці ДФС в розмірі 63075,48 гривень. Рішення побудовано виключно на висновках викладених у рішенні Рівненького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі №460/380/20.

Фактично суд апеляційної інстанції позбавив себе можливості дослідити обставини у справі, та можливо дійти до висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду справи №460/380/20, зокрема в частині встановлення такої обставин як правомірності вчинення дій митним органом по нарахуванню позивачу оплати за зберігання транспортного засобу, наявності факту надмірної сплати та підстав повернення сплачених сум.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції під час розгляду справи порушено норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

Правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №460/6117/20 скасувати.

Справу №460/6117/20 направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Васильєва

І. Я. Олендер